Казахстан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Республіка Казахстан або Казахська Республіка
Қазақстан Республикасы, Қазақ елі

Прапор Казахстану Герб Казахстану
Прапор Герб
Девіз: Менің Қазақстаным (Мій Казахстан)
Гімн: Гімн Казахстану
Розташування Казахстану
Столиця Астана
Найбільше місто Алмати
Офіційні мови Казахська (національна, перша офіційна)
Російська (друга офіційна)
Державний устрій Президентська республіка
Президент
Прем'єр-міністр
Нурсултан Назарбаєв
Карім Масімов
Незалежність від СРСР: 16 грудня 1991 
Площа
 - Загалом 2 724 900 км² (9-а)
 - Води (%) 1,7%
Населення
 - перепис 2013 р. 17 010 600[1]
 - Густота 6,12 осіб/км²
ВВП (ПКС) 2011 р., оцінка
 - Повний $$216 785[2] (?)
 - На душу населення $$13,001[3] (?)
Валюта Тенге (KZT)
Часовий пояс  (UTC+5)
Домен інтернету .kz
Телефонний код +7

Казахстан (каз. Қазақстан, рос. Казахстан), офіційна назва — Республіка Казахстан — одна з країн Центральної Азії. Дев'ята в світі за площею, найбільша з країн, що не має виходу до світового океану. Територія становить 2 727 300 квадратних кілометрів — це більше, ніж Західна Європа.[4][5] Вона межує (за годинниковою стрілкою з півночі) з Росією - 7548,1 км , Китаєм - 1782,8 км, Киргизстаном 1241,6 км, Узбекистаном - 2351,4 км , Туркменістаном - 426,0 км.Омивається водами внутрішньоконтинентальних Каспійського і Аральського морів. Хоча Казахстан не має спільного кордону з Монголією, його найсхідніша точка знаходиться на відстані всього 38 км від західного краю Монголії. Рельєф Казахстану різноплановий — від рівнин, степів, тайги та пагорбів до засніжених гір. З 16,6 млн осіб (оцінка 2011) Казахстан має 62 місце за чисельністю населення в світі, хоча його щільність менше 6 осіб/км². Столиця країни перенесена в 1998 з Алмати, найбільшого міста в Казахстані, в Астану.Адміністративно-територіальний поділ полягає в тому, що Казахстан поділяється на 14 областей та 2 міста республіканського значення. Економіко-географічно поділяється на Центральний, Західний, Східний, Північний і Південний регіони.

Казахстан є однією з тюркських держав.

Протягом більшої частини своєї історії території сучасного Казахстану були заселені кочовими племенами. XVI століття казахи з'явилися в якості окремої групи, яка ділиться на три жуза. Росіяни почали просування в казахському степу в XVIII столітті, і до середини XIX-го весь Казахстан входив в Російську імперію. Після російської революції 1917 і подальшої громадянської війни на території Республіки Казахстан була кілька разів реорганізація, допоки не створилася Казахська Радянська Соціалістична Республіка в 1936 у складі СРСР.

Казахстан проголосив себе незалежною державою 16 грудня 1991 р. Його лідер комуністичної епохи, Нурсултан Назарбаєв, став першим президентом країни, цю посаду він зберігає і сьогодні. Президент Назарбаєв підтримує суворий контроль над політикою в країні. З моменту здобуття незалежності Казахстан проводив збалансовану зовнішню політику та працював для розвитку економіки, особливо її нафтогазової промисловості.[6] Пострадянський період також характеризується більш активною участю з багатьма міжнародними організаціями, включаючи Організацію Об'єднаних Націй, Раду Євроатлантичного партнерства, Співдружність Незалежних Держав і Шанхайську організацію співробітництва. Казахстан також є одією з шести пострадянських держав, які реалізують План дій індивідуального партнерства з НАТО.

Казахстан етнічно та культурно різноманітний, зокрема, у зв'язку з масовими депортаціями багатьох етнічних груп в країні під час правління Йосипа Сталіна. Казахстан з населенням 16,6 млн осіб, де є представники 131 національності, в тому числі казахи, росіяни, українці, німці, узбеки, татари й уйгури. Близько 63% відсотків населення становлять казахи.[7] Казахстан дозволяє свободу віросповідання. Іслам є релігією близько 70,2% громадян, в той час як християнство сповідують 26,2% населення.[8] Казахська мова є державною мовою, в той час як російська також офіційно використовується в ролі рівноправної мови в державних установах Республіки Казахстан.[9]

Історія[ред.ред. код]

Історичні корені казахів походять від тюркських племен, що заселяли простори степу між Росією і Китаєм у VIII ст. до н. е., і монголів, які переселилися на ці землі у ХІІІ ст. Важливе значення для становлення Казахстану мав Великий Шовковий шлях, а також караванний маршрут уздовж річки Сирдар'ї, завдяки чому з'являлися торгові міста і караван-сараї, інтенсивно розвивалася торгівля і сільське господарство.

