Загибель богів (опера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Опера
Загибель богів
нім. Götterdämmerung'
Alberich hagen.jpg
Альберіх і Хаґен, ілюстрація Артура Рекхема, 1912
Композитор Ріхард Вагнер
Автор(и)
лібрето
Ріхард Вагнер
Мова лібрето німецька
Жанр музична драма
Кількість дій 3 з прологом
Рік створення 1874
Перша постановка 1876
Місце першої постановки Байройт

Загибель богів (нім. Götterdämmerung) або Су́тінки богів — музична драма (опера) в трьох діях з прологом Ріхарда Вагнера, що завершує тетралогію кільце Нібелунга.

Історія створення[ред.ред. код]

Лібрето до опери, як і до всього циклу «Кільце Нібелунгів» було написане самим Вагнером в Цюріху в 1849-52. Музика була створена в Мюнхені в 1871-74. Вперше опера була поставлена на першому Байройтському фестивалі 17 серпня 1876.

Перша дія «Загибелі Богів» триває близько двох годин без перерви. Опера вважається однією з найважчих у світі, як для оркестру, так і для солістів.

Дійові особи[ред.ред. код]

Люди 
Зіґфрід (тенор), Ґунтер (бас), Хаґен (бас), Альберіх (бас), Брюнґільда (сопрано), Ґутруна (сопрано), Вальтраута (мецо-сопрано);
Три норни 
контральто, мецо-сопрано, сопрано;
Три доньки Рейна 
два сопрано і мецо-сопрано.

Стислий зміст[ред.ред. код]

Час дії міфологічне, місце дії - берега Рейну.

Пролог[ред.ред. код]

Та ж місцевість, що і наприкінці «Валькірії». Ніч, заграва багаття. Норни прядуть нитку долі. Їм відомо, що Валгалла згорить у величезному вогнищі. Світає. З гроту виходять Брюнґільда і Зіґфрід. Герой готується до нових подвигів. Він дарує Брюнґільді кільце нібелунга і прощається з нею (дует «Zu neuen Taten»; «Зійди на землю, о герою мій!»).

Дія перша[ред.ред. код]

Замок Ґібіхунгів неподалік від Рейну. Ґунтер і його сестра Ґутруна розмовляють з їх зведеним братом Хаґен, сином карлика Альберіха, яка порушила в ньому спрагу скарбів Рейну. Хаґен вселяє Ґунтеру пристрасть до Брюнґільди, замовчуючи про те, що дочка Вотана стала дружиною Зіґфріда, і пояснює, що тільки Зіґфрід може пройти крізь полум'я, яке охороняє валькирію. Герой приходить в замок, де випиває чарівний напій, приготований Хаґен, і поринає в забуття. Зіґфрід забуває минуле, його охоплює пристрасть до Ґутруни. Він просить у Ґунтера її руки і отримує відповідь, що перш повинен допомогти йому оволодіти Брюнґільдою. Зіґфрід і Ґунтер скріплюють свій договір кров'ю («Die so mit dem Blitz», «Красною кров'ю життєвий жар влив я в це вино»).

До Брюнґільди приходить її сестра Вальтрауд, благаючи віддати кільце дочкам Рейну, щоб запобігти загибелі богів («Hore mit Sinn, was ich sage!»; «Вникни, сестро, у розповідь мою скорботну»). Брюнґільда відмовляє: ніколи не розлучиться вона з запорукою любові Зіґфріда. Збираються хмари. Чути ріг Зіґфріда. Він проходить крізь полум'я під виглядом Ґунтера (завдяки чарівному шолому). Брюнґільда, кинувшись до нього назустріч, з жахом відступає. Після короткої боротьби Зіґфрід забирає в неї кільце і веде з собою.

Дія друга[ред.ред. код]

Берег річки поблизу замку Ґунтера, ніч. Карлик Альберіх вселяє сплячому Хаґену, що він повинен обманом заволодіти кільцем. З'являється Зіґфрід, гордий звершень, а трохи згодом - Брюнґільда і Ґунтер. Хаґен сурмить в ріг, скликаючи народ. Готується бенкет («Was tost das Horn?», «Хто в ріг сурмить?"). Ґунтер оголошує про двох весілля х - своєю (він одружується на Брюнґільда), а також Зіґфріда і Ґутруни. Всі помічають пригнічений стан Брюнґільди. Вона звинувачує Зіґфріда в клятвопорушенні, але герой, який забув про все, байдужий до її закидам («Was muht Brunhildes Blick?»; «Чим збентежений Брюнґільди погляд?"). Хаґен спонукає Брюнґільду до помсти, і вона відкриває йому вразливе місце Зіґфріда - це його спина.

Дія третя[ред.ред. код]

Біля річки Зіґфрід зустрічає дочок Рейну. Вони просять героя повернути їм кільце; коли той відмовляється, вони пророкують йому смерть. З полювання повертаються Ґунтер і Хаґен, який пропонує Зигфріду напій, який повертає пам'ять. Герой згадує своє життя, любов до Брюнґільди («Mime hieb ein murrischer Zwerg»; «Жив-був Мімі, балакучий гном»). Коли він повертається до Хаґену спиною, той пронизує його списом. Останні слова Зіґфріда звернені до коханої («Brunhilde! Heilige Braut!»; «Брюнґільда! Наречена богів!").

Спускається ніч. Тіло померлого в урочистій процесії переноситься в замок. Хаґен і Ґунтер сперечаються через кільця. Хаґен смертельно ранить Ґунтера, але коли намагається зняти з пальця Зіґфріда кільце, рука мертвого загрозливо піднімається і Хаґен в жаху відступає. Брюнґільда, що терзалася докорами совісті, знімає з руки Зіґфріда кільце, щоб повернути його дочкам Рейну. Потім, скочивши на коня, вона кидається у вогонь, на якому спалюють тіло Зіґфріда, звинувачуючи Вотана в його загибелі («Wie Sonne lauter», «Як сонце ясний милостивий лик»). Вогонь розпалюється, охоплюючи замок. Хаґен гине в хвилях Рейну. Вогонь сягає небес, Валгалла палає, боги гинуть у полум'ї. Зло відкуплено. Рейн повертається у свої береги. У його спокійних хвилях пустують русалки, граючи з кільцем.

Див. також[ред.ред. код]

  • 890 Вальтраут - астероїд, названий на честь Вальтраути - героїні опери.

Посилання[ред.ред. код]