Джохар Дудаєв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джохар Дудаєв
Dudi Musa kant Dƶoxar
Дудаев.JPG
Flag of Chechen Republic of Ichkeria.svg 1-й Президент
Початок правління: 27 жовтня 1991 р.
Кінець правління: 21 квітня 1996 р.
Інші титули: Генерал-майор авіації Генерал-майор авіації
Попередник:
Наступник: в.о. Зелімхан Яндарбієв
Аслан Масхадов
Дата народження: 15 лютого 1944(1944-02-15)
Місце народження: Ялхорі
Чечено-Інгушська АРСР
СРСР
Дата смерті: 21 квітня 1996(1996-04-21) (52 роки)
Місце смерті: Гехі-чу
Ічкерія / Чеченська Республіка

Джоха́р Муса́йович Дуда́єв (чеч. Dudi Musa kant Dƶoxar, рос. Джохар Дудаев; *15 лютого 1944, Ялхорі — †21 квітня 1996, Гехі-чу) — чеченський військовий, державний і політичний діяч, лідер чеченського самостійницького руху 1990-х років, перший президент Чеченської Республіки Ічкерія. У минулому — генерал-майор авіації.

Біографія[ред.ред. код]

Джохар Дудаєв народився 15 лютого 1944 року в селі Ялхорі (нині Ачхой-Мартанівський район, Чеченська республіка). Був сьомою дитиною з десяти. Через вісім днів після його народження сім'ю Дудаєвих було депортовано в Павлодарську область Казахської РСР.

1957 року разом із сім'єю повернувся на батьківщину і мешкав у Грозному. 1959 року закінчив середню школу № 45. Згодом навчався в 10-му класі вечірньої школи № 55, працював електриком у СМУ-5. 1960 року вступив на фізико-математичний факультет Північно-Осетинського педагогічного інституту. Прослухавши річний курс лекцій із профільної підготовки, вступив до Тамбовського вищого військового училища пілотів на спеціальність пілот-інженер, де навчався протягом 1962—1966 років (упродовж цих років він називав себе осетином, щоб уникнути тиску, чиненого проти чеченців).

У Радянській армії[ред.ред. код]

Під час військової служби з 1962 року Дудаєв служив як на командних, так і на адміністративних посадах. З 1966 року служив у 52-му інструкторському важкому бомбардувальному полку (летовище Шайковка Калузької області), почав з помічника командира повітряного корабля. 1968 року вступив до комуністичної партії.

У 19711974 роках навчався на командному факультеті Військово-повітряної академії ім. Ю. А. Гагаріна.

З 1970 проходив службу в 1225-ому важкому бомбардувальному авіаполку (гарнізон Біла в Усольскому районі Іркутської області (с. Середня, Забайкальський ВО), де в наступні роки послідовно обіймав посади заступника командира авіаполку (19761978 ), начальника штабу (19781979), командира загону (19791980), командира цього полку (19801982).

У 1982 став начальником штабу 31-ої важкої бомбардувальної дивізії 30-ої повітряної армії. У 1985—1987 роках начальник штабу в 13-ту гвардійську важку бомбардувальну авіадивізію (Полтава): він «запам'ятався багатьом полтавцям, з якими його зводила доля. За словами його колишніх товаришів по службі, це була запальна, емоційна і водночас надзвичайно чесна і порядна людина. Тоді він ще залишався переконаним комуністом, відповідав за політичну роботу з особовим складом»[1].

У 19861987 роках брав участь у війні в Афганістані: за даними представників російського командування, спочатку розробляв план дій стратегічної авіації в країні, потім на борту бомбардувальника Ту-22МЗ у складі 132-го важкого бомбардувального авіаполку дальньої авіації особисто здійснював бойові вильоти в західні райони Афганістану , впроваджуючи методику так званого килимових бомбардувань позицій супротивника. Сам Дудаєв факт своєї активної участі у військових діях проти ісламістів у Афганістані завжди заперечував.

