Барій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Барій (Ba)
Атомний номер 56
Зовнішній вигляд
простої речовини
м'ягкий, трохи в'язкий
сріблясто-білий метал
Властивості атома
Атомна маса
(молярна маса)
137,327 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома 222 пм
Енергія іонізації
(перший електрон)
502,5 (5,21) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація [Xe] 6s2
Хімічні властивості
Ковалентний радіус 198 пм
Радіус іона (+2e) 134 пм
Електронегативність
(за Полінгом)
0,89
Електродний потенціал 0
Ступені окиснення 2
Термодинамічні властивості
Густина 3,5 г/см³
Питома теплоємність 0,192 Дж/(K моль)
Теплопровідність (18,4) Вт/(м К)
Температура плавлення 1 002 K
Теплота плавлення 7,66 кДж/моль
Температура кипіння 1 910 K
Теплота випаровування 142,0 кДж/моль
Молярний об'єм 39,0 см³/моль
Кристалічна ґратка
Структура ґратки кубічна
об'ємноцентрована
Період ґратки 5,020 Å
Відношення c/a n/a
Температура Дебая n/a K
Періодична система елементів
H He
Li Be B C N O F Ne
Na Mg Al Si P S Cl Ar
K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr
Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe
Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn
Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Cn Uut Fl Uup Lv Uus Uuo
* La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu
** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr

Ба́рій (англ. barium; нім. Barium) — хімічний елемент. Символ Ва, ат. н. 56, ат. маса 137, 34. належить до групи лужно-земельних металів, зустрічається природі в вигляді карбонату барію і сульфату барію. Барій — м'який сріблясто-білий метал, густина 3760 кг/м³. Хімічно дуже активний. Кларк 5·10−2 % за масою. Найвідоміший мінерал — барит. Розвідані запаси бариту бл. 115 млн т., загальні запаси — бл. 300 млн т. Крім того, барій містять бабефіт, анандит, бариліт, бенітоїт, верпланкіт та ін. мінерали.

Історія[ред.ред. код]

Барій був відкритий у вигляді оксиду барію BaO у 1774 р. Карлом Шеєле. У 1808 році англійський хімік Гемфрі Деві електролізом вологого гідроксиду барію з ртутним катодом отримав амальгаму барію; після випаровування ртуті при нагріванні він виділив металевий барій.

Вперше знайдений в бариті і вітериті.

Походження назви[ред.ред. код]

Назва походить від Бариту в якому вперше знайдений цей елемент.

Отримання[ред.ред. код]

Добувають металевий барій нагріванням його оксиду BaO з відновниками типу алюмінію чи силіцію у вакуумі:

\mathrm{ 3BaO + 2Al \xrightarrow{1100-1200^oC} \ 3Ba + Al_2O_3}
\mathrm{ 3BaO + Si \xrightarrow{1200^oC} \ 2Ba + BaSiO_3 }

Іншим варіантом є електроліз розплавленої суміші хлоридів барію та калію.

\mathrm{ BaCl_2 \xrightarrow{electrolysis} \ Ba + Cl_2\uparrow}

Також застосовується синтез шляхом термічного розкладання оксигенвмісних сполук барію:

\mathrm{ Ba(OH)_2 \xrightarrow{780-800^oC} \ BaO + H_2O}
\mathrm{ 2BaSO_4 \xrightarrow{>1580^oC} 2BaO + 2SO_2 + O_2}
\mathrm{ 2Ba(NO_3)_2 \xrightarrow{620-670^oC} 2BaO + 4NO_2 + O_2}

Застосування[ред.ред. код]

Барит застосовують у техніці високого вакууму, сполуки барію — у ядерній техніці, піротехніці, у сплавах, фарбах, безпечних сірниках, зі стронцієм утворює емісійну поверхню електронно-променевих трубок. Сульфат барію застосовується в медицині як суспензія («баріумна каша» при рентгенівському дослідженні шлунка).

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.