Винники

Винники
Герб Винників Прапор Винників
Панорама Винників
Винники на мапі України
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Львівська область
Район/міськрада	Львівська міськрада
Рада	Винниківська міська рада
Код КОАТУУ	4610160300
Перша згадка	1352
Магдебурзьке право	1666
Статус міста	з 1933 року
Населення	▲15 723 (01.01.2011)
Площа	6,6 км²
Поштові індекси	79495-79496
Телефонний код	+380-322
Координати	49°48′56″ пн. ш. 24°07′47″ сх. д.
Водойма	р. Марунька, Марущак; Винниківське озеро
Міста-побратими	Тшебніца (Польща), Міловіце (Чехія)
День міста	23 серпня
Відстань
Найближча залізнична станція	6
До обл./респ. центру
- фізична	6 км
- автошляхами	6 км
Міська влада
Адреса	79495, Львівська міськрада, м. Винники, вул. Галицька, 20
Міський голова	Сергій Уваров

Ви́нники — місто-супутник Львова. Підпорядковане Личаківському району міста Львова.

Місто розташоване на схід від Львова, має власний орган самоврядування — міську раду та свій бюджет.

Рішенням Львівського облвиконкому 26 вересня 1959 р. Винниківську міську раду підпорядковано Червоноармійській районній раді Львова.

Герб Винників — офіційний геральдичний символ, затверджений 17 лютого 1992 р. Розроблений Андрієм Ґречилом та Іваном Сварником за мотивами старої печатки. Опис: у золотому полі синє гроно винограду з зеленим листком. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною. Герб Винників доби австрійського панування мав суто «промовистий» зміст. Його опис зберігся в реєстрі, складеному 1897 р. офіціялом львівського архіву Ф.Ковалишиним: «На срібному тлі зелена галузка винограду з гроном».

Член Асоціації міст України з 2001 р.

Географічне розташування і транспортне значення

Площа міста — 6,6 км2.

Координати Винник – 49° 48' 56" Пн.ш і 24° 07' 47" Сх.д.

Населення 16 000 осіб.

Місто знаходиться на схід від Львова (6 км).

Межі міста: на заході - зі Львовом, на півночі – з селами Лисиничі і Підбірці, на сході – з селами Підгірне і Підберізці, на південному-сході – з с. Чишки, на півдні – з селами Волиця і Чишки.

Вулиці. У місті 200 вулиць. Найдовша — Івана Франка (170 будинків), найкоротша — Жупан (5 будинків). Вулиця Кільцева - найчисленніша за кількістю мешканців (понад 3000 осіб).

Місто Винники має вигідне географічне положення, яке сприяє розвитку туризму та сфери послуг, багате на історико – археологічні, культурні та природні пам'ятки.

Місто Винники має сприятливе транспортне сполучення. Через місто та околиці проходять автомобільні шляхи Н02М06. Через ці транспортні артерії здійснюються основні туристичні перевезення: за маршрутами «Золота підкова», а також поїздки до туристичних центрів Карпат.

Населення

У Винниках проживають 15 723 людей (станом на 1 січня 2011 року). У 2001 році проживало 13 654 людей. Станом на 2011 рік, народжуваність становила 11,5 дітей на 1000 осіб. На даний момент, у Винниках найбільша народжуваність порівняно з іншими районами Львова ( включаючи смт. Брюховичі і смт. Рудно ). Смертність становила 10,8 на 1000 осіб (2011) . Отже, природній приріст у Винниках становив +0,7 на 1000 осіб (2011).

Більшість населення за етнічним складом становлять українці. Також проживають такі національності, як росіяни, поляки, вірмени, цигани, німці, білоруси та інші. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001, 96,05% жителів м.Винники вказали рідну мову - українську. 3,53% - російську, 0,16% - польську, 0,12% - білоруську, 0,02% - німецьку. Інші мови - 0,12 %.

В основному жителі Винник - греко-католики (УГКЦ). Також у місті існують релігійні громади православної церкви ( УАПЦ ), римо-католицької церкви ( РКЦ ) та протестантизму ( Свідки Єгови, баптисти, адвентисти ).

