Бінтуронг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бінтуронг
Binturong in Overloon.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Кішкоподібні (Feloidea)
Родина: Віверові (Viverridae)
Рід: Бінтуронг (Pardofelis)
(Temminck, 1824)
Вид: Бінтуронг
Біноміальна назва
Arctictis binturong
(Raffles, 1821)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Arctictis binturong
Commons-logo.svg Вікісховище: Arctictis binturong
ITIS logo.jpg ITIS: 621981
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 41690
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 94180
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Arctictis binturong
Fossilworks: 232055[1]К:Википедия:Статьи с источниками из ВикиданныхК:Википедия:Статьи с неоформленными источниками из Викиданных 232055[1]К:Википедия:Статьи с источниками из ВикиданныхК:Википедия:Статьи с неоформленными источниками из Викиданных

Бінтуронг (Arctictis binturong) — ссавець родини Віверових (Viverridae). Унаслідок зовнішньої схожості раніше зараховувався до родини єнотових, проте насправді є своєрідним за своєю формою видом віверових.

Ознаки[ред.ред. код]

Бінтуронг — дещо незграбна і коротконога тварина. Його хутро жорстке і довге, особливо на хвості. Як правило, він забарвлений в темно-сірий або чорний колір, а голова часто світліших відтінків. Примітні перш за все довгі білі вуса й довгі пензлики вух. Одна з кількох плацентарних тварини Старого Світу, разом з кінкажу, що володіє здатністю хапати предмети хвостом. Бінтуронги досягають довжини від 61 до 96 см, їх хвіст приблизно такої ж дрвжини. Вага коливається від 9 до 14 кг, в окремих випадках доходить і до 20 кг.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Бінтуронги живуть в Південно-Східній Азії. Їх ареал проживання простягається від Індії до індонезійських островів Суматра, Ява, Борнео і Палаван. Сферою проживання є густі тропічні ліси.

Поведінка[ред.ред. код]

Бінтуронги активні вночі й живуть в основному на деревах. Їх рух повільний і обережний, вони не стрибають, проте вміють за допомогою хапального хвоста добре лазити. Також вони хороші плавці і пірнальники. Знаходячись на землі, бінтуронг, як ведмідь, ступає всією лапою, що в порівнянні з рештою віверових вельми незвично. Бінтуронги живуть поодинці або невеликими групами, що складаються з пари з потомством. Усередині таких груп домінантна роль належить самці.

Харчування[ред.ред. код]

Бінтуронг

Головною їжею бінтуронгів є фрукти. Частка рослинної їжі них значно вища, ніж у інших віверових. На додаток, бінтуронги харчуються комахами і невеликими птахами, не гидуватимуть падаллю, а також грабують пташині гнізда. Частину їх раціону складають і риби.

Розмноження[ред.ред. код]

Самка народжує потомство до двох разів на рік, її вагітність становить близько 90 днів. За один раз на світ з'являються від одного до шести (в середньому два або три) малят. Після пологів самка дозволяє самцеві залишатися разом з нею, що серед віверових незвичайно. По закінченню шести-восьми тижнів дитинчата відвикають від молока, а статевої зрілості досягають у віці двох з половиною років. Найбільша відома тривалість життя бінтуронга склала під людською опікою 25 років.

Бінтуронги і люди[ред.ред. код]

У деяких регіонах бінтуронгів тримають як домашніх тварин, оскільки вони легко приручаються і є довірливими звірями. Їх м'ясо подекуди вважається делікатесом, а деякі частини тіла використовуються в традиційній медицині. Завдяки своєму достатньо широкому ареалу проживання бінтуронги не належать до тварин, що знаходяться під загрозою вимирання.

Література[ред.ред. код]

  • Ronald M. Nowak: Walker's Mammals of the World. Johns Hopkins University Press, 1999 ISBN 0-8018-5789-9