Винники

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Винники
Винники герб.png Vinniki city fl.png
Герб Винників Прапор Винників
Панорама Винників
Панорама Винників
Винники на мапі України
Винники на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область
Район/міськрада Львівська міськрада
Рада Винниківська міська рада
Код КОАТУУ 4610160300
Перша згадка 1352
Магдебурзьке право 1666
Статус міста з 1933 року
Населення 16 517 (01.01.2014)[1]
Площа 6,67 км²
Густота населення 2476 осіб/км²
Поштові індекси 79495-79496
Телефонний код +380-322
Координати 49°48′56″ пн. ш. 24°07′47″ сх. д. / 49.81556° пн. ш. 24.12972° сх. д. / 49.81556; 24.12972Координати: 49°48′56″ пн. ш. 24°07′47″ сх. д. / 49.81556° пн. ш. 24.12972° сх. д. / 49.81556; 24.12972
Водойма р. Марунька, Марущак; Винниківське озеро
Міста-побратими Тшебниця (Польща), Міловіце (Чехія)
День міста 23 серпня
Відстань
Найближча залізнична станція 6
До обл./респ. центру
 - фізична 6 км
 - автошляхами 6 км
Міська влада
Адреса 79495, Львівська міськрада, м. Винники, вул. Галицька, 20
Міський голова Сергій Уваров

Ви́нники — місто-супутник Львова. Підпорядковане Личаківському району міста Львова.

Місто розташоване на схід від Львова, має власний орган самоврядування — міську раду та свій бюджет.

Рішенням Львівського облвиконкому 26 вересня 1959 р. Винниківську міську раду підпорядковано Червоноармійській районній раді Львова.

Член Асоціації міст України з 2001 р.

Зміст

Символіка міста[ред.ред. код]

Символікою міста Винники є герб та прапор.

Герб Винник — офіційний геральдичний символ, затверджений 17 лютого 1992 р. Розроблений Андрієм Ґречилом та Іваном Сварником за мотивами старої печатки. Опис: у золотому полі синє гроно винограду з зеленим листком. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною. Герб Винник доби австрійського панування мав суто «промовистий» зміст. Його опис зберігся в реєстрі, складеному 1897 р. офіціялом львівського архіву Ф.Ковалишиним: «На срібному тлі зелена галузка винограду з гроном».

Географічне розташування і транспортне значення[ред.ред. код]

Площа міста — 6,67 км2.
Координати Винник – 49° 48' 56" Пн.ш і 24° 07' 47" Сх.д.
Населення 16 тис. осіб. Місто знаходиться на схід від Львова (6 км).

Межі міста: на заході - зі Львовом, на півночі – з селами Лисиничі і Підбірці, на сході – з селами Підгірне і Підберізці, на південному-сході – з с. Чишки, на півдні – з селами Волиця і Чишки.

Вулиці. У місті 200 вулиць. Найдовша — Івана Франка (170 будинків), найкоротша — Жупан (5 будинків). Вулиця Кільцева - найчисленніша за кількістю мешканців (понад 3000 осіб).

Місто Винники має вигідне географічне положення, яке сприяє розвитку туризму та сфери послуг, багате на історико – археологічні, культурні та природні пам'ятки.

Місто Винники має сприятливе транспортне сполучення. Через місто та околиці проходять автомобільні шляхи Н02М06. Через ці транспортні артерії здійснюються основні туристичні перевезення: за маршрутами «Золота підкова», а також поїздки до туристичних центрів Карпат.

Населення[ред.ред. код]

1785 р. — у Винниках і Підберізцях мешкало 2 036 осіб (з них християн — 1981 особа, євреїв 55 осіб; християнських родин — 408, єврейських — 10).[2]

1796 р. — у Винниках і Підберізцях мешкало близько 2 900 осіб (1387 чол. і 1480 жін.)..[3]

1880 р. — перепис населення. У Винниках проживало 2 857 осіб (з них – 239 євреїв).[4]

1890 р. — перепис населення. У Винниках проживало 3 390 осіб (з них – 302 євреїв).[5]

1900 р. — перепис населення. У Винниках проживало 3 881 особа (з них – 266 євреїв).[6]

1921 р. — перепис населення. У Винникам — 3 603 особи (з них- поляків 1835 осіб (50,9 %), українців – 1456 осіб (40,4%), євреїв – 250 осіб (6,9%), інші – 62 особи (1,7%).[7]

1939 р. — За даними В. Кубійовича (станом на 1.01.1939 р.) у Винниках проживало 6 000 осіб. З них – українців 2 600 осіб (43,3%) ; поляків – 2 800 осіб (46,7%) ; євреїв – 300 осіб (5%). З цього випливає, що німців було близько 300 осіб (5%).[8]

1959 р. У Винниках проживало 7 194 особи: українців – 5 922 особи (82,3 %), росіян – 722 (10 %), євреїв – 30 (0,4 %), поляків – 302 (4,2 %), білорусів – 32 (0,4 %), інші – 186 (2, 6 %).[9]

1989 р. У Винниках проживало 12 017 осіб: українців – 10 957осіб (91,2 %), росіян – 823 (6,8 %), євреїв – 12 (0,1 %), поляків – 127 (1,1 %), білорусів – 67 (0,5 %), інші – 31(0,3 %). [10]


За даними перепису населення 2001 року, у місті мешкало 13 654 особи. Мовний склад населення міста був таким :

Мова Число ос. Відсоток
українська 13 115 96,05
російська 482 3,53
польська 22 0,16
білоруська 16 0,12
німецька 3 0,02
інші 16 0,12


У Винниках проживають 16 278 осіб (станом на 1 січня 2013 року); у 2010 р. проживало 15 547 осіб, 2011 р. — 15 723, 2012 р. — 15 976.[11]

Динаміка національного складу населення
1921 1939 1959 1989 2001
українці  40,4%  43,3%  82,3%  91,2%  95,4%
росіяни  0%  0%  10%  6,8%  3,5%
поляки  50,9%  46,7%  4,2%  1,1%  0,6%
білоруси  0%  0%  0,4%  0,5%  0,3%
євреї  6,9%  5%  0,4%  0,1%  0%
інші  1,7%  5%  2,6%  0,3%  0,2%


Природа[ред.ред. код]

Ландшафти[ред.ред. код]

Територіально Винники розміщені на межі двох ландшафтів: Грядове Побужжя і Давидівське пасмо.
У Винниках є зона відпочинку «Винниківське озеро», «Винниківський лісопарк» та «Чортові скелі», які вражають своєю неповторністю та неординарністю.

