Суматра
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Суматра (інд. Sumatera) — один із Великих Зондських Островів та другий по площі острів у Індонезії (після Борнео). На півночі Суматра відокремлена від Малайського півострова Малаккською протокою, а на півдні від Яви — Зондською протокою. Входить в адміністративний регіон Суматра.
Зміст |
[ред.] Етимологія
В давнину Суматру називали Сварна Двіпа, (Санскрит Золоті Острови), мабуть спираючись на факти, що з копален на плоскогір'ях Суматри видобували золото з ранніх часів.[Джерело?] Арабські географи посилалися на острів як Ламрі (Ламурі,Ламбрі або Рамні) у X-XII ст., в посиланні на королівство Банда Асег, яке було першим привалом для торговців. Після XIV-го сторіччя ім'я Суматра стала відомою, через королівство Самудра, яке знаходилося на острові та мало велику владу. Європейські автори в ХІХ-му сторіччі зазначали, що тубільні мешканці не мають імені для свого острова.[1]
[ред.] Історія
В ХІ ст. імперія Срівіджая займала майже всю Суматру та ближні острови. В 1377 р. імперію Срівіджая завоювала імперія Меджепегіт з Яви. Перші європейці — спершу португальці, тоді голландці і англійці торгували, воювали та встановлювали форти на узбережжі Суматри близько XVI ст. Англо-голланські договори 1824 та 1871 років фактично скасовували англійські зазіхання на Суматру і, завдяки економічній експлуатації та адміністративному умінню голландці поступово захопили владу над усім островом, навіть у внутрішніх регіонах, до ХІХ ст. Голландці захопили північний регіон Асег тільки на початку ХХ ст. після 30 років боротьби. Під час Другої Світової Війни Суматру окупували японці, а в 1950 р. острів став частиною Республіки Індонезія.
Після того жителі Суматри часто висловлювали незадоволення центральним урядом через фінансові та політичні проблеми, часто у формі повстання чи інших місцевих рухів. Значного напруження зазнала ситуація в Асезі, де збройні конфлікти час від часу спалахали з 1990 р. між Асегськими сепаратистами та індонезійськими військами. Острів зазнав страшного природного лиха в кінці 2004 року, коли велике цунамі в Індійському океані (спричинене серйозним землетрусом недалеко від узбережжя Асегу) залило низинні райони північного узбережжя і суміжних островів та призвело до великої кількості жертв і сильного руйнування.
[ред.] Географія
Острів розташований по обидві сторони екватору на ериторії Індонезії. Площа близько 435 тисяч км². Населення 45 млн. осіб. (2005). Берегова лінія порізана слабо; на південно-західному узбережжі місцями дюни, уздовж узбережжя зустрічаються коралові рифи. Поблизу Суматри багато дрібних островів (площа близько 30 тисяч км²), зокрема Ментавайські острова (Сиберут тощо) на півдні, о.Банка на сході. Західна частина Суматри зайнята системою гір Барісан тощо, що протягуються уздовж всього південно-західного узбережжя. Гори складені головним чином палеозойськими метаморфічними породами з гранітними інтрузіямі;широко розвинені еффузивно-осадкові відкладення мезозойської та кайнозойської ери, латеріти.
Численні вулкани, зокрема що діють (Керінчи, висота 3800 м, тощо). Зустрічаються грязьові вулкани, карстові плоскогір'я. На сході — плоска алювіальна рівнина (ширина до 250 км.), в значній мірі заболочена (площа боліт близько 150 тисяч км²). Прибережна зона і дельти річок затоплюються приливами.
Клімат екваторіальний, постійно вологий, середньорічна температура повітря на рівнинах 25-27° С, опадів 1500-3000 мм (у горах місцями понад 4000 мм) на рік. Густа річкова мережа (основні річки — Муси, Харі, Індерагирі, Кампар); найкрупніше озеро Тоба.
2/3 території Суматри. займають ліси. На рівнинах — вологі тропічні ліси (висота до 50-60 м), багатоярусні, місцями заболочені, з великою кількістю діптерокарпових, включаючи фікуси, пальми, бамбук, камфорні дерева. У нижньому ярусі — деревовидні папороті, в надгрунтовому покриві — папоротники та деякі види трав. Уздовж узбережжя — мангрові ліси, в горах — вічнозелені дубові, каштанові, лаврові, букові, хвойні та ліси з інших порід. Вище 2500 м — чагарникові ліси, в яких ростуть верес, низькорослі папоротники. У сухих міжгірських западинах — ділянки саван з широким розповсюдженням аланг-алангу. На півночі переважають лісові тварини. Тут зустрічаються дворогий носоріг, індійський слон, чепрачний тапір, малайський ведмідь, буйвол, свінохвості макаки, орангутани, гібони, з плазунів — крупні змії, ящірка гавіал("Літаючий дракон"). Різноманітні птахи та комахи.
Природна флора і фауна охороняються сімома національними парками (1969). Крупні родовища нафти (Мінас, Кеналі-Асам, Таланг-Акар, Таланг-Джімар), природного газу, вугілля. Основна сільськогосподарська культура — рис. Плантації каучуконосів, кокосової пальми, кави, прянощів. Рибальство. Основні міста — Медан, Палембанг, Паданг.
[ред.] Демографія
Щільність населення Суматри близько 96 чоловік на km²—що складає 45 мільйонів чоловік в підсумку. Найбагатолюдніші регіони — північна Суматра і центральні плоскогір'я в західній Суматрі, головні міські центри Медан і Палембанг.
Населення, складено з багатьох різних етнічних груп, має 52 різних мови. Більшість цих груп, проте, розділяють багато подібних традицій і різні мови близько зв'язані. Малайськомовні превалюють над східним узбережжі, а населення в південній і центральній частині говорять мовами, пов'язаними з малайскою, як наприклад лампунг і Мінангкабау. Етнічні китайські меншини присутні в міських центрах.
Більшість населення Суматри - Мусульманини (90%). У центральному Бaтaку, в той жу час розповсюджена протестанська релігія, введена голландцями. Далі йдуть індуїсти, буддисти, католики, конфуціанці.
