Грозний
| місто Грозний | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Грозный (рос.) / Соьлжа-ГІала (чеч.) Комплекс «Грозний-сіті» |
|||||
|
|||||
| Країна | |||||
| Суб'єкт Російської Федерації | Чеченська Республіка | ||||
| Основні дані | |||||
| Час заснування: | 1818 | ||||
| Населення | ▲250803 (01.01.2010)[1] | ||||
| Географічні координати: | 43°19′54″ пн. ш. 45°38′41″ сх. д. / 43.33167° пн. ш. 45.64472° сх. д.Координати: 43°19′54″ пн. ш. 45°38′41″ сх. д. / 43.33167° пн. ш. 45.64472° сх. д. | ||||
| Карта | |||||
|
|
|||||
Гро́зний (рос. Грозный, чеч. Соьлжа-ГІала) — місто в Росії на Північному Кавказі, столиця Чеченської Республіки. Місто розташоване на обох берегах ріки Сунжи, притоки Тереку. Сильно постраждало у ході воєнних дій під час Першої та Другої чеченських воєн, наразі активно відбудовується. Населення — 292,6 тис. жителів (2012).
Зміст |
Історія [ред.]
Місто бере свій початок від фортеці, заснованої за наказом російського воєначальника О. Єрмолова в ході Кавказької війни, пов'язаної із окупацією Російською імперією районів Північного Кавказу. Фортеця була заснована 1818 і названа Грозная, головне призначення якої полягало в тому, що вона блокувала чеченським горцям вихід на рівнину через Ханкальску ущелину. Фортеця входила у так звану Сунженську укріплену лінію. Тут проходили військову службу М.Лермонтов і Лев Толстой.
До 1870 року із остаточним завоюванням Кавказу росіянами, фортеця втратила стратегічне значення й була перетворена в окружне місто Терської області. 1893 у районі міста почато видобуток нафти, і Грозний став одним з найбільших промислових центрів Кавказу.
Із встановленням радянської влади 30 листопада 1922 місто стало центром Чеченської автономної області, виділеної з Горської АРСР), з 15 січня 1934 — Чечено-Інгуської автономної області, яка 5 грудня 1936 була перетворена у Чечено-Інгуську АРСР.
У березні 1944 року радянським керівництвом була здійснена депортація чеченців і інгушів з краю, Чечено-Інгуська АРСР була розформована, і 7 березня місто стало центром Грозненського округу в складі Ставропольського краю, 22 березня 1944 — центром Грозненської області. 9 січня 1957, після реабілітації чеченців і інгушів Чечено-Інгуська АРСР була відновлена, а Грозному повернено статус столиці автономії.
Наприкінці серпня 1958 року в місті почалися масові заворушення на національному ґрунті - у зв'язку з загибеллю російського робітника, росіяни вимагали скасування чеченської автономії та обмеження чисельності чеченського населення до 10%. Проте вимоги заколотників не знайшли підтримки радянського керівництва, мітинги було розігнано, а багатьох учасників заарештовано[2].
З падінням радянської влади, 1 жовтня 1991 Загальнонаціональний конгрес чеченського народу під керівництвом Джохара Дудаєва оголосив про поділ Чечено-Інгушетії на суверенну Чеченську республіку, столицею якої стає Грозний. Проте Чеченська республіка не була визнана Російською федерацію, яка 1994 року розв'язала тривалу війну проти неї.
З 1994 по 1999 місто тричі ставало ареною запеклих воєнних дій, в результаті яких сильно постраждало. Наприкінці 1994 року місто було захоплено російськими федеральними військами, 1996 було відвойовано чеченськими військами (операція «Джихад»), а 1999 - знов було атаковано російськими військами і остаточно перейшло під контроль Росії.
У 1998 парламентом Чеченської республіки місто було перейменовано у Джохар (чеч. Джовхар-ГІала, Dƶovhər-Ġalə) на честь загиблого у першій чеченській війні президента Чеченської республіки Джохара Дудаєва [3]. Проте рішення парламенту не було визнано російською владою, і з захопленням Грозного російськими військами 2000 року місту була повернена первісна назва. Ця назва була визнана і призначеним Указом Президента Російської Федерації головою адміністрації Чеченської Республіки Чечні Ахматом Кадировим. Пізніше, 2003 року, Кадиров був обраний Президентом Чечні, а 2004 року загинув у Грозному в результаті терористичного акту, відповідальність за який узяв Шаміль Басаєв.
Населення [ред.]
| Населення | Чеченці | Інгуші | Росіяни | Українці | Вірмени | |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1897 | 15.564 | 3.2% | 0.1% | 66.5% | 6.2% | 2.3% |
| 1926 | 97.087 | 2.0% | 0.1% | 70.2% | 8.0% | 6.0% |
| 1939 | 172.448 | 14.0% | 0.7% | 71.0% | 2.3% | 4.6% |
| 1959 | 251.718 | 6.7% | 1.0% | 78.1% | 3.1% | 4.6% |
| 1970 | 341.259 | 17.4% | 3.5% | 67.1% | 2.4% | 3.9% |
| 1979 | 374.611 | 24.2% | 4.8% | 59.9% | 2.3% | 3.7% |
| 1989 | 397.258 | 30.5% | 5.4% | 52.9% | 2.4% | 3.6% |
| 2002 | 210.720 | 95.7% | 1.0% | 2.5% | 0.1% | 0.1% |
Освіта і культура [ред.]
У місті діють вищі навчальні заклади - Чеченський державний університет, Нафтовий інститут імені М.Д. Мілліонщикова, Педагогічний інститут, Грозненський російський драматичний театр ім М. Ю. Лермонтова та Чеченський державний драматичний імені Х. Нурадилова. 2008 року у Грозному була відкрита найбільша у Європі та в Росії мечеть, названа іменем Ахмата Кадирова.
Міста-побратими [ред.]
Джерела [ред.]
- ↑ (рос.) Федеральная служба государственной статистики (Росстат), Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2010г. (укр. Чисельність постійного населення Російської Федерації в містах, населених пунктах міського типу та районах станом на 1 січня 2010 року) (Перевірено 21 листопада 2011)
- ↑ «Русский бунт в Грозном» («Независимая газета», 30.08.2000 г.)
- ↑ Парламент Чечни просит руководство страны переименовать Грозный в честь бывшего муфтия и президента республики
- ↑ http://www.ethno-kavkaz.narod.ru/rnchechenia.html Населення Чечні за переписами
Посилання [ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Грозний |
- Сайт про місто
- City Grozny. History of Grozny. Photos, virtual museum
- Grozny Virtual
- Photo Essay: A Walk Through Grozny PBS
- Grozny - Chechnya : Photo Essay Time (magazine)
- Grozny: Fallen City Time
- Putin: 'Grozny liberated' BBC
- Grozny photos