У ХІІІ ст. казахська територія увійшла до складу імперії Чингісхана. Після смерті Чингісхана у 1227, імперія була розділена між його нащадками. У другій половині XV ст. з'явилося перше Казахське ханство, а остаточне формування казахської нації, створеної шляхом змішування монголів і тюрків, відносять до першої половини XVI ст.

У 1680-х казахи воювали зі східними загарбниками ойротами та джунгарами. Їх набіги повністю розорили казахів у 1720. Під час нападів джунгарів казахи неодноразово зверталися до Росії з проханням про захист і постачання зброї. Протягом 17311742 казахські жузи переходять під покровительство Російської імперії. Поступово Росія зайняла домінуюче положення в місцевому управлінні, обмежуючи повноваження казахських ханів і нав'язуючи російську адміністративну систему. Остаточно вся територія Казахстану увійшла до Російської імперії до 1848.

Завойовницькі війни Росії на півдні центральної Азії в кінці XIX століття сприяли значному припливу російських поселенців у Казахстан. Страждаючи від голоду та переселень, 1916 казахи взяли участь у центрально-азіатському повстанні, направленому проти призову до російської армії, проте це повстання було придушене.

У 1917 після Жовтневого перевороту в Росії Казахська націоналістична партія Алаш-орда проголосила автономію казахського народу. Проте вже у лютому 1918 більшовики почали масштабний збройний наступ в результаті якого в Казахстані було встановлено радянську владу.

До 1925 Казахстан носив назву «Киргизький край» (декрет СНК РСФСР від 10 липня 1919). 26 серпня 1920 ВЦИК и СНК РСФСР прийняли декрет за підписами В. Леніна та М. Калініна «Про утворення Автономної Киргизької Радянської Соціалістичної Республіки» у складі РСФСР зі столицею у м. Оренбург. Після 5-го Всеказахського з'їзду Рад Казахстан став називатися Казакською АРСР з адміністративним центром у м. Кзил-Орда, а з 1928 — у м. Алма-Ата. Після грудня 1936 отримала статус союзної республіки СРСР.

Перші десятиліття радянської влади в Казахстані позначені голодом 1919–1922, а також 1932–1933, що призвів до загибелі сільського населення Казахстану, переважну більшість якого становили казахи. Сумарна чисельність жертв оцінюється у 2-2,5 млн осіб.[10]

З 1936 Казахстан — Союзна республіка.

У 1950-х в Казахстані проводилася державна кампанія з освоєння цілинних земель, результатом стало швидке перетворення північних пасовищних рівнин Казахської республіки на сільськогосподарські угіддя. У кінці 1950-х у Казахстані було збудовано космодром Байконур, а також полігони для ядерних випробувань поблизу м. Семипалатинськ.

Незалежність країни була проголошена 16 грудня 1991 після підписання Біловезької угоди (8 грудня 1991) між Росією, Білоруссю і Україною про створення СНД і фактичного розпаду СРСР. Комуністичну партію замінила Незалежна соціалістична партія Казахстану. Казахстан приєднався до СНД в грудні 1991. Незалежність визнана в 1992. Прийнятий у НБСЄ, став членом ООН в 1992.

Перший голод у Казахстані 1919–1922[ред.ред. код]

«Перший голод у Казахстані 1919-1922» — перший голод в сільських районах Казахської РСР. Масова загибель сільського населення Казахстану, переважну більшість якого становили казахи (1 млн осіб)[10]

Голод у 1932–1933[ред.ред. код]

Голод у Казахстані 1932—1933 — голод в сільських районах Казахської РСР. Масова загибель сільського населення Казахстану, переважну більшість якого становили казахи (1,5 млн осіб) — 40% населення казахів[10]

Національно-визвольна боротьба казахського народу[11][ред.ред. код]

Національно-визвольна боротьба казахського народу 1824–1864[ред.ред. код]

Повстання в Казахстані 1929 — 1931[ред.ред. код]

