Валері Манто
| Валері Манто | ||||
|---|---|---|---|---|
| Valérie Manteau | ||||
.jpg) Валері Манто у 2018 р. | ||||
| Народилася |
1985 Франція | |||
| Громадянство |
 Франція | |||
| Національність | француженка | |||
| Діяльність | письменниця, журналістка, видавець | |||
| Сфера роботи | журналістика[1], літературна діяльністьd[1] і белетристика[1] | |||
| Заклад | Шарлі Ебдо, Q3236498?, Музей цивілізацій Європи і Середземномор'я і La Marseillaise[d] | |||
| Мова творів | французька | |||
| Жанр | роман, есе | |||
| Magnum opus |
Calme et Tranquille (2016), Le Sillon (2018) | |||
| Нагороди |
Премія Ренодо (2018), Trophée Nouvelles d'Arménie Magazine (2018) | |||
|
| ||||
Валері Манто (фр. Valérie Manteau, 1985, Франція) — французька письменниця, видавець та журналістка.
Біографія[ред. | ред. код]
Валері Манто народилася у 1985 році у Франції.
2009-2013 рр. - дописувач сатиричної газети Charlie Hebdo.[2]
2008-2013 рр. - редактор Les Échappés.[2][3]
У 2013 році вона приєдналася до Музею європейських і середземноморських цивілізацій у Марселі. Працювала там менеджером відділу видавничої справи та розповсюдження до 2018 р.
Живучи в районі Марселя Ноа, вона є членом Collectif du 5 novembre.[4] Є співавтором форуму Nous sommes tous des enfants de Noailles, опублікованого в Le Monde 30 січня 2019 року разом з Робертом Ґедігуяні, Кені Аркана, IAM, Софі Калле, Барбарою Кассін тощо.
Валері Манто живе у Марселі, Парижі та Стамбулі.
Публікації[ред. | ред. код]
Перші дві книги Calme et Tranquille (2016) та Le Sillon (2018) Валері Манто опублікувала у видавництві Le Tripode. Для написання цих романів письменниця відвідувала Туреччину.[2]
За роман Le Sillon Валері Манто отримала у 2018 році другу за значенням літературну премію Франції після Гонкурівської премії – премію Ренодо.[5][6]
Творчість[ред. | ред. код]
- Calme et Tranquille, Le Tripode, 200 p., 2016, ISBN 2370551119
- Le Sillon, Le Tripode, 2018 ISBN 2370551674
Нагороди та премії[ред. | ред. код]
- 2018 – Премія Ренодо за Le Sillon[7]
- 2018 – Trophée littéraire des Nouvelles d'Arménie Magazine за Le Sillon[8]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ а б в Valérie Manteau (auteur de Calme et Tranquille) - Babelio (фр.). www.babelio.com. Процитовано 17 вересня 2019.
- ↑ Valérie Manteau - Auteur - Ressources de la Bibliothèque nationale de France (фр.). data.bnf.fr. Процитовано 17 вересня 2019.
- ↑ Accueil - Collectif du 5 novembre : Noailles en colère (fr-FR) . Collectif du 5 novembre. Процитовано 17 вересня 2019.
- ↑ Nathalie Crom (7 November 2018). "Le Goncourt 2018 couronne Nicolas Mathieu, le Renaudot élit Valérie Manteau". Télérama.fr (in French). Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 17 вересня 2019.
- ↑ Raphaëlle Leyris (7 November 2018). "Un prix Renaudot surprise au " Sillon " de Valérie Manteau". Le Monde (in French). Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 17 вересня 2019.
- ↑ Sabine Audrerie (2018-11-07). "Nicolas Mathieu et Valérie Manteau, prix Goncourt et Renaudot de la jeunesse". La Croix (in French). Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 17 вересня 2019.
- ↑ Les trophées littéraires des Nouvelles d'Arménie - Valérie Manteau". trophees.armenews.com. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 17 вересня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Сайт видання: Les Échappés [Архівовано 28 вересня 2019 у Wayback Machine.]
|
