Кейт Бланшетт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кейт Бланшетт
Cate Blanchett Berlinale.jpg
Кейт Бланшетт у Берліні. Лютий 2007 року
Ім’я при народженні Catherine Elise Blanchett
Народження 14 травня 1969(1969-05-14) (45 років)
Мельбурн, Австралія
Громадянство Австралія Австралія
Рід діяльності актриса, театральний режисер
Роки діяльності з 1993
Чоловік Ендрю Аптон
Діти Дашіель Джон
Роман Роберт
Ігнатіус Мартін
IMDb ID 0000949
Провідні ролі «Єлизавета»
«Авіатор»
«Володар Перснів»
Нагороди

«Оскар» (2005, 2013)
«Золотий глобус» (1999, 2008)
«BAFTA» (1999, 2005)
«Кубок Вольпі» (2007)

Кетрін Еліс Бланшетт (англ. Catherine Elise Blanchett; *14 травня 1969 року, Мельбурн, Австралія) — австралійська кіно- та театральна актриса. Відома завдяки ролям у фільмах «Єлизавета» (1998, премії BAFTA та «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль), «Авіатор» (2004, премії «Оскар» та BAFTA за найкращу жіночу роль другого плану), кінотрилогії «Володар Перснів» (2001–2003). За фільм «Жасмин» акторка здобула премію «Оскар» за найкращу жіночу роль.

Біографія[ред.ред. код]

Юність[ред.ред. код]

Кейт Бланшетт народилася у передмісті Мельбурна у родині Роберта і Джун Бланшетт[1]. Її батько був родом з Техасу і служив морським офіцером. Після одруження із Джун — вчителькою у школі Мельбурна, він емігрував до Австралії і зайнявся рекламним бізнесом[2]. Коли Кейт було лишень десять років, він помер від серцевого нападу. Виховання трьох дітей — Кейт, її старшого брата Боба (у даний час комп'ютерний інженер) та молодшої сестри Женев'єви (в даний час театральний костюмер і дизайнер)[3] — лягло на плечі матері[4].

Кейт відвідувала початкову школу Ivanhoe East Primary School у Мельбурні, потім пішла до Ivanhoe Girls' Grammar School[5][6], а потім у Жіночий методистський коледж Мельбурна[7]. Там відбулася її перша поява на сцені — вона взяла участь у декількох постановках шкільного театру, у тому числі в «Одіссеї» Реньона Джонса. Потім вона продовжила навчання в Мельбурнському університеті[8], де вивчала мистецтво і економіку. Але незабаром залишила університет і поїхала подорожувати по Англії. Коли закінчився термін дії візи, Кейт, практично без грошей, а також без конкретних планів, вирушила до Єгипту, де у готелі познайомилася з пожильцем, який запропонував їй знятися в масовці у єгипетському фільмі про бокс. Оскільки дівчині потрібні були гроші, вона погодилася[9]. Ця випадкова роль стала початком її творчого шляху.

Перші ролі в театрі[ред.ред. код]

Після повернення до Австралії, Кейт вступила до Національного інституту драматичного мистецтва Мельбурна[9]. Протягом всього періоду навчання вона вважалася однією з найздібніших студенток свого курсу і блискуче закінчила інститут у 1992 році. Перші ж спроби Бланшетт на театральній сцені принесли їй захоплені відгуки критиків. Після завершення навчання вона взяла участь у постановці Сіднейської театральної компанії «Класні дівчата» за п'єсою англійського письменника Керіла Черчілля (англ.), потім виконала роль Феліції Бауер у постановці «Кафкіанські танці». Критики високо оцінили її акторську майстерність у цій виставі, і в 1993 році Бланшетт отримала премію «Товариства театральних критиків Сіднея» за найкращий дебют. Далі вона взяла участь у провокаційній постановці «Олеанна», історії про університетського професора (його зіграв Джеффрі Раш), звинуваченого студенткою Керол у сексуальному переслідуванні. Роль Керол принесла Бланшетт другу нагороду — її назвали найкращою новою театральною акторкою 1993 року[9][10].

