Бупівакаїн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бупівакаїн
Систематизована назва за IUPAC
(RS)-1-Butyl-N-(2,6-dimethylphenyl)piperidine-2-carboxamide
Класифікація
ATC-код N01BB01
PubChem 2474
CAS 38396-39-3
DrugBank DB00297
KEGG D07552
Торгівельне
найменування 		Marcaine, Sensorcaine, Posimir,та інші
Хімічна структура
Формула C18H28N2O1 [1] 
Мол. маса 288.4277 г/моль
Синоніми Див.тут
Фізична характеристика
Темп. плавлення 107–108 °C (225–226 °F)
Фармакокінетика
Біодоступність
Зв'язування з білками плазми[en] 95%
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення ~3 год (дорослі)

~8 годин (немовлята)[2]

Екскреція Нирки (6 % без змін)
Реєстрація лікарського засобу в Україні

Бупівакаїн — це амідний лікарський засіб, що застосовуються для місцевої анестезії.[1][2] При блокадах нервів він вводиться навколо нерва, що інервує певну ділянку, або в епідуральний простір хребетного каналу. Також, препарат доступний у поєднанні з невеликою кількістю адреналіну, щоб збільшити тривалість його дії. Зазвичай він починає працювати впродовж 15 хвилин, і дія триває від 2 до 8 годин.[3]

Можливі побічні ефекти включають сонливість, посмикування м'язів, дзвін у вухах, зміни зору, низький кров'яний тиск та нерегулярний пульс. Існує занепокоєння, що введення його в суглоб може спричинити проблеми з хрящем. Концентрований бупівакаїн не рекомендується застосовувати для епідурального заморожування. Епідуральне заморожування також може збільшити тривалість пологів. Це місцевий анестетик амідної групи.[1]

Бупівакаїн був відкритий в 1957 р[4]. Він входить до списку основних лікарських засобів ВООЗ.[5] Бупівакаїн доступний як дженерик.[2][6] Імплантаційний бупівакаїн (Xaracoll) був схвалений для медичного застосування в США в серпні 2020 року.[7][8]

Медичне використання[ред. | ред. код]

Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад!
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.

Бупівакаїн показаний[en] для локальної інфільтрації, блоку периферичних нервів, блокади симпатичного нерва, епідуральних і хвостових блокадах. Іноді його застосовують у комбінації з адреналіном, щоб запобігти системному всмоктуванню та продовжити тривалість дії.[9] 0,75 % (найбільш концентрований) препарат використовується в ретробульбарному блоці.[10] Це найчастіше застосовуваний місцевий анестетик при епідуральній анестезії під час пологів, а також при лікуванні післяопераційного болю.[11] Ліпосомальні препарати бупівакаїну (торгова марка EXPAREL) показали, що вони ефективніші для полегшення болю, ніж звичайні розчини бупівакаїну.[12][13]

Комбінована фіксована доза бупівакаїну з колагеном типу I[en] (торгова марка Xaracoll) показана для зняття болю впродовж 24 годин у дорослих після відкритої репарації пахової грижі[en].[8]

Бупівакаїн (Posimir) призначається дорослим для введення в субакроміальний простір під прямою артроскопією для отримання післяопераційного знеболення впродовж 72 годин після артроскопічної субакроміальної декомпресії.[14][15]

Протипоказання[ред. | ред. код]

Бупівакаїн протипоказаний пацієнтам з відомими реакціями гіперчутливості до бупівакаїну або аміноамідних анестетиків. Він також протипоказаний при акушерських парацервікальних блокадах та внутрішньовенній регіонарній анестезії (Блокада Бієра[en]) через потенційний ризик відмови джгута та системної абсорбції препарату та подальшої зупинки серця. Препарат 0,75 % протипоказаний при епідуральній анестезії під час пологів через асоціацію з рефрактерною зупинкою серця.[16]

Побічні ефекти[ред. | ред. код]

Порівняно з іншими місцевими анестетиками, бупівакаїн є помітно кардіотоксичним.[17] Однак побічні реакції на лікарські засоби (ПРЛЗ, ADRs) рідкісні, якщо їх правильно вводити. Більшість ПРЛЗ спричинені прискореним всмоктуванням із місця ін'єкції, ненавмисним внутрішньосудинним введенням або повільною метаболічною деградацією. Однак алергічні реакції можуть виникати рідко.[16]

