Белялов Мустафа Османович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Мустафа Белялов
Особисті дані
Повне ім'я Мустафа Османович
Белялов
Народження 4 червня 1957(1957-06-04) (66 років)
  Нурабад, Самаркандська область,
Узбецька РСР
Зріст 178 см
Вага 76 кг
Громадянство СРСР СРСР
Узбекистан Узбекистан
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1977—1979 СРСР «Памір» (Д) 89 (7)
1980—1981 СРСР СКА (Л) 50 (5)
1981—1984 СРСР «Пахтакор» 95 (6)
1985—1987 СРСР «Нефтчі» (Б) 83 (2)
1988—1990 СРСР «Пахтакор» (Кр) 88 (8)
1990—1992 Узбекистан «Нурафшан» 82 (6)
1992—1993 Україна «Приладист» (М) 2 (0)
1993—1994 Малайзія «Перак» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1983
1992 		СРСР СРСР (олімпійська)
Узбекистан Узбекистан 		2 (0)
7 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1992
1997 		Узбекистан «Нурафшан»
Узбекистан «Чиланзар» (Т)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Мустафа Османович Белялов (узб. Mustafo Osmanovich Bilolov; нар. 4 червня 1957, Нурабад, Самаркандська область, Узбецька РСР) — радянський та узбецький футболіст, захисник.

Життєпис[ред. | ред. код]

Грати у футбол почав у Таджикистані, в невеликому містечку Чкаловськ. Вихованець ДЮСШ. Перший тренер — Володимир Гаврилович Бурдін[1].

З 1977 року грав у першій лізі за «Памір», в 1980 році перебував на армійській службі у Львові в команді СКА.

У сезоні 1981 року тренер «Пахтакора» Іштван Секеч запросив Белялова в команду[2].

Сам тренер «Пахтакора» Іштван Секеч в одному зі своїх інтерв'ю говорив наступне про захисника:

Якось в одній з ігор тоді ще молодий Бєлялов втратив в центрі поля м'яч, суперник підхопив його та помчав до наших воріт. Бєлялов — за ним, а наздогнати не може, біжить й від образи сльози на очах. Добре воротар виручив, а Бєлялов від повноти почуттів обійняв його і поцілував. Людина він, яка безмежно любить футбол, грає й тренується самозабутньо. Швидкості йому дещо не вистачає, але правильний вибір позиції дозволяє компенсувати цей недолік. Бєлялов відмінно грає головою, і при розіграші стандартних положень біля чужих воріт можна назвати обмаль гравців у країні, які діяли б так уміло, як він[3].

Потім грав у «Нурафшоні», українському «Приладисті» з Мукачево та малайзійському «Пераку», в якому завершив кар'єру футболіста.

За олімпійську збірну СРСР провів 2 офіційних матчі у відбірному турнірі на Олімпіаду 1984 года, ставши в її складі переможцем першої європейської зони[4].

За збірну Узбекистану зіграв 7 матчів[5].

Досягнення[ред. | ред. код]

  • СРСР Кубок Першої ліги СРСР
    • Володар (2): 1988, 1989[6].
  • Перможець 1-ї групи європейської зони кваліфікаційного турніру Олімпіади-1984: 1983

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Мустафа Белялов [Архівовано 29 січня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. ↑ Мустафа Белялов [Архівовано 1 травня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ Из статьи Виктора Хохлюка: «Они возрождали «Пахтакор». Мустафа Билялов – беззаветно любящий футбол» // «InterFutbol». — № 32 (500), август 2018. — с. 13
  4. ↑ Из статьи Виктора Хохлюка: «Они возрождали «Пахтакор». Мустафа Билялов — беззаветно любящий футбол». — Еженедельник «Интерфутбол». — № 32 (500), стр. 13. Ташкент. август 2018 год.
  5. ↑ Статистика футболистов сборной Узбекистана. Архів оригіналу за 8 липня 2015. Процитовано 1 липня 2016.
  6. ↑ Из статьи Виктора Хохлюка в еженедельнике «Интерфутбол». — № 32 (500), стр. 13. Ташкент. август 2018 год.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Белялов_Мустафа_Османович&oldid=41178112