Монотеїзм
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Монотеї́зм (від грец. μόνος monos – "єдиний" + θεός theos – "бог"; єдинобожжя) - віра в одного Бога, що на відміну від генотеїзму або політеїзму виключає існування інших божественних істот. Зазвичай монотеїсти приписують Богу риси досконалості, такі як всемогутність, всюдисущність, всезнання, а також найвище благо в етичному розумінні.
Визнаними монотеїстичними релігіями вважають три абрамічні релігії: юдаїзм, християнство та іслам, а також новіші, що з’явилися на їх ґрунті - сикхізм, растафаріанство, бабізм i бахаїзм. Ідея єдиного Бога також присутня у зороастризмі та більшості різновидів індуїзму.
Зміст |
[ред.] Монотеїзм в абрамічних релігіях
[ред.] Монотеїзм в юдаїзмі
Старовинна релігія ізраїльтян у часи Мойсея, була ймовірно генотеїстичною. Яхве був єдиним богом євреїв, але інші народи мали своїх богів, наприклад Ваал вважався богом ханаанців. Тому перша заповідь декалогу Мойсея звучить «Хай не буде тобі інших богів передо Мною».
Релігія Моїсея є значним кроком вперед у духовному й етичному розвитку людства. На відміну від релігій великих держав тієї епохи, таких як Єгипет, Вавілон чи Греція, мойсейова віра була вільна від аморальних міфів та жорстоких ритуалів. Яхве ставив своїм прихильникам високі етичні вимоги. У пізніший період юдаїстична концепція еволюціонувала. Яхве стає володарем Всесвіту, який обрав євреїв серед інших народів щоб підготувати ґрунт для приходу Месії.
Юдаїзм забороняє почитати зображення Бога, щоб підкреслити його нескінченну могутність та відрізнити його від язичницьких богів. Прихильники юдаїзму вважають обов'язком любити Бога, хоча найважливішим є страх перед його гнівом. Ім'я Бога (записуване тетраграмою JHWH) вважається настільки святим, що людині не дозволяється його й вимовляти.
[ред.] Монотеїзм у християнстві
[ред.] Тринітарна концепція
Переважна більшість християнських віросповідань є монотеїстичною і сповідують концепцію Трійці. Християнський монотеїзм формувався в юдейському оточенні і значною мірою в опозиції до юдаїзму фарисеїв. Пізніше християнство зазнало впливу грецької філософії.
Вчення Христа включає монотеїстичну концепцію універсального Бога — люблячого Отця всього людства. Людина винна Богові довіру, любов і вдячність, а також зобов'язана любити інших людей як дітей Божих.
За тринітарною концепцією Ісус є одвічним і єдиним Богом (а також і Сином Божим), який прийняв людський образ повністю зберігаючи божественну, щоб визволити людство від гріху. Особиста віддача і присвята Ісусові є мотивом поведінки християнина. У визволенні людини від гріха допомагає Дух Святий, окреслений як Дух правди і життя, що стверджує людей у вірі, надії та любові. Три Божі особи вважаються рівними, нероздільними й однаковими у своїй природі, хоча і є трьома різними особами, тому окреслюється Бог як «у трійці єдиний».
[ред.] Антитринитарна концепція
Антитринитарна концепція відкидає вчення про святу трійцю, вважаючи що вона не має достатнього обґрунтування у Святому письмі та недостатня до повного розуміння Божого об'явлення, зокрема Нового заповіту. Антитринитаристи поділяють юдейську концепцію Бога, який посилає Ісуса бути своїм земним намісником. За єврейською традицією шаліаху [1] Месія може промовляти та бути описаним так, якби був самим Богом, проте він є лише представником Бога. Сучасні антитринитаристи висловлюють різні погляди на природу Бога та Ісуса. Широко інтерпретуючи біблійну заборону створення зображень Бога, частина з них намагається визначити Бога як трансцедентне буття, позачасове й нематеріальне, що присутнє у кожній людині. Для них Бог залишається загадкою, що неможливо описати у формалізованій формі, а характер пізнається лише через Боже об'явлення, тобто Біблію.
[ред.] Ісламський монотеїзм
Мусульмани вважають Бога найвищим володарем Всесвіту, єдиною досконалою і гідною поклоніння істотою. Аллах в Корані є практично тим самим Богом, що і Яхве у Старому заповіті, а концепція Трійці вважається мусульманами абсурдною через незрозумілість. Сама назва іслам означає підпорядкування себе волі Бога, яка проявляється в усіх подіях. Аллах є "всемогутнім, всезнаючим, справедливим господарем світу, творцем неба і землі, життя і смерті." [2].
Як і в християнстві, велика увага приділяється Божому милосердю. Згідно ісламу, найтяжчим гріхом і єдиним, що не пробачається Богом є поклоніння іншим богам, що включає не тільки культ святих (хоча шиїзм i суфізм приймає культ святих), але й надмірну прив’язаність до матеріальних благ чи коханої особи.[3]
[ред.] Монотеїзм в дхармічних релігіях
[ред.] Індуїзм
Більшість практикуючих індуїстів вірять у Бога на ім'я Брахман або Ішвара.
Монотеїстичні формулювання з'явилися у Ведах (в тому числі найстаршій Веді - Риґведі та пізніших текстах, напр. Упанішадах). Індуїстський монотеїзм широко розвинувся у період Махабхарати і знайшов у ній відображення. Поширеним в індуїзмі був погляд, що Богові можна поклонятися під довільною постаттю (Sagun Brahman), яка є лише символом безособового Бога (Nirgun Brahman) – це вчення знаходить Бгаґават-Ґіті.
Пізніше сформувався шиваїзм i вішнуїзм, прихильники цих сампрадая виділяли верховне божество - Ішвару, а решту вважали хіба еманаціями верховного бога і не наділяли їх значної вагою. Для вішнуїтів єдиним богом є Вішну, а для шиваїтів - Шива.
Монотеїстичні концепції створювалися також і деякими індійськими філософами класичного періоду (напр. веданта, хоча інші вчення, такі як санкхйя були атеїстичними). Єдинобожжя властиве й пізнішим філософським вченням Індії
[ред.] Монотеїзм у сикхізмі
Сикхізм так само робить акцент на єдності Бога і вважає, що поклонятися Богові можна під будь-яким іменем і в будь-якому образі (індуїстичному, мусульманському чи християнському), але самі сикхи звуть його Акал Пурах або Вагеґуру.
[ред.] Посилання
- Використано матеріали зі статті в польській Вікіпедії
- ↑ http://www.jeszua.pl/index.php?mode=szaliach
- ↑ "Islam", Ameer Ali Syed
- ↑ http://www.harunyahya.com/romanticism8.php
