Кременець

Крем'янець
Герб Крем'янця Прапор Крем'янця
Панорама Крем'янця з Замкової гори Панорама Крем'янця з Замкової гори
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Тернопільська область
Район/міськрада	Крем'янецький район
Код КОАТУУ	6123410100
Перша згадка	1064 р.
Магдебурзьке право	1431 р.
Населення	▲21624 (01.01.2011)
Площа	31 км²
Поштові індекси	47000 - 47009
Координати	50°06′04″ пн. ш. 25°44′12″ сх. д.
Міста-побратими	Констанцин-Єзьорна Томашів Свьонтники-Ґурне Кілгор Арцвіллер
День міста	20 травня
Відстань
Найближча залізнична станція	Крем'янець
До обл./респ. центру
- залізницею	218 км
- автошляхами	75 км
Міська влада
Веб-сторінка	Крем'янецька міська рада, офіційний сайт
Міський голова	Олексій Ковальчук перший заступник Василь Савіцький заступник Вячеслав Онишкевич

Кре́м'янець — місто районного підпорядкування, центр ра­йону, економічний і культурний осередок пів­нічної (волинської) частини Тернопільської області. Розташоване біля підніжжя Крем'янецьких гір. Відстань до обласного центру — 70 км. Є залізнична станція.

Історія

Давньоруський період

За деякими джерелами, Крем'янецька фортеця була збудована ще за дохристиянських часів у VIII–IX століттях і існує гіпотеза, що після утворення в IX столітті Київської держави, поселення увійшло до її складу. Крім того, перші згадки про Крем'янець є у польських енциклопедичних словниках під 1064 роком. У 2007 році в центрі старовинного міста археологи розкопали залишки давньої будівлі, датованої Х століттям. З Крем'янецькою фортецею пов'язана одна легенда про дівчину Ірву, згідно з якою авари штурмували міс­цеву фортецю, яку обороняли дуліби.

Перша писемна згадка — 1227 р., коли тогочасний володар замку Мстислав Удатний вщент розбив під містом угорські війська короля Андрія ІІ.

На початку 1241 р. Крем'янець вистояв перед ордами Батия, 1254 р. витримав облогу беклярибека Куремси. 1259 р. на вимогу темника Бурундая оборонні споруди розі­брали.

Литовський період

Королева Бона Сфорца на камеї. Біля 1540 року

Після загибелі Галицько-Волинської держави місто переходило з рук у руки, 1382 р. остаточно відійшло до литовських князів.

У 2-й пол. XIV ст. замість дерев'яно-земляних укріплень збудовано кам'яний за­мок.

На початку XV ст. тут деякий час перебував зі своїм двором великий князь литовський Вітовт, сидів у в'язниці його суперник - великий князь литовський Свидригайло, який 1438 р. надав Крем'янцю маґдебурзьке право. У цей час в місті почали селитися євреї. Численність єврейського населення Крем'янця збільшилася до 240 осіб (48 дворів) в 1552 році до 500 у 1578 році і 854 (15% загального населення) у 1629 році.

Наприкінці XV ст. внаслідок нападів татарів місто знелюдніло, у 2-й третині XVI ст., під час пере­бування в руках віленського біскупа Януша (1529-15­35 рр.) та королеви Бони (1536–1556 рр.) відродилося й перетворилося на один із провідних економічних центрів регіону. Король польський і великий князь литовський Сиґізмунд I Старий передає 4 квітня 1536 року Крем'янецький замок із селами своїй дружині Боні Сфорці, яка володіє замком у 1536–1556 роках, і на честь якої, за однією з версій, названа замкова гора. Бона суттєво укріпила замок, який на той час мав три вежі і досить високі стіни з гарматами. В середині замку було розташовано казарми для гарнізону, різні господарські споруди, порохівниці тощо.

Польський період

Альфонс Бішбуа. Вид на Крем'янець. 19 століття

1569 р. в результаті Люблінської унії Крем'янець відійшов до Польщі, а разом із нею до Речі По­сполитої.

У 1-й пол. XVII ст. місто стало важливим осе­редком культурного й релігійного життя Південної Волині. Восени 1648 р. козаки здобули й зруйнували замок: козацький полковник Максим Кривоніс підійшов з військом до Крем'янецького замку і взяв його у облогу. В жовтні, після шеститижневої облоги із тривалими запеклими боями твердиню було здобуто, польський гарнізон взято у полон, а замок повністю зруйновано, єврейське населення дуже постраждало від знущань козаків. З того часу Крем'янецька твердиня вже не була відбудована.

