Таджикистан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Республіка Таджикистан
тадж. Ҷумҳурии Тоҷикистон

Прапор Таджикистану Герб Таджикистану
Прапор Герб
Гімн: Суруди миллӣ
Розташування Таджикистану
Столиця
(та найбільше місто)
Душанбе
38°33′ пн. ш. 68°48′ сх. д. / 38.550° пн. ш. 68.800° сх. д. / 38.550; 68.800
Офіційні мови таджицька
Державний устрій Унітарна Президентська республіка
 - Президент Емомалі Рахмон
Незалежність  
 - від СРСР 9 вересня 1991 
Площа
 - Загалом 143 100 км² (102-га)
Населення
 - перепис 2000 р. 6 127 000
 - Густота 42,8/км² (155-та)
ВВП (ПКС) 2008 р., оцінка
 - Повний 13,062 млрд. $ (133-тя)
 - На душу населення 2,022 $ (187-ма)
ІРЛП  (2007) 0.688 (середній) (127-ма)
Валюта Сомоні (TJS)
Часовий пояс TJT (UTC+5)
Домен інтернету .tj
Телефонний код +992

Таджикиста́н — держава в Центральній Азії, межує на півночі з Киргизстаном, сході з Китаєм, півдні з Афганістаном, заході з Узбекистаном. Таджикистан розташований в передгір'ях Паміру і не має виходу до моря. Це найменша за площею центральноазійська держава. Столиця — Душанбе.

З 1929 по 1991 роки Таджикистан входив до складу СРСР як одна з союзних республік (Таджицька РСР). Незалежність країни була проголошена 9 вересня 1991 року, однак фактичне відокремлення сталося після розпаду СРСР в грудні 1991 року.

Таджикистан багатий на природні ресурси, але оскільки 93% території республіки займають гори, їхній видобуток ускладнений слабо розвинутою інфраструктурою. Таджикистан розташований далеко від основних євразійських транспортних потоків. Важке економічне становище є наслідком багатьох чинників: невигідним ЕГР (відстороненість від світової інфраструктури, високогірне положення), важкою соціальною обстановкою (в країні після розпаду СРСР розпочалася громадянська війна), слабкою розвиненістю таджицької економіки як такої і слабкою владою (в сучасних умовах Таджикистан має нетривалий досвід державності). За обсягом ВВП на душу населення республіка поступається всім пострадянським державам, посідаючи за цим показником третє місце з кінця в Азії.

Таджикистан приєднався до Організації економічної співпраці, встановленої Іраном, Туреччиною і Пакистаном. З 1992 року Таджикистан — член ООН і ОБСЄ, член СНД, МВФ.

Етимологія[ред.ред. код]

Назва «Таджикистан» (тадж. Тоҷикистон; перс. تاجیکستان‎ — Тоджікістон — «країна таджиків») походить від самоназви таджиків і суфікса «-іста/-стан». Назва з'явилася в 1924 році в результаті національно-територіального розмежування Середньої Азії [1] і створення Таджицької АРСР в складі Узбецької РСР1929-1991 рр. - Таджицька РСР).

Предки таджиків називали свою країну «Aryānam Vaeja»[2]. Назва походить від давньоіранської «aryanam» і авестійської «airyanam» (середньоперською - «Erān», таджицькою -«Ерон» ) і приблизно перекладається як «Країна аріїв». Вважається, що в епоху Ахеменідів (550-327 рр. до н.е.) поняття «Aryānam Vaeja» трансформувалося в «Aryānam Xšaθram»—«Держава аріїв». Давньоіранське поняття «Aryānam Xšaθram» дало назву державі Аршакідів (250 - 224 рр. до н.е.) - Aryānšaθr (Арійоншаҳр). Назва держави Сасанідів (224 - 651 рр.) - Erānšahr (Ероншахр) походить від авестійського «Airyānam Xšaθram». Авестійський дифтонг «ai» трансформувався в середньоперський «е».

З часів Ахеменідів назва Іран закріпилася за державами західно-іранських народів, які створили потужні централізовані імперії. Їх східно-іранські брати, безпосередні предки таджиків, таких держав не створили. Країна східно-іранських народів - Туран - була політично роздроблена на три окремі держави: Согдіана, Бактрія, Хорезм, а також країну саків, яка охоплювала території сучасних Казахстану, Киргизії та Сіньцзян-Уйгурського автономного району Китаю. Пізніше саки завоювали Согд, Бактрію і Хорезм і все межиріччя Амудар'ї та Сирдар'ї стало узагальнено називатися Тураном. Це і є історична назва Таджикистану. Умовним кордоном між Іраном і Тураном в стародавні часи була спочатку Сирдар'я, а в пізніші часи Амудар'я.

