Грозний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Грозний
Грозный (рос.) / Соьлжа-ГІала (чеч.)
Grozny-City Towers Facade Clocks.jpg
Комплекс «Грозний-сіті»
Coat of Arms of Grozny (Chechnya).png Flag of Grozny (Chechnya).png
Герб міста Прапор міста
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Чеченська Республіка
Основні дані
Час заснування: 1818
Населення 250803 (01.01.2010)[1]
Географічні координати: 43°19′54″ пн. ш. 45°38′41″ сх. д. / 43.33167° пн. ш. 45.64472° сх. д. / 43.33167; 45.64472Координати: 43°19′54″ пн. ш. 45°38′41″ сх. д. / 43.33167° пн. ш. 45.64472° сх. д. / 43.33167; 45.64472
Карта
Грозний (Росія)
Грозний
Грозний

Гро́зний (рос. Грозный, чеч. Соьлжа-ГІала, Sölƶ-Ġala) — місто на Північному Кавказі, столиця Чеченської Республіки, Російська Федерація. Місто розташоване на обох берегах ріки Сунжи, притоки Тереку. Сильно постраждало у ході воєнних дій під час Першої та Другої чеченських воєн, наразі активно відбудовується. Населення — 292,6 тис. жителів (2012).

Історія[ред.ред. код]

Місто бере свій початок від фортеці, заснованої за наказом російського воєначальника О. Єрмолова в ході Кавказької війни, пов'язаної із окупацією Російською імперією районів Північного Кавказу. Фортеця була заснована 1818 і названа Грозная, головне призначення якої полягало в тому, що вона блокувала чеченським горцям вихід на рівнину через Ханкальску ущелину. Фортеця входила у так звану Сунженську укріплену лінію. Тут проходили військову службу М.Лермонтов і Лев Толстой.

До 1870 року із остаточним завоюванням Кавказу росіянами, фортеця втратила стратегічне значення й була перетворена в окружне місто Терської області. 1893 у районі міста почато видобуток нафти, і Грозний став одним з найбільших промислових центрів Кавказу.

Із встановленням радянської влади 30 листопада 1922 місто стало центром Чеченської автономної області, виділеної з Горської АРСР), з 15 січня 1934Чечено-Інгуської автономної області, яка 5 грудня 1936 була перетворена у Чечено-Інгуську АРСР.

У березні 1944 року радянським керівництвом була здійснена депортація чеченців і інгушів з краю, Чечено-Інгуська АРСР була розформована, і 7 березня місто стало центром Грозненського округу в складі Ставропольського краю, 22 березня 1944 — центром Грозненської області. 9 січня 1957, після реабілітації чеченців і інгушів Чечено-Інгуська АРСР була відновлена, а Грозному повернено статус столиці автономії.

Наприкінці серпня 1958 року в місті почалися масові заворушення на національному ґрунті - у зв'язку з загибеллю російського робітника, росіяни вимагали скасування чеченської автономії та обмеження чисельності чеченського населення до 10%. Проте вимоги заколотників не знайшли підтримки радянського керівництва, мітинги було розігнано, а багатьох учасників заарештовано[2].

З падінням радянської влади, 1 жовтня 1991 Загальнонаціональний конгрес чеченського народу під керівництвом Джохара Дудаєва оголосив про поділ Чечено-Інгушетії на суверенну Чеченську республіку, столицею якої стає Грозний. Проте Чеченська республіка не була визнана Російською федерацію, яка 1994 року розв'язала тривалу війну проти неї.

Зруйнована після бойових дій 1994 року будівля чеченського уряду

З 1994 по 1999 місто тричі ставало ареною запеклих воєнних дій, в результаті яких сильно постраждало. Наприкінці 1994 року місто було захоплено російськими федеральними військами, 1996 було відвойовано чеченськими військами (операція «Джихад»), а 1999 - знов було атаковано російськими військами і остаточно перейшло під контроль Росії.

