Сілістра
| Силістра | ||||
|---|---|---|---|---|
|
|
||||
| розташування Сілістри у Болгарії | ||||
| Основні дані | ||||
| Країна | ||||
| Населення | 42 тис. мешканців (2008) | |||
| Поштові індекси | 7500 | |||
| Телефонний код | 359 86 | |||
| Географічні координати | 44°06′50″ пн. ш. 27°14′19″ сх. д. / 44.11389° пн. ш. 27.23861° сх. д.Координати: 44°06′50″ пн. ш. 27°14′19″ сх. д. / 44.11389° пн. ш. 27.23861° сх. д. | |||
| Висота над рівнем моря | 6 м | |||
| Міська влада | ||||
| Веб-сторінка | www.silistra.bg | |||
Сілістра, Силістра (болг. Силистра, лат. Durostorum, тур. Silistre, рум. Silistra) — портове місто на північному сході Болгарії. Населення - 35,607 (2011).
Зміст |
Географія[ред.]
Центр Силістринської області. Розташований на Дунаї навпроти міста Калараш в Румунії і є центром історичної області Добруджа.
Останній населений пункт Болгарії на нижній течії Дунаю.
Історія[ред.]
Силістра заснована римлянами під назвою Дуростор; в місті народився знаменитий полководець Флавій Аецій. 681 - завойована болгарською ордою, а з 865 - у місті православна єпископська кафедра, яка у Х ст. стала центром Болгарського патріархату.
969 - захоплена київським князем Святославом Ігоревичем, потім, з 1185, знову перебувала під контролем володарів болгарського царства.
1388-1878 - турецький період, при чому у XIX ст. неодноразово спустошена московськими загонами в час Московсько-Турецьких воєн. Колишній османський вілаєт Силістра охоплював увесь північний схід і схід сьогоднішньої Болгарії, а також частини Добруджі і Буджака.
1878-1913 - у складі Третього болгарського царства. Після поразки у Балканських війнах, Болгарія поступилася містом (та областю Добруджа) Румунії. Під тиском Німеччини, Італії та СССР, 1940 знову передана до складу Болгарії.
Сучасне місто[ред.]
Місто живе переважно з транзитних вантажопотоків і текстильних підприємств.
Працюють два театри — драматичний та ляльковий (від 1981). Багаті історичний та археологічний музей (в одному приміщенні), Музей образотворчого мистецтва.
Румунські пам'ятки[ред.]
Силістра - місто задавненого болгаро-румунського геополітичного конфлікту, яке неодноразово переходило з рук в руки. І царська, і комуністична Болгарія всіляко ретушували колишню румунську присутність, що істотно збіднило історичне обличчя Силістри.
Тим не менше, у місті збереглися цікаві будівлі, зведені під час влади Румунії (1913-1918, 1919-1940). Серед них — офіс Доростольської православної митрополії (а також велике дерев'яне розп'яття румунських часів), житлові будинки в історичній частині міста в стилі молдавського модернізму та триповерховий будинок у стилі конструктивізму.
Турецькі пам'ятки[ред.]
З часів турецької влади — старовинна кам'яна мечеть (недіюча). Перебуває в аварійному стані, всередині приміщення страждають настінні розписи. Унікальний зразок турецької сакральної архітектури був не в пошані ані в румунський період, ані в болгарський. Зрештою, височеньку мечеть у 1980-их роках оточили банальними житловими коробками.
Залишки оборонних споруд силістринської фортеці, які зараз коректно вмонтовані у будівлю сучасного торговельного центру,
На території міста також стародавня римська стіна.
У місті працює консульство Румунії.
Силістра та Україна[ред.]
Силістра — побратим міста Хмельницький.
- У Силістрі три місяці (19 ст.) жив відомий український вчений-болгарознавець Юрій Гуца (Венелін);
- тут, в болгарській родині, народилася (1810) преподобна Димитра Александрова (Єґорова), засновниця одного з київських монастирів, канонізована Українською Православною Церквою.
У 1990-их роках існував пасажирський річковий рейс "Ізмаїл-Силістра" по Дунаю. Основна перевага — українські громадяни на шляху до Болгарії уникали проходження території Румунії. Завищені ціни на квитки та нерегулярність рейсу призвели до його закриття.
Зараз Силістра — один із ключових пунктів на шляху українських туристів на морські курорти Болгарії та північної Греції. Тут працює поромна переправа через Дунай.
Див. також[ред.]
Посилання[ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Сілістра |
| Ця стаття не містить посилань на джерела. (листопад 2008) |
|
|||||||