перший президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв

Президент Казахстану Нурсултан Назарбаев у своїй книзі «Стратегія незалежності» пише: ….Питання про чисельність казахів-жертв голоду 1929−1933, пов'язаних з ним епідемій і міграцій залишається поки що відкритим. Амплітуда думок з приводу кількості загиблих у ці роки коливається у межах від 1 мільйона 750 тисяч до 2 мільйонів 200 тисяч. Це означає, що під час колективізації загинуло від 42 до 49 відсотків корінного етносу. Майже 1 мільйон 30 тисяч осіб відкочувала в роки голоду за межі республіки, з них 616 тисяч — безповоротно. Силова політика держави наштовхнулася на запеклий опір народу. На боротьбу з режимом піднімалися все ширші верстви населення. Рух опору охопив весь Казахстан. У 1929–1931 мали місце понад 380 селянських бунтів і повстань, що охопили майже 80 тисяч осіб. Великими з них були сузакське, іргізське, аксуйське, абралінське, адаєвське, Каракумське та інші повстання. Всі вони придушувалися найжорстокішим чином регулярними військами Червоної Армії…. [12]

Желтоксан[ред.ред. код]

Докладніше: Желтоксан

Желтоксан (каз. Желтоқсан — грудень) — виступ молоді під антирадянськими і сепаратистськими гаслами в Алма-Аті (на той час столиці Казахської РСР), що відбулося 16 грудня 1986. Великий наплив росіян в 1950-1960-х зробив казахів меншиною; антиросійські настрої почали виявлятися у 1986. Події грудня 1986 стали першими в СРСР масовим мітингом, в ході яких висувалися антирадянські і націоналістичні гасла. В історичній літературі Казахстану цю сторінку називають «грудневими подіями».

Державний устрій[ред.ред. код]

Політична система[ред.ред. код]

Казахстан офіційно є президентською республікою. Перший і єдиний президент — Нурсултан Назарбаєв. Президент є також головнокомандувачем збройних сил та може накласти вето на закон, який був прийнятий парламентом. Прем'єр-міністр є головою Кабінету міністрів і главою казахстанського правління. Є три віце-прем'єри та 16 міністрів в уряді. Карім Масімов обіймає посаду прем'єр-міністра з 10 січня 2007.

Казахстан має двопалатний парламент, що складається з нижньої палати (Мажилісу) і верхньої палати (сенату). Одномандатні округи всенародно обирають 107 місць в мажилісі, тут також знаходяться 10 членів, що обираються за партійними списками. Сенат складається з 47 членів. Два сенатори від кожного з виборних зборів (масліхатів) від 16 основних адміністративних регіонів Казахстану (14 провінцій, а також міст Астана й Алмата). Президент призначає інших 7 сенаторів. Депутати мажилісу та уряд мають право законодавчої ініціативи, хоча уряд пропонує найбільший спектр законодавства, який розглядається парламентом.

Вибори[ред.ред. код]

Вибори до Мажилісу у вересні 2004 надали домінантне становище в нижній палаті проурядові Партії Отан, очолюваній президентом Назарбаєвим. Всі інші партії, в тому числі таграрно-промисловий блок АІСТ і партія Асар, заснована дочкою президента Назарбаєва, отримала більшість останніх місць. Опозиційні партії, які були офіційно зареєстровані та брали участь у виборах, отримали одне місце в ході виборів, що згідно з Організацією з безпеки та співробітництва в Європі, не відповідає міжнародним стандартам.

Нурсултан Назарбаєв із Володимиром Путіним. 2002

У 1999 Казахстан намагається отримати статус спостерігача в Парламентській Асамблеї Ради Європи. Офіційна відповідь Генеральної Асамблеї полягала в тому, що Казахстан міг претендувати на повноправне членство, тому що частково знаходиться в Європі, але йому не буде надано жодного статусу, поки не покращиться стан демократії та дотримання прав людини в цій державі.

4 грудня 2005 Нурсултан Назарбаєв був переобраний президентом країни. Виборча комісія оголосила, що він виграв з результатом більше ніж 90% голосів. Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) дійшла до висновку, що вибори не відповідали міжнародним стандартам, незважаючи на деякі поліпшення в адмініструванні виборів. Агентство Сіньхуа повідомило, що спостерігачі з Китаю, відповідальні за нагляд у 25 виборчих дільницях в Астані, показали, що голосування в цих опитувань були проведені «прозоро та справедливо».[13]

17 серпня 2007 пройшли вибори в нижню палату парламенту, і коаліція на чолі з правлячою партією Нур Отан, в яку увійшли партія Асар, Громадянська партія Республіки Казахстан і Аграрна партіа, виграв місця з результатом у 88% голосів. Жодна з опозиційних партій не досягла прохідного бар'єра в 7%. Це привело до згадок в деяких місцевих ЗМІ, які поставили під сумнів компетентність і харизму лідерів опозиційних партій. У відповідь опозиційні партії виступили зі звинуваченнями в серйозних порушеннях в ході виборів.[14][15]