Клінічно значущі побічні явища виникають внаслідок системного всмоктування бупівакаїну і в першу чергу стосуються центральної нервової системи (ЦНС) та серцево-судинної системи. Ефекти ЦНС зазвичай виникають при нижчих концентраціях у плазмі крові. Спочатку кортикальні гальмівні шляхи вибірково гальмуються, викликаючи симптоми збудження нейронів. При більш високих концентраціях у плазмі гальмуються як гальмівний, так і збудливий шляхи, що спричиняє депресію ЦНС та потенційно кому. Більш високі концентрації в плазмі також призводять до серцево-судинних ефектів, хоча серцево-судинний колапс може також відбуватися при низьких концентраціях.[18] Несприятливі ефекти на ЦНС можуть свідчити про наближення кардіотоксичності, і їх слід ретельно контролювати.[16]

Токсичність може також виникати при введенні субарахноїдальної ін'єкції під час високої спінальної анестезії. Ці ефекти включають: парестезію, параліч, апное, гіповентиляцію[en], нетримання калу[en] та нетримання сечі[en]. Крім того, бупівакаїн може викликати хондроліз[en] після безперервної інфузії в суглобову щілину.[16]

Бупівакаїн спричинив кілька смертей, коли епідуральний анестетик вводили внутрішньовенно випадково.[19]

Лікування передозування[ред. | ред. код]

Докази на тваринах[20][21] свідчать про те, що інтраліпід[en], загальнодоступна внутрішньовенна ліпідна емульсія, може бути ефективною при лікуванні важкої кардіотоксичності, спричиненої передозуванням місцевих анестетиків, є повідомлення про випадки успішного застосування цього способу у людей.[22][23] Опубліковані плани ширшої оприлюднення цього виду лікування.[24]

Вагітність та лактація[ред. | ред. код]

Бупівакаїн проникає через плаценту і є препаратом категорії С для вагітності. Однак він схвалений для використання в акушерській анестезії. Бупівакаїн виводиться з грудним молоком. Ризики припинення грудного вигодовування та припинення прийому бупівакаїну слід обговорювати з пацієнтом.[16]

Постартроскопічний гленохумеральний хондроліз[ред. | ред. код]

Бупівакаїн токсичний для хряща, і його внутрішньосуглобові вливання можуть призвести до постартроскопічного гленогумерального хондролізу.[25]

Фармакологія[ред. | ред. код]

Фармакодинаміка[ред. | ред. код]

Бупівакаїн зв'язується з внутрішньоклітинною частиною натрієвих каналів воріт-напруги і блокує приплив натрію в нервові клітини, що запобігає деполяризації. Без деполяризації не може відбутися ініціювання або проведення больового сигналу.

Фармакокінетика[ред. | ред. код]

Швидкість системної абсорбції бупівакаїну та інших місцевих анестетиків залежить від дози та концентрації введеного препарату, шляху введення, інтенсивності васкуляризації місця введення та наявності або відсутності адреналіну у препараті.[26]

  • Початок дії (залежний від шляху та дози): 1-17 хв
  • Тривалість дії (залежно від шляху та дози): 2-9 годин
  • Період напіввиведення: новонароджені, 8,1 год, дорослі: 2,7 год
  • Час до досягнення пікової концентрації в плазмі (для периферичної, епідуральної або каудальної блокади): 30-45 хв
  • Зв'язування з білками: близько 95 %
  • Метаболізм: печінковий
  • Виведення: нирки (6 % без змін)[16]

Хімічна структура[ред. | ред. код]

Як і лідокаїн, бупівакаїн є аміноамідним анестетиком; ароматична група і вуглеводневий ланцюг пов'язані амідним зв'язком, а не ефіром, як у попередніх місцевих анестетиках. Як результат, аміноамідні анестетики є більш стабільними та рідше викликають алергічні реакції. На відміну від лідокаїну, кінцева аміно-порція бупівакаїну (а також мепівакаїну, ропівакаїну та левобупівакаїну) міститься всередині піперидинового кільця; ці агенти відомі як піпехоліл-ксилідини.[11]

Суспільство та відповідальність[ред. | ред. код]

Правовий статус[ред. | ред. код]

