Барій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Барій (Ba)
Атомний номер	56
Зовнішній вигляд простої речовини	м'ягкий, трохи в'язкий сріблясто-білий метал
Властивості атома
Атомна маса (молярна маса)	137,327 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома	222 пм
Енергія йонізації (перший електрон)	502,5 (5,21) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація	[Xe] 6s2
Хімічні властивості
Ковалентний радіус	198 пм
Радіус йона	(+2e) 134 пм
Електронегативність (за Полінгом)	0,89
Електродний потенціал	0
Ступені окиснення	2
Термодинамічні властивості
Густина	3,5 г/см³
Питома теплоємність	0,192 Дж/(K моль)
Теплопровідність	(18.4) Вт/(м К)
Температура плавлення	1 002 K
Теплота плавлення	7,66 кДж/моль
Температура кипіння	1 910 K
Теплота випаровування	142,0 кДж/моль
Молярний об'єм	39,0 см³/моль
Кристалічна ґратка
Структура ґратки	кубічна об'ємноцентрована
Період ґратки	5,020 Å
Відношення c/a	n/a
Температура Дебая	n/a K
Періодична система елементів H He Li Be B C N O F Ne Na Mg Al Si P S Cl Ar K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Uub Uut Uuq Uup Uuh Uus Uuo * La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu ** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr

Ба́рій (рос. барий, англ. barium; нім. Barium) — хімічний елемент. Символ Ва, ат. н. 56, ат. маса 137, 34. належить до групи лужно-земельних металів, зустрічається природі в вигляді карбонату барію і сульфату барію. Барій — м'який сріблясто-білий метал, густина 3760 кг/м³. Хімічно дуже активний. Кларк 5·10^-2 % за масою. Найвідоміший мінерал — барит. Розвідані запаси бариту бл. 115 млн.т., загальні запаси — бл. 300 млн.т. Крім того, барій містять бабефіт, анандит, бариліт, бенітоїт, верпланкіт та ін. мінерали.

Зміст 1 Історія 2 Походження назви 3 Отримання 4 Застосування 5 Біологічна роль 6 Дивись також 7 Література

[ред.] Історія

Барій був відкритий у вигляді оксиду барію BaO у 1774 р. Карлом Шеєле. У 1808 році англійський хімік Гемфрі Деві електролізом вологого гідроксиду барію з ртутним катодом отримав амальгаму барію; після випаровування ртуті при нагріванні він виділив металевий барій.
Вперше знайдений в бариті і вітериті.

[ред.] Походження назви

Назва походить від Бариту в якому вперше знайдений цей елемент.

[ред.] Отримання

Добувають Барій нагріванням BaO з алюмінієм у вакуумі (Бекетов, 1865) або електролізом розплавленої суміші хлоридів Б. і калію.

[ред.] Застосування

Барит застосовують у техніці високого вакууму, сполуки барію — у ядерній техніці, піротехніці, у сплавах, фарбах, безпечних сірниках, зі стронцієм утворює емісійну поверхню електронно-променевих трубок. Сульфат барію застосовується в медицині як суспензія («баріумна каша» при рентгенівському дослідженні шлунка).

[ред.] Біологічна роль

[ред.] Дивись також

---

[ред.] Література

• Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3
• Українська радянська енциклопедія

Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.