Природа

Ландшафти

Територіально Винники розміщені на межі двох ландшафтів: Грядове Побужжя і Давидівське пасмо. У Винниках є зона відпочинку «Винниківське озеро», «Винниківський лісопарк» та «Чортові скелі», які вражають своєю неповторністю та неординарністю.

Давидівське пасмо

Давидівське пасмо — підвищений горбистий ландшафт, розташонана на крайньому північному заході Подільської височини, у межах міста Львова, міста Винники та його південних і південно-східних околиць (в межах Пустомитівського району).

З півночі та північного заходу Давидівське пасмо прилягає до долини річки Полтви, з північного сходу обривається стрімким уступом (заввишки до 100 м) до рівнини Надбужанської котловини. Південна межа проходить по лінії сіл Милошовичі — Кугаїв — Товщів — Черепин — Шоломия. Західна межа плато прилягає до долини верхів'їв річки Щирки.

У межах Давидівського пасма (Лісовий заказник «Винниківський») розташований унікальний дендрологічний парк "Винниківський", який було створено в 1895 р.

Грядове Побужжя

Грядове Побужжя — південно-західна частина Надбужанської котловини . Розташоване на північ та схід від Львова. Головна особливість Грядового Побужжя - наявністю пологих гряд, які простягаються зі заходу на схід (більшість з них — паралельно одне до одного). Грядове Побужжя є низинним дандшафтом, який обмежений досить урвистим уступом від Розточчя, Львівського плато і (частково) Львівського Опілля. Таких гряд виділяють сім (з півночі на південь): Смереківська Куликівська (Дорошівська) Грядецька Малехівська (Дублянська) Винниківська Дмитровицька (Чижиківська) Звенигородська

Гори Винник

Гори Винник знаходяться в межах Давидівського пасма, довжина якого близько 30 км.

Чотові скелі (Чортові скелі)  (висота 414 м над р. м.) — група скель, а також пагорб і пам'ятка природи місцевого значення. Розташовані між містами Львовом та Винниками, в межах Винниківського лісопарку.

Жупан (гора)

Шипшина (гора)

Лисівка (гора)

Внутрішні води Винник

Річка Марунька

Марунька — річка в Україні, в межах міста Львова (витоки), Винник і Пустомитівського району Львівської області. Ліва притока Білки (басейн Західного Бугу).

Винниківське озеро

Винниківське озеро — став на річці Маруньці, неподалік від східних околиць м. Львова, в західній частині м. Винник (звідси й назва). Озеро розташоване на території Винниківського лісопарку, частина якого вважається територією Львова (Личаківський район міста).

Історія

1349—1772: Польське королівство і Річ Посполита

Перша письмова згадка — 1352 р.

7 травня 1666  — надане магдебурзьке право.

«1666 р., 17 травня, м. Варшава. Підтвердна грамота короля Яна Казимира привілею С. Замойського та перетворення с. Винники на місто на магдебурзькому праві

В ім’я Боже амінь.

На вічну пам’ять про справу. Ян Казимир, Божою милістю король польський, великий князь литовський, руський, пруський, мазовецький, самогітський, лівонський, смоленський, чернігівський, а також шведський, готський, вандальський дідичний король.

Сповіщаємо цим нашим листом усім і кожному, кого це має цікавити.

Нам подали від імені шляхетного Стефана Замойського уклінне прохання про наш дозвіл на фундування і влаштування містечка у його власному спадковому селі Винниках...

...ми даємо й дозволяємо цим у згаданому містечку, званому Винниками, запровадити магдебурзьке право для вільного користування ним усіма у встановлених границях містечка й назавжди переводимо його з польського права на міське право, що зветься тевтонським чи магдебурзьким у всій його протяжності, що даємо і дозволяємо, а також усуваємо зі згаданого містечка усі земські права, як би вони не називалися й від кого б не походили...

