Кома (медицина)
Ко́ма (грец. κῶμα — глибокий сон) — стан організму, що характеризується повною втратою свідомості, розладом життєво важливих функцій — кровообігу, дихання, обміну речовин, відсутністю рефлексів, реакції на подразники. Виникає гальмування функцій кори, потім підкірки.
Спостерігається при інсульті, цукровому діабеті, гепатитах, уремії, епілепсії, отруєннях (в тому числі алкоголем), інфекційних хворобах, тяжких черепно-мозкових травмах, пухлинах головного мозку, тощо. Глибока кома відноситься до термінальних станів.
Симптоми[ред.]
- глибока втрата свідомості
- пульс прискорюється або сповільнюється
- зениці широкі або вузькі
- поступове зникнення сухожильних та шкірних рефлексів
- розлад дихання
- падіння АТ
Лікування[ред.]
Основну увагу приділяють усуненню патологічного процеса, який викликав кому. Для лікування застосовують дегідратацію. Призначають серцеві засоби, при порушенні дихання — цититон, лобелін, апаратне дихання. Слідкують за чистотою шкіри, не допускають затримки сечі та стула.
Посилання[ред.]
 |
Це незавершена стаття про хворобу, захворювання або розлад. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