Давидівське пасмо[ред.ред. код]

Давидівське пасмо — підвищений горбистий ландшафт, розташонана на крайньому північному заході Подільської височини, у межах міста Львова, міста Винники та його південних і південно-східних околиць (в межах Пустомитівського району).

З півночі та північного заходу Давидівське пасмо прилягає до долини річки Полтви, з північного сходу обривається стрімким уступом (заввишки до 100 м) до рівнини Надбужанської котловини. Південна межа проходить по лінії сіл Милошовичі — Кугаїв — Товщів — Черепин — Шоломия. Західна межа плато прилягає до долини верхів'їв річки Щирки.

У межах Давидівського пасма (Лісовий заказник «Винниківський») розташований унікальний дендрологічний парк "Винниківський", який було створено в 1895 р.

Грядове Побужжя[ред.ред. код]

Грядове Побужжя — південно-західна частина Надбужанської котловини . Розташоване на північ та схід від Львова. Головна особливість Грядового Побужжя - наявністю пологих гряд, які простягаються зі заходу на схід (більшість з них — паралельно одне до одного). Грядове Побужжя є низинним дандшафтом, який обмежений досить урвистим уступом від Розточчя, Львівського плато і (частково) Львівського Опілля. Таких гряд виділяють сім (з півночі на південь):

  • Смереківська
  • Куликівська (Дорошівська)
  • Грядецька
  • Малехівська (Дублянська)
  • Винниківська
  • Дмитровицька (Чижиківська)
  • Звенигородська

Гори Винник[ред.ред. код]

Внутрішні води Винник[ред.ред. код]

Річка Марунька[ред.ред. код]

Марунька — річка в Україні, в межах міста Львова (витоки), Винник і Пустомитівського району Львівської області. Ліва притока Білки (басейн Західного Бугу).

Винниківське озеро[ред.ред. код]

Винниківське озеро — став на річці Маруньці, неподалік від східних околиць м. Львова, в західній частині м. Винник (звідси й назва). Озеро розташоване на території Винниківського лісопарку, частина якого вважається територією Львова (Личаківський район міста).

Історія[ред.ред. код]

Історія Винник висвітлена у багатьох працях, в тому числі:

фундаментальна праця «Винники, Звенигород, Унів та довкільні села: історико-краєзнавчий збірник» Влох Михайло (1970 р.), Чикаго (США), а також:

1968 р. — Галич Г. Наконечний Д. «Львівська тютюнова фабрика» (історичний нарис).

2005 р. — Тимець Ігор «Таємниці тютюнової фабрики» (науково-популярне видання).

2011 р. — Грабовецький Володимир Васильович «Мої незабутні Винники в літописі та ілюстраціях: За спогадами минулих літ» (історичний нарис).

2012 р. — Байцар Андрій «Видатні винниківчани» (науково-краєзнавче видання).

Давня доба[ред.ред. код]

V тис. до н. е. — поселення лінійно-стрічкової кераміки (урочище Лазки).[12]

IX - XX ст. — урочище «Торговиця» (район верхньої частини сучасної вул. Шевченка; територія біля Винниківської школи мистецтв, між горами Лисівка та Жупан) — історичний центр Винник.

992 — підкорення Великим князем київським Володимиром Великим білих хорватів, остаточне приєднання Підкарпаття до складу Київської Русі.

1080-ті1145 — у складі Звенигородського князівства.

11451199 — у складі Гальцького князівства.

1199—1253: Галицько-Волинська держава[ред.ред. код]

1253–1349: Руське Королівство (Галицько-Волинська держава)(протистояння з Золотою Ордою)[ред.ред. код]

XIII ст. — дерев'яний Винниківський замок. [13]

Друга пол. XIII ст. — король Лев Данилович подарував війтові Бертольдові Штехеру млин «Сільський кут» зі ставом поблизу Львова, а також село Малі Винники з млином, ставом, корчмою і хутором Підберізці.

Поч. XIV ст. — Матеус Штехер (львівський війт німецького походження) — володар Винник. Син першого львівського війта Бертольда Штехера.

1349 — 1387: Руське Королівство (протистояння з Польщею та Угорщиною)[ред.ред. код]

22 серпня 1352 р. — перша письмова згадка про Винники (за короля Казимира ІІІ).

1365 р. — перша письмова згадка про с. Млинівці (Винники) (територія в районі Винниківського озера).

1 листопада 1378 р. — Владислав Опольський (намісник угорського короля в Галичині) підтвердив право на володіння Винниками львівському міщанину і дідичеві Григорію Штехеру (німцю) на землі с. Малі Винники.[14]

1387—1772: Польське королівство і Річ Посполита[ред.ред. код]

2 січня 1418 р. — Іван з Обихова (генеральний староста руський) вирішив суперечку за Винники на користь Яна Бернечого.[15]

1442 р. – 1459 р. (з перервами) — володар Винник — Грицько Кердейович (староста холмський (1433-1439 рр.), подільський воєвода (1439—1462 рр.), теребовельський староста (1456 р.), староста красниставський, каштелян львівський).

1448 р. – 1453 р. — судові процеси, які тривали за майно Винник і Млинівців між Миколою Тивуном із Млинівців і Григорієм Струмилою Ігнатом з Винник.[16]

XVI ст. — виникла площа з назвою Торговиця.[17]

Бл. 15151631 рр. Власниками були Лагодовські (стародавній український шляхетний рід)[18]

1631-1696 рр. — Винниками володіли Замойські (стародавній українсько-польський шляхетний рід) [19]

17 травня 1666  — надане магдебурзьке право.

«1666 р., 17 травня, м. Варшава. Підтвердна грамота короля Яна Казимира привілею С. Замойського та перетворення с. Винники на місто на магдебурзькому праві

В ім’я Боже амінь.

На вічну пам’ять про справу. Ян Казимир, Божою милістю король польський, великий князь литовський, руський, пруський, мазовецький, самогітський, лівонський, смоленський, чернігівський, а також шведський, готський, вандальський дідичний король.

Сповіщаємо цим нашим листом усім і кожному, кого це має цікавити.

Нам подали від імені шляхетного Стефана Замойського уклінне прохання про наш дозвіл на фундування і влаштування містечка у його власному спадковому селі Винниках...

...ми даємо й дозволяємо цим у згаданому містечку, званому Винниками, запровадити магдебурзьке право для вільного користування ним усіма у встановлених границях містечка й назавжди переводимо його з польського права на міське право, що зветься тевтонським чи магдебурзьким у всій його протяжності, що даємо і дозволяємо, а також усуваємо зі згаданого містечка усі земські права, як би вони не називалися й від кого б не походили...

А магістрат цього містечка Винники має повне право судити всі як цивільні, так і кримінальні справи, крім смертних вироків, викрадання, вбивства, скалічення членів, отруєння і всіх подібних судових випадків, у межах і границях цього містечка відповідно до тевтонського права. Вибори ж у цьому містечку у всі роки, скільки їх буде відпущено фундаторові цього містечка, а потім за його спадкоємців і власників, мають відбуватися на свято святого Івана Хрестителя, і на них мають вибирати одного бурмистра й чотирьох райців, яких має вибирати й затверджувати згаданий фундатор, а війта призначати, й у всі роки в це свято так вільно має чинити фундатор.

На знак вірності чого підписуємо нашою рукою і стверджуємо королівською печаткою.

Дано у Варшаві дня 17 місяця травня року Божого 1666, нашого польського і шведського королювання 18 року. Ян Казимир король. Місце великої канцелярської печатки. Звірено з записом» (за :Тимець І. Таємниці тютюнової фабрики. – Л.: Мульти АРТ, 2005. - 183 с.).

17721914: у складі Австрійської (згодом Австро-Угорської) імперії[ред.ред. код]

1782-1867 рр. —Львівський округ 1785-1940 рр. — німецька колонія Вайнберґен (Винники) (Винна гора, нім. Weinbergen).

1785-1940 рр. — німецька колонія Унтерберґен (нім. Unterbergen); між Винниками і Підберізцями.

1909 рр. - У 1909-1944 роках проходила залізниця Львів-Підгайці.

1854-1918 рр. — Львівський повіт (Австро-Угорщина)

1854-1867 рр. — Винниківський повіт

1867-1918 рр. — Винниківський судовий повіт

19 січня 1896 р. - установчі збори товариства «Просвіта» (Винники). Перший голова - отець Гірняк Григорій.

28 вересня 1913- Пам'ятник Тарасові Шевченку (Винники).

19141918: у період Першої світової війни[ред.ред. код]

1914 р. (вересень) — 1915 р. (квітень) — окупація Винник російськими військами.[20]

1914 р. (вересень) — пожежа на тютюновій фабриці (згоріло головне приміщення).[21]

Західноукраїнська Народна Республіка[ред.ред. код]

1 листопада1918 р. збори українців у Винниках (проголошення влади ЗУНР). Українське врядування тривало до 16 квітня 1919 р.[22]

19191939: у складі Другої Речі Посполитої[ред.ред. код]

23 грудня 1920 р. — 4 грудня 1939 р. — у складі Львівського воєводства (Львівський повіт (II Річ Посполита))[23]

5 червня 1922 р. - Пам'ятник воїнам УГА (Винники)

19391944: у період Другої світової війни[ред.ред. код]

1944—1991: у складі УРСР[ред.ред. код]

В 1947 польський комуністичний режим вчинив один з своїх найкривавіших злочинів проти українського населення закерзоння, провівши операцію «Вісла», внаслідок якої бл. 160 тис. українців були насильно вивезені з батьківських земель на терени північної та західної Польщі. З антиукраїнським терором польського уряду рішуче боролося українське націоналістичне підпілля і Українська Повстанська Армія, яка вела бойові операції проти польських каральних частин у Закерзонні до кінця 1947. Багато поляків Винник переселялися у закерзонзькі землі. За теперішніми даними, більшість жителів м.Винники - це українці, вихідці з Закерзоння ( Польща ), де в ті часи колись проживало багато українців.[Джерело?]

1940-1959 рр., за винятком періоду німецької окупації місто було центром Винниківського району Львівської області. [24]


З 1991 Винники у Незалежній Україні[ред.ред. код]

1991 р. — Винники — центр Винниківського протопресверіату (деканату) Львівської архиєпархії УГКЦ. Включає в себе церкви УГКЦ розташовані у місті Винники та частині сіл Пустомитівського району (Борщовичі, Верхня Білка, Виннички, Гамаліївка, Журавники, Кам’янопіль, Лисиничі, Миклашів, Муроване, Нижня Білка, Пикуловичі, Підбірці, Підгірне, Сороки Львівські, Сухоріччя, Тарасівка, Чишки, Чорнушовичі, Ямпіль).

4 січня 1998 р. - Церква Різдва святого Івана Хрестителя (Винники)

28 березня 2004 р. — референдум з приводу надання Винникам статусу міста обласного підпорядкування (з 9113 винниківчан участь в плебісциті взяли лише 4400, тобто — 48% населення при «прохідних» — 51%).

З 21 листопада 2013 р. — активна участь винниківчан-патріотів у євромайданах Києва і Львова.

Історичні пам'ятки[ред.ред. код]

Сакральні споруди[ред.ред. код]

Згадка про церкву у Винниках датується 1515 р.. На місці дерев’яної церкви звели нову, завершення якої припадає на 1842 р. У сучасному місті функціонують 4 храми, що належать греко-католицькій, римо-католицькій та православній конфесіям.

Перша згадка датується 1515 р. 1842 р. відбулося освячення нового мурованого храму. Архітектура церкви витримана в класицистичному стилі. Місто є центром Винниківського протопресверіату УГКЦ [25]

Будівництво костелу почалося у 1738 р, і тривало до 1766 р. За радянської влади костел використовувався як склад.У березні 1993 р., після відновлення і освячення, костел знову став служити віруючим.

Лютеранська кірха була збудована у Винниках у 30-х роках XX ст. У 1933 р. німецька громада розпочала будову своєї церкви й завершила у 1936 р. Головними натхненниками були винниківські німці Міллер Польді, Бредій Кароль, Гартман, Вольфи, Шнайдери, Манци та інші. Від 1946 р. споруда використовувалася як склад, а пізніше як господарський магазин. З 1998 р., після освячення її 4 січня, вона стала церквою греко-католицької громади і одержала сучасну назву.

  • Церква святих Володимира і Ольги (УАПЦ)

За ініціативи митрофорного протоієрея о. Михайла Романишина (6. 05. 1940 р. – 3. 04. 2005 р.) та групи однодумців у 1991 р. у Винниках розпочалося будівництво храму УАПЦ Св. Володимира і Ольги. Автори проекту – архітектор М. Шпак, інженер – конструктор М. Шевчук та митець – кераміст, заслужений діяч мистецтв Тарас Левків. Архітектура – мурований хрестово-купольний храм із сімома куполами, дзвіниця надбрамна, триярусна. Продовжив справу будівництва й оздоблення храму протоієрей о. Василь Петрик. 29 липня 2001 р. відбулося освячення новозбудованого храму.

  • Винниківський цвинтар. У Винниках знаходиться некрополь — старий міський цвинтар, де, зокрема, можна знайти поховання кінця XVIII — початку XIX ст. [26]
  • Єврейська синагога

Знаходилася на сучасній вул. І. Франка, 46 (у теперішньому подвір’ї цього приміщення; тепер там приймають металобрухт). Фашистський і комуністичний режими у 40-х роках XX ст. знищили цю споруду. На теперішній час збереглися стіни синагоги.

Культура та освіта[ред.ред. код]

Адреса: вул. Ринок, 1 тел. 296-12-52, Керівник: Харун Ярослав Йосипович

  • Будинок дитячої та юнацької творчості

Адреса: вул. І.Франка, 1 тел. 296-04-97 Керівник: Соколик Ольга Дмитрівн

  • Дитячі ясла-садок № 165

Адреса: вул. Горького, 2 тел. 296-05-71 Керівник: Пуцило Галина Михайлівна

  • Культурний центр «Дозвілля»

Офіційний сайт: http://dozvilla.com.ua/ Адреса: вул. Шевченка, 3 тел. 296-09-06 Керівник: Патер Ігор Михайлович

Адреса: вул. Шевченка, 5 тел. 296-11-20, 296-15-09 Керівник: Вінярська Наталя Мирославівна

Середні загальноосвітні школи[ред.ред. код]

Адреса: вул. Сухомлинського, 6, тел. 296-05-92, тел. канцелярії 296-05-94 Директор: Демцюх Оксана Василівна

Адреса: вул. Галицька тел. 296-03-63, Директор: Стефанишин Петро Володимирович

Адреса: вул. Галицька тел. 296-05-54, Директор: Яковенко Галина Юріївна

  • Спеціальна школа-інтернат для дітей з малими та затух. формами туберкульозу із зниженим зором

Адреса: вул. Галицька,88а тел. 296-04-67, Керівник: Свистович Лілія Євгенівна

Музей[ред.ред. код]

Історико-краєзнавчий музей — створено рішенням Винниківської міської ради першого демократичного скликання в 1991 році. Відкрито постійно діючу експозицію 4 вересня 1994 року, а в 1996 році музей отримав статус обласного.

Бібліотеки[ред.ред. код]

Адреса: вул. Галицька, 49 тел. 296-06-47 Керівник: Ловчий Лілія Володимирівна

Адреса: вул. Шевченка, 2 тел. 296-11-21 Керівник Дудок Ольга Романівна

Пам'ятники міста[ред.ред. код]

Пам'ятники Винник список:

Меморіальні дошки міста[ред.ред. код]

Перша меморіальна дошка у Винниках була урочисто відкрита 1911 року.

Історичні об'єкти[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Володарі Винник[ред.ред. код]

Видатні винниківчани[ред.ред. код]

