Білоус Нестор Микитович

Нестор Білоус
Народився	1889(1889) Леб'яже Російська імперія
Помер	1972(1972) Леб'яже  СРСР
Громадянство	Російська імперія→ СРСР
Національність	українець
Відомий завдяки	свідок та літописець Голодомору
Висловлювання у Вікіцитатах

Із серії плакатів «Люди Правди»

Нестор Микитович Білоус (1889–1972) — свідок та літописець Голодомору, автор щоденника. Працював колгоспним сторожем у селі Леб'яже (нині Чугуївський район) на Харківщині.

Життєпис

Щоденник вів із 1911 року, хоча мав всього три класи церковнопарафіяльної школи. Учасник Першої світової війни, воював на території Польщі, був важко контужений. Пережив голодомор 1921—1923 рр. і 1932-1933 рр., жахливі реалії якого описав простою мовою.

На початку серпня 1937 року Нестора заарештовано, а через кілька місяців, 28 листопада 1937 року спецколегією Харківського обласного суду засуджено до 6 років ув'язнення у ГУЛАГу з обмеженням у правах на 2 роки за статтею 54-10 Карного кодексу УРСР — «контрреволюційна діяльність, спрямована на підрив колгоспного ладу». Білоуса визнали винним у тому, що він «неоднократно в разговорах с членами колхоза „Красный колос“ проводил контрреволюционную агитацию и вел дневник, куда записывал свои контрреволюционные мысли». Вилучений щоденник стає одним із головних доказів його «контрреволюційної діяльності».

Після звільнення, у 1947 році, його знову заарештували. За тим самим обвинуваченням висланий на довічне поселення до міста Ігарка Красноярського краю. До рідного села Нестор Білоус повернувся тільки у 1954 році. Прожив іще 18 років, реабілітації не дочекався.

30 липня 2008 року Харківська обласна прокуратура переглянула справу Н. Білоуса і на підставі ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» винесла рішення про його повну реабілітацію.

Щоденник Білоуса

Щоденник виявлено у галузевому архіві СБУ, а пізніше опубліковано.

Білоус занотовував особисті речі — одруження, народження дітей, описував події із життя села під час Української революції 1917—1921 років, першого голоду 1921-1922-го та НЕПу. Однак найбільше уваги приділив колективізації та розкуркуленню, грабіжницьким хлібозаготівлям і спротиву селянства, Голодомору 1932—1933 років. Робив по кілька записів щомісяця.

Щоденник Нестора Білоуса містить хроніку репресій проти українських селян у селі Леб'яже. Деякі з тодішніх записів:

8/IV-33 Люди мрут с голоду всех возрастов а в особенности дети очень мрут в некоторых семействах вымерли все малые дети от грудных и годов до 10-ти. 17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода. 20/V-33 г. Ежедневно мрут люди из голоду. Сельсоветом назначена санитарная комиссия для уборки трупов и похорон их потому что хоронить тех людей некому так теперь сельсовет выгоняет людей и роют большую яму душ на 10 и тогда зарывают. Много людей взрослых и детей как посмотришь так это живые мертвецы. 31/V-33 г. Дожди идут все время уже две недели и большие очень полоть уже надо край но невозможно. А люди мрут своим чередом.

Про те, що Нестор Білоус «щось там постійно пише», було відомо майже усьому селу. Щоденник відкрито лежав на припічку.

Посилання

• Матеріали Українського інституту національної пам'яті [Архівовано 24 листопада 2015 у Wayback Machine.]
• Люди Правди: Нестор Білоус. Матеріали Українського інституту національної пам'яті [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]
• Всеукраїнське радіо Голос Свободи. День пам'яті жертв Голодомору. Люди Правди. Нестор Білоус.
• Історична правда. Нестор-літописець Голодомору [Архівовано 23 жовтня 2016 у Wayback Machine.]