У 1998 парламентом Чеченської республіки місто було перейменовано у Джохар (чеч. Джовхар-ГІала, Dƶovhər-Ġalə) на честь загиблого у першій чеченській війні президента Чеченської республіки Джохара Дудаєва [3]. Проте рішення парламенту не було визнано російською владою, і з захопленням Грозного російськими військами 2000 року місту була повернена первісна назва. Ця назва була визнана і призначеним Указом Президента Російської Федерації головою адміністрації Чеченської Республіки Ахматом Кадировим. Пізніше, 2003 року, Кадиров був обраний Президентом Чечні, а 2004 року загинув у Грозному в результаті терористичного акту, відповідальність за який узяв Шаміль Басаєв.

Населення[ред.ред. код]

Національний склад м.Грозний за переписами[4]
Населення Чеченці Інгуші Росіяни Українці Вірмени
1897 15.564 3.2% 0.1% 66.5% 6.2% 2.3%
1926 97.087 2.0% 0.1% 70.2% 8.0% 6.0%
1939 172.448 14.0% 0.7% 71.0% 2.3% 4.6%
1959 251.718 6.7% 1.0% 78.1% 3.1% 4.6%
1970 341.259 17.4% 3.5% 67.1% 2.4% 3.9%
1979 374.611 24.2% 4.8% 59.9% 2.3% 3.7%
1989 397.258 30.5% 5.4% 52.9% 2.4% 3.6%
2002 210.720 95.7% 1.0% 2.5% 0.1% 0.1%
2010 271.573

Освіта і культура[ред.ред. код]

У місті діють вищі навчальні заклади — Чеченський державний університет, Нафтовий інститут імені М.Д. Мілліонщикова, Педагогічний інститут, Грозненський російський драматичний театр ім М. Ю. Лермонтова, Чеченський державний драматичний імені Х. Нурадилова, Чеченська державна філармонія. 2008 року у Грозному була відкрита найбільша у Європі та в Росії мечеть, названа іменем Ахмата Кадирова.

Релігія[ред.ред. код]

Іслам[ред.ред. код]

Основною релігійної конфесією в місті, як і у всій Чечні, є іслам суннітського толку, який представлений у вигляді двох суфістських шкіл (тарікатів) — Накшбанді та Кадиров[5].

Грозний є місцем перебування муфтіяту (духовного управління мусульман) Чеченської Республіки. У центрі міста до 2009 зведений ісламський комплекс загальною площею майже 14 гектарів. На його території знаходяться мечеть «Серце Чечні», офіс Духовного управління мусульман Чечні[6], Де розташована резиденція муфтія Чечні, Російський ісламський університет ім. Кунта-хаджі Кішіев, ісламська бібліотека, гуртожиток для студентів та готель. У мечеті є навіть власна теле-і радіостудія.[7]

Християнство[ред.ред. код]

Також у Грозному присутнє християнство у вигляді православної громади. Місто — центр Грозненського благочиння Владикавказької та Махачкалінської єпархій Російської православної церкви. В 2006 був відновлений православний храм Михайла Архангела.

До 1998 в Грозному існувала громада євангельських християн-баптистів.[8] Нині церква докладає зусиль для відродження громади[9].

Міста-побратими[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. (рос.) Федеральная служба государственной статистики (Росстат), Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2010г. (укр. Чисельність постійного населення Російської Федерації в містах, населених пунктах міського типу та районах станом на 1 січня 2010 року) (Перевірено 21 листопада 2011)
  2. «Русский бунт в Грозном» («Независимая газета», 30.08.2000 г.)
  3. Парламент Чечни просит руководство страны переименовать Грозный в честь бывшего муфтия и президента республики
  4. http://www.ethno-kavkaz.narod.ru/rnchechenia.html Населення Чечні за переписами
  5. Джабраил Гакаев на форуме сервера «Яблоко»
  6. Духовное управление мусульман Чеченской Республики
  7. В межрелигиозной гармонии — сила страны (Открытие Российского исламского университета)Шаблон:Мертвая ссылка, сентябрь 2009, года
  8. Евангельские христиане-баптисты покидают Грозный. 14.11.1998
  9. Представители РС ЕХБ посетили Чечню, 21.12.2010

Посилання[ред.ред. код]

Wikinews
Вікіновини мають подію, пов'язану з цією статтею: