Нирки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Будова нирки:
1. Мозкова речовина та ниркові піраміди (Pyramides renales)
2. Виносяща клубочкова артеріола (Arteriola glomerularis efferens)
3. Ниркова артерія (Arteria renalis)
4. Ниркова вена (Vena renalis)
5. Ниркові ворота (Hilus renalis)
6. Ниркова миска (Pelvis renalis)
7. Сечовід (Ureter)
8. Мала ниркова миска (Calices minores renales)
9. Фіброзна капсула нирки (Capsula fibrosa renalis)
10. Нижній полюс нирки (Extremitas inferior)
11. Верхний полюс почки (Extremitas superior)
12. Приносяча клубочкова артеріола (Arteriola glomerularis afferens)
13. Нефрон (Nephron)
14. Ниркова пазуха (Sinus renalis)
15. Велика ниркова миска (Calices majores renales)
16. Вершина ниркової піраміди (Papillae renales)
17. Нирковий стовб (Columna renalis)

Ни́рки — (лат. ren, renis m; грец. nephros) життєво важливий парний орган у хребетних тварин, зокрема людини, що розташований в заочеревинному просторі. Основна його функція виведення продуктів життєдіяльності шляхом фільтрації крові. Також нирки беруть участь в регуляції водно-сольового балансу, кров'яного тиску, кровотворення, кальцієвому обміні та ін.

Еволюція та онтогенез нирки[ред.ред. код]

У зародків (личинок) хребетних спочатку утворюється головна нирка, або пронефрос. Риси будови такої нирки у дорослих особин зберігаються лише у міног. У зародків первинноназемних тварин (амнітот) спочатку закладаєтья протонефрос, потім закладаються тулубові нирки (мезонефрос) та виникає вольфів і мюллерів канали. Однак у другій половині зародкового ровитку у тазовій області утворюються канальці вторинної, або тазової нирки (метанефрос). Мезонефрос функціонує протягом усього життя у круглоротих, риб та земноводних[1].

Будова та функціонування нирок[ред.ред. код]

Нирки складаються з мільйонів мікроскопічних капілярних ниркових клубочків та канальців. За 1 хвилину через нирки проходить 1200мл крові, яка фільтрується в клубочках, після чого в канальцях вибірково всмоктується назад вода та інші речовини. Робота нирок залежить від часу доби — вночі сповільнюється, положення тіла — в горизонтальному посилюється, кров'яного тиску. В нормі за добу виділяється 1,5 л сечі.

Структура тканини нирки має особливу будову, тому належить до паренхіматозних органів.

Нефрон — це структурно-функціональна одиниця нирки, що складається з системи звивистих і прямих епітеліальних канальців, які починаються від кожного ниркового тільця.
Нефрон включає:

  • капсулу Шумлянського-Боумена
  • проксимальний звивистий і прямий канальці
  • тонкий каналець
  • дистальний прямий і звивистий канальці

Ниркове тільце — це судинний клубочок разом з капсулою Шумлянського-Боумена. Залежно від локалізації і особливостей будови нефрони бувають кіркові і юкстамедулярні. Кіркові в свою чергу поділяються на короткі — 1 %, які цілком занурені в кіркову речовину і проміжні — 80 %,це петлі, які спускаються у зовнішню зону мозкової речовини. Юкстамедулярні нефрони становлять 20 %, вони дуже довгі і глибоко сягають мозкової речовини.

Ендокринний комплекс нирки включає в себе такі види клітин:

  1. юкстагломерулярні клітини — розташовані під ендотелієм і стінці приносної і виносної артеріол, овальної форми, у цитоплазмі є гранули реніну — що виділяються у кров, ренін сприяє підвищенню кров'яного тиску.
  2. клітини щільної плями — лежать біля ниркового тільця, між приносною і виносною артеріолами, не мають базальних складок, особливістю базальної мембани є те, що вона утворює розчеплення між якими лежать відростки юкставаскулярних клітин, це сприяє контакту між цими клітинами, що необхідно для регуляції синтезу реніну і запобіганню злущуванню клітин щільної плями. Ці клітини реагують на зміну концентрації натрію в сечі.
  3. юкставаскулярні клітини — розташовані в ділянці судинного полюса ниркового тільця, вважають, що вони продукують ренін, а також еритропоетин.
  4. інтерстиційні клітини — мезенхімного походження, розташовані у стромі мозкових пірамід. Продукують простгандиди, які знижують кров'яний тиск.

Захворювання[ред.ред. код]

Захворювання нирок поділяються на запальні (виникають після перенесеної простуди, ангіни, внаслідок попадання інфекції в сечовивідні шляхи) та незапальні — внаслідок гіпертензії, цукрового діабету, порушень обміну речовин, аномалії розвитку.

Запальні захворювання[ред.ред. код]

Запальні захворювання нирок виникають через кілька тижнів після перенесеної простуди, ангіни або переохолодження і можуть супроводжуватись такими скаргами — біль у попереку, підвищення температури, порушення сечовиділення, загальна слабкість. Можуть бути набряки, підвищення тиску. Якщо з'являються такі скарги необхідно здати загальний аналіз сечі. Звернутися до дільничного терапевта.

Незапальні захворювання[ред.ред. код]

Незапальні захворювання нирок взагалі протікають безсимптомно, але якщо не вживати заходів, можуть призвести до порушення функції нирок. Тому хворим на гіпертонію, цукровий діабет потрібно час від часу здавати загальний аналіз сечі. При виявленні патологічних змін в аналізі необхідно проконсультуватись у нефролога.

У жінок під час вагітності може порушуватись робота нирок внаслідок гестозу: виникати запальні процеси, підвищення тиску, набряки, виділення білка з сечею. Внаслідок падіння внутрішньочеревного тиску після пологів може розвиватись надмірна рухомість нирки — так звана, блукаюча нирка. Тому після пологів необхідно пройти обстеження у дільничного терапевта або нефролога.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Наумов Н. П., Карташев Н. Н. Зоология позвоночных. — М. : Высш. школа, 1979. — Т. 1. — 333 с.