Вернер Шульце

Вернер Шульце
Народився	15 січня 1895(1895-01-15) Кальбе, Зальцланд, Саксонія-Ангальт, Німеччина
Помер	3 листопада 1966(1966-11-03) (71 рік) Штутгарт, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	Генерал-майор резерву
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Штурмовий піхотний знак в сріблі Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Нагрудний знак «За поранення» в золоті Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ

Вернер Шульце (нім. Werner Schulze; 15 січня 1895, Кальбе — 3 листопада 1966, Штутгарт) — німецький воєначальник, генерал-майор резерву вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія

14 вересня 1913 року вступив в армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. 1 грудня 1923 року вийшов у відставку. 1 січня 1935 року повернувся в армію. З 26 серпня 199 року — командир роти 29-го піхотного полку, з грудня 1939 року — командир 479-го запасного піхотного батальйону, з лютого 1941 року — командир 2-го батальйону 510-го піхотного полку 292-ї піхотної дивізії. Учасник Німецько-радянської війни. Відзначився у боях під Москвою. З травня 1942 року — командир 418-го, з серпня 1942 року — 551-го піхотного полку 329-ї піхотної дивізії. З 16 липня по 20 жовтня 1944 року — командир 329-ї, з 28 жовтня 1944 по 16 квітня 1945 року — 131-ї, одночасно з 1 січня 1945 року — знову 329-ї, в березні-квітні 1945 року — 14-ї піхотної дивізії. В травні 1945 року взятий у полон британськими військами. В 1948 році звільнений.

Звання

• Фанен-юнкер (14 вересня 1913)
• Фенріх (20 травня 1914)
• Лейтенант (6 серпня 1914; патент від 29 січня 1913)
• Оберлейтенант (18 квітня 1918)
• Гауптман резерву (1 січня 1935)
• Оберстлейтенант резерву (1 грудня 1942)
• Оберст резерву (1 червня 1943)
• Генерал-майор резерву (1 січня 1945)

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (20 жовтня 1940)
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (29 липня 1941)
  • 1-го класу (4 серпня 1941)
• Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ (28 листопада 1941)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (7 березня 1942)
  • дубове листя (№557; 23 серпня 1944)
• Штурмовий піхотний знак в сріблі (7 березня 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (7 вересня 1942)
• Нагрудний знак «За поранення» в золоті

Література

• Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• Wolfgang Keilig: Die Generale des Heeres 1939–1945. Podzun-Pallas-Verlag, Friedberg 1956, 211, S. 310.
• Ritterkreuz Archiv, I/2018, Verlag Veit Scherzer, ISS 1866-4709
• THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940-1945, Biblio-Verlag, 1998.