Бінтуронг
| Бінтуронг | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
| Arctictis binturong (Raffles, 1821) |
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
|
Бінтуронг (Arctictis binturong) — ссавець родини Віверових (Viverridae). Унаслідок зовнішньої схожості раніше зараховувався до родини єнотових, проте насправді є своєрідним за своєю формою видом віверових.
Зміст |
[ред.] Ознаки
Бінтуронг — дещо незграбна і коротконога тварина. Його хутро жорстке і довге, особливо на хвості. Як правило, він забарвлений в темно-сірий або чорний колір, а голова часто світліших відтінків. Примітні перш за все довгі білі вуса й довгі пензлики вух. Одна з кількох плацентарних тварини Старого Світу, разом з кінкажу, що володіє здатністю хапати предмети хвостом. Бінтуронги досягають довжини від 61 до 96 см, їх хвіст приблизно такої ж дрвжини. Вага коливається від 9 до 14 кг, в окремих випадках доходить і до 20 кг.
[ред.] Розповсюдження
Бінтуронги живуть в Південно-Східній Азії. Їх ареал проживання простягається від Індії до індонезійських островів Суматра, Ява, Борнео і Палаван. Сферою проживання є густі тропічні ліси.
[ред.] Поведінка
Бінтуронги активні вночі й живуть в основному на деревах. Їх рух повільний і обережний, вони не стрибають, проте вміють за допомогою хапального хвоста добре лазити. Також вони хороші плавці і пірнальники. Знаходячись на землі, бінтуронг, як ведмідь, ступає всією лапою, що в порівнянні з рештою віверових вельми незвично. Бінтуронги живуть поодинці або невеликими групами, що складаються з пари з потомством. Усередині таких груп домінантна роль належить самці.
[ред.] Харчування
Головною їжею бінтуронгів є фрукти. Частка рослинної їжі них значно вища, ніж у інших віверових. На додаток, бінтуронги харчуються комахами і невеликими птахами, не гидуватимуть падаллю, а також грабують пташині гнізда. Частину їх раціону складають і риби.
[ред.] Розмноження
Самка народжує потомство до двох разів на рік, її вагітність складає близько 90 днів. За один раз на світ з'являються від одного до шести (в середньому два або три) малят. Після пологів самка дозволяє самцеві залишатися разом з нею, що серед віверових незвичайно. По закінченню шести-восьми тижнів дитинчата відвикають від молока, а статевої зрілості досягають у віці двох з половиною років. Найбільша відома тривалість життя бінтуронга склала під людською опікою 25 років.
[ред.] Бінтуронги і люди
У деяких регіонах бінтуронгів тримають як домашніх тварин, оскільки вони легко приручаються і є довірливими звірями. Їх м'ясо подекуди вважається делікатесом, а деякі частини тіла використовуються в традиційній медицині. Завдяки своєму достатньо широкому ареалу проживання бінтуронги не належать до тварин, що знаходяться під загрозою вимирання.
[ред.] Література
- Ronald M. Nowak: Walker's Mammals of the World. Johns Hopkins University Press, 1999 ISBN 0-8018-5789-9