Перші ролі в кіно[ред.ред. код]

З успіхом граючи в театрі, Кейт почала пробувати свої сили на телебаченні і в кіно. Її дебют на телебаченні відбувся ще 1989 року, коли вона зіграла епізодичну роль у серіалі «Джі Пі» про роботу лікарні на околиці Сіднея. У 1993–1995 роках вона брала участь в кількох телевізійних фільмах і телесеріалах («Поліцейські сили», «Батьківщина», «Місто біля кордону»), але не припиняла грати в театрі. Джеффрі Раша, який ще з інститутських часів захоплювався талантом актриси, запросив її на роль Офелії в своїй постановці «Гамлета», і критики знову високо оцінили її гру. У 1995 році актриса з'явилася у трьох театральних проектах — «Ніжна Феба», «Танець сліпого гіганта» і «Буря» за однойменною п'єсою Шекспіра, де виконала роль Міранди.

Першою помітною роботою в кіно була короткометражна драма «Парклендс» (1996), де Бланшетт виконала головну роль. Фільм розповідав історію дівчини Рози, яка дізналася правду про корумповане минуле нещодавно померлого батька. Ця робота вимагала великої емоційної віддачі, але Бланшетт чудово впоралася з роллю. З того часу актриса значною мірою переключилася на кіно. 1997 року вона з'явилась лише в одній театральній постановці, зігравши Ніну в «Чайці» за п'єсою Чехова, але в той же час на екрани вийшло відразу три фільми за її участю. Спочатку була роль медсестри Сьюзан Макарта у драмі «Дорога до раю» з Гленн Клоуз і Френсіс Макдорманд[11] — фільмі про жінок, яких під час Другої світової війни звела доля у японському концентраційному таборі для військовополонених на острові Суматра.

Далі була романтична комедія «Слава богу, він зустрів Ліззі», яку австралійські критики назвали найпікантнішим і найдотепнішим фільмом року[12]. Роль Ліззі принесла Бланшетт перші кінонагороди — премію Австралійського інституту кіно (англ.)[13] і премію Товариства кінокритиків Австралії (обидві — за найкращу жіночу роль другого плану).

І, нарешті, третім фільмом 1997 року для Бланшетт стала історична мелодрама «Оскар і Люсінда» за одноіменним романом Пітера Кері, за який у 1988 письменник був удостоєний Букерівської премії. Продюсери спочатку чинили опір наміру режисера Джилліан Армстронг (англ.) запросити на головну жіночу роль Бланшетт — на той момент вона була популярна лише в Австралії і невідома у США та інших країнах, — але потім поступилися, побачивши попередні роботи актриси у кіно.

Вони не пошкодували за свій вибір: Бланшетт блискуче виконала роль багатої спадкоємиці Люсінди Лепластріер, яка на шляху до Австралії зустрічає за картярським столом бідного священика Оскара Гопкінса (у його ролі знявся британський актор Рейф Файнс) і пропонує йому парі — Оскар зобов'язується цілою й неушкодженою доставити до Австралії скляну церкву, побудовану на скляному заводі, який належав Люсінді, а дівчина у випадку успіху обіцяє віддати йому весь свій статок. Хоча фільм явно не був розрахований на широкого глядача і не мав великих зборів у прокаті — при бюджеті у 12 мільйонів доларів його прибуток склав всього близько 2-х мільйонів[14] — критики позитивно оцінили першу головну роль Бланшетт у повнометражному кіно, назвавши створений нею образ Люсінди яскравим і переконливим[15]. Крім того Бланшетт була номінована як найкраща актриса на премію Товариства кінокритиків Австралії.

Визнання[ред.ред. код]

1998 року Бланшетт зіграла роль королеви Англії Єлизавети I в історичній драмі індійського режисера Шекхара Капура «Єлизавета». Завдяки цій ролі Кейт Бланшетт здобула світове визнання. Вона була номінована на «Оскар» та премію Гильдії кіноакторів США, завоювала нагороди «Золотий глобус» і BAFTA. Преса також захоплено відгукнулася про її гру[16][17].

1999 року Бланшетт поєднувала гру на сцені зі зйомками в кіно. Вона була задіяна у двох театральних проектах у Лондоні — спектаклі «Достаток» та постановці театру Олд-Вік «Монологи вагіни», де окрім неї зіграли Кейт Вінслет, Джуліанн Мур, Мелані Гриффіт та Джилліан Андерсон). Також на екрани вийшло чотири фільми за її участю — короткометражна картина «Історії загублених душ», мелодрама «Ідеальний чоловік» за п'єсою Оскара Уайльда, комедія «Керуючи польотами» та психологічний трилер «Талановитий містер Ріплі» за однойменним романом Патриції Гайсміт. За роль у «Талановитому містері Ріплі» Бланшетт була номінована на премію BAFTA як найкраща актриса другого плану[18].

1999 року журнал People включив Бланшетт у список 50-ти найвродливіших людей світу[19].

2000 року Бланшетт з'явилась у двох картинах: драмі Саллі Поттер «Чоловік, що плакав»[20] та трилері Сема Реймі «Дар».

Так, лише через два роки після фільму «Єлизавета», Бланшетт стала одною з найпопулярніших акторок Голлівуду, але через напружений графік зйомок їй довелося надовго покинути театр.

2001 року вона знялася з Брюсом Віллісом і Біллі Бобом Торнтоном у кримінальній комедії Баррі Левінсона «Бандити». Далі Кейт взяла участь у кінотрилогії Пітера Джексона «Володар Перснів» за романом Дж. Р. Р. Толкіна в ролі Галадріель.

В 2001 року Бланшетт знялась ще в двох картинах — військовій драмі «Шарлотта Грей» (екранізації бестселера Себастьяна Фолкса) та мелодрамі «Корабельні новини». Обидва фільми не мали успіху.

2002 року Бланшетт прийняла пропозицію режисера Тома Тиквера знятися в його новій картині «Рай» за сценарієм Кшиштофа Кесльовського за «Божественною комедією» Данте. Фільм увійшов у конкурсну програму Берлінського кінофестивалю, завоював кілька престижних кінонагород у Німеччині, але не окупився в прокаті.

2003 року Бланшетт знялася в кримінальній драмі Джоеля Шумахера «Вероніка Герін».[21]. Гра Бланшетт знову не розчарувала критиків: вони визнали бездоганною її майстерність[22]. Того ж року Бланшетт з'явилась в одному з епізодів чорно-білого кіноальманаху Джима Джармуша «Кава і сигарети». Далі Кейт знялася в парі з Томмі Лі Джонсом у драматичному вестерні Рона Говарда «Останній рейд».

2004 року Бланшетт зіграла другорядну роль в ексцентричній комедії «Водне життя зі Стівом Зіссу», а потім узяла участь у біографічній драмі Мартіна Скорсезе «Авіатор» про долю мільйонера Говарда Гьюза. Роль Кетрін Гепберн у цій стрічці принесла Бланшетт приголомшуючий успіх. За найкращу жіночу роль другого плану вона була удостоєна премії «Оскар»[23], отримала нагороди Британської кіноакадемії та Гільдії кіноакторів, була номінована на ряд престижних кинонагород, зокрема на «Золотий глобус». Також 2004 року Бланшетт після п'ятирічної перерви з'явилась на сцені театру, виконавши головну роль у постановці «Гедда Габлер» за однойменним твором норвезького драматурга Генріка Ібсена.

Кейт в Берліні 2005 року

2005 року Бланшетт зробила невелику паузу і взяла участь у єдиній стрічці у себе на Батьківщині — в парі з Хьюго Вівінгом вона знялася у кримінальному трилері «Маленька рибка». За цю роль вона отримала премію Австралійського інституту кіно.