Географія[ред.ред. код]

Фото Таджикистану з космосу.
Гори Таджикистану

93% території Таджикистану займають гори. Переважає трав'яниста і напівчагарникова рослинність. Клімат континентальний зі значними добовими і сезонними коливаннями температури повітря, малою кількістю опадів, сухим повітрям та малою хмарністю. Середня температура січня коливається від +2…-2 °C у долинах і передгір'ях південного заходу і півночі республіки до −20 °C і опускається нижче на Памірі. Абсолютний мінімум температури досягає −63 °C на Памірі (Булункуль). Середня температура липня від +30 °C у низинних долинах південного заходу до 0 °C і нижче на Памірі. Абсолютний максимум температури становить +48 °C (Нижній П'яндж).

Найбільші озера — Каракуль, Сарезьке озеро, Іскандеркуль, для зрошування полів були створені водосховища — Кайраккумське водосховище, Нурекське водосховище (також для виробництва електроенергії), Мумінабадське водосховище та Сельбурунське водосховище.

Основні річки: Амудар'я і її притоки — П'яндж, Вахш, Кафірніган, Зеравшан, Сирдар'я. Загалом по території Таджикистану протікають близько 950 річок, що беруть початок в основному в горах Паміру або Гіссаро-Алаю, що належать переважно до басейну Амудар'ї (в тому числі повноводні Пяндж і Вахш). Деякі річки мають стік в Зєравшан і Сирдар'ю. Завдяки крутому падінню багатьох рік, особливо Пянджа і Вахша, Таджикистан займає друге місце в СНД (після Росії) по запасах гідроенергоресурсів.

На півночі Таджикистану, в Согдійській області розташоване одне з найбільших у світі родовищ срібла — Великий Конімансур.

Історія[ред.ред. код]

 Історія Таджикистану
Герб Таджикистану
Доісламський період
Імперія Ахеменідів
Греко-бактрійське царство
Кушанська імперія
Держава Ефталітів
Тюркський каганат
Ісламські імперії
Арабський Халіфат
Саманіди
Караханідська держава
Держава Хорезмшахів
Монгольський період
Монгольська імперія
Тимуриди
Шейбаніди
Астраханідська династія
Персько-бухарське правління
Афшаріди
Мангит
Російський період
Російська імперія
Таджицька РСР
Новітня історія
Громадянська війна

Портал «Таджикистан»

У минулому Таджикистан належав до різних державних формацій:

Недавня історія[ред.ред. код]

Новітній монумент у столиці

Частина Туркестанської радянської соціалістичної автономної республіки з 1921; стала союзною республікою в 1929. Етнічні конфлікти почалися в 1990. Республіка висловилася за збереження СРСР на референдумі 1991, але Таджицька Комуністична партія вийшла з КПРС, у 1991 була оголошена незалежність від СРСР. У грудні 1991 приєдналася до СНД; ввійшла до НБСЄ та ООН у 1992. Громадянська війна між силами колишніх комуністів і продемократичними групами продовжувалася до 1993. В останні два роки постійно відбуваються збройні зіткнення на афгано-таджикскому кордоні.

Населення[ред.ред. код]

Демографічна крива Таджикистану

За даними перепису населення, проведеного 20-27 січня 2000 року, чисельність наявного населення Республіки Таджикистан на 20 січня 2000 року склала 6127,5 тисяч чоловік. Населення Таджикистану давно зростає швидкими темпами: у 1959 році тут було 1981 тис. осіб, в 1989 - 5109 тис. і, на відміну від європейських країн СНД, продовжувало зростати в 1989 - 1999 роках, незважаючи на значний міграційний відтік населення з республіки (437 тисяч осіб за 11 років). Основний фактор зростання населення - високий природний приріст. Дані на 1 січня 2006 року в табл. 1 - постійне населення за оцінками Державного комітету статистики Таджикистану.[3]

Таблиця 1. Населення регіонів Таджикистану (тис.чол.)
  1989 рік 2000 рік 2006 рік
Душанбе 594 562 646
Согдійська область 1558 1870 2061
Хатлонська область 1704 2151 2463
Горно-Бадахшанська автономна область 161 206 218
Райони республіканського підпорядкування 1092 1338 1531
Всього республіка Таджикистан 5109 6127 6920