За Вічним миром 1686 р. Крем'янець залишився в Речі Посполитій. 1692 р. в усіх установах впровадили польську мову, а на початку XVIII ст. православні храми перетворили на уніатські. У 2-й пол. XVIII ст. в Крем'янці діяли уніатський (базиліанський) і 4 католицькі (францисканський, єзуїтський, реформатський і тринітарський) монастирі та кілька уніатських церков.

Російський період

За 3-м поділом Речі Посполитої (1795 р.) Крем'янець відійшов до Російської імперії. Спочатку місто включили в Подільську, а 1796 р. — Волинську губернії. 1805 р. тут відкрилася Вища Волинська гімназія, 1819 р. реорганізована у Волинський ліцей (діяв до 1833 р.).

Наполеон Орда, Замкова гора (Бона)

Місто стало авторитетним центром освіти й науки й отримало образну назву «Волинські Афіни». 1830-ті рр. внаслідок запровадження у державних установах російської мови, заміни Литовського Статуту російським законодавством, закриття ліцею, францисканського й базиліанського монастирів Крем'янець остаточно втратив риси повітового центру Речі Посполитої і перетворився на провінційне місто Російської імперії. Ліцей мав велику бібліотеку (понад 50000 томів), у тому числі 1500 інкунабул (першодруків, надрукованих до 1500 р.). На базі бібліотеки ліцею у 1834 р. був створений Київський університет.

В 1897 році єврейська громада Крем'янця налічувала 6539 осіб (37% населення).

Промислове піднесення останніх десятиліть XIX ст. мало позначилося на житті міста. Найбільше підприємство 1899 р. — сірникова фабрика, де працювало 25 робітників. Завдяки відкриттю покладів бурого вугілля, на розробку якого покладали великі надії, наприкінці XIX ст. проклали залізницю (введена в експлуатацію 1896 р.).

Із освітніх закладів на початку XX ст. діяли Волинська духовна семінарія (1838–1902 рр.), жіноче єпархіальне (1836–1921 рр.), чоловіче духовне (1885–1921 рр.), комерційне (1904–1921 рр.), двокласне міське училища, приватна жіноча гімназія, 6 початкових шкіл.

Перша світова війна і Українська революція

Улітку 1916 р. тут була одна з вузлових ділянок Брусиловського прориву.

В часи Української революції діяв Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка.

Впродовж 1917–1920 рр. місто 7 разів переходило з рук у руки. Українській державній владі воно підпорядковувалося від початку 1918 до червня 1919 р.

Міжвоєнний період

Від жовтня 1920 р. до вересня 1939 р. Крем'янець належав до Польщі і входив у Волинське воєводство. Правлячі кола Польщі відвели місту роль одного з опорних пунктів закріплення своєї влади на «Східних кресах». Великі надії покладали на Крем'янецький ліцей, відкритий 1921 р.

У міжвоєнні роки збудовано ватну фабрику (1936 р.) й тютюновий завод (1938 р.), упорядковано вулиці, заліснено схили гір. Основні осередки національного життя українського населення 1920—1930-ті — товариство «Просвіта», приватна українська гімназія, православна духовна семінарія. У міжвоєнні роки Крем'янець — центр Волинської єпархії.

Восени 1939 р. місто зайня­ла Червона армія. Під час запровадження нового адміністративно-територіального устрою місто отримало статус міста обласного підпорядкування й відійшло до Тернопільської області. Радянська влада відкрила кілька загальноосвітніх українських шкіл, обласний учительський інститут, фельдшерсько-акушерську школу, забезпечила населення безплатним медичним обслуговуванням. Також встановила жорсткий ідеологічний контроль за всіма культурно-освітніми закладами й розгорнула масштабні політичні репресії.

Гітлерівська окупація

3 липня 1941 р. Крем'янець зайняли гітлерівські війська, які масово розстрілювали мирне населення. Крем'янчани активно включалися в Рух Опору. У роки війни в околицях міста діяло 4 українські збройні формування різної політичної орієнтації. 19 березня 1944 в місто увійшли війська 1-го Українського фронту. Понад 2 тис. крем'янчан мобілізовні в ЧА.