А магістрат цього містечка Винники має повне право судити всі як цивільні, так і кримінальні справи, крім смертних вироків, викрадання, вбивства, скалічення членів, отруєння і всіх подібних судових випадків, у межах і границях цього містечка відповідно до тевтонського права. Вибори ж у цьому містечку у всі роки, скільки їх буде відпущено фундаторові цього містечка, а потім за його спадкоємців і власників, мають відбуватися на свято святого Івана Хрестителя, і на них мають вибирати одного бурмистра й чотирьох райців, яких має вибирати й затверджувати згаданий фундатор, а війта призначати, й у всі роки в це свято так вільно має чинити фундатор.

На знак вірності чого підписуємо нашою рукою і стверджуємо королівською печаткою.

Дано у Варшаві дня 17 місяця травня року Божого 1666, нашого польського і шведського королювання 18 року. Ян Казимир король. Місце великої канцелярської печатки. Звірено з записом» (за :Тимець І. Таємниці тютюнової фабрики. – Л.: Мульти АРТ, 2005. - 183 с.).

1944—1991: Винники у складі УРСР

В 1947 польський комуністичний режим вчинив один з своїх найкривавіших злочинів проти українського населення закерзоння, провівши операцію «Вісла», внаслідок якої бл. 160 тис. українців були насильно вивезені з батьківських земель на терени північної та західної Польщі. З антиукраїнським терором польського уряду рішуче боролося українське націоналістичне підпілля і Українська Повстанська Армія, яка вела бойові операції проти польських каральних частин у Закерзонні до кінця 1947. Багато поляків Винник переселялися у закерзонзькі землі. За теперішніми даними, більшість жителів м.Винники - це українці, вихідці з Закерзоння ( Польща ), де в ті часи колись проживало багато українців.^{[Джерело?]} У 1940-1959 рр, за винятком періоду німецької окупації місто було центром Винниківського району Львівської області.^{[Джерело?]}

Історичні пам'ятки та пам'ятники

Сакральні споруди

Згадка про церкву у Винниках датується 1515 р.. На місці дерев’яної церкви звели нову, завершення якої припадає на 1842 р. У сучасному місті функціонують 4 храми, що належать греко-католицькій, римо-католицькій та православній конфесіям.

Церква Воскресіння Господнього

Перша згадка датується 1515 р.

1578 р. священник Винник сплачував вже 1 золотий податку.

Опис церкви о. Микола Шадурський від 3 лютого 1765 р."... винниківська церква була збудована з соснового гибльованого дерева на дубових підвалинах, вкрита гонтами, всередині з підлогою з тертиць укладаною. Над її навою здіймався один чотирибічний верх.".

1810 р. цісарсько-королівське Будівельне управління виготовило проект на будівництво нового мурованого храму.

1813 р. декретом намісника Галичини будівництво церкви було зупинене. розібрали .

1815 р розібрали стару дерев'яну дзвіницю.

1816 р. новопоставлений галицький митрополит Михайло Левицький зобов'язав громаду продовжити будівництво.

1827 р. церква Воскресіння Господнього вже хилилася до упадку.

1842 р. відбулося освячення нового мурованого храму.Архітектура церкви витримана в класицистичному стилі.

1903 р. - встановлений різьблений і позолочений чотириярусний іконостас рядової побудови (роботи Юліяна Макаревича, Модеста Сосенка та Антіна Манастирського).

1911 р.. встановлення в церкві пам'ятна таблиця з написом: «1811- 1911. Памяти о. Маркіяна Шашкевича поета подвижника і вістника відродження Галицької України-Руси. Винницкі українці».

1925 р.- мурована стінна дзвіниця з оригінальним балкон і кованими ґратками в центральному арковому прорізі для дзвону.

1930-х рр.- орнаментальні розписи стін у церкві (неодноразово поновлені і доповнені постатями святих) На початку XXI ст. розписи замалювали (під час ремонту церкви.

1989 р- відновлення винниківської греко-католицької громади(о.Петро Паньків).

1990 р.−перша святкова літургія на Різдво (7 січня 1990 р.).

2005 р. біля церкви, у парку, була встановлена і освячена фігура Божої Матері (меценати – Голіян Б., Голіян О., Наставський О.

