Бог та гендер в індуїзмі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Гендер бога в індуїзмі іноді зображується як чоловічий, наприклад, Крішна (зліва), або жіночий, Лакшмі (по центру), андрогінний, як Ардханарішвара (поєднання Шиви та Парваті) (справа). Означає безгендерність Брахмана (Універсальний Абсолют, Надособистість).

Індуїзм як сукупність різних вірувань, релігійних і філософських традицій, розглядає різні підходи до визначення гендерної приналежності божеств. Індуїстський автор Сітансу Чакраварті описує поняття Бога в індуїзмі таким чином: «Індуїзм — це монотеїстичні релігія, послідовники якої вірять в те, що Божество проявляє себе (Він чи Вона) у різноманітних формах. Людина може поклонятися Божеству в тому Його чи Її прояві, яке найбільш близьке їй, не будучи при цьому не шанобливим до інших форм поклоніння».[1]

У одному з напрямків індуїзму Бог розглядається як прояв безликого верховного Брахмана, який не має гендера. Також Бог може розглядатися як аватар верховного божества (Ішвари чи Бхагавана)[2]. В інших школах індійської філософії Бог зображується андрогінним, одночасно як чоловік і як жінка, іноді або як чоловік, або як жінка.[3] У традиціях шакті богиня Шакті є жінкою. Вона сприймається як Богиня-Матір, а Шива як Батько-творець світу. Існування таких пар обумовлене давньою індійською міфологією, за якою  кожен чоловік дева в індуїстському пантеоні має жіночу половину — деві.[4]

Історія[ред. | ред. код]

У Ведах часто згадуються божества обох статей. У Рігведі, яка датується 2 ст. до н. е., оспівуються як боги, так і богині. Ушас, богиня світанків, возвеличена в двадцяти гімнах розділів VI.64, VI.65, VII.78 та X.172, а також гімні VI.64.5, у яких зазначено, що Ушас одна з тих, кому треба поклонятися в першу чергу[5].[6] Інші богині, які згадуються в ведичній літературі в одному контексті з богами-чоловіками: Пртіві (земля), Адіті (мати богів, достатку), Сарасваті (ріка, пожива), Вак (звук та мовлення) та Нірті (смерть, руйнування). Філолог та сходознавець Макс Мюллер зазначав, що, незважаючи на різну частотність згадування у ведичних текстах богів та богинь, «серед них немає більш важливих чи менш важливих; майже усі вони представлені як вищі і абсолютні».[7] Американська буддистська феміністка Ріта Грос стверджувала, що в давній і середньовічній індуїстській літературі багато богів, богинь і андрогінних уявлень про Бога.[8] Це відрізняється від монотеїстичних релігій, де Бог часто є синонімом «Він». Стародавня література представляє баланс між богами двох статей, вони доповнюють один одного. Богині в індуїзмі, стверджує Гросс, сильні, красиві і впевнені, що символізує життєздатність у циклі життя. Незважачи на те, що боги-чоловіки символічно представлені як ті, хто діє, боги-жінки символічно зображуються як ті, хто надихає дію. Богині в індуїзмі — покровительниці мистецтва, культури, виховання, навчання, радощів, духовності та звільнення (від сансари).[8]

У Бгагавадгіті в десятій пісні «Досконалість абсолюту» Бог (Крішна) каже Арджуні, що він (бог) є усим: Я вітер з очисних стихій, з воїв — Рами відвага, Із риб я — акула, а з рік повноводних я — Ганга.

Усяких створінь я — початок, кінець, середина, Я — вчення про душу, я — мудрості мова єдина.

Із літер я — А, я — зразок граматичних сполучень, Я — час нескінченний, я — вічний учитель і учень.

Народження й смерть, що усі їм підвладні істоти,

З жіночості — врода, принада, високі чесноти.[9]

Брахман[ред. | ред. код]

Один з трьох верховних богів в індуїзмі, найбільший культ цього божества був у доведійський період. За сюжетом з «Матабхарата»[10] бог  Брахма народився з яйця, яке розколов на дві частини, з яких потім з'явилися земля та небо. Вслід за цим Брахма розділився на два втілення: чоловіче і жіноче. Проте, Брахма являє собою лише чоловіче начало, в той час, як всі інші боги індуїстського пантеону можуть являти собою і жіноче.[11]

Так само, як і поява самої смерті пов'язана з ім'ям Брахми. За легендою, смерть з'явилася з тіла Брахми в образі жінки, а її сльози стали хворобами, що приносили смерть.