У 2010 президент Назарбаєв відхилив пропозицію провести референдум, щоб тримати його на цій посаді до 2020, і замість того наполягав на президентських виборах на п'ятирічний термін. У голосуванні, яке відбулося 3 квітня 2011 Назарбаєв отримав 95,54% голосів з 89,9% зареєстрованих виборців, що брали участь.[16] Назарбаєв розповів про прогрес виданню Washington Post в березні 2011. Проте Казахстан попередили, що згідно з індексом демократії за 2010, країну перекваліфікували в авторитарний режим.

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Назарбаєв, Барак Обама та Дмитро Медведєв. 2012

Казахстан має стабільні відносини з усіма своїми сусідами. Він також є членом Організації Об'єднаних Націй, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Євро-Атлантичного партнерства та Організація Ісламського співробітництва. Він є активним учасником Організації Північноатлантичного договору в аспекті Партнерство заради миру.

11 квітня 2010 президенти Назарбаєв і Обама зустрілися на саміті з ядерної безпеки у Вашингтоні,[17] округ Колумбія, а також обговорили зміцнення стратегічного партнерства між США та Казахстаном, зобов'язалися активізувати двостороннє співробітництво з метою сприяння ядерній безпеці, регіональній стабільності в Центральній Азії, економічного процвітання та загальнолюдських цінностей.

У квітні 2011 президент Обама закликав президента Назарбаєва обговорити спільні зусилля з ядерної безпеки,[18] включаючи забезпечення безпеки ядерних матеріалів з реактора БН-350, і побачили прогрес у досягненні цілей, що президенти двох країн створили під час їх двосторонньої зустрічі на саміті з ядерної безпеки в 2010.

Казахстан також є членом Співдружності Незалежних Держав, Організації економічного співробітництва та Шанхайської організації співробітництва. Країни Казахстан, Росія, Білорусь, Киргизстан і Таджикистан створили Євразійське економічне співтовариство в 2000. з активізації зусиль по гармонізації торговельних тарифів і створення зони вільної торгівлі в рамках Митного союзу. З 1 грудня 2007 стало відомо, що Казахстан був обраний головою ОБСЄ на 2010.

Географія[ред.ред. код]

Республіка Казахстан знаходиться в центральній частині Євразії. На території країни, на перетині 78 меридіану з 50 паралеллю, знаходиться географічний центр континенту. На півночі і заході межує з Росією, на сході — з Китаєм, на півдні — з Киргизстаном, Узбекистаном і Туркменістаном. На південному заході омивається водами Каспійського моря.

Алмати, столиця Казахстану часів СРСР
Файл:Bayterek.jpg
Астана, столиця Казахстану

Рельєф[ред.ред. код]

Понад 3/4 території Казахстану займають рівнини з висотами від 100 до 300 м над рівнем моря. На крайньому південному сході і заході простягаються хребти Тянь-Шаню, Джунгарського Алатау й Алтаю з висотами від 3000 до 6995 м (пік Хан-Тенгрі). На крайньому заході розташована Прикаспійська низовина, що частково лежить нижче рівня Світового океану (рівень Каспійського моря — 27 м). У центрі країни великі території займає зруйнована гірська система Казахстанського дрібносопковику. У межах рівнин поширені піщані бомжі і глинисті пустелі (Кизилкум, Муюнкум, Бетпак-Дала), напівпустелі і сухі степи. Для молодих гір південного сходу характерні сильна розчленованість і вертикальна поясність. На півночі республіки переважають степи і лісостепи. 23% території країни (північна частина) придатні для землеробства, 70% — для відгінного тваринництва.

Ріки й озера[ред.ред. код]

Близько 80% території республіки належить до безстічних областей і басейнів внутрішнього стоку. Іртиш, Ішим і Тобол, що протікають по північній і північно-східній окраїнах країни, відносяться до басейну Північного Льодовитого океану. Всі інші великі річки на території країни несуть свої води в замкнуті внутрішні водойми: Урал — у Каспійське море, Сирдар'я — в Аральське море, Ілі — в озеро Балхаш. Багато малих і середніх річок влітку пересихають.