10 червня 2012 р - приїзд Високопреосвященного Владика Ігора – Архиєпископ і Митрополит Львівський( з нагоди святкування 170-ї річниці посвячення храму (Церква Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа (Винники).

Місто є центром Винниківського протопресверіату УГКЦ

Костел Вознесіння Пресвятої Богородиці (Успіння Пресвятої Діви Марії) (1766)

Костел та дзвіниця – належать до пам’яток архітектури XVIII –XIX ст.

Будівництво костелу почалося у 1738 р, і тривало до 1766 р. 1766 р - перенесення чудотворної ікони Матері Божої Винниківської у костел.

Винниківський образ Божої Матері є однією з копій Ченстоховської, зробленої, на думку польського дослідника Петра Красного, перед урочистою коронацією Белзької (Ченстоховської) у 1717 р.

1766 - при допомозі Львівського архієпископа Сєраковського у Винниках виникла парафія, яку обслуговували до 1784 р. отці піяри.

1785 р. авсрійська влада реквізувала золоті та срібні прикраси чудотворного образу.

Архітектура. За планувальною структурою костел – прямокутний у плані, однонавний, загального типу.

1795 р.- костел був покритий гонтом, а фасади храму помальовані на червоно.

Початок XIX ст.- прибудований притвір

1889 р– реконструкція притвору. будова стінової дзвіниці.Освячення костелу під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії.

Інтер’єр храму ( малярство XVIII – XIX ст.). Впродовж 30 років тривало впорядкування внутрішнього убранства костелу - малювання стін та склепінь, влаштування головного та бічних вівтарів, амвону.

Розписи костелу виконанні не пізніше як 1758 р.

Стіни були декоровані іонійськими пілястрами. Є в костелі епітафія з написом: «Тут лежить серце Едварда Братковського, підкоморого Августа III, короля польського і електора саського, старости, а потім дідича миклашівського. Помер у 1778р». Коли померла і де похована фундаторка костелу, не відомо.

1912- проведений ґрунтовний ремонт костелу (до цього часу належить існуючий розпис храму, що був накладений на стінові розписи другої половини XVIII ст.).

За радянської влади костел використовувався як склад.У березні 1993 р., після відновлення і освячення, костел знову став служити віруючим.

Лютеранська кірха 1937(Церква Івана Хрестителя)

Лютеранська кірха була збудована у Винниках у 30-х роках XX ст. У березні 1934 р. німецька громада розпочала будову своєї церкви й завершила у 1937 р. Головними натхненниками були винниківські німці Міллер Польді, Бредій Кароль, Гартман, Вольфи, Шнайдери, Манци та інші. Від 1946 р. споруда використовувалася як склад, а пізніше як господарський магазин. З 1998 р., після освячення її 4 січня, вона стала церквою греко-католицької громади і одержала назву (Храм Різдва Святого Івана Хрестителя(Винники)

Церква Св. Володимира і Ольги (УАПЦ)

За ініціативи митрофорного протоієрея о. Михайла Романишина (6. 05. 1940 р. – 3. 04. 2005 р.) та групи однодумців у 1991 р. у Винниках розпочалося будівництво храму УАПЦ Св. Володимира і Ольги. Автори проекту – архітектор М. Шпак, інженер – конструктор М. Шевчук та митець – кераміст, заслужений діяч мистецтв Тарас Левків. Архітектура – мурований хрестово-купольний храм із сімома куполами, дзвіниця надбрамна, триярусна. Продовжив справу будівництва й оздоблення храму протоієрей о. Василь Петрик. 29 липня 2001 р. відбулося освячення новозбудованого храму.

Єврейська синагога

Знаходилася на сучасній вул. І. Франка, 46 (у теперішньому подвір’ї цього приміщення; тепер там приймають металобрухт). Фашистський і комуністичний режими у 40-х роках XX ст. знищили цю споруду. На теперішній час збереглися стіни синагоги.