Німецький індологіст та лінгвіст Генріх Роберт Зімер роз'яснює поняття гендеру в санскритській мові та поняття Брахмана і Бога в індуїзмі, а саме: «Слід розуміти, що санскритською граматична стать не завжди є ознакою фізичної статі. Індивід може бути чоловіком з однієї точки зору і жінкою з іншої. Брахмана можна розглядати як „утробу“ життя. Сутність і природа відповідно маскулінні і фемінні, але є включеними в поняття Бога, який є ні тим, ні іншим».

- Генріх Зімер, «Міфи та символи в індійському мистецтві та цивілізації»[11]

Міфологія[ред. | ред. код]

Численні деви (боги) і девіси (богині) є частиною індуїстської міфології. Вони описані в символічних історіях, які синтезують Бога і гендер з ідеями і цінностями. Вішну пурана, наприклад, цитує міф, що описує чоловічих богів і жіночих богинь з іменами, які завантажені символікою.[12]

Смарта і Адвайта[ред. | ред. код]

Традиція Смарта, яка слідує філософії Адвайта, вважає, що всі форми, чоловічі і жіночі, є різними формами безособового Абсолюту, Брахмана, який є середнього роду і ніколи не може бути визначений. Брахман розглядається таким, що не має особистих атрибутів (Nirguna Brahman) або з атрибутами (Saguna Brahman, прирівняними до Ішвара). У Адвайта Веданта Ішвара є Брахманом. Таким чином, відповідно до поглядів Смарта, божественне може бути з атрибутами (Сагуна Брахман), а також розглядатися з будь-якими атрибутами (наприклад, богиня).

Шива і Вішну[ред. | ред. код]

У вайшнавізмі і шаївізмі Бог, Вішну або Шива, відповідно, персоніфікований як чоловічий. Гендерна приналежність Бога у цих під-школах виходить за рамки цього поняття, і чоловіча форма використовується як ікона, щоб допомогти зосередити Пуджу (поклоніння). Використання ікон не обмежується чоловічими формами.[12][13]

Шива один з трьох верховних богів в індуїзмі, деякий час вважався богом, що створив світ. Виступає в образі чоловіка, проте, так як і всі боги індуїстського пантеону, має жіноче начало. Шива має дружину Парваті, яка є його шакті і завжди з ним у кожних його аватарах (зображеннях).

Радха Крішна[ред. | ред. код]

Загальне відокремлення шакти і сактіману, тобто жіночий і чоловічий принцип в бозі, приходить до висновку, що Сакті і Сактиман є однаковими.[14] Кожен бог має свого партнера, «другу половину» або «шакті», і без шікті його іноді розглядають як без суттєвої сили.[15] У деяких школах бхакти віддані індуїзму поклоняються обом статям як богоподібній парі, а не як одній конкретній статі.[16][17]

З вайшнавістської точки зору божественна жіноча енергія (Шакті) передбачає божественне джерело енергії, тобто Бог як шактіман. «Сіта відноситься до Рами; Лакшмі належить Нараяні; Радха має свою Крішну». Жіночне, в цих парах, розглядається як джерело енергії і сутності чоловіка[18].[19][20]