Каспійське море входить у межі республіки своєю північно-східною акваторією з невеликими глибинами (5-7 м). Крім Казахстану, ресурсами Каспійського моря володіють Росія, Азербайджан, Іран і Туркменістан. Аральське море розділене між Казахстаном й Узбекистаном. Площа цього водоймища, яке висихає, за останні 35 років скоротилася вдвічі. Озеро Балхаш повністю належить Казахстану. Водоймище має прісну західну акваторію і солону східну.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат країни різко континентальний і сухий. У передгірських і гірських районах випадає від 500 до 1600 мм опадів на рік, у степових — 200–500, у пустельних — 100–200 мм. Середня температура січня — від −18° С на півночі до −3° С на півдні; середня температура липня — від 19° С на півночі до 29° С на півдні. Річний перепад температур дуже значний: взимку температури можуть опускатися до −50° С, а влітку приземні температури місцями сягають 70° С. Добові перепади температур сягають 20-30° С.

Ґрунти[ред.ред. код]

За винятком північних районів, ґрунти в Казахстані бідні і засолені. В цілому для країни характерна широтна зональність ґрунтів: на півночі — чорноземи, далі на південь — каштанові, бурі напівпустельні ґрунти, такири і піски пустель. У горах розвинуті каштанові, сірі лісові і гірничо-лугові чорноземні ґрунти.

Рослинний і тваринний світ[ред.ред. код]

Ліси займають всього 3,5% території Казахстану. Здебільшого це хвойні ліси, хоча в горах зустрічаються береза, осика, яблуня й арчевники. На іншій території країни поширена різнотравно-злакова, полиново-злакова, полиново-солончакова і пустельна рослинність. У високогір'ях є субальпійські та альпійські луки.

Тваринний світ Казахстану своєрідний. Комахи й рептилії переважають у пустелях і напівпустелях. У степовій зоні зустрічаються джейран, сайгак, вовк, заєць, лисиця, шакал, різні гризуни (миші, ховрашки). Багато казахстанських озер служать постійними або сезонними місцями проживання для гусей, лебедів, качок, чайок, фламінго. Найрізноманітнішою є фауна гір. Тут водяться ведмеді, гірські козли і барани, снігові барси, олені, багато видів птахів. Для охорони дикої природи створені заповідники у всіх природних зонах — від пустель до високогір'їв.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Уряд Республіки Казахстан переніс столицю держави із Алмати до Астани 10 грудня 1997.

Казахстан поділяється на 14 провінцій. Провінції поділені на округи. Кожну провінцію очолює акім (губернатор), що призначається президентом. Муніципальні акіми призначаються акимами провінцій.

Міста Астана і Алмати мають особливий статус і не належать до будь-якої провінції.

Байконур має особливий статус, тому що наразі його здано в оренду Росії разом із космодромом Байконур до 2050.

   Центральний Казахстан
   Північний Казахстан
   Південний Казахстан
   Східний Казахстан
   Західний Казахстан

Столиця Республіки Казахстан — місто Астана.

Офіційно вважається, що столицями за всю історію Казахстану були такі міста: Суяб, Баласагун, Койлик, Яникент, Сагинак, Туркестан, Ташкент, Оренбург, КизилОрда, Алмати і Астана.

Найдовше столицею казахських ханств було місто Ташкент — 200 років. У радянський період столицями Казахстану були Оренбург (до 1925), Кизилорда (1926), Алмати (19291998). У 1998 столицю перенесли в місто Акмола, його перейменували в Астану.

Економіка[ред.ред. код]

Казахстан є найрозвиненішою країною Центральної Азії. У Казахстані розвинена гірничодобувна промисловість. Активно добуваються вугілля, нафта, природний газ, залізняк, мідні руди, свинцевий-цинкові руди, нікелеві руди, боксити та інші корисні копалини.

Казахстан — аграрно-промислова країна з розвиненим гірничим сектором. Основні галузі промисловості: гірнича (нафта, вугілля, марганець, цинк, мідь, титан, боксити, золото, срібло, сірка, залізо), чорна і кольорова металургія, тракторобудування, моторобудування, будівельних матеріалів. Транспорт: залізничний, автомобільний, трубопровідний, судноплавний (Каспійським морем, озером Балхаш, ріками Іртиш, Сирдар'я, Урал). Розвивається повітряний транспорт (відкриті прямі авіалінії в Німеччину, Туреччину, Іран, Китай і ряд інших країн). Транспортна мережа Казахстану розвинена недостатньо. Основні перевезення вантажів і пасажирів здійснюються залізничним транспортом. Відсутні зручні шляхи для транспортування вантажів між східними і західними районами країни.