  • Банах-Твердохліб Ірина - художниця, представляла українське мистецтво за кордоном.
  • Банах Павло - український педагог, літератор.
  • Винників Наталя  - одна із найактивніших членів ОУН, підсудна у показовому політичному процесі (1940 р.), що дістав назву «Процес—59» (за кількістю підсудних).
  • Влох Михайло  - поручик австрійської армії, автор регіонального збірника про Винники «Винники. Звенигород. Унів та довкільні села» (1970 р. Чикаго, США).
  • Влох Орест-Степан (2 липня 1934 р., м. Винники — 5 травня 2009 р., м. Львів) — український фізик і громадсько-політичний діяч, професор, засновник і директор Інституту фізичної оптики, активний громадський діяч. Одним із засновників Народного Руху України та народний депутат Верховної Ради України I-го демократичного скликання.
  • Возницький Борис Григорович — український музейний діяч та мистецтвознавець; почесний громадянин Винник з 7 липня 2011 р.;герой України (2005), заслужений працівник культури України та Польщі, лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка (1990), премії ім. Я. Кохановського.
  • Врецьона Володимир - активний член ОУН, керівник санітарної служби Повстанського штабу ОУН у Кракові від березня 1940 р., учасник українського національно-визвольного руху.
  • Врецьона Григорій - перший визначний педагог і освітній діяч з Винник, редактор і видавець педагогічних журналів та автор підручників і популярних видань.
  • Врецьона Євген (псевдонім - Беран, Волянський, Ганді, Турчишин);активний член УВО, ОУН, УГВР, видатний політичний і військовий діяч, один із найближчих сподвижників Є. Коновальця.
  • Голіян Володимир (13 грудня 1903 р., м. Винники - 30 травня 1996 р., Австралія) - воїн УГА, діяч ОУН. [49]
  • Гриневичева Катря - письменниця.
  • Домазар Зенон (Зиновій) 13 липня 1913 р., м. Винники — 1943 р. (вересень) м. Київ, Бабин Яр) — крайовий провідник ОУН на Українських Землях. У 1940-1941 рр. — Військовий Референт Окружної Екзекутиви ОУН(М) Ярославського округу.[50]
  • Дмитерко Дмитро - вчитель, лікар, збудував у Винниках лікувальний санаторій для хворих на легені на власній землі в урочищі «Піддіброва».
  • Дмитерко Любомир - поет, прозаїк, драматург, літературний критик, громадський діяч, член літературної спілки «Західна Україна», Спілки письменників СРСР (1935 р.).
  • Дунін-Борковський Станіслав (11 листопада 1864 р. Винники - 1 травня 1934 р.Німеччина (м. Бонн)- філософ [51]
  • Дорош Юліан-Юрій - український фотограф-художник, піонер української кінематографії в Галичині, етнограф, краєзнавець; член Українського фотографічного товариства.
  • Златокудр Іван (1930 р. н.) — український поет, перекладач.
  • Кияк Григорій (3 січня 1910 р., м. Винники - 30 грудня 1987 р., м. Львів) - видатний вчений і педагог в галузі аграрної науки, доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент Академії наук УРСР, заслужений діяч науки УРСР, завідувач кафедри рослинництва і луківництва (1947–1987 рр.).
  • Кияк Роман Андрій  (псевда: Кривоніс, Фігурка) — діяч українського визвольного руху та Української Греко-Католицької Церкви.
  • Кияк Юліан (нар. 25 січня 1946 р., м. Винники)- видатний медик, професор, завідувач кафедри сімейної медицини (від 2005 р.).
  • Кірдей Грицько (Грицько Кердейович, Грицько з Поморян, Грицько Кердеєвич; ? — 1462) - український (руський) шляхтич. Староста холмський (14311439), подільський воєвода (14391462);, теребовельський староста (?-?), староста красниставський, каштелян львівський. Був власником Винник у 1443 р. На початку XV ст. був власником Гусятина (Тернопільщина).
  • Козак Михайло - 1888р., м. Винники - 1942 р. (?), м. Станиславів (Івано-Франківськ) - сотник УГА, доктор. [52]
  • Лагодовський Олександр  (1525-1574) - один з найвідоміших власників Винник з стародавнього українського роду.
  • Лауб (Ляуб) Антон (Laub (Laube) Anton; 1792 р., м. Винники — 7 лютого 1843 р., м. Львів) — живописець, графік, літограф, колекціонер. [53]
  • Левицький Богдан (21 червня 1886 р., с. Березовиці Великі, Тернопільська обл.- 8 січня 1962 р., Лос-Анджелес, Каліфорнія) - підсудний у «Процесі 101», активний учасник Листопадового чину у 1918 р., суддя у Дрогобиі, Стрию, Косові, адвокат у Винниках.
  • Левицький Володимир - громадський і культурний діяч, письменник, літературний критик, видавець, голова Винниківської читальні, почесний член товариства «Просвіта» (з 1925), дійсний член НТШ (з 1926).
  • Левицький Ярослав - син Володимира Левицького; активний діяч у Винниках та натхненник національної ідеї, правник, старшина української армії.
  • Леопольд фон Захер-Мазох - австрійський і німецький письменник, автор популярних романів і новел (зокрема на еротичні та фольклорні теми), чиїм іменем було названо один із видів досягнення сексуального задоволення - мазохізм[54]
  • Магаляс Семен - культурно-освітній і військовий діяч, співорганізатор Державного Секретаріату Військових Справ ЗУНР, сотник Армії УНР[55]; начальник закордонного відділу Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР; начальник мобілізаційного відділу Головного управління Генерального штабу УНР.
  • Маркевич Мирон (нар. 1 лютого 1951 р., м. Винники) — радянський та український футболіст і тренер. Головний тренер ФК «Металіст» (Харків). Рекордсмен української вищої ліги за кількістю ігор у ранзі головного тренера — 408 (з урахуванням сезону 2007/08).
  • Мегаль Віктор - один із перших емігрантів з Винник до США, культурно-освітній діяч на еміграції, активний член Українського Православного Катедрального Собору Св. Володимира у Чикаго.
  • Мисько Пилип - вчитель гімназії, директор «Торгової Спілки»; повітовий комісар Винник у листопаді 1918 р.
  • Огієнко Іван - міністр віросповідань, громадський діяч, письменник, митрополит УАПЦ, історик Церкви.
  • Поточняк Антін - священик Української греко-католицької церкви, активний учасник «Просвіти».
  • Поточняк Ростислав - (нар. 26 січня 1948 р., м. Винники) — радянський та український футболіст і тренер. Виступав у клубах «Карпати» (Львів) та «Металіст» (Харків). Володар Кубка СРСР 1969. Майстер спорту СРСР.
  • Рак Антін - суддя апеляційного суду у Львові, у 1915-1921 рр. - був на засланні в Сибіру; у 1930–1939 рр. - голова Товариства прихильників мистецтва у Львові, співробітник журналу «Життя і право»; громадський діяч і суддя у Винниках.
  • Рак Софія - дружина Антіна Рака, громадсько-суспільна діячка, 1924–1927 рр. - голова товариства «Сирітський Захист» у Стрию і у 1928–1939 рр. - голова товариства «Українська Захоронка» у Львові.
  • Рак Ярослав  (син Антіна і Софії Раків) — член Українського Спортового Союзу у Львові і голова Українського Студентського Спортивного клубу; член ОУН, один із підсудних у Варшавському процесі за вбивство польського міністра Б. Пєрацького (1934 р.).
  • Сопілка Мирослава - українська поетеса та прозаїк.
  • Шмідт Вільгельм - архітектор. Народився у Винниках. Дати народження і смерті невідомі. Від 1835 р. працював у Львові. Ад'юнкт будівельного департаменту Галицького намісництва. Проектував житлові та адміністративні будинки в стилі пізнього класицизму з елементами бідермаєру та історизму.[56]
  • Штехер Бертольд  — перший відомий власник Винник. Перший львівський війт німецького права, який отримав маєтки під Львовом (млин Сільський Кут, селище Малі Винники і хутір Підберізці) за вірну службу від короля Льва Даниловича (1228 - 1301)
  • Штехер Матеус (Матвій) - син Бертольда - також був війтом Львова і власником Винник, а його далекий нащадок - Штехер Петро (нім. Peter Stecher) - львівським бургомістром.