За переписом 1970 року, в Таджикистані жили 31,7 тис. українців (1,1% всього населення) (у т.ч. 29,4 тис.чол. (92% всіх) у столиці - Душанбе; 3,6% всього населення міста); 53% вважали українську мову за рідну, а ще 11% вільно нею володіли.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Tajikistan provinces.png

Адміністративно Таджикистан розділений на 2 області (тадж. Вилоят) і одну автономну область (тадж. Вилояти мухтор). Крім цього, виділено 13 районів республіканського підпорядкування в центральній частині країни і місто Душанбе, що має особливий статус. Кожна область поділена на райони (тадж. Нохия), які, у свою чергу, поділяються на джамоати (колишні сільради), і далі - на деха (села).

  1. Согдійська область;
  2. Райони республіканського підпорядкування (РРП);
  3. Хатлонська область;
  4. Горно-Бадахшанська автономна область (ГБАО).

Економіка[ред.ред. код]

Типовий таджицький ринок

На початку XXI століття Таджикистан має одну з найслабших економік Центральної Азії. Основні галузі промисловості: гірнича, хімічна, бавовняна, металовиробна, машинобудівна. Транспорт головним чином автомобільний. Залізниця з'єднує північні і південні райони країни з сусідніми районами Узбекистану. Головний аеропорт країни знаходиться в Душанбе, є також в Худжанді.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП – $ 2,1 млрд. Темп зростання ВВП – 8,2%. ВВП на душу населення – $345. Прямі закордонні інвестиції – $ 1,6 млн. Імпорт – $ 49 млн. (г.ч. Нідерланди – 31,9%; Узбекистан – 28,6%; Швейцарія – 19,6%; Росія – 9,2%; Казахстан – 1,7%). Експорт (алюміній, бавовна) – $ 40,4 млн. (г.ч. країни СНД – 32,8%). У 1997 на частку країн СНД припадало 40% експорту і 63% імпорту Таджикистану.

Політичний устрій[ред.ред. код]

Політичні партії[ред.ред. код]

Народно-демократична партія Таджикистану, комуністична партія Таджикистан та ісламісти, соціал-демократична партія Таджикистану

Президент Емомалі Рахмон

Президенти[ред.ред. код]

Культура[ред.ред. код]

Історично таджики близькі за походженням персам. 80% громадян Таджикистану називають своєю рідною мовою таджицьку, яка разом з перською входить до підгрупи іранських мов. Лінгвістично і культурно виділяється Горно-Бадахшанська автономна область на південному сході країни, де говорять на різних східно-іранських мовах.

Абсолютна більшість таджиків сповідують сунізм — ортодоксальну течію ісламу, якому 2009 було надано статус офіційної релігії. В наш час[Коли?] в країні діє близько 3000 мечетей, з яких 259 є соборними. В Горно-Бадахшанській області, однак, багато мусульман-ісмаїлітів. Існують також християнські (в тому числі православні і католицькі) общини, общини бахаїстів, юдеїв, зороастрійців.

На території Таджикистану збереглися пам'ятки культури найдавнішого середньоазіатського осілого східно-іранського населення і кочових племен. Для розвитку мистецтва Таджикистану мало велике значення його розташування на торговельних шляхах між Сходом і Заходом, культурно-економічні зв'язки з Іраном, Індією, Східним Туркестаном, Китаєм, країнами Середземномор'я, а також племенами і народами євразійських степів.

Давнє населення Таджикистану зробило великий внесок у мистецтво Бактрія, Кушанського царства, Согда, Тохарістана і Фергани, таджики середньовіччя — у мистецтво держав Саманидів та Тимуридів.

Художня культура таджицького народу тісно пов'язана з культурою інших народів Середньої Азії (особливо узбеків), тому багато пам'яток стародавнього і середньовічного мистецтва є їхньою спільною культурно-мистецькою спадщиною, як, наприклад, архітектурні пам'ятки Бухари та Самарканду, мініатюри, твори декоративно-ужиткового мистецтва. Музична культура таджиків має багато спільного з музикою інших народів Середньої Азії, зокрема поширений жанр арабського походження — маком.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Национально-державне розмежування радянських республік Середньої Азії
  2. Авеста
  3. Таджикистан: 15 років державної незалежності, статистичний збірник, Державний комітет статистики Республіки Таджикистан, Душанбе, 2006.