Радянський період

За піс­лявоєнні десятиліття збудовано низку нових підприємств, найбільшими серед них були цукровий завод (1965 р.) і фабрика ватину (1980 р.), споруджено масиви багатоповерхових будинків. Учительський інститут 1950 р. реорганізовано у педагогічний і перенесено у м. Тернопіль (1969 р.).

Період Незалежності

У перші роки після проголошення незалежності України переважна більшість підприємств значно звузила або зовсім згорнула свою діяльність, внаслідок чого загострювалися старі й з'явилися нові соціальні проблеми. Відновлено Крем'янецький ботанічний сад (1991 р.), створено Крем'янецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник (2001 р.), відкрито Крем'янецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Т. Шевченка (2002 р.), Крем'янецький обласний музей Юліуша Словацького (2003 р.), зростає потік туристів. У 1991 році на базі педагогічного коледжу імені Т. Г. Шевченка створено Крем'янецький ліцей.

Колишні періодичні видання

• газета «Будівничий церкви Божої» — євангельсько-християнський місячник. Виходив 1935–1936 за редакцією Д.Гарасевича в співпраці з американською місією Церкви Божої. Друкував богословські статті, історико-статистичні матеріали про євангельський рух в Україні, поезії, біблійні оповідання для дітей, афоризми тощо. Політичні проблеми журнал принципово не висвітлював
• церковно-народний ілюстрований двотижне­вий часопис «Духовний сіяч»
• християнський щомісячник «Євангельський голос» — виходить з 1936 р. Видавці — М. Вербицький і Г. Федишин.
• газета «Крем'янецький вісник» — виходила 2-3 рази на тиждень у м. Крем'янець від 20 липня 1941 р. до 3 лютого 1944 р. Редактор — А.Трачук
• літературний журнал «Хвиля» — виходив від 12 лютого 1923 р. Друкувався на літографі. Вийшло два числа. Видавець — Ф. Півниченко, редактор Улас Самчук (під псевдонімом А.Офіренко), В.Данильченко й А.Гайовий.

Населення

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення міста був таким:

Мова	Число ос.	Відсоток
українська		97,58
російська		2,13
польська		0,11
білоруська		0,05
молдовська		0,03
вірменська		0,01

Визначні місця та пам'ятки архітектури

В межах міста розташована визначна археологічна пам'ятка (від пізнього палеоліту до залізної доби) — гора Куличівка. Знахідки розкопок знаходяться в Тернопільському краєзнавчому музеї. У місті діє свій районний краєзнавчий музей.

Замкова гора Бона

Румовища Крем'янецького замку

Замок у Крем'янці було побудовано в XII столітті. В XIII столітті колишні дерев'яні укріплення було замінено на кам'яні. Взимку 1240 року орда хана Батия не спромоглася оволодіти цією фортецею на Замковій горі. До Люблінської унії замок належав литовським князям, далі — польським королям. Тривалий час цю видатну оборонну споруду ніхто не міг здобути. Завдяки неймовірним зусиллям і півторамісячній облозі в жовтні 1648 року замок було взято козацькими загонами під орудою М.Кривоноса та зруйновано. З того часу замок вже не відбудовували. До наших днів збереглися башта з брамою та оборонні мури.

Будинок родини Словацьких

Будинок по вул. Словацького,16 побудований наприкінці XIX століття в стилі класицизму. Ця садиба належала колись Евзебіушу Словацькому — батькові видатного польського поета Юліуша Словацького. Юліуш Словацький жив тут у 1810–1811 рр. В 1969 році на подвір'ї встановлено мармурове погруддя поета (скульптор В. З. Бородай). У 2002 році закінчено реставрацію будівлі і з 2004 року тут діє літературно-меморіальний музей Юліуша Словацького.

Інтер'єр «Кабінету жіночої скорботи», Музей Юліуша Словацького

Споруди колишнього Василіанського монастиря XVII століття

З 1636 року при монастирі діяло братство, з ініціативи якого була заснована школа від Києво-Могилянської Академії. При монастирі функціювала друкарня, де була надрукована «Крем'янецька граматика».

Миколаївський собор з келіями, спорудження якого тривало протягом XVI–XVII століть. Його було побудовано для францисканського монастиря в готико-ренесансному стилі, а в середині XVII століття костьол реконструйовано та розширено, доповнено бароковим декором. В формах Миколаївського собору поєднані тип тридольної української церкви з формами польських костьолів епохи Відродження. На початку XX століття зведено величну монастирську дзвіницю.