Пам'ятники міста

• Т. Г. Шевченку 1913р.
• І. Я. Франку 1956р.
• І. І. Огієнку 2010р.
• Символічна могила «Борцям за волю України» 1990р
• 650 – ліття Винник 2002р.
• 10-річчя Незалежності 2001р.

Меморіальні дошки:

• І.  Л.  Липі— видатному громадському і політичному діячу України (на будинку, в якому той проживав);
• М.  С. Шашкевичу — українському письменнику, поету, священику УГКЦ, культурно-громадському діячу (у церкві Воскресіння Господнього; у 1911 р.).

Персоналії

Видатні винниківчани

• Бертольд Штехер  — перший відомий володар Винник. Перший львівський війт німецького права, який отримав маєтки під Львовом (млин Сільський Кут, селище Малі Винники і хутір Підберізці) за вірну службу від короля Льва Даниловича (1228 р. —1301 р.)
• Матеус (Матвій)Штехер  — син Бертольда — також був війтом Львова і володарем Винник, а його далекий нащадок — Петро Штехер (нім. Peter Stecher) — львівським бургомістром.
• Грицько Кердейович (Грицько Кірдей, Грицько з Поморян, Грицько Кердеєвич; ? — 1462 р.) — український (руський) шляхтич. Староста холмський (1431–1439 рр.), подільський воєвода 1439–1462 рр.;, теребовельський староста (?-?), староста красниставський, каштелян львівський. Був власником Винник у 1443 р. На початку XV ст. був власником Гусятина (Тернопільщина).
• Лагодовський Олександр Ванько  (1525 р.-1574 р.) — один із знаменитих власників Винник з стародавнього українського роду.
• Вільгельм Шмідт — архітектор. Народився у Винниках. Дати народження і смерті невідомі. Від 1835 р. працював у Львові. Ад'юнкт будівельного департаменту Галицького намісництва. Проектував житлові та адміністративні будинки в стилі пізнього класицизму з елементами бідермаєру та історизму.
• Леопольд фон Захер-Мазох — австрійський і німецький письменник, автор популярних романів і новел (зокрема на еротичні та фольклорні теми), чиїм іменем було названо один із видів досягнення сексуального задоволення — мазохізм
• Врецьона Григорій Захарович   — перший визначний педагог і освітній діяч з Винник, редактор і видавець педагогічних журналів та автор підручників і популярних видань.
• Левицький Володимир Лукич — громадський і культурний діяч, письменник, літературний критик, видавець, голова Винниківської читальні, почесний член товариства «Просвіта» (з 1925), дійсний член НТШ (з 1926).
• Банах Павло Ілліч — український педагог, літератор.
• Катря Гриневичева — письменниця.
• Дмитерко Дмитро  — вчитель, лікар (у Винниках збудував лікувальний санаторій для хворих на легені на власній землі в урочищі «Піддіброва»).
• Рак Антін  — суддя апеляційного суду у Львові, засланий в Сибір (1915–1921 рр.); голова Товариства прихильників мистецтва у Львові (1930–1939 рр.), співробітник журналу «Життя і право»; громадський діяч і суддя у Винниках.
• Рак Софія  — дружина Антіна Рака, громадсько-суспільна діячка, голова товариств «Сирітський Захист» у Стрию (1924–1927 рр.) і «Українська Захоронка» у Львові (1928–1939 рр.).
• Іван Огієнко — міністр віросповідань, громадський діяч, письменник, митрополит УАПЦ, історик Церкви.
• Мисько Пилип  — вчитель гімназії, директор «Торгової Спілки»;повітовий комісар Винник у листопаді 1918 р.
• Магаляс Семен — культурно-освітній і військовий діяч, співорганізатор Державного Секретаріату Військових Справ ЗУНР,сотник Армії УНР..начальник закордонного відділу Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР;начальник мобілізаційного відділу Головного управління Генерального штабу УНР.
