Суматра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мапа Суматри

Сума́тра (Sumatera) — один із Великих Зондських Островів та другий за площею острів у Індонезії (після Калімантану). На півночі Суматра відокремлена від Малайського півострова Малаккською протокою, а на півдні від Яви — Зондською протокою.

Етимологія[ред.ред. код]

В давнину Суматру називали Сварна Двіпа, (Золоті Острови), мабуть спираючись на факти, що з копалень на плоскогір'ях Суматри видобували золото в ранні часи. Арабські географи посилалися на острів як Ламрі (Ламурі ,Ламбрі або Рамні) у X-XII століттях, в посиланні на королівство Банда-Ачех, яке було першим привалом для європейських торговців. Після XIV століття Суматра стала відомою через королівство Самудра, яке знаходилося на острові та мало велику владу в регіоні. Європейські автори в XIX столітті зазначали, що тубільні мешканці не мають назви для свого острова.

Історія[ред.ред. код]

В ХІ столітті імперія Шрівіджая займала майже всю Суматру та ближні острови. В 1377 році імперію завоювала імперія Меджепегіт з Яви. Перші європейці — спершу португальці, а потім і голландці та англійці торгували, воювали та встановлювали форти на узбережжі Суматри близько XVI століття. Англо-голланські договори 1824 та 1871 років фактично скасовували англійські зазіхання на Суматру і, завдяки економічній експлуатації та адміністративному умінню, голландці поступово захопили владу над усім островом, а у внутрішніх регіонах, до XIX століття. Голландці захопили північний регіон Ачех тільки на початку ХХ століття після 30 років боротьби. Під час Другої Світової Війни Суматру окупували японці, а в 1950 році острів став частиною Індонезії.

Після незалежності жителі Суматри часто висловлювали незадоволення центральним урядом через фінансові та політичні проблеми, часто у формі повстання чи інших місцевих рухів. Значного напруження зазнала ситуація в Ачехі, де збройні конфлікти час від часу спалахували з 1990 року між сепаратистами та індонезійськими військами. Острів зазнав страшного природного лиха в кінці 2004 року, коли велике цунамі в Індійському океані, спричинене серйозним землетрусом недалеко від узбережжя Ачеху, залило низинні райони північного узбережжя Суматри і сусідніх островів та призвело до великої кількості жертв і значного руйнування.

Географія[ред.ред. код]

Острів розташований по обидві сторони екватору. Площа острова становить близько 435 тисяч км². Населення 45 млн осіб (2005). Берегова лінія порізана слабо; на південно-західному узбережжі місцями спостерігаються дюни, уздовж узбережжя зустрічаються коралові рифи. Поблизу Суматри багато дрібних островів загальною площею близько 30 тисяч км², зокрема найбільші Ментавайські острова на півдні та острів Банка на сході. Західна частина Суматри зайнята системою гір Барісан, що протягуються уздовж всього південно-західного узбережжя. Гори складені головним чином палеозойськими метаморфічними породами з гранітними інтрузіямі; широко розвинені ефузивно-осадові відкладення мезозойської та кайнозойської ери, латеріти. Численні вулкани, зокрема що діють (Керінчі висотою 3800 м). Зустрічаються грязьові вулкани та карстові плоскогір'я. На сході — пласка алювіальна рівнина шириною до 250 км, в значній мірі заболочена (площа боліт становить близько 150 тис. км²). Прибережна зона і дельти річок затоплюються припливами.

Клімат екваторіальний, спекотний, постійно вологий, середньорічна температура повітря на рівнинах 25-27 °C, опадів 1500-3000 мм на рік (у горах місцями понад 4000 мм). Густа річкова мережа (основні річки — Муси, Харі, Індерагірі, Кампар); найбільше озеро — Тоба.

2/3 території Суматри займають ліси. На рівнинах — вологі тропічні ліси (висота до 50-60 м), багатоярусні, місцями заболочені, з великою кількістю діптерокарпових, включаючи фікуси, пальми, бамбук, камфорні дерева. У нижньому ярусі — деревовидні папороті, в надґрунтовому покриві — папороті та деякі види трав. Уздовж узбережжя — мангрові ліси, в горах — вічнозелені дубові, каштанові, лаврові, букові, хвойні. Саме на Суматрі була відкрита найбільша квітка планети — рафлезія. Вище 2500 м — чагарникові ліси, в яких ростуть верес та низькорослі папоротники. У сухих міжгірських западинах — ділянки саван з широким розповсюдженням аланг-алангу.

На півночі переважають лісові тварини. Тут зустрічаються дворогий носоріг, слон індійський, тапір чепрачний, малайський ведмідь, буйвол, свинохвості макаки, орангутани, гібони, з плазунів — великі змії, ящірка гавіал («Літаючий дракон»). Різноманітні птахи та комахи.

Природна флора і фауна охороняються багатьма національними парками. Великі родовища нафти (Мінас, Кеналі-Асам, Таланг-Акар, Таланг-Джімар), природного газу, вугілля. Основна сільськогосподарська культура — рис. Плантації каучуконосів, кокосової пальми, кави, прянощів. Розвинене рибальство. Основні міста — Медан, Палембанг, Паданг.

Демографія[ред.ред. код]

Щільність населення Суматри близько 96 осіб/км², що становить 45 млн осіб у підсумку. Найбагатолюдніші регіони — північна Суматра і центральні плоскогір'я в західній частині. Населення, складено з багатьох різних етнічних груп, має 52 різних мови. Більшість цих груп, проте, розділяють багато подібних традицій і різні мови близько зв'язані між собою. Малайськомовні превалюють над східному узбережжі, а населення в південній і центральній частині говорять мовами, пов'язаними з малайскою, як наприклад лампунг і мінангкабау. Етнічні китайці присутні в містах.

Більшість населення Суматри — Мусульманини (90 %). У центральному Батаку розповсюджена протестанська релігія, введена голландцями. Поширені також індуїсти, буддисти, католики, конфуціанці.