За даними Індексу економічної свободи [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2011]: ВВП — $ 182 млрд. Темп зростання ВВП — (1,2%). ВВП на душу населення — $ 11 693. Прямі закордонні інвестиції — $ 12.6 млрд. За даними Центральне розвідувальне управління Імпорт (2010) $31.96 млрд (г.ч. Росія — 29,6%, Німеччина — 6,2%, США — 4%, Україна — 4,8%. Експорт (2010) 60,84 млрд (г.ч. Китай — 15,6%, Росія — 8,9%, Україна — 5,1% .[19]

У 2003 в Казахстані було добуто 51,4 млн тонни нафти, в 2004 — 59,17 млн тонн, в 2005 — 61,4 млн тонн. До 2010 планується збільшити видобуток нафти до 100 млн тонн на рік, а до 2015 — до 150 млн тонн на рік, внаслідок чого Казахстан увійде до десятки найбільших нафтовидобувних країн світу. Основним джерелом доходів є доходи від експорту нафти і нафтопродуктів. У Казахстані знаходяться багаті родовища нафти.

Провідні галузі промисловості: кольорова і чорна металургія, хімічна, машинобудування, легка, харчова. Розвинені також нафтопереробка і виробництво будматеріалів.

Економічна географія[ред.ред. код]

Казахстан складається з п'яти великих економічних районів. На Півночі розвинуте зернове господарство, видобуток залізної руди і кам'яного вугілля, машинобудування, виробництво нафтопродуктів і феросплавів, енергетика. У Східному Казахстані переважають кольорова металургія, енергетика, машинобудування і лісове господарство. Західний Казахстан — найбільший нафтогазовидобувний регіон не тільки Казахстану, але й СНД. Основні галузі господарства Центрального Казахстану — чорна і кольорова металургія, машинобудування, тваринництво. У Південному Казахстані вирощують бавовну, рис, зерно, фрукти, овочі, виноград; розвинута кольорова металургія, приладобудування, легка і харчова промисловість, рибне і лісове господарство. Розміщення промислових об'єктів прив'язане до родовищ корисних копалин, великих міст і водних ресурсів. Висока концентрація гірничодобувної промисловості зумовила погіршення екологічної обстановки, що особливо характерно для міст Східного, Центрального і Південного Казахстану.

Див. також: Корисні копалини Казахстану, Історія освоєння мінеральних ресурсів Казахстану, Гірнича промисловість Казахстану.

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Чисельність трудових ресурсів становить 8,8 млн осіб (1997). Число зайнятих знизилося до 6,4 млн осіб порівняно з 7,7 у 1991.. На початку 1999 безробіттям було охоплено приблизно 25% працездатного населення країни. У сфері послуг працює майже 60% зайнятих, у сільському, лісовому і рибному господарстві — 24%, у промисловості — 16%. У промисловості в основному зайняті росіяни, серед селян і керівників переважають казахи. Значну частину працівників нафтової промисловості на заході країни становлять азербайджанці.

Населення[ред.ред. код]

Станом на 1 липня 2001 чисельність населення Казахстану становила 14,95 млн осіб. За цим показником країна посідає 55 місце у світі.

Під час перепису населення 1999 зареєстровано 14,95 млн осіб. З 1991 по 1997 народжуваність знизилася на третину (з 21 до 14,7 на 1000 жителів), а смертність зросла з 8 до 10,2 ос. на тисячу жителів. Природній приріст зменшився з 13 до 4,5%, що в сукупності призвело до скорочення чисельності населення республіки за 1991–1997 на 1150 тис. осіб.

На 01 травня 2009 чисельність населення Казахстану становила 15,87 млн осіб. (Агентство по статистике РК, 2009) [1].[17], казахи — 9,3 млн, росіяни — 3,7 млн осіб.

Діє державна програма Нурлы Кош - програма повернення до Казахстану етнічних казахів з іншіх країн (див. оралмани).

Національний склад[ред.ред. код]

Переселення слов'ян, німців, татар, чеченців і корейців у Казахстан у різні періоди XIX-ХХ стст. і вольове проведення кордонів республік за радянських часів призвели до того, що казахи в загальній чисельності населення республіки становили меншість (у 1980-х — 38-39%). У 1998 частка казахів збільшилася до 50,6%, частка росіян знизилася до 32,2%, українців — до 4,5%, німців — до 1,9%.

У Північному Казахстані більшість становлять росіяни, у Східному Казахстані, Семиріччі і Західному Казахстані компактно проживають російські козаки, які виділяються своєрідною культурою і життєвим устроєм. У республіці проживають представники понад 100 національностей, в тому числі більше 300 тисяч українців.