Палац Кароліни Дзембовської

Палац збудований у стилі класицизму в першій половині XVIII століття архітектором Ю.Гофманом. Навколо нього в 1809 році англійським садівником Діонісієм Міклером було розбито чудовий парк.

Житловий будинок «Близнята»

Унікальна барокова споруда XVII–XVIII століть, що складається із двох однакових з'єднаних будинків з окремими двосхилими дахами.

Комплекс колегіума чину єзуїтів

Костел оо. Єзуїтів

Коштом родини Вишневецьких в місті розпочато будівлю колегіуму чину єзуїтів. Проект створив архітектор Паоло Фонтана. Будівнитво тривало у 1731–1743 роках. Комплекс поєднав костел і келії в єдиному ансамблі. Єзуїти присвятили костел засновнику ордена Іґтацію Лойолі та Станіславу Костці. Наприкінці 20 століття комплекс колегіуму визнано видатною пам'яткою архітектури України. Костел — тринавовий з трансептом, в перехресті — висока гранчаста баня, вкрита бароковим куполом з ліхтариком. Вівтарна частина і крила трансепту трохи заокруглені, що значно посилило красу і виразність будівлі. Від підлоги до віщої позначки в інтер'єрі костел має 28 метрів. Бічні нави за єзуїтів були відведені під каплиці.

Коридорною системою костел поєднано з корпусами келій, що в зимню пору давало змогу дістатися всіх частин комплексу без виходу на подвір'я. Бічні крила комплексу попереду мають наугольні башти і утворюють парадний двір на зразок палацового курдонеру. Ухил земельної ділянки спонукав архітектора до створення штучної тераси, вдало прикрашеної парадними сходами, балюстрадами і кам'яними ліхтарями в стилі рококо.Малюнок балюстрад і ліхтарів не має аналогів в Україні. Фасади комплексу розділені на барокові частини-«дзеркала». Контрастне фарбування «дзеркал» і деталей фасадів надає комплексу палацової краси і вишуканості, більш притаманних світським будівлям доби пізнього бароко чи рококо.

У 1803–1805 рр. дідич Тадеуш Чацький разом з уславленим діячем Речі Посполитої Гуґо Коллонтаєм на базі колегіуму заснували Вищий Волинський ліцей на зразок університету. Фундацією Т.Чацького для ліцею придбано бібліотеку екс-короля Польщі Станіслава Понятовського і колекцію наукових приладів. За участь студентів колегіуму в визвольному повстанні у 1831 р. Колегіум ліквідовано царем, а бібліотека і накові прилади конфісковані і передані новоствореному університету Святого Володимира в місті Київ.

За часів СРСР костел використовувався як спортивне приміщення навчального закладу. За часів незалежності костелом користуються вірні Української Православної Церкви Київського патріархату.

Некрополі

У Крем'янці є кілька некрополів, зокрема військове кладовище і Монастирське кладовище, старовинний польський цвинтар. А також П'ятницький (Козацький) цвинтар з могилами українських козаків, що загинули в боях за звільнення Крем'янця від влади Польщі (1648—51 рр.).

Військове кладовище розташоване у сквері перед педучилищем. 19 березня 1944 р. Кременець був окупований підрозділами Радянської Армії. Частина бійців, загиблих під час боїв за місто (200 чол.), була похована у сквері перед колишнім ліцеєм (тепер педучилище) в 10 індивідуальних могилах і одній братській. Імена воїнів відомі. 10 могил з надгробними плитами, на яких викарбувано імена полеглих. На братській могилі пам'ятник — скульптурна фігура воїна на постаменті.

На Туницькому кладовищі похований радянський воїн В. Я. Медведєв, який загинув у 1944 р. при окупації Крем'янця. На могилі встановлений пам'ятник у вигляді стели, що закінчується вгорі п'ятикутною зіркою. В Крем'янці під час Другої світової війни було єврейське ґетто. Нацисти розстріляли 15 000 євреїв і закопали у великому рові. Сьогодні на цьому місці знаходиться пам'ятник жертвам нацизму, але через недбалість місцевої влади і нехтування місцевих жителів пам'ятник постійно паплюжать.