У травні 2006 року на Каннському кінофестивалі було представлено нову стрічку за участю Кейт Бланшетт — драму Алехандро Гонсалеса Іньярріту «Вавилон». Фільм високо оцінили критики. Він отримав премію фестивалю за найкращу режисуру. Крім того, Бланшетт знялася в романтичному трилері «Добрий німець» Стівена Содерберга про післявоєнний Берлін[24], та драмі «Записки про скандал». За роль у останньому актриса була номінована на «Золотий глобус»[23].

2007 року Бланшетт знову знялася у Шекхара Капура в фільмі «Золотий вік» — історичній драмі про королеву Англії Єлизаветі I[25].

2007 року на Венеційському кінофестивалі картина Тодда Хейнса «Мене там немає» отримала спеціальний приз журі, а Кейт Бланшетт, яка зіграла там одну з семи іпостасей знаменитого співака Боба Ділана[26], була названа найкращою актрисою[27]. А 2008 року Кейт виграла ще й черговий «Золотий глобус» в номінації Найкраща актриса другого плану за цю роль[23] і була номінована на «Оскар» в аналогічній категорії.

2008 року вийшов фільм Стівена Спілберга «Індіана Джонс та Королівство Кришталевого Черепа», де Кейт Бланшетт дісталася роль радянського агента Ірини Спалько[28][29][30].


У тому ж 2008 році Кейт Бланшетт у парі з Бредом Піттом з'явилась у кінокартині Девіда Фінчера «Загадкова історія Бенджаміна Баттона» за оповіданням Френсіса Скотта Фіцджеральда[11][31]. Критики відзначили дещо неприродну гру Бланшетт на початку фільму[32], але загалом вона отримала схвальні відгуки[33][34][35]. За цю роль 2009 року вона була номінована як найкраща актриса на премію «Сатурн»[36] та «Broadcast Film Critics Association Awards»[37][38].

5 грудня 2008 року Кейт Бланшет отримала власну Зірку на Голлівудській «Алеї слави»[39][40].

2009 року вийшов в американський прокат японський аніме «Поньо на скелі», де Кейт в англомовній версій мультфільму дала голос Морській богині, матері Поньо[41].

Поточні проекти[ред.ред. код]

2010 року глядачі змогли побачити Кейт у новому фільмі Рідлі Скотта «Робін Гуд»[23], який відкривав Каннський кінофестиваль 12 травня 2010 року[42][43].

Зараз Кейт Бланшет знімається у трьох нових фільмах — комедії Стівена Содерберга «The Last Time I Saw Michael Gregg» разом зі своїм чоловіком[44], пригодницькому трилері «Ханна» та драмі «Indian Summer» Джо Райта.

Кейт грає роль Галадріель[45] у новому фільмі «Гобіт» Пітера Джексона.

Особисте життя[ред.ред. код]

У 1997 році, будучи задіяна у п'єсі «Чайка», Бланшетт познайомилася зі сценаристом і редактором монтажу Ендрю Аптоном  (англ.)[4]. Майже через рік, 29 грудня 1997 року, незадовго до того, як актриса приступила до зйомок у «Єлизаветі», вони одружилися[46]. Весілля відбулося у Національному парку «Блакитні гори» в австралійському штаті Новий Південний Уельс. Спочатку подружжя жило у прибережному районі Сіднея, потім переїхали до Лондона, а пізніше повернулися до Австралії. У шлюбі з Аптоном в акторки народилося троє синів — Дешіел Джон (народився 3 грудня 2001 року, названий на честь Дешіела Геммета, улюбленого письменника Ендрю), Роман Роберт (народився 23 квітня 2004 року) і Ігнатіус Мартін (народився 13 квітня 2008 року)[47][48].

