Валентність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Вале́нтність — це число, яке показує, зі скількома одновалентними атомами може сполучатися атом даного елемента або сполуки; скільки таких атомів він може замістити. Валентність характеризує здатність атома утворювати певну кількість хімічних зв'язків, яка може бути пов'язаною із здатністю атомів віддавати або приєднувати певне число електронів.

Мірою валентності елементу є кількість атомів водню (або іншого одновалентного елементу), яку атом даного елементу може приєднати чи замістити. Так, у сполуках HCl, H2O і хлор є одновалентним, кисень — двовалентним, а азот — тривалентним, бо вони сполучені відповідно з одним, двома і трьома атомами водню.

Валентність хімічного елемента можна визначати тільки за формулою його сполуки з воднем.

Деякі елементи мають сталу валентність, а деякі — змінну. Наприклад, Гідроген, Натрій Калій у своїх сполуках бувають тільки одновалентні, Кальцій, Барій, Магній, Цинк і Оксиген — тільки двовалентні, а Бор і Алюміній — тільки тривалентні. Більшість хімічних елементів мають змінну валентність. Так, мідь може бути одновалентна (CuCl) і двовалентна (CuCl2), залізо — двовалентне (FeCl2) і тривалентне (FeCl3), вуглець — двовалентний (CO) і чотиривалентний (CO2), сірка — чотиривалентна (SO2) і шестивалентна (SO3) і т. д.

Що стосується природи валентності, тобто природи тих сил, які обумовлюють собою хімічний зв'язок атомів у молекулах, то вона довгий час залишалася невідомою. Лише коли стала відома будова атомів, з'явилися теорії, які пояснювали причину різної валентності хімічних елементів і природу хімічного зв'язку їх атомів. Найважливішими з цих теорій є теорія про електровалентний, або іонний хімічний зв'язок і теорія про ковалентний, або атомний, хімічний зв'язок.

112233

Див. також[ред.ред. код]

(яп.)

Джерела[ред.ред. код]