Барово (община Демир-Капія)
| Село Барово мак. Барово | |
|---|---|
 | |
| Основні дані | |
| Країна |  Північна Македонія
|
| Регіон | Вардарський |
| Община | Демир-Капія |
| Населення | 3 особи (перепис 2021 |
| Географічні координати | 41°20′15″ пн. ш. 22°10′14″ сх. д. / 41.33750° пн. ш. 22.17056° сх. д.Координати: 41°20′15″ пн. ш. 22°10′14″ сх. д. / 41.33750° пн. ш. 22.17056° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 100 м |
| Водойма | річка Вардар |
| Карта | |
  Барово | |
Барово (мак. Барово) — село в общині Демир-Капія, в регіоні Бошавія, поблизу міста Демир-Капія.
Походження назви[ред. | ред. код]
Назва села вперше зафіксована в турецьких документах XV ст. Ім'я пов'язане з особовим іменем Баро (Варвара, Варфоломій, Браніслав).
Географія та розташування[ред. | ред. код]
Село розташоване в районі Бошавія, в південно-західній частині території муніципалітету Демир Капія, на межі з общиною Кавадарці. [1] Село розташоване на пагорбі над долиною на лівому березі річки Босава, і на тій же стороні ґрунтової місцевої дороги Демир-Капія - Конопіште, яка проходить через село Бесвиця. Село горбисте, на висоті 470 метрів, від міста Неготино 33 кілометри. [1]
Барово розташоване під Витачевським плато, розташованим на терасі, через яку проходить долина, а річка Бошава проходить під селом у середній частині Баровської ущелини. В селі є кілька криниць, з’єднаних з фонтанами, а нижче села є джерело Врело. Навколо села є кілька джерел.[2]
Місцевості в районі села носять такі назви: Страньє, Чука, Голяк, Шумаст Рід і Голем Сурія.[2]
Село має компактний тип і поділяється на три мікрорайони: Горно, Срецело та Чифлик.[2]
Барово вирізняється традиційною будівельною архітектурою.[3]
Історія[ред. | ред. код]
Барово — старе село, про що свідчить багато старожитностей навколо села. Є кілька місцевостей, де є залишки колишньої діяльності старшого населення. Церква у селі Барово також згадується серед внесків царя Душана Трескавецькому монастирю з 1335 року.[2]
Економіка[ред. | ред. код]
Територія громади села середніх розмірів займає площу 14,4 км2. Переважають рілля на площі 653,5 га, пасовища становлять 539,5 га, ліси 162,4 га.[1]
В основному село має сільськогосподарсько-лісогосподарське призначення. [1]
Жителі села жили із землеробства та тваринництва. Крім мусульманського населення, значна частина християнського населення працювала на своїх полях, а решта працювала на фермах. У минулому вздовж річки Босава були рисові поля і було три великі млини, а в самому селі був магазин і дві кузні.[2]
Населення[ред. | ред. код]
За даними Василя К'нчова (« Македонія. Етнографія і статистика ») за 1900 рік, у селі Барово проживало 474 жителі, з яких 220 македонських християн, 248 македонських мусульман і 6 ромів.[4] За даними секретаря Болгарського екзархату Димитра Мішева («La Macédoine et sa Population Chrétienne ») у 1905 році в Барово проживало 304 жителі.[5]
Барово – невелике село у фазі повного відселення. У 1961 році в селі було 263 жителі, а в 1994 році лише 28 жителів македонського населення. [1]
За переписом населення 2002 року в селі Барово проживало 10 осіб, з них 9 македонців і 1 турок.
За даними останнього перепису населення Македонії 2021 року, Барово має 3 мешканців.
Барово було змішаним мусульмансько-християнським македонським селом.[2]
Культурні та природні пам'ятки[ред. | ред. код]
- Археологічні пам'ятки
- Грамадже — храм і некрополь римських часів;
- Гробана — некрополь римських часів;
- Дабот — пізньоантичний некрополь; і
- Рідот — поселення та некрополь римських часів.
- Церкви [6]
- Церква «Різдва Пресвятої Богородиці» — головний храм села.
- Пам'ятники
- Пам'ятник на честь НОБ
Персоналії[ред. | ред. код]
- Александр Цандовський (1936-2020) — священик і професор.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Будинок у селі -
Будинки в селі -
Струмок поблизу села
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Панов, Митко (1998). Енциклопедија на селата во Република Македонија (PDF) (македонски) . Скопје: Патрија. с. 20. Процитовано 21 август 2021.
- ↑ а б в г д е Радовановиќ, Воислав (1924). Тиквеш и Раец. Белград. с. 315—318.
- ↑ Стратегија за развој на туризмот во Општина Демир Капија 2020-2024 (PDF). Општина Демир Капија. Архів оригіналу (PDF) за 21 травня 2021. Процитовано 22 август 2021.
- ↑ Васил К’нчов. „Македонија. Етнографија и статистика“. Софија, 1900, стр. 155.
- ↑ D.M.Brancoff. "La Macédoine et sa Population Chrétienne". Paris, 1905, р. 104-105.
- ↑ Јелена Павловска, Наташа Ниќифоровиќ и Огнен Коцевски (2011). Валентина Божиновска (ред.). Карта на верски објекти во Македонија (македонски) . Менора - Скопје: Комисија за односи во верските заедници и религиозните групи. ISBN 978-608-65143-2-7.
|
| ||||||||