Балтоскандія
Балтійсько-фінські мови позначено темно-синім кольором
Балтійські країни позначено блакитним кольором
Балтоскандія — теорія, яку вперше представив шведський географ Стен Де Гір у 1928 році. Ця точка зору була створена на основі іншої теорії регіону Стена де Гіра — Фенноскандії. Фенноскандія була процесом створення фінської національної держави та відходу від російської сфери впливу наприкінці 19 століття . Пізніше де Гір розширив свій підхід і додав Естонію та Латвію до спільного культурного простору. Такий союз був створений на природній основі, переважно з Балтійського моря. Землі Балтоскандії були також об'єднані протестантським християнством, нордичною расою та верховенством права.[1] Підхід Стена де Гіра розвинув естонський географ Едгар Кант, який об'єднав усі землі на узбережжі Балтійського моря в спільну Балтоскандію.
Балтоскандія була політичною метою Прибалтики на основі національної ідентичності. Це слугувало меті розширення співпраці зі скандинавськими країнами. Однак це було лише концептуальне бачення, а не реальний союз.[2] Балтоскандія була в основному надією країн Балтії рухатися до західного суспільства. Країни Північної Європи (Данія, Швеція, Норвегія та ін.) вважали себе більш просунутими і орієнтувалися на геополітичний підхід скандинавських країн. Хоча була визнана певна спільність з Естонією та Латвією, Балтоскандія не була найпопулярнішим і стійким баченням майбутнього Північної Європи в скандинавських країнах.
Проте теоретична концепція імені Балтоскандії канула в Лету у зв'язку з Другою світовою війною, а країни Балтії були окуповані Росією.
Інші терміни[ред. | ред. код]
Скандинавсько-балтійська вісімка (Нордично-Балтійська вісімка) або " NB8 " (Данія, Естонія, Фінляндія, Ісландія, Латвія, Литва, Норвегія та Швеція).