Бугаєнко Ігор Никонович
Бугаєнко Ігор Никонович | ||||
---|---|---|---|---|
Народження |
3 січня 1939 (85 років) Стави, Кагарлицький район, Київська область, Українська РСР, СРСР | |||
Країна |
СРСР Україна | |||
Жанр | натюрморт і пейзаж | |||
Навчання | Український поліграфічний інститут (1967) | |||
Діяльність | мистецтвознавець, художник | |||
Працівник | Мистецтво | |||
Член | Спілка журналістів України і Спілка радянських художників України | |||
Нагороди | ||||
|
І́гор Ни́конович Бугає́нко (нар. 3 січня 1939, Стави) — український живописець і мистецтвознавець; слен Спілки журналістів України з 1966 року та Спілки радянських художників України з 1976 року. Заслужений діяч мистецтв України з 2000 року[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 3 січня 1939 року в селі Ставах (нині Обухівський район Київської області, Україна). З 1961 по 1964 рік працював у редакції газети «Патріот Батьківщини». 1967 року закінчив Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова.
Протягом 1965—1980 років працював у видавництві «Мистецтво»; у 1981—1987 роках обіймав посаду відповідального секретаря Київської організації Спілки художників України; у 1988—1991 роках очолював відділ програм і оргроботи Українського фонду культури; у 1991—1992 роках обіймав посади заступника директора, головного редактора Акціонерного товариства «Обереги»; з 1993 року — відповідального секретаря, заступника голови Київської організації Спілки художників України.
Мешкає у Києві в будинку на вулиці Володимира Винниченка, № 14[2].
Творчість[ред. | ред. код]
Працює у галузі станкового живопису (пише пейзажі, натюрморти). Серед робіт:
- «Чорнобривці» (1983);
- «Спомин дитинства» (1983);
- «Місячна ніч» (1983);
- «Натюрморт з лимонами» (1984);
- «Бузок» (1984);
- «Кримський пейзаж» (1985);
- «Півонії» (1987);
- «Літо» 1989);
- «Навесні» (1994);
- «Натюрморт з раками» (1997);
- «Півники» (1999);
- «Натюрморт з волошками» (2001).
Бере участь у художніх виставках з 1994 року.
Автор мистецтвознавчих праць:
- «Гравюри Володимира Куткіна» (1967);
- «Микола Глущенко» (1973);
- «Михайло Романишин» (1979);
- «Василь Непийпиво» (1986);
- «Тетяна Яблонська» (1991);
- «Василь» Гурін (1999).
Також автор дослідження «Шлях до України — шлях до істини» (1995); художньо-технічного оформлення низки видань[2]; низки статей до Енциклопедії сучасної України[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 3 жовтня 2000 року № 1103/2000 «Про нагородження діячів образотворчого мистецтва»
- ↑ а б Художники Києва, 2000, с. 35.
- ↑ І. Н. Бугаєнко. Авторський внесок. / Енциклопедія сучасної України
Література[ред. | ред. код]
- Бугаєнко Ігор Никонович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 88. — ISBN 5-88500-071-9.;
- Ігор Бугаєнко // Художники Києва. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративно-прикладне мистецтво : творчо-біографічний довідник / С. Журавель. — Київ : Іпрез, 2000. — С. 35. — ISBN 966-95504-1-6.;
- Є. А. Афанасьєв. Бугаєнко Ігор Никонович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9.
|
- Народились 3 січня
- Народились 1939
- Уродженці Ставів
- Випускники Української академії друкарства
- Члени НСЖУ
- Члени Національної спілки художників України
- Заслужені діячі мистецтв України
- Українські мистецтвознавці
- Мистецтвознавці СРСР
- Українські живописці
- Українські пейзажисти
- Українські натюрмортисти
- Радянські художники-пейзажисти
- Радянські натюрмортисти
- Науковці Києва
- Художники Києва
- Автори Енциклопедії сучасної України