• Левицький Богдан  — (21 червня 1886, с. Березовиці Великі, Тернопільська обл. — 8 січня 1962, Лос-Анджелес, Каліфорнія) — підсудний у «Процесі 101», активний учасник Листопадового чину у 1918 р., суддя у Дрогобиі, Стрию, Косові, адвокат у Винниках.
• Влох Михайло  — поручик австрійської армії, автор регіонального збірника про Винники «Виники. Звенигород. Унів та довкільні села» (1970 р. Чикаго. США) .
• Левицький Ярослав Володимирович  — син Володимира Левицького; активний діяч у Винниках та натхненник національної ідеї, правник, старшина української армії.
• Мирослава Сопілка — українська поетеса та прозаїк.
• Мегаль Віктор  — один із перших емігрантів з Винник до США, культурно-освітній діяч на еміграції, активний член Українського Православного Катедрального Собору Св. Володимира у Чикаго.
• Врецьона Євген  — (псевдонім — Беран, Волянський, Ганді, Турчишин);активний член УВО, ОУН, УГВР, видатний політичний і військовий діяч, один із найближчих сподвижників Є. Коновальця.
• Врецьона Володимир  —активний член ОУН, керівник санітарної служби Повстанського штабу ОУН у Кракові від березня 1940 р., учасник українського національно-визвольного руху.
• Рак Ярослав Антонович  (син Антіна і Софії Раків) — член Українського Спортового Союзу у Львові і голова Українського Студентського Спортивного клубу; член ОУН, один із підсудних у Варшавському процесі за вбивство польського міністра Б. Пєрацького (1934 р.).
• Юліан-Юрій Омелянович Дорош  — український фотограф-художник, піонер української кінематографії в Галичині, етнограф, краєзнавець; член Українського фотографічного товариства.
• Дмитерко Любомир Дмитрович  — поет, прозаїк, драматург, літературний критик, громадський діяч, член літературної спілки «Західна Україна», Спілки письменників СРСР (1935 р.).
• Поточняк Антін Григорович  — священик Української греко-католицької церкви, активний учасник «Просвіти».
• Кияк Григорій Степанович (3 січня 1910 р., м. Винники — 30 грудня 1987 р., м. Львів) — видатний вчений і педагог в галузі аграрної науки, доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент Академії наук УРСР, заслужений діяч науки УРСР, завідувач кафедри рослинництва і луківництва (1947–1987 рр.).
• Ірина Банах-Твердохліб — художниця, представляла українське мистецтво за кордоном.
• Кияк Роман Андрій  (псевда: Кривоніс, Фігурка) — діяч українського визвольного руху та Української Греко-Католицької Церкви.
• Винників Наталя   -одна із найактивніших членів ОУН,підсудна у показовому політичному процесі (1940 р.), що дістав назву «Процес—59» (за кількістю підсудних.
• Возницький Борис Григорович  — український музейний діяч та мистецтвознавець; почесний громадянин Винник з 7 липня 2011 р.;герой України (2005), заслужений працівник культури України та Польщі, лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка (1990), премії ім. Я.Кохановського.
• Орест-Степан Григорович Влох —(2 липня 1934 р., м. Винники — 5 травня 2009 р., м. Львів) — український фізик і громадсько-політичний діяч, професор, засновник і директор Інституту фізичної оптики, активний громадський діяч. Одним із засновників Народного Руху України та народний депутат Верховної Ради України I-го демократичного скликання.
• Кияк Юліан Григорович. Народився 25 січня 1946 р. у Винниках. Видатний медик, професор, завідувач кафедри сімейної медицини (від 2005 р.).

