Винників Наталя Сидорівна
| Винників Наталя Сидорівна | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
2 лютого 1920 Винники |
| Померла |
9 лютого 1942 (22 роки) Київ Бабин Яр |
| Громадянство |
 Польща → .svg){kind=small} |
| Національність | українка |
| Діяльність | політична діячка |
| Партія |
 ОУН |
Винників Наталя Сидорівна (псевдо Ада; 2 лютого 1920 р., м. Винники — 9 лютого 1942 р., м. Київ, Бабин Яр) — діячка ОУН.
Життєпис[ред. | ред. код]
Юність[ред. | ред. код]
Навчалася в гімназії ім. Кокорудзів товариства «Рідна Школа» (в радянський період це — школа № 5). Очолювала шкільну організацію ОУН, мала псевдо «Ада».
Після закінчення гімназії заарештована 6 вересня 1940 р. радянськими «визволителями». НКВС користувалося архівами польської поліції, звідки черпало інформацію про українських патріотів, неблагонадійних для польської влади, і зразу ж визнавало їх і своїми ворогами. У результаті органи НКВС у 1940 р. провели у Львові тотальні арешти української інтелігенції, переважно студентів львівських навчальних закладів, та ініціювали показовий політичний процес, що дістав назву «Процесу 59-ти» за кількістю підсудних. Слідство тривало понад чотири місяці.
«Процес 59-ти»[ред. | ред. код]
Цей великий політичний процес відбувся 15-18 січня 1941 р. у Львові в приміщенні обласного управління НКВС (тогочасна вул. Пелчинська, зараз — вул. Вітовського). Тоді перед радянським судом постали 59 молодих українців, віком від 16 до 30 років. Їх обвинувачували в приналежності до Організації Українських Націоналістів та в антирадянській діяльності. Радянські ідеологи сподівалися зламати, покарати одних і налякати всіх інших, хто мріяв про самостійну Україну. Натомість дістали яскраве свідчення високого, незламного українського патріотичного духу.
Всі учасники «Процесу 59-ти» сміливо й стійко заявляли про права українців на своїй землі. Матеріали кримінальної справи «Процесу 59-ти» із 19 томів сьогодні зберігаються в управлінні СБУ у Львівській області. В офіційних документах читаємо:
|
Більшість засуджених як на попередньому слідстві, так і на судовому засіданні не визнавали себе винними і не покаялись, а навпаки — заявляли у суді, що вони були і залишаються непримиренними ворогами радянської влади і у майбутньому, якщо буде така можливість, за будь-яких умов будуть вести боротьбу проти радянської влади… | 
|
У результаті процесу до смертної кари засуджено 42 осіб, серед них — 11 дівчат (Ганна Боднар, Олена Волошин, Марта Грицай, Ірина Зубач, Володимира Ковалюк, Дарія Коверко, Любов Комар, Людвига Малащук, Ірина Пик і Олена Столяр, яка замордована іншим окупантом, гине в берлінській тюрмі). Серед засуджених до розстрілу дівчат була і Наталя Винників.
Сторінка протоколу з допитів Наталі збереглася в архіві. Там, де мав стояти підпис, дівчина записує Декалог українського націоналіста і додає:
|
|
На підставі Заповідей, я, провідник ОУН в школі № 5, моє псевдо — «Ада», не хочу розказувати слідству правди, не бажаю називати учасників організації, якими я керувала, не бажаю розказувати слідству про свою роботу в Організації Українських Націоналістів. Бажаю бути надалі вірною своїй організації, слідству я нічого більше не скажу, бо я хочу, щоби була Самостійна Україна. Остаюсь на позиціях оунівської влади. Наталя Винників. Львів, 10.ХІ.1940 р. |
|
Її також засудили до розстрілу. Згодом Рішенням Колегії Верховного суду СРСР від 15 березня 1941 р. покарання було пом'якшене. Наталі Винників смертну кару замінили на 10 років концтаборів і 5 років позбавлення прав. Із Бригідок частину засуджених перевезли до бердичівської в'язниці.
Підпільна праця у Києві[ред. | ред. код]
З наближенням фронту у липні 1941 р., коли німці бомбардували місто, Наталя разом з групою в'язнів вибралася на волю. Енкаведисти, відступаючи, підпалили тюрму і закидали її гранатами. Небагатьом вдалося врятуватися. Після визволення Наталя Винників продовжує боротьбу в лавах ОУН, тепер уже проти німецьких окупантів. Із похідними групами ОУН українську патріотку направили на Східну Україну. Завдання похідних груп — організовувати населення східних регіонів на боротьбу з німцями, за самостійну Україну. 9 лютого 1942 р. у Києві гестапо заарештувало Наталю Винників. Разом з іншими патріотами її розстріляли у Бабиному Яру.[1]
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: Друксервіс, 2016. — 312 с.
- Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.
- Байцар Андрій. Винниківчани в лавах ОУН-УПА. // Винниківський вісник. — 2013. — № 422-423 (січ.-лют.).
Посилання[ред. | ред. код]
- Радянський період 1939—1941 рр [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Повернення Наталі Винників. Український погляд (укр.). Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 27 листопада 2021.