Вацлав Шимановський (скульптор)
| Вацлав Шимановський | |
|---|---|
| пол. Wacław Szymanowski | |
 | |
| Народився |
23 серпня 1859 Варшава |
| Помер |
22 липня 1930 Варшава |
| Поховання | Раковицький цвинтар |
| Країна |
.svg){kind=small} Республіка Польща Російська імперія |
| Діяльність | скульптор, художник |
| Alma mater | Мюнхенська академія мистецтв |
| Знання мов | польська[1] |
| Роки активності | 1875[2] — 1930[2] |
| Magnum opus | Пам'ятник Фридерикові Шопену у Варшаві |
| Нагороди |
 |
Вацлав Шимановський (нар. 23 серпня 1859 р. в Варшаві, пом. 22 липня 1930 там же) — польський скульптор і художник, працював в стилі модерн.
Біографія[ред. | ред. код]
Був сином письменника Вацлава Шимановського і батьком проф. Вацлава Шимановського. У 1875-1879рр. вивчав скульптуру у Ципріана Годебского і вивчав живопис у француській Національній вищій школі витончених мистецтв «École des Beaux-Arts», навчався в 1880-1882рр. в Мюнхені (в середині жовтня 1880р. вступив до Академії витончених мистецтв - Antikenklasse)[3], водночас працюючи в художній майстерні разом з Станіславом Грохольським. У 1889 році за картину «Сварка гуцулів» (пол. «Kłótnia Hucułów») він отримав золоту медаль на виставці в Парижі, де проживав до 1905 року, залишивши малярство в 1895 році, повністю присвятивши себе скульптурі.
2 травня 1923 року йому було присвоєно офіцерський Хрест Ордена Відродження Польщі[4]. Художник одружився з американською дівчиною Габріель Тернер. Похований на Раковицькому цвинтарі в Кракові (ряд 33 І) у сімейній гробниці власного проекту.
Творчість[ред. | ред. код]
Вацлав Шимановський був автором багатьох надгробних плит (у тому числі для свого батька на Повонзківському цвинтарі) та пам'ятників (пам'ятника Фридерику Шопену у Варшаві з 1909 (дизайн) - 1926 (виконання), на даний час на місці оригіналу знищеного німцями стоїть копія). У Варшаві в парку ім. Ромуальда Траугутта знаходиться скульптура Материнство (пол. Macierzyństwo) з 1903 року, встановлена там в 1929 році[5].
У 1984 році в Вроцлаві був відкритий пам'ятник Юліушу Словацькому. Пам'ятник виконаний Анджеєм Леттовським на основі півметрової скульптури Вацлава Шимановського з 1905 року. Пам'ятник Ю.Словацькому відлитий в бронзі що в Парижі спочатку стояв в Кременцю[6].
Одним з нереалізованих проектів художника була монументальна скульптурна композиція «Похід на Вавель» (дизайн 1907-1911). Він був створений після знесення австрійської лікарні, яка займала західну частину двору Королівського замку на Вавелі. Вона складалася з 52 фігур із зображенням польських правителів та інших особистостей. Через свій суперечливий характер не була реалізована[7]. Модель композиції "Похід на Вавель", а також скульптура "Міцкевич після імпровізації" з 1898 року зберігається сьогодні в Національному музеї в Кракові. У 1903 році був відкритий пам'ятник Артура Гроттгера згідно з проектом Шимановського з 1898 року.
Джерело[ред. | ред. код]
- Encyklopedia Warszawy z 1994. PWN, Warszawa.
- M. Wallis, 1974: Secesja. Wydanie II. Wydawnictwo „Arkady”, Warszawa.
- Joanna Daranowska-Łukaszewska: Szymanowski Wacław. W: Polski Słownik Biograficzny. T. 50. Warszawa – Kraków: Instytut Historii PAN, 2014, s. 106–111. ISBN 978-83-63352-36-3.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Encyklopedia Warszawy z 1994. PWN, Warszawa.
- M. Wallis, 1974: Secesja. Wydanie II. Wydawnictwo „Arkady”, Warszawa.
- Joanna Daranowska-Łukaszewska: Szymanowski Wacław. W: Polski Słownik Biograficzny. T. 50. Warszawa – Kraków: Instytut Historii PAN, 2014, ss. 106–111. ISBN 9788363352363.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ а б RKDartists
- ↑ H. Stępień, M. Liczbińska (1994). Artyści polscy w środowisku monachijskim w latach 1828–1914 (materiały źródłowe) (вид. II). Kraków: Agencja Wydawniczo-Reklamowa Chors. с. 13. ISBN 83-903086-1-4.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|url=(довідка); Проігноровано|розділ=(довідка) - ↑ Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921–1924. Warszawa: Prezydium Rady Ministrów, 1926, s. 30.
- ↑ Irena Grzesiuk-Olszewska: Warszawska rzeźba pomnikowa. Warszawa: Wydawnictwo Neriton, 2003, s. 252. ISBN 83-88973-59-2.
- ↑ A. Srebrakowski, Słowacki w Krzemieńcu, „Spotkania z Zabytkami” 1993, nr 9, s. 24
- ↑ Marta Piszczatkowska (sierpień 2008). Pochód na Wawel (PDF). „Spotkania z Zabytkami”. Архів оригіналу (PDF) за 16 квітня 2017. Процитовано 9 września 2009.
Посилання[ред. | ред. код]
- Obrazy W.Szymanowskiego [Архівовано 24 квітня 2019 у Wayback Machine.]
- Krótka biografia artysty [Архівовано 21 квітня 2019 у Wayback Machine.]
- https://pl.wikipedia.org/wiki/Wac%C5%82aw_Szymanowski_(rze%C5%BAbiarz) [Архівовано 28 березня 2019 у Wayback Machine.]
|