Видатні винниківчани поховані у Винниках[ред.ред. код]

  • Баран Петро (22 серпня 1904 р., с. Сушно, Польща — 24 червня 1986 р., м. Винники) — український священик, діяч «Просвіти», багатолітній парох у Винниках. [57]
  • Білоус Богдан Дмитрович  (1949—1994) — майстер спорту з вільної боротьби та самбо, багаторазовий переможець і призер першостей України та СРСР; [58]
  • Богонюк Василь  (1894—1965) — священик УГКЦ, доктор і його дружина Олена (1899—1976 рр.);[59]
  • Гірняк Григорій (1865 – 1945) - один із визначних представників галицького духовенства, довголітній парох, декан у Винниках, член Архиєпархіяльного церковного суду, парох-консультант Митрополичого Ординаріяту, член управи священицького вдово-сиротинського фонду, почесний радник Митрополичої Консисторії. У громадському житті - член Повітової ради, один із засновників та активних діячів винниківської читальні товариства «Просвіта».[60]
  • Гуглевич Аркадій  (1876—1961) — священик УГКЦ, громадський діяч, в’язень більшовицьких таборів;[61]
  • Гуглевич Данило (1909 р., біля Добромиля, Польща1983 р., м. Винники) — священик УГКЦ, в’язень більшовицьких таборів (02.10.1945-1955);[62]
  • Зубрицький Гнат Антонович  (1897—1989 рр.) — учасник національно-визвольних змагань 1918—1921 рр., педагог;[63]
  • Калитовський Іван (1922 - 1986) – відомий винниківський лікар, патріот України.[64]
  • Керницький Михайло (1896 - 1979) – краєзнавець, вчитель історії, громадсько-політичний діяч.[65]
  • Кипріян Богдан  (1922—1943) — член ОУН, редактор самописного ілюстрованого журналу для дітей «Дитячий шлях», що виходив у Винниках у 1934—1935 рр. (рідний брат Мирона Кипріяна);[66]
  • Липа Іван (1865 – 1923)— поет, письменник, лікар, міністр в урядах УНР.[67]
  • Лиско Володимир (1882—1964) — священник УГКЦ, релігійний і громадський діяч.[68]
  • Любич-Парахоняк Олександра (1892 – 1977)— відома світова оперна співачка[69]
  • Маркевич Богдан (1925 – 2002) — український футбольний тренер; грав за команди «Дніпро», «Харчовик» і «Жупан» (усі — Винники); працював тренером у командах «Жупан» (Винники) та «Світанок» (Львів), був тренером-селекціонером «Карпат» (Львів) наприкінці 1960-х і на початку 1970-х років; почесний громадянин Винник;[70]
  • Нагляк Яків (1889 – 1959) – доктор, старшина австрійської армії під час Першої світової війни, січовий стрілець.[71]
  • Осташевська Теофілія (Лиско)  — дружини отця Осташевського Йосипа (1890—1948) — видатного діяча УГКЦ, декана Винниківського з 1927 р. по 1945 р., пароха с.Підберізці з 1927 р. Могила має незвичний напис: «В пам’ять родини Осташевських». Поховано там лише Теофілію Осташевську, а о. Йосифу Осташевському (помер у Харківській тюрмі), Володимиру і Мирославу Осташевським (синам, які загинули у 1944 р. по дорозі фронт) не судилося мати власних могил.[72]
  • Підлісецький Володимир  (1898–1972) - січовий стрілець, підхорунжий УГА, керівник Листопадового чину у Винниках в 1918 р.[73]
  • Полєк Микола  (1880–1960) - професор-філолог львівської гімназії, займався науковою роботою, вивчав побут римлян і греків, українською мовою видав підручник «З побуту римлян і греків» для гімназій.[74]
  • Сидурко Василь  (1891—1959) — скульптор першого на Україні пам’ятника січовим стрільцям у Винниках та його дружина Карія (1891—1958);[75]
  • Слота Зеновій (1 січня 1922 р., с. Шили, Збаразький район, Тернопільська область - 18 березня 2011 р., м. Винники) - громадський діяч, член Секретаріату та один з ініціаторів створення Львівського обласного об’єднання ветеранів Другої світової війни [76]. Працював директором шкіл Новосільського району на Тернопільщині, а потім у школах Винниківського району – у селі Чишки та у Винниках. За сумлінну багаторічну педагогічну працю був нагороджений значком «Відмінник народної освіти » та грамотою облвно, а також нагороджений орденами «Велика Вітчизняна війна» І ступеня, «За мужність» і «За заслуги» Ш ступеня та медалями. [77] . Почесний громадчнин Винник [78]
  • Федюк Микола (1885 – 1962)— маляр-реаліст, живописець, графік і педагог та його дружина Меланія(1898—1979 рр.);[79]
  • Хома Володимир  — член ради суспільно-культурного товариства «Надсяння»; відзначився в урочистих подіях присвячених 150-річчю народження Т. Г. Шевченка (у музеї Т. Шевченка в Каневі по сьогоднішній день зберігається незвичний «золотий вінок» авторства В. Хоми).
  • Чеславський Михайло Степанович  (1921— 2003) — видатний педагог, багатолітній директор СШ №29 і його дружина Лідія (1922 —2008 рр.);[80]

Почесні громадяни Винників[ред.ред. код]

1996 р.

1997 р.

1998 р.

  • Козак Ярослав Дмитрович  (посмертно) — активний учасник громадського життя міста.[87]
  • Мороз Володимир  (1913—1996) — український греко-католицький священник, в’язень сталінських концтаборів, Почесний громадянин Винник (посмертно).[88]

1999 р.

2000-і рр.

  • Кипріян Мирон — головний художник театру ім. М. Заньковецької, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, лауреат премії ім. В. Клеха (США).[90]
  • Маркевич Богдан  (1925—2002) — український футбольний тренер.[91]

2011 р.

  • Возницький Борис  – український музейний діяч та мистецтвознавець;[92]
  • Грабовецький Володимир  - двічі відмінник освіти України, почесний професор кафедри країнознавства Українського державного університету, почесний доктор Ужгородського національного університету, почесний професор Прикарпатського національного університету, народний історик Прикарпаття, нагороджений 35 урядовими та громадськими грамотами і дипломами, урядовими орденами та медалями.[93]

2012 р.

