Марсель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марсель
Marseille
Blason-Marseille.jpg 
Країна Франція Франція
Регіон Прованс-Альпи-Лазурний берег 

Департамент

Буш-дю-Рон 
Округ Марсель
Код INSEE 13055
Поштові індекси 13001, 13016
Координати 43°17′47″ пн. ш. 5°22′12″ сх. д. / 43.296386° пн. ш. 5.369954° сх. д. / 43.296386; 5.369954Координати: 43°17′47″ пн. ш. 5°22′12″ сх. д. / 43.296386° пн. ш. 5.369954° сх. д. / 43.296386; 5.369954
Висота 0 - 652 м.н.р.м.
Площа 240,62 км²
Населення 851 420 (2008)
Густота 3538,44 ос./км²
Розташування
Марсель (Франція)
Марсель
Влада
Мер
Мандат
Jean-Claude Gaudin
2008 - 2014
Офіційна сторінка 

Марсе́ль (фр. Marseille, дав.-гр. Μασσαλία, лат. Massilia) Марсей — місто та муніципалітет у Франції, адміністративний центр регіону Прованс-Альпи-Лазурний берег та департаменту Буш-дю-Рон, у давнину — одне з найвизначніших міст-держав у Середземному морі.

Населення — 851 420 осіб (2008)[1]. Друге за чисельністю населення місто Франції після Парижа. Найбільший порт Франції, одне із найбільших міст на Середземному морі. Розташоване недалеко від гирла річки Рона.

Муніципалітет розташований на відстані[2] близько 660 км на південь від Парижа.

Порт Марселя

Географія

Місто є головним для потужної агломерації (1,6 млн ос.) навколо нього і другим містом за чисельністю населення в Франції.

Історія

Місто було засноване близько 600 р. до н. е. колоністами з іонійського міста Фокея під керівництвом ойкістів Сімоса і Протіса, до яких приєдналися ефесці, очолювані Аристархою, яка забрала з собою статую Артеміди із славнозвісного храму.

Колонія була заснована на узбережжі, населеному лігурійськими племенами саліїв. За однією з версій саме від цього етноніму і походить грецька назва міста — Массалія. Протіс встановив дружні стосунки з місцевим ватажком на ім'я Нанн, а донька Нанна Гіптіс погодилася вийти за Протіса заміж — віддавши греку келих з водою. На пагорбі, що панував над гаванню, греки збудували акрополь, на якому булі розташовані храми Артеміди (що мав назву Ефесія) та Аполлона. Місто амфітеатром спускалося до моря, де був збудований порт, що отримав назву Лакидон. З боку моря порт надійно закривали три острови. Від нападів з суходолу місто захищали потужні мури. Стосунки массаліотів з саліями були напруженими — першу спробу захопити місто сусіди зробили вже за сина Нанна.

Водночас, лігури і галли багато що запозичили в переселенців — саме з появою греків пов'язують поширення в приальпійських областях культури маслини і винограду, а також початок будівництва поселень, обнесених кам'яними мурами. Щоправда, власне виробництво олії і вина в Массалії було незначним, землеробство суттєво поступалося за своїм значенням рибальству і торгівлі. Саме захист інтересів власних комерсантів і рибалок змусили Массалію вже на початку VI ст. до н. е. втягнутися у війну з Карфагеном, що навіть отримала назву «рибальскої війни». Завдяки союзу з Тартессом массаліоти перемогли і закріпили за собою лідерство в усьому північно-західному Середземномор'ї. Щоправда, формально місто залишалося в підпорядкуванні метрополії, а після захоплення Фокеї персами (546 р. до н. е.) навіть змушене було приймати нову хвилю переселенців.

Битва при Алалії поклала край фокейській талассократії і послабила позиції греків загалом. Проте Массалія отримала від цього чималий зиск. Адже тепер вона була цілком самостійною і вільною у здійсненні своїх експансіоністських намірів. Доволі швидко массаліоти встановили свій контроль над морським узбережжям від Етрурії до Іспанії, підпорядкувавши собі усі грецькі поселення в цьому регіоні. Утворена таким чином держава певним чином нагадувала карфагенську, що в цей час формувалася на протилежному боці Середземного моря. У встановленні союзницьких стосунків із італійськими містами, зокрема й з Римом, Массалія навіть випередила пунійців. Не забарилося і нове зіткнення між двома конкурентами. Нова війна завершилася блискучою перемогою массалійського флоту під керівництвом Геракліда Міласького у Артемісія Іберійського (484 р. до н. е.). Карфагеняни змушені були визнати «сферою впливу» Массалії усе узбережжя на північ від Артемісія, але Гібралтарська протока для греків була закрита.

Зацікавленість у товарах, що постачалися з Атлантики, змусила массаліотів шукати інші торгівельні шляхи — не стільки морські, скільки річкові — Роною, Луарою, Сеною. Врешти решт це дозволило їм отримувати британське олово без посередництва фінікійців. А наприкінці IV ст. до н. е. массаліот Піфей здійснив безпрецедентно далеку мандрівку під час якої досліджує не лише Британію і Арморику, але й Ірландію, узбережжя Північного моря та південь Скандинавії. Північна торгівля сприяла справжньому розквіту Массалії. Місто розширює свою хору, зводить нові мури, залишки яких збереглися досьогодні, будуються верфі (дав.-гр. νεώσοικοι) та зброярні (дав.-гр. ὁπλοθήκη).

