Алтай (гори)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карта гірського Алтаю
Алтайські гори
Гора Бєлуха
Бєлуха — найвища гора Алтаю і Сибіру
Алтайські гори, казахстан
Алтайські гори, Казахстан
Маркаколь, Алтайські гори, Казахстан
Річка Катунь у Алтаї
Кучерлинська долина в Алтайських горах
Алтайські гори (озеро Кучерлинське)

Алта́й — гори в Росії, Казахстані, Китаї та Монголії; довжина понад 2000 км; діляться на власне Алтай (найвища вершина Бєлуха, 4506 м), Алтай Монгольський і Алтай Ґобійський; розлогі міжгірні улоговини, глибокі долини рік (Катунь, Бухтарма, Чуя, Бія), близько 3500 озер; листяна тайга 70%, високогірні луки; льодовики; багаті поклади руд металів; Алтайський заповідник (882 тис. га).

Алтай — гірська країна на Пд. Сх. Західного Сибіру, частково заходить у межі Монголії (Монгольський та Гобійський Алтай).

Рельєф[ред.ред. код]

За характером рельєфу Алтай поділяють на три частини:

  • Центральний, або Внутрішній Алтай — найвищий, з різкими альпійськими формами рельєфу. До нього належать високі (від 2 500 до 4 000 м) хребти: Холзун, Катунський (з найвищою вершиною Алтая — горою Бєлуха, 4506 м), Пд.-Чуйський, Тігірецький, Коргон, Теректинський, Пн.-Чуйський. Західні і пн.-зх.хребти Центр. А. (Ульбінський, Івановський, Убинський, Коливанський, Бащелакський, Ануйський) нижчі, з середньогірськими формами рельєфу. Для Центр. А. характерні високо підняті (1000 м і більше) широкі міжгірські улоговини, т. з. «степи» (Абайський, Канський, Уймонський та інші).
  • Південний Алтай — нижчий (2500 — 3500 м), мало розчленований, з високими і труднопрохідними перевалами. До Південного Алтаю належать хребти: Південний Алтай, Курчумський, Азутау, Тарбагатай, Саримсакти, Наримський і плоскогір'я У кок.
  • До Східного Алтаю відносять хребти Сайлюгем, Чихачова, Шапшальський та відгалужені від них на Зх. і Пн. нижчі Чули-гаманський, Курайський, Айгулакський, Абаканський. Рельєф Східного Алтаю піднесений, згладжений, з пологистими схилами, куполовидними вершинами. Багато горбастих високих рівнин (Чуйський і Курайський степи, Чулишманське плато).

Геологія[ред.ред. код]

Алтай в основному складений палеозойськими метаморфічними та осадовими породами, головним чином різноманітними сланцями та пісковиками. Є також вулканогенні породи та інтрузії гранодіоритів, особливо в межах т. з. Рудного Алтаю (хр. Коргон, Тігірецький, Коливанський, Ульбінський, Івановський, Убинський). З інтрузіями Рудного А. пов'язане його виняткове багатство на поліметалічні руди.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат А. різко континентальний. Це наслідок значних абс. висот, складного рельєфу і впливу холодних і сухих повітр. мас, що надходять з Пн. Льодовитого океану. Зима холодна (пересіч. температури січня — 15, —30°), літо тепле (пересіч. температура липня +15°). Для А. характерні зимові температурні інверсії, внаслідок яких зима в горах тепліша, ніж на прилеглих рівнинах. Гори А. з висота 1000–2000 м є потужним конденсатором вологи, яку приносять зх. вітри з Атлантичного ок. Розподіл опадів на А. нерівномірний: на схилах гір випадає від 500–600 до 1000–1500 мм на рік, в улоговинах—300— 400 мм. А. є обл значного зледеніння.

Льодовики. Тут налічується 754 льодовики заг. пл. 600 км²

Найбільші центри зледеніння А.: Катунський хр. (342 льодовики), Пд. Чуйський, Пн. Чуйський та хр. Пд. Алтай.

Річки. А. має густу річкову сітку Більшість рік належить до системи р. Обі (Катунь, Бія, Чулишман, Бухтарма) Ріки мають типово гірський характер: багатоводні, швидкі, порожисті, малопридатні для судноплавства та сплаву, мають величезні гідроенергоресурси. Живлення їх снігове, дощове, льодовикове.

Озера. Найбільші озера: Телецьке та Маркаколь.

Флора[ред.ред. код]

Алтай — гірсько-лісова країна. На Пд. Зх. виразно виявлені висотні рослинні пояси: степовий (до 350–500 м), лісовий (до 2600 м), субальпійський та альпійський. Найпоширеніший лісовий пояс — алтайська тайга (сибірська модрина, смерека, кедр, ялина, сосна). На Пн. Сх., де сибірська тайга зливається з алтайською, переважають своєрідні густі і похмурі темнохвойні ліси, т. з «чернь» (кедр, смерека, ялина). На улоговинах, що розташовані серед гір, часто зустрічаються острови гірських степів (Уймонського, Абайського, Канського). Найвище розташований Чуйський степ, який в зв'язку з різко посушливим кліматом має типову рослинність напівпустель

Фауна[ред.ред. код]

Різноманітний і багатий тваринний світ Алтаю. Промисловими хутровими звірами є вивірка, соболь, колонок, лисиця, горностай, бабак. Завезені і акліматизувалися хутрові звірі: ондатра, американська норка, єнот уссурійський.

Цінною твариною А. є олень-марал, роги якого (панти) використовуються у медицині. Маралів розводять у спец. радгоспах. Для збереження і збільшення поголів'я промислових звірів створено в районі Телецького озера великий Алтайський заповідник.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]