ГУЛАГ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мапа розташування концтаборів ГУЛАГу
Статистика ув'язнених системи ГУЛАГ з 1934 - 1953:[1][2]
   Загалом в'язнів
   Звільнених
   Знищених
   Втеч

ГУЛА́Г, рідше ГУЛаг[3] (рос. Главное управление исправительно-трудовых лагерей, трудовых поселений и мест заключения) — у СРСР у 1934—1956 роках підрозділ НКВС, який керував системою виправничо-трудових (офіційна назва у 1920-х роках — концентраційних) таборів.

Історія створення та функціонування[ред.ред. код]

Створене Постановою ЦВК і РНК СРСР від 10 липня 1934. На той час управлінський апарат ГУЛАГу налічував понад 300 осіб, його начальником було призначено М.Бермана, який перед тим очолював структуру, що передувала ГУЛАГу, — Головне управління виправно-трудових таборів ОДПУ, реорганізоване у зв’язку з утворенням НКВС СРСР.

Пізніше, 27 жовтня 1934 р., за новою спільною постановою ЦВК і РНК СРСР до ГУЛАГу було передано виправно-трудові установи Наркомату юстиції (будинки ув’язнення, ізолятори, виправно-трудові колонії, бюро примусових робіт тощо).

На ГУЛАГ покладалися такі важливі для режиму завдання, як:

  • Ізоляція радянським режимом «ненадійних елементів»;
  • Використання в'язнів як дешевої робочої сили;
  • Відкриття нових табірних комплексів;
  • Ліквідація певних категорій в’язнів;

Наприкінці 1930 — початку 1940-х рр. було створено чимало спеціалізованих управлінь ГУЛАГ (Дальбуд, Гідробуд та ін.), які, використовуючи безоплатну працю численних в’язнів, звершили чимало будов загально-союзного значення, серед яких зокрема — Дніпрогес, Біломорсько-Балтійський канал, Комсомольськ-на-Амурі та ін.

Від 1940-х років ГУЛАГом фактично монополізовано проведення наукових досліджень для військових потреб шляхом створення так званих «шарашок» — закритих науково-дослідних установ де працювали ув'язнені.

Табірні комплекси ГУЛАГу, які підпорядковувалися лише Москві, були розкидані по всьому СРСР. На середину 1940-х рр. їх налічувалося кілька сотень.

18 млн людей пройшли через радянські табори та колонії в період із 1929 по 1953 р.; разом із військовополоненими, «спецпоселенцями», засланцями вимальовується страшна картина — 28,7 мільйони чоловік пройшли «очищення» у ГУЛАГу. З 1934 по 1953 рік було проведено до 800 тисяч політичних страт.[4]

Кількість померлих у ГУЛАГу в період з 1918 по 1956 рік - від 15 до 30 мільйонів.[5]

Станом на початок 1950-х років українці складали п'яту частину в'язнів ГУЛАГу. В таборах їх налічувалося 362,6 тис., в колоніях - майже 143,6 тис. осіб. [6]

Після смерті Й.Сталіна всі спеціалізовані управління ГУЛАГ були передані відповідним міністерствам. Від 28 березня 1953 р. ГУЛАГ передано у відання Міністерства юстиції СРСР, а з 28 січня 1954 р. — МВС СРСР. 25 жовтня 1956 створено Головне управління виправно-трудових колоній МВС СРСР, а 27 березня 1959 р. — Головне управління місць ув’язнення МВС СРСР, яке було розформоване 1 травня 1960.

Умови утримання і репресії проти ув'язнених[ред.ред. код]

За офіційними даними урядової комісії СРСР за 1954 р. умови життя і праці в таборах ГУЛАГу були нестерпними. Окрім тяжких побутових і санітарних умов людям було складно психологічно. Виснажлива праця, відсутність зв’язку з близькими пригнічували в’язнів.

Звільненння з таборів[ред.ред. код]

Масове дострокове звільнення з таборів ГУЛАГу було здійснене після смерті Й. Сталіна. Звільнені були як ув'язнені за політичними так і за кримінальними статтями.
Для приховування злочинів влади та охорони концтаборів зі звільнених брали підписку про нерозголошення інформації про все, що було пов'язане з їх перебуванням у таборах, включаючи умови утримання і факти знищення інших в'язнів. Підписка діяла довічно.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Лубянка: ВЧК—ОГПУ—НКВД—МГБ—МВД—КГБ, 1917—1960: Справочник. М., 1997;
  • Солженицын А.И. Архипелаг ГУЛАГ. В кн.: Солженицын А.И. Собрание сочинений, т. 5—7. Вермонт—Париж, 1980;
  • Енциклопедія історії України
  • Росси Ж. Справочник по ГУЛАГу, ч. 1—2. М., 1991;
  • Stettner R.«Archipelag GULag»: Stalins Zwangslager-Terrorinstrument und Wirtschaftsgigant. Eintstehung, Organisation und Funktion des sowjetischen Lagersystems 1928—1956. Paderborn—München—Wien—Zürich, 1996;
  • Шаповал Ю.І. та ін. ЧК—ГПУ—НКВД в Україні: особи, факти, документи.
  • Архив Сталина. Документы высших органов партийной и государственной власти. М., 2003.



Політика Це незавершена стаття з політики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Право Це незавершена стаття з права.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.