Однією з видатних особливостей вайшнавізму в Маніпурі, наприклад, є поклоніння обом гендерам разом. Віддані не поклоняються тільки Крішні або тільки Радхе, а Радха-Крішні. Танець «раса» та інші танці є особливістю регіональної народної та релігійної традиції, і часто, наприклад, танцівниця зображуватиме маскулінного Крішну та його дружину, Радху, у тому ж творі.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Chakravarti, Sitansu S., 1938- (1991). Hinduism, a way of life. Delhi: Motilal Banarsidass Publishers. ISBN 8120808991. OCLC 25867517.
  2. ↑ Renard, John, 1944- (1999). Responses to 101 questions on Hinduism. New York: Paulist Press. ISBN 080913845X. OCLC 40199852.
  3. ↑ Hinduism : The Basics. Hinduism Today. Continuum. ISBN 9780826440273.
  4. ↑ Kak, Shakti (1994-03). Rural Women and Labour Force Participation. Social Scientist. Т. 22, № 3/4. с. 35. doi:10.2307/3517622. ISSN 0970-0293. Процитовано 14 квітня 2019.
  5. ↑ The Spirit of Language in Civilization. By Karl Vossler. (Tr. Oscar Oeser.) (London: Kegan Paul, Trench, Trübner & Co.1932.Pp. vi + 247. Price 12s. 6d.). Philosophy. Т. 8, № 30. 1933-04. с. 234—236. doi:10.1017/s0031819100062689. ISSN 0031-8191. Процитовано 14 квітня 2019.
  6. ↑ Kinsley, David R. (1986). Hindu goddesses : visions of the divine feminine in the Hindu religious tradition (вид. 1st paperback edition, 1988). Berkeley: University of California Press. ISBN 0520053931. OCLC 11518150.
  7. ↑ Sathaye, Adheesh A. (1 червня 2015). Geo-Mapping the Brahmin Other in Regional Purāṇic Literature. Crossing the Lines of Caste. Oxford University Press. с. 140—174. ISBN 9780199341108.
  8. ↑ а б McDaniel, J. (1 грудня 2003). Review: Seeking Mahadevi: Constructing the Identities of the Hindu Great Goddess. Journal of the American Academy of Religion. Т. 71, № 4. с. 964—966. doi:10.1093/jaarel/lfg122. ISSN 0002-7189. Процитовано 14 квітня 2019.
  9. ↑ Бгаґавадґіта (Бхагавадгіта). ae-lib.org.ua. Архів оригіналу за 18 квітня 2019. Процитовано 14 квітня 2019.
  10. ↑ BHAGAVAD GITA (SONG OF THE LORD). Mahabharata Book Six (Volume 1). NYU Press. с. 171—304. ISBN 9781479882687.
  11. ↑ а б Zimmer, Heinrich Robert, 1890-1943,. Myths and symbols in Indian art and civilization. Princeton, New Jersey. ISBN 069109800X. OCLC 647762.
  12. ↑ а б Mani Varadarajan, V. S. Pai. Vaishnava FAQ. The soc.religion.vaishnava FAQ, ca. 1996-97. (англ.). Архів оригіналу за 22 липня 2010. Процитовано 14 квітня 2019.
  13. ↑ Shaivam.org - Devoted to God Shiva - An abode for Hindu God Shiva on the Internet. shaivam.org. Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 14 квітня 2019.
  14. ↑ Brett, G. S. (1934-10). Book Review:A History of Indian Philosophy. Surendranath Dasgupta; Indian Idealism. Surendranath Dasgupta; Outlines of Indian Philosophy. M. Hiriyanna; History of Indian Philosophy. Vol. VII. Indian Mysticism. S. K. Belvalkar, R. D. Ranade. Ethics. Т. 45, № 1. с. 102. doi:10.1086/208210. ISSN 0014-1704. Процитовано 14 квітня 2019.
  15. ↑ Das, Priyanka; Sahoo, Santilata (2017). In vitro Floral Induction of Cuscuta reflexa. BIO-PROTOCOL. Т. 7, № 2. doi:10.21769/bioprotoc.2104. ISSN 2331-8325. Процитовано 14 квітня 2019.
  16. ↑ Datta, Kitty Scoular (9 листопада 2016). Humanist Spirituality and Poetry: Rabindranath Tagore & George Herbert. Gitanjali & Beyond. Т. 1, № 1. с. 103. doi:10.14297/gnb.1.1.103-117. ISSN 2399-8733. Процитовано 14 квітня 2019.
  17. ↑ Beck, Guy L., 1948- (2005). Alternative Krishnas : regional and vernacular variations on a Hindu deity. Albany: State University of New York Press. ISBN 1423744063. OCLC 62750464. Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 14 квітня 2019.
  18. ↑ Kramrisch, Stella (1975-05). The Indian Great Goddess. History of Religions. Т. 14, № 4. с. 235—265. doi:10.1086/462728. ISSN 0018-2710. Процитовано 14 квітня 2019.
  19. ↑ Symmons, Dave. (1998). This is Hinduism. Cheltenham: Stanley Thornes. ISBN 0748730931. OCLC 39702400.
  20. ↑ Rosen, Klaus (2002). Die Völkerwanderung. Verlag C.H.BECK oHG. ISBN 9783406616235.

Література[ред. | ред. код]

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бог_та_гендер_в_індуїзмі&oldid=41339921