Персоналії

Пам'ятник Віллібальду Бессеру в Крем'янецькому ботанічному саду

Уродженці міста

• український військовий діяч, генерал Армії УНР Олександр Осецький 
• штабіст 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу Олексій Сальський 
• польський письменник Юліуш Словацький
• єврейський просвітитель Іцхак Бер-Левінзон
• український композитор Михайло Вериківський
• український літе­ратурознавець і фольклорист М.Коробка
• визначний польський геолог і географ, дослідник Східного Сибіру Олександр Чекановський
• американський музи­кант Ісаак Стерн
• громадський діяч М.Данилюк
• ізраїльський військовий і політичний діяч Авідар Йосеф
• український музикознавець, філософ, кандидат філософських наук Неоніла Бабій-Очеретовська
• український літератор, педагог, краєзнавець Валентина Адамович 
• український співак, перекладач Віктор Морозов 
• український письменник, перекладач, науковець, кандидат філологічних наук Юрій Покальчук 
• математик, представник Львівської математичної школи, колега Станіслава Уляма Марк Кац 
• українська народна майстриня вишивання Єрусалимець Любов Олександрівна 
• український правник Андрейчук Віктор Григорович 
• польський поет, критик і перекладач Чеслав Ястжембець-Козловський 
• український художник, літератор Іван Гарасевич .

Навчалися

• українські письменники
  • Улас Самчук
  • Борис Харчук
  • О.Лятуринська.

Працювали

• ботанік Віллібальд Бессер
• літературознавець М.Петров
• ху­дожники
  • Амвросій Ждаха
  • О.Сафонов.

Проходили військову службу

• український історик і мислитель В'ячеслав Липинський
• російський мандрівник Ніколай Пржевальський.

Відвідували

• Григорій Сковорода
• Тарас Шевченко - відвідав восени 1846 р.; на основі зібраних матеріалів про гайдамацьке повстання XVIII ст. написав повість «Варнак» та однойменну поему. В березні 1847 р. в Кременці з двома концертами виступив Ференц Ліст.
• Леся Українка
• Оноре де Бальзак
• Марія Конопницька
• Феофан Прокопович.

В XIX столітті в Крем'янці працювали прогресивні польські діячі історик-демократ Йоахім Лелевель (1786–1861), вчений-філософ Гуго Коллонтай (1750–1812), Євзебіуш Словацький (батько Юліуша Словацького), драматург і повістяр Юзеф Коженьовський, Олександр Міцкевич (брат Адама Міцкевича), Антон Анджейовський (Старий Дитюк), Віллібальд Бессер, відомі художники — дійсний член Віденської Академії мистецтв Ю.Пічман та академік Петербурзької Академії мистецтв К.Каневський; вчилися революціонер-демократ Станіслав Ворцель (1799–1857), відомі письменники Томаш Олізаровський (1811–1879), С.Вітвіцький, Т.Падура.

В XX столітті тут побували видатні українські поети: у 1959 р. — Максим Рильський (1895–1964), у 1957 р. — Павло Тичина (1891–1967), у 1969 р. — Микола Бажан (1904–1983), у 1953 р. — Андрій Малишко (1912–1970).

Проживають та працюють у наш час

• Юрій Камаєв — український письменник
• Валентин Величко — художник, відомий своїми творами у Європі
• Олександр Смик — український бард
• Василь Жданкін — український бард, Ґран-прі І-го фестивалю Червона Рута.

Джерела і посилання

• Чернихівський Г. Кременеччина від дав­нини до сучасності. Історична монографія. — Кре­менець, 1999;
• Теодорович Н. История города Кременца Вольшской губернии. — 2-е изд., перераб. — Седлец, 1904; (рос.)
• Собчук В.  (упорядник та автор тексту).-Крем'янець: Путівник.— Л.:Манускрипт, 2003.
• Собчук В., Чернихівський Г. Крем'янець // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966-528-197-6, том ІІ, 2005
• Офіційний портал міста kremenets.net.ua
• Крем'янець (фото та описи)
• Історичний портал міста history.kremenets.net.ua
• Крем'янецька міська рада, офіційний сайт
• Крем'янець і район
• Історична довідка та мапа Крем'янця
• Знай свій край. Фотоальбоми (Крем'янець, гора Бона, Радивилів, Броди, Дубно та ін.)
• Крем'янець: Її Величність Історія на Замковій горі // Сергій Махун, «Дзеркало тижня» № 40, 15 жовтня 2005
• Крем'янець: фотоальбом
• Стаття «Кременец» в Електронній Єврейській Енциклопедії (рос.)
• Вірші про Крем'янець на сайті «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля»
• Стаття Krzemieniec у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том IV (Kęs — Kutno) з 1883 року (пол.)