ГУЛАГ
ГУЛА́Г, рідше ГУЛаг[3] (рос. Главное управление исправительно-трудовых лагерей, трудовых поселений и мест заключения) — у СРСР у 1934—1956 роках підрозділ НКВС, який керував системою виправничо-трудових (офіційна назва у 1920-х роках — концентраційних) таборів.
Зміст |
Історія створення та функціонування [ред.]
Створене Постановою ЦВК і РНК СРСР від 10 липня 1934. На той час управлінський апарат ГУЛАГу налічував понад 300 осіб, його начальником було призначено М.Бермана, який перед тим очолював структуру, що передувала ГУЛАГу, — Головне управління виправно-трудових таборів ОДПУ, реорганізоване у зв’язку з утворенням НКВС СРСР. Пізніше, 27 жовтня 1934 р., за новою спільною постановою ЦВК і РНК СРСР до ГУЛАГу було передано виправно-трудові установи Наркомату юстиції (будинки ув’язнення, ізолятори, виправно-трудові колонії, бюро примусових робіт тощо).
На ГУЛАГ покладалися такі важливі для режиму завдання, як:
- Ізоляція радянським режимом «ненадійних елементів»;
- Використання в'язнів як дешевої робочої сили;
- Відкриття нових табірних комплексів;
- Ліквідація певних категорій в’язнів;
Наприкінці 1930 — початку 1940-х рр. було створено чимало спеціалізованих управлінь ГУЛАГ (Дальбуд, Гідробуд та ін.), які, використовуючи безоплатну працю численних в’язнів, звершили чимало будов загально-союзного значення, серед яких зокрема — Дніпрогес, Біломорсько-Балтійський канал, Комсомольськ-на-Амурі та ін.
Від 1940-х років ГУЛАГом фактично монополізовано проведення наукових досліджень для військових потреб шляхом створення так званих «шарашок» — закритих науково-дослідних установ де працювали ув'язнені.
Табірні комплекси ГУЛАГу, які підпорядковувалися лише Москві, були розкидані по всьому СРСР. На середину 1940-х рр. їх налічувалося кілька сотень. 18 млн. людей пройшли через радянські табори та колонії в період із 1929 по 1953 р.; разом із військовополоненими, «спецпоселенцями», засланцями вимальовується страшна картина — 28,7 мільйони чоловік пройшли «очищення» у ГУЛАГу. З 1934 по 1953 рік було проведено до 800 тисяч політичних страт.[4]
Кількість померлих у ГУЛАГу в період з 1918 по 1956 рік - від 15 до 30 мільйонів.[5]
Після смерті Й.Сталіна всі спеціалізовані управління ГУЛАГ були передані відповідним міністерствам. Від 28 березня 1953 р. ГУЛАГ передано у відання Міністерства юстиції СРСР, а з 28 січня 1954 р. — МВС СРСР. 25 жовтня 1956 створено Головне управління виправно-трудових колоній МВС СРСР, а 27 березня 1959 р. — Головне управління місць ув’язнення МВС СРСР, яке було розформоване 1 травня 1960.
Умови утримання і репресії проти ув'язнених [ред.]
За офіційними даними урядової комісії СРСР за 1954 р. умови життя і праці в таборах ГУЛАГу були нестерпними. Окрім тяжких побутових і санітарних умов людям було складно психологічно. Виснажлива праця, відсутність зв’язку з близькими пригнічували в’язнів.
Звільненння з таборів [ред.]
Масове дострокове звільнення з таборів ГУЛАГу було здійснене після смерті Й. Сталіна. Звільнені були як ув'язнені за політичними так і за кримінальними статтями.
Для приховування злочинів влади та охорони концтаборів зі звільнених брали підписку про нерозголошення інформації про все, що було пов'язане з їх перебуванням у таборах, включаючи умови утримання і факти знищення інших в'язнів. Підписка діяла довічно.
Див. також [ред.]
Примітки [ред.]
- ↑ http://www.etext.org/Politics/Staljin/Staljin/articles/AHR/AHR.html
- ↑ http://demoscope.ru/weekly/2007/0313/tema06.php
- ↑ Зокрема, так писали це слово у журналі «Сучасність».
- ↑ «Дзеркало тижня», № 13 (592) 8 — 14 квітня 2006. Енн Епплбом: «Головне місце в моїй книзі про ГУЛАГ посідають не емоції та політика, а те, що пережили жертви». Автор: Сергій Махун
- ↑ http://www.britannica.com/EBchecked/topic/249117/Gulag
Посилання [ред.]
- Віртуальний музей ГУЛАГу
- ГУЛАГ — з фотокамерою по таборах
- ГУЛАГ - фотоальбом
- Микулин А. «Концентраційні табори в Совєтському Союзі»
Джерела [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Category:Gulag |
- Лубянка: ВЧК—ОГПУ—НКВД—МГБ—МВД—КГБ, 1917—1960: Справочник. М., 1997;
- Солженицын А.И. Архипелаг ГУЛАГ. В кн.: Солженицын А.И. Собрание сочинений, т. 5—7. Вермонт—Париж, 1980;
- Енциклопедія історії України
- Росси Ж. Справочник по ГУЛАГу, ч. 1—2. М., 1991;
- Stettner R.«Archipelag GULag»: Stalins Zwangslager-Terrorinstrument und Wirtschaftsgigant. Eintstehung, Organisation und Funktion des sowjetischen Lagersystems 1928—1956. Paderborn—München—Wien—Zürich, 1996;
- Шаповал Ю.І. та ін. ЧК—ГПУ—НКВД в Україні: особи, факти, документи.
- Архив Сталина. Документы высших органов партийной и государственной власти. М., 2003.
|
||||||||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
 |
Це незавершена стаття з політики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