У 19871991 роках був командиром стратегічної 326-ої Тарнопольської важкої бомбардувальної дивізії 46-ої повітряної армії стратегічного призначення (м. Тарту, Естонська РСР ), одночасно виконував обов'язки начальника військового гарнізону .

У Військово-повітряних силах дослужився до звання генерал-майора авіації (1989).

«Дудаєв був добре підготовлений офіцер. Він закінчив академію імені Гагаріна, гідно командував полком і дивізією. Твердо керував авіаційною групою при виведенні радянських військ з Афганістану, за що був нагороджений орденом Бойового Червоного Прапора. Його вирізняли витримка, спокій і турбота про людей. У його дивізії була обладнана нова навчальна база, облаштовані їдальні та аеродромний побут, наведений твердий статутний порядок у гарнізоні Тарту. Джохару заслужено було присвоєно звання генерал-майора авіації», — згадував Герой Росії генерал армії Петро Дейнекін[2].

Початок політичної діяльності[ред.ред. код]

23-25 ​​листопада 1990 року у Грозному пройшов Чеченський національний з'їзд, який обрав Виконавчий комітет на чолі з головою Джохаром Дудаєвим[3].

У березні 1991 року Дудаєв зажадав саморозпуску Верховної Ради Чечено-Інгуської Республіки. У травні звільнений у запас генерал приймає пропозицію повернутися в Чечню і очолити громадський рух. 9 червня 1991 на другій сесії Чеченського національного з'їзду Дудаєв був обраний головою Виконавчого комітету ОКЧН (Загальнонаціональний конгрес чеченського народу), в який був перетворений колишній виконком ЧТВ. З цього моменту Дудаєв як керівник Виконкому ОКЧН почав формування паралельних органів влади в Чечено-Інгуській АССР, заявивши, що депутати ВР ЧІР «не виправдали довіри» [4] і оголосивши їх «узурпаторами».

Спроба державного перевороту в СРСР 19-21 серпня 1991 року стала каталізатором політичної обстановки в республіці. Чечено-інгуський республіканський комітет КПРС, Верховна Рада та уряд підтримали ГКЧП, але ОКЧН виступив проти ГКЧП. 19 серпня з ініціативи Вайнаської демократичної партії на центральній площі Грозного почався мітинг на підтримку російського керівництва, але після 21 серпня він став проходити під гаслами відставки Верховної Ради разом з його головою. 4 вересня відбулося захоплення грозненського телецентру та Будинку радіо. Джохар Дудаєв зачитав звернення, в якому назвав керівництво республіки «злочинцями, хабарниками, казнокрадами» і оголосив, що з «5 вересня до проведення демократичних виборів влада в республіці переходить в руки виконкому та інших загальнодемократичних організацій »[5]. 6 вересня Верховну Раду ЧІАССР розігнали озброєні прихильники ОКЧН. Дудаєвці побили депутатів і викинули у вікно голову Грозненської міськради Віталія Куценка. У результаті глава міста загинув, а більше 40 депутатів отримали травми. Через два дні дудаєвці захопили Аеропорт «Північний» і ТЕЦ-1, блокований центр Грозного[4].

1 жовтня 1991 року рішенням Верховної Ради РРФСР Чечено-Інгуська Республіка була розділена на Чеченську та Інгуську Республіки (без визначення меж).

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

В Україні іменем Дудаєва названі вулиці в Івано-Франківську та Львові. У Варшаві є площа Джохара Дудаєва, у Ризі — алея Джохара Дудаєва.

Див. також[ред.ред. код]

В літературі[ред.ред. код]

Дитинство Джохара описане в книзі для дітей «Богдан Логвиненко про Нестора Махна, Шарля де Голля, Олеся Бердника, Джохара Дудаєва, Романа Шухевича»[6].

Примітки[ред.ред. код]