Видатні винниківчани похоронені у Винниках

• Іван Липа (1865 – 1923 рр.)— поет, письменник, лікар, міністр в урядах УНР.
• Гірняк Григорій (1865 – 1945 рр.) - один із визначних представників галицького духовенства, довголітній парох, декан у Винниках, член Архиєпархіяльного церковного суду, парох-консультант Митрополичого Ординаріяту, член управи священицького вдово-сиротинського фонду, почесний радник Митрополичої Консисторії. У громадському житті - член Повітової ради, один із засновників та активних діячів винниківської читальні товариства «Просвіта».
• Микола Федюк (1885 – 1962 рр.)— маляр-реаліст, живописець, графік і педагог.
• Нагляк Яків (1889 – 1959 рр.) – доктор,старшина австрійської армії під час Першої світової війни, січовий стрілець.
• Олександра Любич-Парахоняк (1892 – 1977 рр.)— відома світова оперна співачка.
• Керницький Михайло (1896 – 1979 рр.) – краєзнавець, вчитель історії, громадсько-політичний діяч.
• Полєк Микола Іванович  – професор-філолог львівської гімназії, займався науковою роботою, вивчав побут римлян і греків, українською мовою видав підручник «З побуту римлян і греків» для гімназій.
• Калитовський Іван Теодорович (1922 – 1986 рр.) – відомий винниківський лікар, патріот України.
• Маркевич Богдан Дмитрович (1925 – 2002 рр.) — український футбольний тренер; грав за команди «Дніпро», «Харчовик» і «Жупан» (усі — Винники); працював тренером у командах «Жупан» (Винники) та «Світанок» (Львів), був тренером-селекціонером «Карпат» (Львів) наприкінці 1960-х і на початку 1970-х років;почесний громадянин Винник.
• Хома Володимир  — член ради суспільно-культурного товариства «Надсяння»; відзначився в урочистих подіях присвячених 150-річчю народження Т.Шевченка ( у музеї Т.Шевченка в Каневі по сьогоднішній день зберігається незвичний «золотий вінок» авторства В. Хоми).

Почесні громадяни Винників

• Йосифів Петро  (23 06.1923 р. - 2012 р.)— член ОУН з 1942 р., громадський діяч;
• Слота Зеновій Павлович  — громадський діяч, педагог;
• Маркевич Богдан Дмитрович  — український футбольний тренер;
• Возницький Борис Григорович  – український музейний діяч та мистецтвознавець;
• Грабовецький Володимир Васильович -двічі відмінник освіти України, почесний професор кафедри країнознавства Українського державного університету, почесний доктор Ужгородського національного університету, почесний професор Прикарпатського національного університету, народний історик Прикарпаття, нагороджений 35 урядовими та громадськими грамотами і дипломами, урядовими орденами та медалями;
• Кипріян Мирон Володимирович — головний художник театру ім. М. Заньковецької, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, лауреат премії ім. В. Клеха (США);
• Тарас Левків — художник-керамік, заслужений діяч мистецтв України;
• Тарас Романович Кияк  — український мовознавець і громадсько-політичний діяч, професор.
• Мирон Маркевич — радянський та український футболіст і тренер. Зараз тренер харківського футбольного клубу «Металіст»;

Міські голови Винників

• 1982—1990 рр. — Петро Лісний
• 1990—1994 рр. — Василь Дудка
• 1994—2002 рр. — Ярослав Хамуляк (тричі - 1994 р., 1998 р. та 2002 р.)
• 2002—2006 рр. — Сергій Уваров
• 2006—2010 рр. - Гудзяк Теодор
• 3 2010 р. — Сергій Уваров

Історико-краєзнавчий музей

Історико-краєзнавчий музей м. Винники створено рішенням Винниківської міської ради першого демократичного скликання в 1991 році. Відкрито постійно діючу експозицію 4 вересня 1994 року, а в 1996 році музей отримав статус обласного.

Археологічна колекція музею відображає історію міста та його околиць з найдавніших часів. Речі побуту, які експонуються у відділі археології, належать до культур лініино-стрічкової кераміки (V тис. до н. е. з урочища Лазки), лендельської культури (IV тис. до н. е. з ур. Торговиця), лійчастого посуду і трипільської культури (III тис. до н. е. з г. Жупан та Лисівка). Цікавою знахідкою музею став скарб із 39 предметів бронзи і білого металу. Він належить до гальштатсько-латенської доби, що охоплює хронологічні рамки культур пізньої доби бронзи — ранньозалізного віку (І тис. до н. е.).