За переписом 2009 з 16 004 800 осіб населення країни: 63,1% Казахи, 23,7% Росіяни, 2,9% Узбеки, 2,1% Українці, 1,4% Уйгури, 1,3% Татари, 1,1% Німці, 4,5% Інші[20]

Міське та сільське населення[ред.ред. код]

Етнічна карта Казахстану

Активна індустріалізація економіки Казахстану 50-70-х сприяла розвитку міст і збільшенню частки міського населення (до 52%). Вже у 1970 було 16 міст з населенням понад 100 тис. осіб, у тому числі два міста — Алмати і Караганда — понад 500 тис. мешканців (776 і 541 тис. осіб).

Великі центри індустрії виникли в районах Центрального Казахстану — Караганда, Теміртау (179 тис. жит.), Балхаш (78 тис.), Джезказган (68 тис.), у Північному Казахстані — Рудний (101 тис.), Єрмак, Аркалик; у Південному Казахстані — Каратау, Кентау, Текелі. Збільшилась чисельність населення і в старих містах: Алматі, Чимкенті (265 тис.), Семипалатинську (251 тис.), Усть-Каменогорську (241 тис.), Павлодарі (208 тис.), Джамбулі (205 тис.), Актюбінську (159 тис. жит.).

Найбільша частка міського населення в промислово-розвинутих областях: Східно-Казахстанській, Джезказганській, Карагандинській, Мангишлакській. У той же час у Тургайській, Кокчетавській областях, де природні умови сприятливі для сільського господарства, у містах живе тільки приблизно 1/3 населення.

Понад 2/3 населення Алматинської, 63% Південно-Казахстанської і 62% Північно-Казахстанської областей проживають у сільській місцевості. Сільське населення становить меншість у Кизилординській (39,5%), Східно-Казахстанській (41,2%), Атирауській (41,8%) і Актюбінській (43,8%) областях.

З 7684 сіл республіки тільки 344 (4,3% від їх загальної кількості) є великими, у кожному з них мешкає в середньому від 3 до 5 тис. жителів. На ці села припадає майже третя частина сільського населення, або 2010,7 тис. осіб. У той же час у 2084 малих селах (26%), з чисельністю населення до 200 осіб, проживає 3,2% від числа всіх селян, або 211,3 тис. осіб.

Структура населення за статтю[ред.ред. код]

Кількість чоловіків порівняно з 1989. знизилася на 8,2% і становить 7201,8 тис. осіб, жінок, відповідно, на 7,2% і 7751,3 тис. Чисельність жіночого населення продовжує переважати над чоловічим. При цьому частка чоловічого населення знижується. Так, якщо в 1989 чоловіки становили 48,4%, то в 1999 — 48,2%.

Частка жіночого населення перевищує 52% у Карагандинській, Східно-Казахстанській, Павлодарській і Кустанайській областях, 53% — в Астані. Якщо загалом по країні у 1989 на 1000 жінок припадало 939 чоловіків, то в 1999 — тільки 929.

Густота населення[ред.ред. код]

Розміщення населення дуже нерівномірне. Середня густота — 6 осіб на 1 км². Найбільш густо заселена південна передгірська смуга, де в оазисах поливного землеробства густота сягає подекуди більше 100 осіб на 1 км². Порівняно висока густота і на півночі, у чорноземній лісостеповій і степовій землеробській смузі — до 20 і більше осіб. Висока густота населення спостерігається в ряді промислових вузлів і районів. Разом з цим, величезні простори пустель і напівпустель дуже слабко заселені. У західній, центральній і південній частинах середня густота становить 1,4 — 1,8 ос. на 1 км².

Релігія[ред.ред. код]

Казахи традиційно є прихильниками ісламу, а росіяни сповідують православ'я. У Радянському Союзі релігійна діяльність була суворо обмежена. Після проголошення незалежності як мусульмани, так і християни доклали значних зусиль для збільшення числа своїх прибічників. Туреччина, Саудівська Аравія і ряд інших країн надали кошти для розвитку мусульманства і будівництва мечетей, а казахські студенти отримали можливість навчатися за кордоном, у тому числі в мусульманських навчальних закладах. Однак порівняно з іншими центральноазіатськими державами вплив ісламу в Казахстані залишається слабким. Виняток становлять південні райони країни, зокрема Шимкент.

