Бугаєнко Ігор Никонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бугаєнко Ігор Никонович
Народження 3 січня 1939(1939-01-03) (85 років)
Стави, Кагарлицький район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Жанр натюрморт і пейзаж
Навчання Український поліграфічний інститут (1967)
Діяльність мистецтвознавець, художник
Працівник Мистецтво
Член Спілка журналістів України і Спілка радянських художників України
Нагороди
Заслужений діяч мистецтв України

І́гор Ни́конович Бугає́нко (нар. 3 січня 1939, Стави) — український живописець і мистецтвознавець; слен Спілки журналістів України з 1966 року та Спілки радянських художників України з 1976 року. Заслужений діяч мистецтв України з 2000 року[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 3 січня 1939 року в селі Ставах (нині Обухівський район Київської області, Україна). З 1961 по 1964 рік працював у редакції газети «Патріот Батьківщини». 1967 року закінчив Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова.

Протягом 1965—1980 років працював у видавництві «Мистецтво»; у 1981—1987 роках обіймав посаду відповідального секретаря Київської організації Спілки художників України; у 1988—1991 роках очолював відділ програм і оргроботи Українського фонду культури; у 1991—1992 роках обіймав посади заступника директора, головного редактора Акціонерного товариства «Обереги»; з 1993 року — відповідального секретаря, заступника голови Київської організації Спілки художників України.

Мешкає у Києві в будинку на вулиці Володимира Винниченка, № 14[2].

Творчість[ред. | ред. код]

Працює у галузі станкового живопису (пише пейзажі, натюрморти). Серед робіт:

  • «Чорнобривці» (1983);
  • «Спомин дитинства» (1983);
  • «Місячна ніч» (1983);
  • «Натюрморт з лимонами» (1984);
  • «Бузок» (1984);
  • «Кримський пейзаж» (1985);
  • «Півонії» (1987);
  • «Літо» 1989);
  • «Навесні» (1994);
  • «Натюрморт з раками» (1997);
  • «Півники» (1999);
  • «Натюрморт з волошками» (2001).

Бере участь у художніх виставках з 1994 року.
Автор мистецтвознавчих праць:

  • «Гравюри Володимира Куткіна» (1967);
  • «Микола Глущенко» (1973);
  • «Михайло Романишин» (1979);
  • «Василь Непийпиво» (1986);
  • «Тетяна Яблонська» (1991);
  • «Василь» Гурін (1999).

Також автор дослідження «Шлях до України — шлях до істини» (1995); художньо-технічного оформлення низки видань[2]; низки статей до Енциклопедії сучасної України[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]