Владу в Массалії міцно утримували в своїх руках великі торгівці і лихварі. Не в останню чергу — завдяки олігархічній конституції. Роль народних зборів у місті була такою малопомітною, що про них не залишилося певної згадки у письмових джерелах. Вищим владним органом полісу вони називають «Раду шестисот», членів якої іменували тімухами (дав.-гр. τιμοῦχοι). Потрапити до неї міг лише громадянин у третьому поколінні, що вже мав власних дітей. Виконавча влада зосереджувалася в руках «Ради п'ятнадцяти», яку тімухи обирали зі свого складу. На чолі «ради п'ятнадцяти» стояли троє архонтів — їхня кількість збігалася з кількістю філ, на які була поділена громада, але швидше за все це збіг був випадковим.

Письмових законів в массаліотів було небагато — судячи з того, що всі вони були виставлені на міській площі для ознайомлення. Закони заохочували поміркованість і заощадливість. Жінкам не дозволяли пити вино. Посаг не міг перевищувати ста золотих. Прощання з покійником обмежували одним днем. Біля міських воріт завжди стояло дві труни — одна для вільних, одна для рабів. Особливі заходи вживалися для попередження внутрішніх заворушень. Зброя і навіть отрути перебували під пильним контролем посадовців. Заборонялися вистави мімів та публічні проповіді, що могли бути приводом для небажаних владі зборів громадян. Іноземець до міста міг увійти лише без зброї — він мав її здати і отримував назад лише тоді, коли залишав місто.

Після замирення з Карфагеном Массалія дотримувалася «політики миру», прагнучи вирішити усі проблеми з сусідами дипломатичним шляхом. Водночас, з часом все більше значення для міста мали його давні союзницькі стосунки з Римом. Массаліоти представляли римські інтереси у Греції і допомогли відновити місто після галльської навали. Зацікавленість у зростанні римської потуги була тим більшою, чим активнішими ставали карфагеняни у стратегічно важливих для Массалії областях — на Корсиці і в Іспанії. Для римлян допомога массаліотів була особливо важливою під час Другої пунічної війни, коли повз місто тричі проходили карфагенські війська. У 154 р. до н. е. Квінт Опімій відбив навалу оксібіїв та децеатів і ще більше розширив володіння Массалії. Проте вже у 125 р. до н. е. Марк Флакк, розгромивши салювіїв, приєднав Південну (майбутню Нарбонську) Галлію до Рима. Міста, засновані римлянами у своїй новій провінції, швидко перетворилися на конкурентів Массалії і місто почало занепадати.

Демографія

Динаміка населення (INSEE ):

Розподіл населення за віком та статтю (2006)[3]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 392 868 77 512 57 366 108 375 91 602 52 418 5595
Жінки 446 105 74 071 59 182 119 199 103 513 76 255 13 885


Економіка

2010 року серед 545 990 осіб працездатного віку (15-64 років) 363 242 були активними, 182 748 — неактивними (показник активності 66,5%, у 1999 році було 65,7%). З 363 242 активних мешканців працювали 300 044 особи (152 977 чоловіків та 147 067 жінок), безробітними було 63 198 (32 238 чоловіків та 30 960 жінок). Серед 182 748 неактивних 71 190 осіб було учнями чи студентами, 37684 — пенсіонерами, 73874 були неактивними з інших причин[4].

У 2010 році у муніципалітеті числилось 360027 оподаткованих домогосподарств у яких проживали 819908,0 особи, медіана доходів виносила 16 456 євро на одного особоспоживача[5].

Сусідні муніципалітети

Rose des vents Ле-Ров Ле-Пенн-Мірабо, Сетем-ле-Валлон, Сім'ян-Коллонг План-де-Кюк, Аллош Rose des vents
Середземне море N Ла-Пенн-сюр-Ювон, Обань
W    Марсель    E
S
Середземне море Середземне море Кассі

Персоналії

У місті народилась німецька актриса Джулія Дітце.

  • Мешканцем Массілії (стародавнього Марселя) був мандрівник Євтімен (VI ст. до н. е.).

Галерея зображень

Посилання

Див. також

Примітки

  1. «Кількість населення у 2008 році». INSEE. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2011-03-22. (фр.)
  2. Фізичні відстані розраховані за координатами муніципалітетів
  3. «Population selon le sexe et l'âge...2006» [Населення за статтю та віком...2006] (фр.). INSEE. Архів оригіналу за 2012-09-04. Процитовано 2011-06-27. 
  4. «Base chiffres clés : emploi - population active 2010» [Базисні показники: зайнятість та активність населення в 2010 році] (фр.). INSEE. Процитовано 15 листопада 2013.  (наближені дані, в 1999 році тимчасова зайнятість врахована частково)
  5. «Revenus fiscaux des ménages en 2010» [Оподатковані доходи домогосподарств у 2010 році] (фр.). INSEE. Процитовано 18 жовтня 2013.  Діти та онуки які проживали у двох місцях враховані як 0,5 особи в обох місцях проживання. Перша особа у домогосподарстві це один особоспоживач (ОС), інші дорослі — по 0,5 ОС, діти до 14 років — по 0,3 ОС.


Географія Франції Це незавершена стаття з географії Франції.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.