Братерська пасіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
хутір Братерська пасіка
Країна Російська імперія
 УНР
 УРСР
СРСР СРСР
Область Київська губернія
Бердичівська округа
Район/міськрада Бердичівський повіт
Вчорайшенський район
Громада Білопільська волость
Халаїмгородоцька сільська рада
Основні дані
Населення 2 (1926)
Зняте з обліку до 1 жовтня 1941 року
Географічні дані
Географічні координати
Найближча залізнична станція Чорнорудка

Братерська пасіка — колишній хутір у Білопільській волості Бердичівського повіту Київської губернії та Халаїмгородоцькій сільській раді Вчорайшенського району Бердичівської округи.

Населення[ред. | ред. код]

Відповідно до перепису населення СРСР 17 грудня 1926 року, чисельність населення становила 2 особи, з них 1 чоловік та 1 жінка; етнічний склад: українців — 2. Кількість домогосподарств — 1, з них, неселянського типу — 1[1].

Історія[ред. | ред. код]

Час заснування — невідомий. До 1917 входила до складу Білопільської волості Бердичівського повіту Київської губернії, до червня 1925 року — до складу Вчорайшенського району Бердичівської округи Київської губернії[1].

На 17 грудня 1926 року — хутір в складі Халаїмгородоцької сільської ради Вчорайшенського району Бердичівської округи[2]. Відстань від населеного пункту до центру сільської ради, села Халаїмгородок, становила 3 версти, до районного центру, с. Вчорайше — 14 верст, до окружного центру в Бердичеві — 30 верст, до найближчої залізничної станції (Чорнорудка) — 11 верст[1].

Станом на 1 жовтня 1941 року не значиться в обліку населених пунктів[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17-XII 1926 р.) (PDF). Інститут історії України НАН України. Бердичів, 1927. с. 34-35. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 27 вересня 2022.
  2. а б Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 210. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 27 вересня 2022.