Башкаус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Башкаус
Река Башкаус.jpg
Витік південь Улаганського району Республіки Алтай, Росія
Гирло вище с. Баликча, Улаганський район Республіки Алтай, Росія (ліва притока Чулишмана)
Басейн ЧулишманТелецьке озероБіяОбКарське мореПівнічний Льодовитий океан
Прирічкові країни Росія: Республіка Алтай
Довжина 219 км
Висота витоку 2540 м
Висота гирла 452 м
Середньорічний стік 27 м³/с
Площа басейну 7 770 км²
Притоки Калбакая (пр.), Кумурлу (пр.), Верхній Ільдугем (л.), Артлаш (пр.), Нижній Ільдугем (л.), Великий Улаган (пр.), Кубадру (л.), Каракудюр (л.), Аспатти (л.), Ониш (пр.), Чебдар (л.)
Башкаус на Вікісховищі
Дані вимірювання стоку (м³/с)
січень: 2,48
 
лютий: 1,93
 
березень: 2,08
 
квітень: 11,74
 
травень: 66,18
 
червень: 81,45
 
липень: 61,52
 
серпень: 44,04
 
вересень: 28,54
 
жовтень: 15,42
 
листопад: 6,99
 
грудень: 4,05
 
Усть-Улаган (90 км від гирла), 1961–1992

Башкаус — річка у Росії, ліва притока Чулишмана, тече в Республіці Алтай.

Фізіографія[ред.ред. код]

Башкаус починається у східному Алтаї на півдні Улаганського району Республіки Алтай на кордоні з Кош-Агацьким районом. Річка витикає з невеликого льодовикового озера на східному краї Курайського хребта біля його стику з хребтом Чихачева, на висоті приблизно 2540 м над рівнем моря. Від витоку тече на захід, потім поступово відхиляється до північного заходу. В середній течії в районі села Усть-Улаган починає відхилятись до півночі, і в низов’ях вже тече майже точно на північ. Після злиття з лівою притокою Чебдаром незадовго до гирла повертає до північного сходу. Більша частина русла Башкауса пролягає у вузькій глибокій долині між Курайським хребтом і Улаганським плато.

Башкаус впадає в Чулишман на висоті на висоті 452 м над рівнем моря приблизно за 12 км вище по його течії від села Баликча, за 20 км до впадіння Чулишмана у Телецьке озеро. У гирлі має 35–50 м завширшки і глибину до 1 м; швидкість плину 2,3 м/с.

В Башкаус впадає велика кількість приток, які особливо численні в його верхній і середній течії. Найбільші з них: Верхній Ільдугем, Нижній Ільдугем, Кубадру, Каракудюр, Аспатти, Чебдар — ліві, Калбакая, Кумурлу, Артлаш, Великий Улаган, Ониш — праві.

Гідрологія[ред.ред. код]

Довжина річки 219 км, площа басейну 7 770 км². Середньорічний стік, виміряний за 90 км від гирла біля села Усть-Улаган у 1961–1992 роках, становить 27 м³/с. Багаторічний мінімум стоку спостерігається в лютому (1,93 м³/с), максимум — у червні (81,5 м³/с). За період спостережень абсолютний мінімум місячного стоку (0,48 м³/с) спостерігався в лютому 1977 року, абсолютний максимум (204 м³/с) — у червні 1966.

Інфраструктура[ред.ред. код]

Басейн Башкауса лежить повністю в межах Улаганського району Республіки Алтай. Долина Башкауса населена густіше за сусідній Чулишман: у середній течії при злитті з правою притокою Великим Улаганом над річкою лежить райцентр Усть-Улаган (нас. 2,5 тис. осіб) і село Чібіля; вище від них — село Саратан; нижче — село Кара-Кудюр, біля гирла — Кокбеш. У верхів’ях Великого Улагана існує село Баликтуюль.

В Усть-Улагані річку перетинає міст на регіональній автодорозі Акташ — Усть-Улаган — Баликтуюль (Улаганський тракт), яка сполучає долину Башкауса з федеральною автотрасою М-52 Новосибірськ — монгольський кордон (Чуйський тракт). Від Усть-Улагана удовж річки вверх по течії також іде дорога на Саратан.

Завдяки своєму гірському характеру і великій кількості порогів, водоспадів, та інших перешкод Башкаус користується популярністю серед екстремальних туристів-водників: маршрути по Башкаусу та його притокам належать до VI категорії — найвищої категорії складності, прийнятій у російському водному туризмі.

Джерела[ред.ред. код]