Слуга Божий Католицької Церкви[ред.ред. код]

Фльорко Юзеф  (Józef Florko; 8 травня 1915 р., м. Винники — квітень1945 р., транзитний концтабір Берґен-Бельзен в провінції Гановер (нині - Нижня Саксонія, Німеччина) — польський римо-католицький священик, Слуга Божий Католицької Церкви. [96]

Міські голови Винників[ред.ред. код]

Урочисті дні у Винниках[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. База даних ГУСуЛО
  2. Байцар Андрій. До Дня міста: Літопис Винник (част. I). http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-695
  3. Байцар Андрій. До Дня міста: Літопис Винник (част. I).http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-695
  4. Байцар Андрій. До Дня міста: Літопис Винник (част. I).http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-695
  5. Байцар Андрій. До Дня міста: Літопис Винник (част. I).http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-695
  6. Байцар Андрій. До Дня міста: Літопис Винник (част. I).http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-695
  7. http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-698
  8. http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-698
  9. Байцар Андрій. Географія населення м. Винники (Част.II). http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-738
  10. Байцар Андрій. Географія населення м. Винники (Част.II). http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-738
  11. Байцар Андрій. Географія населення м. Винники (Част.II). http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-738
  12. http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-695
  13. Байцар Андрій. До Дня міста: Літопис Винник (част. I) http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-695
  14. http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-695
  15. http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-695
  16. http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-695
  17. http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-695
  18. http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-695
  19. http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-695
  20. Байцар Андрій.Літопис Винник // Винниківський вісник №437-438, серпень 2013 р.
  21. Байцар Андрій.Літопис Винник // Винниківський вісник №437-438, серпень 2013 р.
  22. Байцар Андрій.Літопис Винник // Винниківський вісник №437-438, серпень 2013 р.
  23. Байцар Андрій.Літопис Винник // Винниківський вісник №437-438, серпень 2013 р.
  24. Байцар Андрій.Літопис Винник // Винниківський вісник №437-438, серпень 2013 р.
  25. http://www.ugcc.lviv.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=16&Itemid=61
  26. Байцар Андрій.Винниківський некрополь. http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-717
  27. . Байцар Андрій.Німецький (австрійський) цвинтар у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-739
  28. Байцар Андрій.Літопис Винник // Винниківський вісник №437-438, серпень 2013 р.
  29. Байцар Андрій.Літопис Винник // Винниківський вісник №437-438, серпень 2013 р.
  30. Байцар Андрій.Літопис Винник // Винниківський вісник №437-438, серпень 2013 р.
  31. Байцар Андрій.Літопис Винник // Винниківський вісник №437-438, серпень 2013 р.
  32. Байцар Андрій. Історія хреста на Розлавці http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-654
  33. Байцар А.Літопис Винник // Винниківський вісник №437-438, серпень 2013 р.
  34. Байцар А.Літопис Винник // Винниківський вісник №437-438, серпень 2013 р.
  35. Байцар А.Літопис Винник // Винниківський вісник №437-438, серпень 2013 р.
  36. Байцар Андрій.Меморіальні дошки Винник http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-724
  37. Байцар Андрій.Меморіальні дошки Винник http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-724
  38. Байцар Андрій.Меморіальні дошки Винник http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-724
  39. Байцар Андрій.Меморіальні дошки Винник http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-724
  40. Байцар Андрій.Меморіальні дошки Винник http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-724
  41. Байцар Андрій.Перші відомі володарі Винник – українці і німці http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-652
  42. Байцар Андрій.Перші відомі володарі Винник – українці і німці http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-652
  43. Байцар Андрій.Перші відомі володарі Винник – українці і німці http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-652
  44. Байцар Андрій. Стародавній український шляхетний рід Лагодовських і Винники http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-682
  45. Байцар Андрій.Український шляхетний рід Замойських у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-722
  46. Байцар Андрій.Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках .http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-723
  47. Байцар Андрій.Українсько-польський рід Потоцьких і Винники http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-660
  48. Байцар Андрій.Самуель Гловінський, орден Піарів і Винники . http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-661
  49. http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-704
  50. http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-702
  51. http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-761
  52. http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-716
  53. Байцар Андрій. Забуті імена: Антон Лауб і Вільгельм Шмідт http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-727
  54. Post-Поступ — щоденна львівська газета
  55. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007 . — 260 с. ISBN 966-8201-26-4
  56. Байцар Андрій. Забуті імена: Антон Лауб і Вільгельм Шмідт http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-727
  57. Байцар Андрій.Винниківський некрополь. http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-717
  58. Байцар Андрій.Винниківський некрополь. http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-717
  59. Байцар Андрій.Винниківський некрополь.http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-717
  60. Байцар Андрій.Винниківський некрополь.http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-717
  61. Байцар Андрій.Винниківський некрополь.http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-717
  62. Байцар Андрій.Винниківський некрополь.http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-717
  63. Байцар Андрій.Винниківський некрополь.http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-717
  64. Байцар Андрій.Винниківський некрополь.http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-717
  65. Байцар Андрій.Винниківський некрополь.http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-717
  66. Байцар Андрій.Винниківський некрополь.http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-717
  67. Байцар Андрій.Винниківський некрополь.http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-717
  68. Байцар Андрій.Винниківський некрополь.http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-717
  69. Байцар Андрій.Винниківський некрополь.http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-717
  70. Байцар Андрій.Винниківський некрополь.http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-717
  71. Байцар Андрій.Винниківський некрополь.http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-717
  72. Байцар Андрій.Винниківський некрополь.http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-717
  73. Байцар Андрій.Винниківський некрополь.http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-717
  74. Байцар Андрій.Винниківський некрополь.http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-717
  75. Байцар Андрій.Винниківський некрополь.http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-717
  76. [Слота Зеновій Павлович на http://lovov.com.ua/]
  77. [Во Львове наградили 50 ветеранов национально-освободительной борьбы на http://otherside.com.ua]
  78. Байцар Андрій.Винниківський некрополь.http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-717
  79. Байцар Андрій.Винниківський некрополь.http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-717
  80. Байцар Андрій.Винниківський некрополь.http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-717
  81. Байцар Андрій. Почесні громадяни Винник (дещо з історії) http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-721
  82. Байцар Андрій. Почесні громадяни Винник (дещо з історії) http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-721
  83. Байцар Андрій. Почесні громадяни Винник (дещо з історії) http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-721
  84. Байцар Андрій. Почесні громадяни Винник (дещо з історії) http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-721
  85. Байцар Андрій. Почесні громадяни Винник (дещо з історії) http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-721
  86. Байцар Андрій. Почесні громадяни Винник (дещо з історії) http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-721
  87. Байцар Андрій. Почесні громадяни Винник (дещо з історії) http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-721
  88. Байцар Андрій. Почесні громадяни Винник (дещо з історії) http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-721
  89. Байцар Андрій. Почесні громадяни Винник (дещо з історії) http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-721
  90. Байцар Андрій. Почесні громадяни Винник (дещо з історії) http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-721
  91. Байцар Андрій. Почесні громадяни Винник (дещо з історії) http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-721
  92. Байцар Андрій. Почесні громадяни Винник (дещо з історії) http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-721
  93. Байцар Андрій. Почесні громадяни Винник (дещо з історії) http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-721
  94. Байцар Андрій. Почесні громадяни Винник (дещо з історії) http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-721
  95. Байцар Андрій. Почесні громадяни Винник (дещо з історії) http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-721
  96. Байцар Андрій.Слуга Божий Католицької Церкви Юзеф Фльорко - уродженець Винник. http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-719

