Битва на Південному Бузі
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (березень 2013) |
| Битва на Південному Бузі | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Болгаро-угорські війни | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 |
.svg) | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Симеон I Великий | Арпад? | ||||||
| Військові сили | |||||||
| ? | ? | ||||||
| Втрати | |||||||
| ~20,000 | ? | ||||||
Битва на Південному Бузі мала місце неподалік від однойменної річки. Результатом битви була перемога болгар та печенігів, яка змусила мадяр назавжди покинути степ сучасної південної України (так звана країна Etelköz) і заснувати Угорське Королівство у Центральній Європі сто років потому.
Передумови[ред. | ред. код]
У 894 році почалася війна між Болгарією і Візантійською Імперією у зв'язку з рішенням імператора перенести ринок для болгарських товарів з Константинополю до Салоніків, що призвело до більш високих податків на болгарські товари. У тому ж році Симеон I переміг візантійців поблизу Адріанополю, після чого візантійці звернулися до підкупу угорців напасти на Болгарію з північного сходу. У 895 мадяри перетнули Дунай і здобули перемогу над болгарами двічі. Цар Симеон І віддалився в Сілістру, захист якої зміг утримати. У 896 Симеон І переконав печенегів допомогти йому, і в той час як угорці билися з ними на сході, він і його батько Борис I, який покинув монастир з цієї нагоди, зібрав величезну армію і рушили до північно-східних кордонів країни[1].
Битва[ред. | ред. код]
Симеон І наказав вчинити три дні посту, звернувся до війська, що солдати повинні покаятися за свої гріхи і звернутися за допомогою до Бога. Коли це було зроблено, почався бій. Це був довгий і надзвичайно жорстокий бій, але в кінці болгари та печеніги здобули перемогу.
Наслідки[ред. | ред. код]
Перемога дозволила царю Симеону І відвести свої війська на південь, де він цілковито знищив візантійські війська у битві під Булгарофігоне (сучасне місто Бабаєскі) після чого узяв в облогу Константинополь. По тому був підписаний мир, який вирішував економічні питання на користь болгар і Візантія поступилася територію між горою Странджа гори і Чорним морем на користь Болгарії. Печеніги продовжували тіснити угорські племена на захід, де вони пізніше оселилися в межах сучасної Угорщини.
Примітки[ред. | ред. код]
[1]Константин Багрянородный. Об управлении империей. М. Наука. 1991.
Література[ред. | ред. код]
- Zlatarski, Vasil. History of the Bulgarian state in the Middle Ages. Volume I. History of the First Bulgarian Empire.. — 2. — Sofia : Nauka i izkustvo, 1971.
- Йордан Андреев, Милчо Лалков. Българските ханове и царе, Велико Търново, 1996.
- Whittow, Mark. The Making of Byzantium (600–1025) (неопр.). — Los Angeles: University of California Press, 1996.
- Константин Багрянородный. Об управлении империей. М. Наука. 1991.