Фільмографія[ред.ред. код]

  • 1993 — Police Rescue / Поліцейський загін порятунку — міссис Хейнс
  • 1994 — Police Rescue / Поліцейський загін порятунку — Вівіан
  • 1994 — Heartland / Хартленд — Елізабет Ештон
  • 1994 — G. P. / Джи Пі — Джені Морріс
  • 1995 — Bordertown — Бьянка
  • 1996 — Parklands — Розі
  • 1997 — Paradise Road / Дорога в рай — Сьюзан Макарті
  • 1997 — Thank God He Met Lizzie / Слава богу, він зустрів Ліззі
  • 1997 — Oscar and Lucinda / Оскар і Люсінда — Люсінда
  • 1998 — Elizabeth / Єлизавета — Єлизавета I
  • 1999 — Bangers — Джулі-Енн
  • 1999 — An Ideal Husband / Ідеальний чоловік — Леді Гертруда Чілтерн
  • 1999 — Pushing Tin / Керуючи польотами — Конні Фальцоне
  • 1999 — The Talented Mr. Ripley / Талановитий містер Ріплі — Мередіт Лог
  • 2000 — The Man Who Cried / Чоловік, який плакав — Лола
  • 2000 — The Gift / Дар — Аннабель Вілсон
  • 2001 — Bandits / Бандити — Кейт Вілер
  • 2001 — The Lord of the Rings: The Fellowship of the Ring / Володар Перснів: Братерство Персня — Галадріель
  • 2001 — Charlotte Gray / Шарлотта Грей — Шарлотта Грей
  • 2001 — The Shipping News / Корабельні новини — Петал Беар
  • 2002 — Heaven / Рай — Філіппа
  • 2002 — The Lord of the Rings: The Two Towers / Володар Перснів: Дві вежі — Галадріель
  • 2003 — Veronica Guerin / Полювання на Вероніку — Вероніка Герін
  • 2003 — Coffee and Cigarettes / Кава і сигарети — Кейт / Шеллі
  • 2003 — The Missing / Останній рейд — Меггі Гілкесон
  • 2003 — The Lord of the Rings: The Return of the King / Володар Перснів: Повернення короля — Галадріель
  • 2004 — The Aviator / Авіатор — Кетрін Хепберн
  • 2004 — The Life Aquatic with Steve Zissou / Водне життя зі Стівом Зіссу — Джейн Вінслетт-Річардсон
  • 2005 — Little Fish / Маленька рибка — Трейсі Харт
  • 2006 — Hot Fuzz / Круті фараони — Жаннін
  • 2006 — Notes on a Scandal / Скандальний щоденник — Шеба Харт
  • 2006 — The Good German / Добрий німець — Ліна Брандт
  • 2006 — Babel / Вавилон — Сьюзан
  • 2007 — Elizabeth: The Golden Age / Елізабет: Золота доба — Єлизавета I
  • 2007 — I'm Not There / Мене там немає — Боб Ділан
  • 2008 — Indiana Jones and the Kingdom of the Crystal Skull / Індіана Джонс і Королівство кришталевого черепа — Ірина Спалько
  • 2008 — The Curious Case of Benjamin Button / Загадкова історія Бенджаміна Баттона — Дейзі
  • 2010 — Robin Hood / Робін Гуд — Леді Меріан
  • 2010 — The Last Time I Saw Michael Gregg
  • 2011 — Hanna / Ханна — Марісса Віглер
  • 2011 — Indian Summer — Леді Едвіна Маунтбаттен
  • 2012 — The Hobbit / Гобіт — Галадріель
  • 2013 — Blue Jasmine / Жасмин — Жанетт «Жасмин» Френсіс
  • 2014 — How To Train Your Dragon 2 / Валка

Нагороди і номінації[ред.ред. код]

Повний список див. на IMDb.com.

Нагороди[ред.ред. код]

  • 2013 — Премія «Оскар» — Найкраща жіноча роль, за фільм «Жасмин»
  • 2005 — Премія «Оскар» — найкраща актриса другого плану, за фільм «Авіатор»
  • 2005 — Премія BAFTA — найкраща актриса другого плану, за фільм «Авіатор»
  • 1998 — Премія BAFTA — найкраща актриса, за фільм «Єлизавета»
  • 1998 — Премія «Золотий глобус» — найкраща актриса драми, за фільм «Єлизавета»
  • 2005 — Премія Австралійської академії кіно та телебачення за найкращу жіночу роль
  • 1997 — Премія Австралійської академії кіно та телебачення за найкращу жіночу роль другого плану
  • 2013 — Премія Австралійської академії кіно та телебачення за найкращу жіночу роль другого плану в іноземному фільмі
  • 1999 — Премія "Імперія" за найкращу жіночу роль
  • 2013 — Премія "Незалежний дух" за найкращу жіночу роль
  • 2007 — Премія "Незалежний дух" за найкращу жіночу роль другого плану