Мова[ред.ред. код]

До розпаду СРСР російська мова фактично була державною мовою; у 1991 ухвалено закон, яким російській і казахській мовам було надано статус державних, але російська залишилася провідною в галузі освіти, у державних і громадських установах теж розмовляли російською мовою. Конституції 1993 і 1995 проголосили казахську мову єдиною державною, а російській було надано статус мови національного спілкування. Більшість казахів погано володіють рідною мовою.

Мапа Казахстану

Асамблея народів Казахстану[ред.ред. код]

Див. також: Українська діаспора в Казахстані.

У Казахстані мешкають представники понад 130 націй і народностей, багато з яких мають власні культурні центри. Для вирішення питань щодо здійснення конституційних прав представників кожного народу, що проживає у Казахстані, щодо користування рідною мовою та культурою, у 1995 була створена Асамблея народів Казахстану, що займається виробленням стратегічних завдань національної політики у країні. Головою Асамблеї обрано Президента Республіки Казахстан Н. А.Назарбаєва.

Виконанням усіх прийнятих рішень займається постійно діючий орган при президентові Республіки Казахстан — секретаріат Асамблеї і заступник голови Асамблеї.

Малі асамблеї в обласних центрах, очолювані акимами (главами адміністрацій), займаються питаннями міжнаціональних відносин, що піднімаються культурними національними центрами на місцях, зокрема, відродженням культури і мови, виданням газет, розподілом ефірного часу на телебаченні і радіо, вирішенням побутових, соціальних та інших проблем.

Нині в Казахстані видається 11 національних газет, функціонує 44 телестудії 12 мовами, 18 радіостанцій 6 мовами. Викладання у школах ведеться 7 мовами. В столиці країни — Астані — під патронатом Посольства України працює українська гімназія. Для представників національних діаспор і малих народів, за пропозицією Н.Назарбаєва, щороку виділяється 10-відсоткова квота для вступу у вищі та середні навчальні заклади республіки.

14-16 листопада 2002 відбулася 9-а сесія Асамблеї народів Казахстану, на якій прийнято рішення про створення постійно діючої Наради, яка повинна виробляти пропозиції щодо демократизації і розвитку громадянського розвитку. До складу Наради повинні увійти депутати парламенту, члени уряду, а також представники будь-яких політичних партій та неурядових організацій. В рамках Наради вестиметься активний діалог про шляхи подальшого розвитку країни, її економіки, політичної системи на основі збереження політичної стабільності і забезпечення безпеки Казахстану і його громадян.

Державні свята[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://ru.government.kz/site/news/2013/07/37
  2. http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2012/01/weodata/weorept.aspx?pr.x=28&pr.y=19&sy=2009&ey=2012&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=916&s=NGDPD%2CNGDPDPC%2CPPPGDP%2CPPPPC%2CLP&grp=0&a=
  3. http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2012/01/weodata/weorept.aspx?pr.x=28&pr.y=19&sy=2009&ey=2012&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=916&s=NGDPD%2CNGDPDPC%2CPPPGDP%2CPPPPC%2CLP&grp=0&a=
  4. http://www.stat.kz/
  5. https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/kz.html
  6. http://www.time.com/time/world/article/0,8599,1539999,00.html
  7. http://www.stat.kz/p_perepis/Documents/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%8C%20%D1%80%D1%83%D1%81.pdf
  8. http://www.eng.stat.kz/news/Pages/n1_12_11_10.aspx
  9. http://www.constcouncil.kz/eng/norpb/constrk/
  10. а б в Аналіз демографічних даних.
  11. http://kazakhstan.awd.kz/razdel.html
  12. http://www.akorda.kz/www/www_akorda_kz.nsf/8DFBE62D341D41A0462572340019E690/$FILE/strategia_rus.pdf
  13. «Kazakhstan's Nazarbayev Wins Re-election With 91% of Vote».
  14. «World|Asia-Pacific|Kazakh poll fairness questioned».
  15. «World|Asia-Pacific|Q&A: Kazakhstan parliamentary election Kazakh poll fairness questioned».
  16. http://www.huffingtonpost.com/daniel-witt/kazakhstans-presidential-_b_847612.html
  17. http://www.whitehouse.gov/the-press-office/joint-statement-meeting-between-president-obama-and-kazakhstan-president-nazarbayev
  18. http://www.whitehouse.gov/the-press-office/2011/04/30/readout-presidents-call-president-nazarbayev-kazakhstan
  19. https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/kz.html
  20. «Census for the Republic of Kazakhstan 2009. Short Summary» (Російська). Republic of Kazakhstan Statistical Agency. Процитовано 2010-12-10. 

Посилання[ред.ред. код]


Казахстан Це незавершена стаття з географії Казахстану.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.