17 вересня 2020 року Комітет з лікарських засобів для людського використання (англ. Committee for Medicinal Products for Human Use, CHMP) Європейського агентства з лікарських засобів (англ. EMA) прийняв позитивний висновок, рекомендуючи надати дозвіл на продаж лікарського засобу Exparel, призначеного для лікування після операційного болю.[27] Заявником цього лікарського засобу є компанія Pacira Ireland Limited. Ліпосомальний одяг був схвалений для медичного використання в Європейському Союзі в листопаді 2020 року.[28]

Економіка[ред. | ред. код]

Бупівакаїн доступний як дженерик.[2][6]

Дослідження[ред. | ред. код]

Левобупівакаїн є (S)-(-)-енантіомером бупівакаїну, з більшою тривалістю дії, що забезпечує меншу вазодилятацію. Корпорація Durect розробляє біодеградаційну систему доставляння ліків з контрольованим вивільненням для після операційного періоду. Станом на 2011 рік завершено клінічне випробування III фази.[29]

Синоніми[ред. | ред. код]

Бупівакаїн (HCL, Heavy, Hidrochloride), BUPIVACAINE AGUETTANT, Posimir, Marvona SUIK, ReadySharp Bupivacaine

Торгові марки[ред. | ред. код]

Exparel, Exparel Lyposomal, Маркаїн (Marcaine), Marcaine Spinal, Sensorcaine, Sensorcaine-MPF, Xaracoll

Дженерики[ред. | ред. код]

Лонгокаїн, Бупівакаїну гідрохлорид, Jamp-bupivacaine, Burapren, Sensorcaine Mpf, Новостезин