Номінації[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Wills, Dominic. «Cate Blanchett — Biography» (англійською). TalkTalk. с. 1. Архів оригіналу за 2012-01-27. Процитовано 2010-09-30. 
  2. Cate Blanchett: Actress (англ.) // People : журнал. — 10 мая 1999. — В. 17. — Т. 51. — С. 113.
  3. «Cate Blanchett Biography» (англійською). Архів оригіналу за 2012-01-27. Процитовано 2010-10-07. 
  4. а б «Cate Blanchett Biography» (англійською). Процитовано 2010-09-30. 
  5. http://web.archive.org/web/20120116232121/http://www.melbourneobserver.com.au/ob_04feb09_p07z.pdf
  6. http://www.crikey.com.au/2005/03/30/famous-alumni-on-lathams-hit-list
  7. http://www.theage.com.au/news/Film/Top-marks-for-Blanchett/2005/02/28/1109546799231.html
  8. nikakisz. (2010-07-28). «Did you know? The Student Union» (англійською). Університет Мельбурна. Архів оригіналу за 2012-01-27. Процитовано 2010-09-30. 
  9. а б в Wills, Dominic. «Cate Blanchett — Biography» (англійською). TalkTalk. с. 2. Архів оригіналу за 2012-01-27. Процитовано 2010-09-30. 
  10. «Cate Blanchett». biogs.com. Архів оригіналу за 2012-01-27. Процитовано 23 February 2008. 
  11. а б Rebecca Flint Marx. «Cate Blanchett Biography» (англійською). Moviefone. Архів оригіналу за 2012-01-27. Процитовано 2010-09-30. 
  12. Thompson, Peter. (9 ноября 1997). «Thank God He Met Lizzie» (англійською). ninemsn. Архів оригіналу за 2008-02-26. Процитовано 2010-09-30. «Thank God He Met Lizzie is the smartest, funniest, most irritating film of the year!» 
  13. Cullen, Max. (25 октября 1998). «Cate Blanchett: Star of stage and screen» (англійською). ninemsn. Архів оригіналу за 2012-01-27. Процитовано 2010-09-30. 
  14. «Oscar and Lucinda» (англійською). Box Office Mojo. Архів оригіналу за 2012-01-27. Процитовано 2010-10-01. 
  15. Haughton, Elspeth. «Oscar and Lucinda (1997)» (англійською). Процитовано 2010-10-01. «However, Blanchett is radiant and persuasive as Lucinda» 
  16. http://www.sfgate.com/cgi-bin/article.cgi?f=/c/a/1998/11/20/DD37026.DTL
  17. http://www.nzherald.co.nz/movies/news/article.cfm?c_id=200&objectid=1383
  18. «Film Nominations 1999» (англійською). BAFTA. Архів оригіналу за 2013-07-09. Процитовано 2010-10-01. 
  19. «Cate Blanchett Biography» (англійською). People. Архів оригіналу за 2012-01-27. Процитовано 2010-10-01. 
  20. «Офіційний сайт «The Man Who Cried»» (SWF) (англійською). Universal Studios. Процитовано 2010-10-01. 
  21. «Cate Blanchett Biography» (англійською). Архів оригіналу за 2012-01-27. Процитовано 2010-10-12. 
  22. Film Ireland «Blanchett?s performance is appealing, her accent — by and large — is flawless» (англійською). Процитовано 2010-10-12. 
  23. а б в г «Cate Blanchett Photos, Gossip, Bio & Reviews — AskMen.com» (англійською). Архів оригіналу за 2012-01-27. Процитовано 2010-10-12. 
  24. http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2007/10/05/26707/
  25. Goodwin, Christopher (14 October 2007). «Cate Blanchett as Elizabeth I is no surprise». The Times (London). Процитовано 14 October 2007. 
