Борис Годунов (опера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

«Борис Годунов» — опера М. П. Мусоргського у чотирьох діях із прологом (у сімох, у другій редакції восьми картинах). Лібрето композитора за мотивами однойменної трагедії О. С. Пушкіна. Перша редакція завершена в 1869, перша постановка в 1874.

Існує кілька редакцій «Бориса»: дві редакції автора (1869 й 1872), дві редакції Римського-Корсакова (1896 й 1908), редакція й оркестровка Д. Шостаковича (1959). Варіанти Римського-Корсакова, у яких були згладжені багато шорсткостей музичного тексту Мусоргського, одержали найбільше поширення. У сучасних постановках часто використаються й авторські редакції, які на думку музикознавців точніше відповідають характеру оповідання й персонажам.

[ред.] Створення

Роботу над оперою Мусоргський почав у жовтні 1868, використовуючи для написання лібрето текст Пушкіна й матеріали «Історії держави Російської» М. М. Карамзіна. Тема — період правління Бориса Годунова, з 1598 по 1605. В обраному історичному епізоді композитора приваблювала можливість відбити відносини влади й народу, представити народ і владу у якості головних діючих осіб. Мусоргський писав: «Я розумію народ як велику особистість, одушевлену єдиною ідеєю. Це моє завдання. Я спробував вирішити її в опері».

Опера була завершена наприкінці 1869 року і представлена в Дирекцію імператорських театрів. Театральний комітет не прийняв оперу до постановки, пояснивши рішення відсутністю виграшної жіночої ролі. Після відмови Мусоргський вніс ряд змін, зокрема, ввівши «польський» акт із любовною лінією Лжедмітрій — Маріна Мнішек, а також додавши ефектний фінал — монументальну сцену народного повстання під Кромами. Однак друга редакція (1872) теж була прийнята не одразу - Театральний комітет тричі відхиляв постановку, і відхиляв оперу. Лише після того, як артистка Маріїнського театру Юлія Федорівна Платонова зажадала від директора у свій бенефіс (артистка мала право вибору) нової постановки "Бориса Годунова", погрожуючи в противному разі піти з театру, директор театру Гедеонов сам, без згоди комітету, дав дозвіл на постановку опери.

[ред.] Постановки

Прем'єра опери відбулася 27 січня (8 лютого) 1874 на сцені Маріїнського театру під орудою Е.Направника. Незважаючи на захоплений прийом публіки, критика зустріла оперу різко негативно і в 1882 вона була знята з репертуару. 16 грудня 1888 року опера вперше прозвучала на сцені Большого театру в Москві під орудою І. Альтані. У 1896 інструментування опери здійснив М. А. Римський-Корсаков і 28 листопада 1896 року опера була поставлена в Маріїнському театрі у його версії.

Вирішальне значення в сценічній історії твору мав спектакль Приватної російської опери 7 грудня 1898 р., у якому заголовну партію вперше виконав Ф. Шаляпін. Опера увійшла до репертуару театрів периферії: Казань, 1899; Орел, Воронеж, Саратов (1900) і ін. У Большому театрі опера була поставлена в інструментовці Римського-Корсакова із Шаляпіним у головній ролі у 1901 році, у Маріїнському театрі — з 1904 р. Із цього часу вона стає однієї із самих репертуарних опер, завоювавши всі сцени світу.