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в БУПІВАКАЇН (BUPIVACAINUM)
  2. ↑ а б в г Bupivacaine Hydrochloride. The American Society of Health-System Pharmacists. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 1 серпня 2015.
  3. ↑ Whimster, David Skinner (1997). Cambridge textbook of accident and emergency medicine. Cambridge: Cambridge University Press. с. 194. ISBN 9780521433792. Архів оригіналу за 5 жовтня 2015.
  4. ↑ Egan, Talmage D. (2013). Pharmacology and physiology for anesthesia : foundations and clinical application. Philadelphia, PA: Elsevier/Saunders. с. 291. ISBN 9781437716795. Архів оригіналу за 12 травня 2016.
  5. ↑ World Health Organization model list of essential medicines: 21st list 2019. Geneva: World Health Organization. 2019. WHO/MVP/EMP/IAU/2019.06. License: CC BY-NC-SA 3.0 IGO.
  6. ↑ а б Hamilton, Richart (2015). Tarascon Pocket Pharmacopoeia 2015 Deluxe Lab-Coat Edition. Jones & Bartlett Learning. с. 22. ISBN 9781284057560.
  7. ↑ Xaracoll: FDA-Approved Drugs. U.S. Food and Drug Administration (FDA). Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 2 вересня 2020.
  8. ↑ а б FDA approval letter (PDF). U.S. Food and Drug Administration (FDA). 28 серпня 2020. Архів оригіналу (PDF) за 7 квітня 2021. Процитовано 2 вересня 2020.
  9. ↑ Marcaine- bupivacaine hydrochloride injection, solution Marcaine with epinephrine- bupivacaine hydrochloride and epinephrine bitartrate injection, solution. DailyMed. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 13 February 2021.
  10. ↑ Lexicomp. Bupivacaine (Lexi-Drugs). Архів оригіналу за 10 квітня 2014. Процитовано 20 квітня 2014.
  11. ↑ а б в Miller, Ronald D. (2 листопада 2006). Basics of Anesthesia. Churchill Livingstone.
  12. ↑ Ma, Ting-Ting та ін. (2017). Liposomal bupivacaine versus traditional bupivacaine for pain control after total hip arthroplasty: A meta-analysis. Medicinevol. 96 (96,25 (2017): e7190): e7190. doi:10.1097/MD.0000000000007190. PMC 5484209. PMID 28640101.
  13. ↑ Mont, M. A., Beaver, W. B., Dysart, S. H., Barrington, J. W., & Gaizo, D. J. (2018). Local Infiltration Analgesia With Liposomal Bupivacaine Improves Pain Scores and Reduces Opioid Use After Total Knee Arthroplasty: Results of a Randomized Controlled Trial. The Journal of Arthroplasty. 33 (1): 33(1), 90—96. doi:10.1016/j.arth.2017.07.024. PMID 28802777. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 7 травня 2021.
  14. ↑ POSIMIR: NDA 204803, NDA APPROVAL [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.] (02/01/2021)
  15. ↑ Durect Corporation Announces U.S. FDA Approval of Posimir For Post-Surgical Pain Reduction for up to 72 Hours Following Arthroscopic Subacromial Decompression (Пресреліз). Durect Corporation. 2 лютого 2021. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 7 травня 2021.
  16. ↑ а б в г д е ж Bupivacaine (Lexi-Drugs). Архів оригіналу за 10 квітня 2014. Процитовано 20 квітня 2014.
  17. ↑ de La Coussaye, J. E.; Eledjam, J. J.; Brugada, J.; Sassine, A. (1993). [Cardiotoxicity of local anesthetics]. Cahiers d'Anesthésiologie. 41 (6): 589—598. ISSN 0007-9685. PMID 8287299.
  18. ↑ Australian Medicines Handbook. Adelaide. 2006. ISBN 978-0-9757919-2-9.
  19. ↑ ABS-CBN Interactive: Filipino nurse dies in UK due to wrong use of anaesthetic
  20. ↑ Weinberg, GL; VadeBoncouer, T; Ramaraju, GA; Garcia-Amaro, MF; Cwik, MJ. (1998). Pretreatment or resuscitation with a lipid infusion shifts the dose-response to bupivacaine-induced asystole in rats. Anesthesiology. 88 (4): 1071—5. doi:10.1097/00000542-199804000-00028. PMID 9579517.
  21. ↑ Weinberg, G; Ripper, R; Feinstein, DL; Hoffman, W. (2003). Lipid emulsion infusion rescues dogs from bupivacaine-induced cardiac toxicity. Regional Anesthesia and Pain Medicine. 28 (3): 198—202. doi:10.1053/rapm.2003.50041. PMID 12772136.
  22. ↑ Rosenblatt, MA; Abel, M; Fischer, GW; Itzkovich, CJ; Eisenkraft, JB (July 2006). Successful use of a 20% lipid emulsion to resuscitate a patient after a presumed bupivacaine-related cardiac arrest. Anesthesiology. 105 (1): 217—8. doi:10.1097/00000542-200607000-00033. PMID 16810015.
  23. ↑ Litz, RJ; Popp, M; Stehr, S N; Koch, T. (2006). Successful resuscitation of a patient with ropivacaine-induced asystole after axillary plexus block using lipid infusion. Anaesthesia. 61 (8): 800—1. doi:10.1111/j.1365-2044.2006.04740.x. PMID 16867094.
  24. ↑ Picard, J; Meek, T (February 2006). Lipid emulsion to treat overdose of local anaesthetic: the gift of the glob. Anaesthesia. 61 (2): 107—9. doi:10.1111/j.1365-2044.2005.04494.x. PMID 16430560.
  25. ↑ Gulihar, Abhinav; Robati, Shibby; Twaij, Haider; Salih, Alan; Taylor, Grahame J.S. (December 2015). Articular cartilage and local anaesthetic: A systematic review of the current literature. Journal of Orthopaedics. 12 (Suppl 2): S200—S210. doi:10.1016/j.jor.2015.10.005. PMC 4796530. PMID 27047224.
  26. ↑ bupivacaine hydrochloride (Bupivacaine Hydrochloride) injection, solution. FDA. Архів оригіналу за 21 April 2014. Процитовано 20 квітня 2014.
  27. ↑ Exparel: Pending EC decision. European Medicines Agency (EMA). 17 вересня 2020. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 21 вересня 2020.
  28. ↑ Exparel liposomal EPAR. European Medicines Agency (EMA). 15 вересня 2020. Архів оригіналу за 27 грудня 2020. Процитовано 11 грудня 2020.
  29. ↑ Bupivacaine Effectiveness and Safety in SABER Trial (BESST). ClinicalTrials.gov. 20 січня 2010. Архів оригіналу за 27 грудня 2011. Процитовано 1 березня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Bupivacaine. Drug Information Portal. U.S. National Library of Medicine. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 7 травня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бупівакаїн&oldid=41797147