  26. «Cate Blanchett Calls Bob Dylan Role 'Another Crazy Idea' — Cate Blanchett : People.com» (англійською). Архів оригіналу за 2012-01-27. Процитовано 2010-10-12. 
  27. http://www.kinokolo.ua/news/3180/
  28. Anthony Breznican (2007-12-09). «First look: Whip cracks over new 'Indiana Jones' movie». USA Today. Процитовано 2007-12-10. 
  29. Scott Huver (2007). «Cate Blanchett: The Oscar Nominee On Dylan, Ledger and Indiana Jones». Hollywood.com. Архів оригіналу за 2012-06-29. Процитовано 2008-02-29. 
  30. http://relax.ua/kino/indiana-jones-4-review/lang/ua
  31. «Movie Review — The Curious Case of Benjamin Button — It’s the Age of a Child Who Grows From a Man — NYTimes.com» (англійською). Процитовано 2010-10-12. 
  32. «Cinema Critic: The Curious Case of Benjamin Button — Hollywood Tearjerker Extraordinaire» (англійською). Архів оригіналу за 2012-01-27. Процитовано 2010-10-12. 
  33. http://kino.siteua.org/Рецензии/32644/_Загадочное_дело_Бенджамина_Баттона___Рецензия
  34. «The Hollywood Reporter» (англійською). Архів оригіналу за 2009-01-15. Процитовано 2010-10-12. 
  35. «World Without End: Movie Review: The Curious Case of Benjamin Button» (англійською). Архів оригіналу за 2012-01-27. Процитовано 2010-10-12. 
  36. «2009 Saturn Award Nominees» (англійською). Архів оригіналу за 2012-01-27. Процитовано 2010-10-12. 
  37. «Broadcast Film Critics 2009 Award Nominations Announced MovieMaker Magazine» (англійською). Архів оригіналу за 2012-01-27. Процитовано 2010-10-12. 
  38. «The BFCA Critics' Choice Awards :: 2008» (англійською). Архів оригіналу за 2012-01-27. Процитовано 2010-10-12. 
  39. «Spletnik — Кейт Бланшетт получила звезду в Голливуде» (російською). Архів оригіналу за 2012-01-27. Процитовано 2010-10-12. 
  40. «Blanchett gets star on Walk of Fame». Melbourne: The Age. 6 December 2008. Процитовано 21 December 2008. 
  41. «Review: Ponyo on the Cliff by the Sea (Dub) :: Ani-Gamers» (англійською). Архів оригіналу за 2012-01-27. Процитовано 2010-10-12. 
  42. «BBC News: Robin Hood launches Cannes Film Festival». bbc.co.uk. 2010-05-13. Процитовано 2010-05-14. 
  43. «Cannes Film Festival Opens Wednesday with Robin Hood — Movie News, Cate Blanchett, Russell Crowe : People.com» (англійською). Архів оригіналу за 2012-01-27. Процитовано 2010-10-12. 
  44. «Steven Soderbergh and the last time he saw Michael Gregg, Talking Films» (англійською). Архів оригіналу за 2012-01-27. Процитовано 2010-10-12. 
  45. «Spletnik — Календарь «Сплетника»: день рождения Кейт Бланшетт» (російською). Архів оригіналу за 2012-01-27. Процитовано 2010-10-12. 
  46. «Cate Blanchett and Andrew Upton Marriage Profile» (англійською). Архів оригіналу за 2012-01-27. Процитовано 2010-10-12. 
  47. «Cate Blanchett’s Real-Life Love Story — Cate Blanchett : People.com» (англійською). Архів оригіналу за 2012-01-27. Процитовано 2010-10-12. 
  48. «Cate Blanchett Welcomes Another Son — Babies, Cate Blanchett : People.com» (англійською). Архів оригіналу за 2012-01-27. Процитовано 2010-10-12.