Джерела[ред.ред. код]

  • Влох М. Винники, Звенигород, Унів та довкільні села: Історико-краєзнавчий збірник. – Чикаго,1970. – 526 с.
  • Байцар А. Видатні винниківчани: Науково - краєзнавче видання / А. Л. Байцар. – Львів-Винники, 2012. – 88 с.
  • Байцар А.Літопис Винник // Винниківський вісник №437-438, серпень 2013 р.
  • Байцар А. Іван Липа творив у Винниках. Тут він залишився назавжди // Винниківський вісник №378 – №379, 28 лютого 2010 р.
  • Байцар А. Винники – «Мала Швейцарія» // Винниківський вісник №382 – №383, 21 квітня 2011 р.
  • Байцар А. Будитель Галицької України Руси // Винниківський вісник №384-№385,травень – червень 2011 р.
  • Байцар А. Як у Винниківському краї Січові стрільці здобували Незалежність України // Винниківський вісник № 387-389, серпень 2011 р.
  • Байцар А. Євген Врецьона – побратим Коновальця і Бандери // Винниківський вісник №389 – №390, вересень 2011 р.
  • Байцар А. Географія рекреаційно-туристичних ресурсів м. Винники// Географія і туризм: міжнародні виклики українському туризму. Матеріали V міжнарод. наук. конф., Львів, 2011. С. 12 – 15.
  • Байцар А. Історія винниківських німців// Винниківський вісник №398-399, грудень 2011р.
  • Байцар А. Родина українських патріотів Раків у Винниках// Винниківський вісник №398 – 399, грудень 2011р.
  • Байцар А. Чортова скеля: дім легенд і загадка історії //Винниківський вісник №403, лютий – брезень 2012 р.
  • Байцар А. Винниківська залізниця: історія і сучасність// Винниківський вісник №407, квітень – травень 2012 р.
  • Байцар А. У с. Млинівці (біля Винниківського озера) селяни підтримували загони Богдана Хмельницького… // Винниківський вісник №412-413, серпень 2012 р.
  • Байцар А. Географія німецьких поселень у Винниках (в контексті розвитку етнокультурного туризму) // Географія і туризм: національний та міжнародний досвід. Матеріали VI міжнародн. наук. конф., Львів, 2012, с.33 – 38.
  • Байцар А. Байцар Н. Релігійний туризм і паломництво у м.Винники // Географія і туризм: національний та міжнародний досвід. Матеріали VI міжнародн. наук. конф., Львів, 2012, с.38 – 44.
  • Байцар А. Байцар Н. Сучасний стан і перспективи розвитку рекреаційно-туристичних ресурсів м. Винники Львівської області. // Вісник Львів. ун-ту серія міжнародних відносин. Вип. 29. Частина І. – Львів, 2012, с.3 – 7.
  • Байцар А. Географія німецьких поселень у Винниках (в контексті розвитку етнокультурного туризму) // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 43. Частина І. – Львів, 2013, с. 11 – 16.
  • Байцар А., Байцар Н. Сакральний туризм у м.Винниках // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 43. Частина І. – Львів, 2013, с. 119 – 124.
  • Байцар А. Винниківчани в лавах ОУН-УПА. // Винниківський вісник №422-423, січень – лютий 2013 р.
  • Байцар А. Адміністративно-територіальний устрій Винниківщини від княжої доби до сучасності // Винниківський вісник №444 - №445, листопад - грудень 2013 р.Адміністративно-територіальний устрій Винниківщини від княжої доби до сучасності (продовження) // Винниківський вісник №446 - №447, 31 грудня 2013 р.
  • Винники. В-во Історико-краєзнавчого музею. – 36 c.
  • Винничук Ю. Легенди Винників. Л.: ЛА «Піраміда», 2010. – 42 с.
  • Галицька брама //Винники – Львів , 2008. - № 5-6, травень – червень. –Львів. – 32c.
  • Галич Г. Наконечний Д. Львівська тютюнова фабрика.-Львів, 1968.-76 с.
  • Геренчук К. І. Природа Львівської області. – Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 1972. – 149 с.
  • Грабовецький В. Мої незабутні Винники в літописі та ілюстраціях: За спогадами минулих літ. – Івано-Франківськ, 2011.- 286 с.
  • Тимець І. Таємниці тютюнової фабрики. – Л.: Мульти АРТ, 2005.- 183 с.
  • Krasny Piotr. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Winnikach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996, tom. 4. 211 s., 402 il. seria: Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. ISBN 83-85739-34-3. пол.
  • Winniki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innyh krajów słowiańskich. — Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1893. — T. XIII (Warmbrun — Worowo)

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.