Бренда Ваккаро
| Бренда Ваккаро | |
|---|---|
| Brenda Vaccaro | |
 | |
| Дата народження | 18 листопада 1939[1][2][3] (84 роки) |
| Місце народження | Бруклін, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США |
| Громадянство |
 США |
| Alma mater | Neighborhood Playhouse School of the Theatred і середня школа Томаса Джефферсонаd |
| Професія | акторка |
| Кар'єра | 1961 — дотепер |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0882853 |
 Бренда Ваккаро у Вікісховищі | |
Бренда Буелл Ваккаро (англ. Brenda Vaccaro, нар. 18 листопада 1939) — американська акторка.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася в Брукліні 18 листопада 1939 року в сім'ї італійців Крістіни Павії та Маріо Ваккаро, які були власниками ресторанів італійської кухні. Дитинство пройшло в Далласі, де батьки відкрили свій перший ресторан[4]. У 1958 році Бренда закінчила середню школу і повернулася до Нью-Йорка, щоб здобути акторську освіту[5]. У 1961 році дебютувала на Бродвеї у постановці «Всі люблять опал», за роль якої була удостоєна «Світової театральної нагороди».
У Бренди Ваккаро також були ролі у бродвейських п'єсах «Квітка кактуса», «До побачення, люди», «Непарна пара», «Жінки Джейка» та деяких інших. За свою акторську кар'єру тричі номінувалася на премію Тоні.
У 1969 році Ваккарро стала номінанткою на премію «Золотий глобус» за роль у фільмі «Опівнічний ковбой», де знімалася разом із Дастіном Гоффманом та Джоном Войтом. За роль в екранізації твору Жаклін Сьюзан «Одного разу мало» у 1975 році Ваккаро була номінована на «Оскар» та удостоїлася Золотого глобуса за найкращу жіночу роль другого плану. Вона також знялася в фільмах Аеропорт 77 (1977), Козеріг один (1978), Супердівчина (1984), Вода (1985), Любовна історія (1994), У дзеркала два обличчя (1996).
Крім театру та кіно, Ваккаро багато знімається і на телебаченні. Виконувала ролі у багатьох телесеріалах, серед яких «Захисники», «Вулиці Сан-Франциско», «Човник кохання», «Вона написала вбивство», «Золоті дівчата», «Друзі», «Еллі Макбіл» та «Частини тіла». 1973 року стала володаркою премії «Еммі» за роль у комедійному вар'єте «Форма речей».
Ваккаро тричі була у шлюбі, з 1986 року одружена з Гаєм Гектором.
Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]
- Опівнічний ковбой (1969) — Ширлі
- Одного разу мало (1975) — Лінда Ріггс
- Аеропорт '77 (1977) — Іа Клейтон
- Козеріг один (1978) — Кей Брюбейкер
- Перший смертний гріх (1980) — Моніка Гілберт
- Зорро, блакитний меч (1981) — Флоринда
- Супердівчина (1984) — Б'янка
- Паперові ляльки — (1984) — Джулія Блейк
- Вода (1985) — Долорес Твейтс
- Серце опівночі (1988) — Бетті Ріверз
- Маска червоної смерті (1990) — Елейн Харт
- Любовна історія (1994) — Нора Стілман
- У дзеркала два обличчя (1996).
- Жиголо (2002) — Мег
- Американський тато! (2005) — менеджерка стриптиз-клубу
- Частини тіла (2006) — Беатріс Медсен
- Ви не знаєте Джека (2010) — Марго Кеворк'ян, сестра Джека
- Кубо і легенда самурая (2016) — камео (голос)
- Одного разу в… Голлівуді (2019) — Мері Еліс Шварц
- І просто так (2021-(2022) — Глорія Маркетт
Нагороди[ред. | ред. код]
- Еммі 1973 — «Найкраща акторка другого плану в комедії або вар'єте» («Форма речей»)
- Золотий глобус 1976 — «Найкраща акторка другого плану» («Одного разу мало»)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Internet Broadway Database — 2000.
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ Dallas restaurateur Vaccaro dead at 93 | Nation's Restaurant News | Find Articles at BNET.com
- ↑ Rhode Island news | projo.com | The Providence Journal | Movies. Архів оригіналу за 3 вересня 2006. Процитовано 7 березня 2009.
Посилання[ред. | ред. код]
- Бренда Ваккаро на сайті Internet Broadway Database (англ.)
- Бренда Ваккаро на сайті IMDb (англ.)
|
