Бессарабов Олексій Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Євгенович Бессарабов
Олексій Бессарабов (у центрі) з друзями — Володимиром Дудкою (ліворуч) і Дмитром Штибликовим
Народився 5 грудня 1976(1976-12-05) (47 років)
селище Крестци Новгородської області
Громадянство Україна Україна
Діяльність журналіст, офіцер запасу
Відомий завдяки Політичний в'язень Кремля (група «Кримських диверсантів»)
Alma mater Севастопольський військово-морський інституту ім. П. С. Нахімова
Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Діти син

Олексій Євгенович Бессарабов (нар. 5 грудня 1976(19761205), селище Крестци, Новгородська область) — український журналіст, офіцер запасу Військово-Морських Сил України. Політичний в'язень Кремля[1]. Один із обвинувачених у справі так званих «Кримських терористів» (група «Севастопольських диверсантів»)[2]. Затриманий ФСБ 9 листопада 2016 року. Засуджений до 14 років колонії суворого режиму[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Олексій Бессарабов народився 5 грудня 1976 року у селищі Крестци Новгородської області. Разом з батьками у 1977 році переїхав до Севастополя. Навчався в севастопольській середній школі № 23, а з 1993 року — № 34, яку закінчив у 1994 році з відзнакою. З 1994 року — курсант Севастопольського військово-морського інституту імені П. С. Нахімова. Навчався за спеціальністю ракетно-артилерійське озброєння надводних кораблів, нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим за відмінні результати в навчанні, високу військову дисципліну і сумлінне виконання службових обов'язків. Інститут закінчив у 1999 році з відзнакою. З 1999 до 2005 року проходив службу на офіцерських посадах у Військово-Морських Силах України. 29 серпня 2005 року звільнився з військової служби за станом здоров'я. Капітан-лейтенант запасу[3].

Після повернення до цивільного життя, з 2006 до 2009 року отримав другу вищу освіту в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за спеціальністю журналістика. Магістр журналістики. Працював кореспондентом в інформаційному агентстві «Главред». Під псевдонімом Олексій Стрелецький публікувася в журналах «Судоходство», «Чорноморська безпека», «Дзеркало тижня» та інших. З 2009 року — заступник головного редактора часопису «Чорноморська безпека», експерт Центру сприяння вивченню геополітичних проблем і євроатлантичного співробітництва Чорноморського регіону «Номос». Багато друкувався у ЗМІ як експерт, зокрема писав про проблеми Чорноморського флоту РФ, який базувався у Севастополі[2].

Одружений, має сина[1].

Судове переслідування, докази невинуватості[ред. | ред. код]

Див. також: Кримські терористи

Затриманий ФСБ Росії 9 листопада 2016 року в Севастополі. Протягом декількох діб місце перебування Олексія Бессарабова було невідоме. 10 листопада у ФСБ заявили, що він начебто був членом «диверсійно-терористичної групи Головного управління розвідки Міністерства оборони України». Його обвинуватили у плануванні диверсійних акцій на об'єктах військової інфраструктури і життєзабезпечення в Севастополі[2]. Пізніше, впродовж судового процесу, Олексій Бессарабов і Володимир Дудка, який проходить разом з ним у справі, неодноразово заявляли, що у перші дні після затримання їх піддали тортурам, зокрема й електричним струмом. Проте Слідчий комітет Російської Федерації відмовив у порушенні справи за фактом тортур до ув'язнених[4].

Судові розгляди у справі Бессарабова і Дудки, котрі відмовилися визнавати провину, тривали понад 2,5 років. Після завершення першого судового розгляду окупаційний Севастопольський міський суд не зміг ухвалити вирок і 6 квітня 2018 року повернув до прокуратури «справу диверсантів» для усунення недоліків[4]. 2 серпня 2018 року у Севастопольському міському суді розпочався повторний розгляд справи за суттю. 4 квітня 2019 року Севастопольський міський суд засудив Олексія Бессарабова за статтями ч. 1 ст. 30, п. А ч. 2 ст. 281 («Приготування до диверсії в складі організованої групи»), ч. 3 ст. 222.1 («Незаконне придбання, зберігання вибухових речовин або пристроїв, вчинене організованою групою») Карного кодексу РФ до 14 років позбавлення волі з відбуванням у колонії суворого режиму і штрафу в розмірі 300 тисяч рублів[1][4]. Апеляційні скарги підсудних на фальсифікацію і грубі порушення слідства Верховний суд РФ відхилив.

З кінця грудня 2019 року Олексій Бессарабов утримується в колонії суворого режиму №1 (ФКУ ІК-1 УФСІН Росії по Ставропольському краю) в селищі Кочубеївське Ставропольського краю РФ [5].

Реакція на протиправне затримання та засудження[ред. | ред. код]

Незаконне ув'язнення окупаційною владою в Криму громадян України Олексія Бессарабова та Володимира Дудки рішуче засудило Міністерство закордонних справ України[6]. Міжнародними правозахисними організаціями Олексій Бессарабов і його подільники у справі «Севастопольських диверсантів» визнані політичними в'язнями: вони включені у список політв'язнів Міжнародного правозахисного центр «Меморіал»[7], Глобальної правозахисної кампанії за звільнення українських політв'язнів Кремля Let My People Go[2] тощо. На підтримку українських офіцерів, що перебувають в російських катівнях, виступають Спілка офіцерів України, Асоціація ветеранів Військово-Морських Сил України[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Бессарабов Олексій Євгенович. Міжнародний правозахистний центр «Меморіал». Актуальний список політв'язнів. Архів оригіналу за 8 червня 2020. (рос.)
  2. ↑ а б в г Бессарабов Олексій Євгенович. Глобальна правозахисна кампанія за звільнення українських політв'язнів Кремля Let My People Go. Архів оригіналу за 22 вересня 2020.
  3. ↑ Лакійчук, Павло (4 травня 2017). «Кримські диверсанти» Штибліков та Бессарабов. Фальш феесбешної історії. glavcom.ua. Архів оригіналу за 9 листопада 2019.
  4. ↑ а б в Історії в'язнів Кремля: Володимир Дудка — день народження на етапі / Суровий вирок. Що далі?. Кримська правозахисна група. 30 вересня 2019. Архів оригіналу за 4 травня 2021.
  5. ↑ Написати політв'язню. Підтримай політв'язня — напиши листа!. Об'єднання родичів політв'язнів Кремля. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 16.04.2021.
  6. ↑ Заява МЗС України щодо рішення російського окупаційного «суду» у Севастополі у справі незаконно засуджених громадян України Володимира Дудки та Олексія Бессарабова. Міністерство закордонних справ України. 5 квітня 2019. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 24 лютого 2021.
  7. ↑ Список политзаключённых (без преследуемых за религию). Міжнародний правозахисний центр «Меморіал». Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 24 лютого 2021. (рос.)
  8. ↑ Брифінг «Справа „диверсантів“: три роки по тому» в ІА Главком з нагоди третьої річниці незаконного затримання українських експертів в Криму. Центр глобалістики «Стратегія ХХІ». 8 листопада 2019. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 24 лютого 2021.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бессарабов_Олексій_Євгенович&oldid=38942499