Амельчаков Юрій Юрійович
| Юрій Юрійович Амельчаков | |
|---|---|
 Старший лейтенант | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
2 липня 1975 Житомир, Українська РСР, СРСР |
| Смерть | 31 липня 2014 (39 років) |
| Поховання | Військове кладовище № 2 |
| Громадянство |
 Україна |
| Військова служба | |
| Приналежність |
Україна |
| Вид ЗС |
 Збройні сили |
| Рід військ |
 Механізовані війська |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Командування | |
| Командир взводу | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Ю́рій Ю́рійович Амельчаков (2 липня 1975, Житомир, УРСР — 31 липня 2014, Маринівка, Шахтарський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, старший лейтенант ЗСУ, учасник російсько-української війни.
Коротко про життєпис та обставини загибелі[ред. | ред. код]
Народтвся 1975 року в місті Житомир. Закінчив житомирську ЗОШ № 21; по тому — Санкт-Петербурзьке зенітно-ракетне училище.[1]
У часі війни — старший лейтенант 30-ї бригади. Увечері 30 липня 2014 група солдатів 30-ї окремої механізованої бригади на двох броньових машинах МТЛБ збилася з дороги та заїхала у розташування супротивника поміж с. Степанівка та Дмитрівка, Шахтарський район, Донецької області. Одна машина була знищена вогнем ворога, а інша захоплена.
Під час обстрілу, за словами вцілілих військовослужбовців, загинули солдати Шанюк Петро та Лук'янчук Богдан[2]. Юрій Амельчаков дістав важкі поранення та зміг відповзти у поле, добу йому дзвонили хлопці з передової (зі взводу Юрія) та просили у командирів піти на пошуки. Але ні командир бригади, ні командир батальйону не дозволили. Через відсутність орієнтирів знайти його не вдалося, помер від поранень. До полону тоді потрапили Олександр Луцкенко, Микола Ковбасюк, Загладько.
Останній дзвінок до Юрія був о 4-й годині ранку 31 липня. Він уже хрипів та ледь говорив. За словами побратимів дав зрозуміти, що їх залишили помирати[джерело?].
Героя було випадково знайдено лише наприкінці 2014 р. та доставлено до моргу м. Шахтарськ. 23 грудня 2014 р. тіло загиблого було передано українській стороні, після чого почався майже 8-місячний процес ідентифікації.
Похований у Житомирі на Смолянському військовому кладовищі.
Без Юрія лишились батьки, дружина Ксенія Петрівна і двоє дтей — з донька 2000 р.н. та молодший син 2012 р.н.[3]
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (16.01.2016)[4]
- в жовтні 2016-го у Житомирі відкрито і освячено меморіальну дошкуу Юрію Амельчакову.[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 31 липня — день пам'яті Героя Юрія Амельчакова
- ↑ обидва досі офіційно вважаються зниклими безвісти
- ↑ День пам'яті: чотири роки тому в зоні АТО загинув Юрій Амельчаков з Житомира
- ↑ Указ Президента України № 9/2016 // Про відзначення державними нагородами України. Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 16 січня 2016.
- ↑ У Житомирі школі, на фасаді якої відкрили дошку військовому Амельчакову, пропонують присвоїти його ім'я
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Амельчаков Юрій Юрійович [Архівовано 13 січня 2016 у Wayback Machine.]
- відкрито меморіальну дошку Юрію Амельчакову [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Старші лейтенанти (Україна)
- Народились 2 липня
- Народились 1975
- Уродженці Житомира
- Померли 31 липня
- Померли 2014
- Поховані на Смолянському військовому кладовищі
- Військовики 30-ї окремої механізованої бригади
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Померли в Шахтарському районі