Афанасьєв Євген Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Афанасьєв Євген Андрійович
Народився 17 листопада 1926(1926-11-17) (97 років)
Копиченка, Федоровський район
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність мистецтвознавець
Alma mater Ленінградський державний університет (1951)
Заклад Музей Ханенків
Членство Спілка радянських художників України
Війна німецько-радянська війна
Брати, сестри Афанасьєв Василь Андрійович
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Дружби народів Орден Слави 3 ступеня Орден «За мужність» III ступеня
заслужений діяч мистецтв УРСР Заслужений діяч культури Польщі

Євге́н Андрі́йович Афана́сьєв (нар. 17 листопада 1926, Копиченка) — український мистецтвознавець, кандидат мистецтвознавства з 1958 року; член Спілки радянських художників України з 1968 року. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1983 року, заслужений діяч культури Польщі з 1984 року. Брат мистецтвознавця Василя Афанасьєва.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 17 листопада 1926 року в селі Копиченці (нині Федоровський район Костанайської області, Казахстан). Брав участь у німецько-радянській війні з 1943 року. Служив у стрілецьких військах. Нагороджений орденами Вітчизняної війни І ступеня (6 квітня 1985) та Слави ІІІ ступеня (6 листопада 1947). [1]. Член КПРС.

1951 року закінчив східний факультет Ленінградського державного університету імені Андрія Жданова. У 1951—1952 роках працював науковим співробітником Музею західного та східного мистецтва в Києві; у 1952—1959 роках — старшим інспектором управління образотворчого мистецтва Міністерства культури УРСР; у 1959—1966 роках очолював дирекцію художніх виставок України. 1966 року закінчив аспірантуру при Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії Академії наук Української РСР. У 1966—1977 роках очолював Державні науково-дослідні реставраційні майстерні. У 1977—1987 роках працював секретарем правління Спілки художників України.

Нагороджений орденами Дружби народів (1986), «За мужність» (2000)[2]. Жив у Києві, в будинку на проспекті Перемоги, № 30/38, квартира № 164 та у будинку на вулиці Курганівській, № 3, квартира № 13[2].

Роботи[ред. | ред. код]

Працював у галузі мистецтвознавства та художньої критики. Вивчав і популяризував українське образотворче мистецтво 1917–1990-х років. Серед робіт:

  • нарис «Михайло Лисенко» (1982, Київ);
статті
  • «Сторінки літопису українського радянського мистецтва 1917—1957» (журнал «Мистецтво», 1957, № 5—6, 1958, № 1);
  • «Образотворче мистецтво УРСР» у «Щорічнику Великої Радянської Енциклопедії» (1958—1968);
альбоми
  • «Ювілейна художня виставка, присвячена 150-річчю від дня народження Тараса григоровича Шевченка» (1965, Київ);
  • «Ленінським шляхом» (1979);
  • «В рівень з життям» (1983, Київ);
  • «Увічнений подвиг» (1987, Київ)
монографії
  • «Валентин Зноба» (1970, Київ);
  • «Михайло Антончик» (1980, Київ);
  • «Сергій Федорович Шишко» (1981, Київ).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Афанасьев Евгений Андреевич/ Память народа. (рос.)
  2. а б Афанасьєв Євген Андрійович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 118.

Література[ред. | ред. код]