Ерік Ахаріус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ахаріус Ерік
Erik Acharius.jpg
Народився 10 жовтня 1757(1757-10-10)
Помер 14 серпня 1819(1819-08-14) (61 рік)
Вадстена
Громадянство Швеція
Галузь наукових інтересів Медицина, ботаніка
Alma mater Упсальський університет, Лундський університет
Науковий керівник Карл Лінней
Відомий завдяки: «батько ліхенології»
Примітки ввів термінологію щодо морфології лишайників
Ach. є міжнародним науковим скороченням імені ботанічного автора: Ерік Ахаріус.
Перегляньте таксони приписувані цьому автору в International Plant Names Index (IPNI).


Е́рік Аха́ріус (Erik Acharius; 10 жовтня 1757 — †14 серпня 1819) — шведський ботанік і медик, батько ліхенології.

Короткий життєпис та вклад у світову науку[ред.ред. код]

Був останнім учнем Карла Ліннея в Упсалі. Працював лікарем у Шеноні1782) та Вадстені1789). Місцевість біля с. Вадстени на узбережжі озера Мьоляр він називав «країна лишайників». Праці Ахаріуса присвячені вивченню лишайників, він вважається засновником ліхенології. Ахаріус вперше виділив лишайники як самостійну групу і розробив їх класифікацію; в основу останньої було покладено особливості зовнішньої форми і плодових тіл. Ахаріус, починаючи з перших своїх робіт надавав великого значення структурі апотеціїв як діагностичних ознак. Багато з запропонованих Ахаріусом термінів застосовується й досі. За його науковою системою класифікації ранг лишайників був піднятий до рангу інших великих класів рослин.

Запропоновані терміни[ред.ред. код]

Наукові праці[ред.ред. код]

  • «Lichenographiae Suecicae Prodromus», Linköping, (1798).
  • «Methodus qua omnes detectos lichenes ad genera redigere tentavit», Estocolmo, (1803). Hamburgo, (1805).
  • «Lichenografia universalia», Göttingen, (1810). — наведено 41 рід лишайників, які у свою чергу було поділено на підрозділи. В цілому в роботі було наведено 536 видів лишайників. Види вказувались із коротким стислим діагнозом, описом екології, місцезнаходження та синонімією.
  • «Synopsis Methodica Lichenum, sistens omnes hujus ordinis naturalis. . . .», Lund, (1814).


Джерела[ред.ред. код]

  • Ліхеноіндикація (Посібник). Кондратюк С. Я., Мартиненко В. Г. (відп. ред.). — Київ, — Кіровоград; ТОВ «КОД» — 2006. — 260 с.
  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.