Вибори президента Чеченської Республіки Ічкерія (1991)
Президентські вибори 1991 року в Чечні пройшли 27 жовтня. Переможцем виборів був проголошений Джохар Дудаєв. Одночасно пройшли вибори до парламенту республіки.
Вибори[ред. | ред. код]
У виборах взяли участь 458 144 воборці (72% із загального числа 638 608 осіб). Згідно офіційним заявам, 412 671 виборці (90,1 %) проголосувало за Дудаева[1]. На виборах були присутні спостерігачі із кількох країн (Грузія, Латвія, Литва, Естонія), а також представники неурядових організацій інших держав, які не знайшли серйозних порушень під час виборів[2].
Противники Дудаєва виступили з протилежними твердженнями[3]. Проросійські сили називають ці вибори інсценуванням. За поширеної ними інформацією, зокрема Андрієм Савєльєвим, у виборах брало участь не більше 10% виборців. 6 районів республіки, населення яких не прийняло запропонований порядок виборів, були виключені з участі у виборах. Місцеві ЗМІ перебували під жорстким контролем прихильників незалежності, які оголосили своїх супротивників «ворогами народу». Урни для голосування розташовувалися на одній з центральних площ Грозного, де проходив мітинг Загальнонаціонального конгресу чеченського народу. Російськомовне населення не брало участі в голосуванні. З 360 дільниць вибори реально проходили на 70. Тимчасова вища рада Чечено-Інгушської Республіки не визнала вибори президента і парламенту Ічкерії, а результати назвала сфабрикованими. Мітинг супротивників незалежності звернувся до керівництва Росії з проханням вжити заходів щодо стабілізації ситуації[4].
Наступні події[ред. | ред. код]
9 листопада 1991 року в приміщенні театру імені Лермонтова в Грозному пройшла церемонія інавгурації президента. Першим указом новообраного президента стала декларація про державну незалежність Чечні[2]. Прихильники Дудаєва блокували будівлі МВС і розташування полку внутрішніх військ в Грозному. На наступний день вони зробили збройне захоплення будівель силових міністерств і відомств, роззброїли військові частини, блокували військові містечка, залізничні та авіаційні перевезення.
2 листопада З'їзд народних депутатів Росії відмовився визнати результати виборів[5]. Була зроблена спроба ввести на території Чечено-Інгушетії надзвичайний стан, але вона не увінчалася успіхом. Наступного року з республіки були виведені російські війська. У 1994 році почалася Перша чеченська війна[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Постановление ЦИК Чечни. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 8 грудня 2019.
- ↑ а б в mirtesen.
- ↑ ekhokavkaza.
- ↑ tinlib.
- ↑ Постановление Съезда народных депутатов РСФСР от 2 ноября 1991 года № 1847-I «О признании незаконными выборов, проведенных 27 октября 1991 года в Чечено-Ингушской Республике». Архів оригіналу за 4 листопада 2020. Процитовано 8 грудня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- День в истории Чеченского Народа. mirtesen.ru. 27 жовтня 2012. Архів оригіналу за 13 червня 2019. Процитовано 10 березня 2019.
- Александр Черкасов (21 серпня 2016). Хроника «чеченской революции». Эхо Кавказа. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 10 березня 2019.
- Андрей Савельев (2000). Чёрная книга чеченской войны: Чеченская республика 1991–2000. Архів оригіналу за 19 березня 2019. Процитовано 19 березня 2019.