У експозиційному відділі «Історія Винник XIV-поч. XX ст.» експонуються стародруки, різьба по дереву, оригінали та фотокопії документів, які свідчать про походження, розвиток міста і краю. У залі « Видатні люди» представлені особисті речі, фототографії та документи особистостей, якими пишається наше місто: міністр віросповідань Огієнко, відомий громадський діяч В.Левицький, міністр УНР І.Липа, лікар Я.Нагляк, письменниці К.Гриневичева та М.Сопілка, історики М.Керницький та М.Влох, оперна співачка О.Любич-Парахоняк, художники М.Федюк, І.Банах-Твердохліб, Т.Левків. Експонуються знахідки з Винниківського замку, тютюнової фабрики, старовинні речі побуту, культові предмети. Цікавими експонатами є колекція стародруків XVII—XIX ст. та скульптури Ф.Штуфліссера (XIX ст.), Оленського (XVIII ст.). За часів функціонування музею проведено численні виставки видатних митців України (О.Скоп, Є.Манишин, П.Сипняк, Т.Левків, І.Банах-Твердохліб та ін.), зустрічі з відомими науковцями в галузі археології та антропології. Разом з науковими працівниками Львівського національного університету ім. І.Франка щороку проводиться ряд наукових експедицій з метою дослідження історичних пам’яток культури на території Винник та довколишніх сіл. При музеї, починаючи з 1998 року, працює відділ депортованих українців з Надсяння, Лемківщини, Холмщини та Підляшшя. За цей час науковими працівниками зібрано близько 1500 експонатів, пов’язаних з життям виселених українців (документи, фотографії, друковані і періодичні видання, речі побуту, мистецькі твори), організовано десять тематичних виставок.

Щорічно організовуються етнографічні експедиції для збору експонатів, пов’язаних з цією трагедією. На сьогодні музей налагодив тісні контакти та співпрацю з українською діаспорою в Канаді та Америці, а також з осередками обласних та регіональних товариств «Надсяння», «Холмщина», «Лемківщина», «Любачівщина» в Україні.

Згідно з Указом президента України передбачено відкрити при Історико-краєзнавчому музеї в місті Винники Львівської області музей побуту та культури етнічних українців «Надсяння», «Холмщини», «Лемківщини», «Підляшшя». Міська рада м. Винники виділила 1,5 гектара землі по вул. Шептицького під будівництво єдиного в Україні та за кордоном музейного комплексу побуту та культури етнічних українців, депортованих із Закерзоння.

Колектив музею неодноразово відзначений почесними грамотами обласної державної адміністрації та управлінням культури обласної державної адміністрації.

Освітні заклади

• Львівська державна школа мистецтв №9

Адреса: вул. Ринок, 1 тел.296-12-52, Керівник: Харун Ярослав Йосипович

• Будинок дитячої та юнацької творчості

Адреса: вул. І.Франка, 1 тел. 296-04-97 Керівник: Соколик Ольга Дмитрівн

• Дитячі ясла-садок № 165

Адреса: вул. Горького, 2 тел. 296-05-71 Керівник: Пуцило Галина Михайлівна

• Культурний центр «Дозвілля»

Офіційний сайт: http://dozvilla.com.ua/ Адреса: вул. Шевченка, 3 тел. 296-09-06 Керівник: Патер Ігор Михайлович

• Народний дім м. Винники

Адреса: вул. Шевченка, 5 тел 296-11-20, 296-15-09 Керівник: Вінярська Наталя Мирославівна

Середні загальноосвітні школи

• Середня загальноосвітня школа №29

Адреса: вул. Сухомлинського, 6 тел.296-05-92, т. канцелярії тел.296-05-94 Директор: Демцюх Оксана Василівна

• Середня загальноосвітня школа №47

Адреса: вул. Галицька тел.296-03-63, Директор: Стефанишин Петро Володимирович

• Українознавча загальноосвітня школа «Берегиня»

Адреса: вул. Галицька тел.296-05-54, Директор: Яковенко Галина Юріївна

• Спеціальна школа-інтернат для дітей з малими та затух. формами туберкульозу із зниженим зором

Адреса: вул. Галицька,88а тел.296-04-67, Керівник: Свистович Лілія Євгенівна

Бібліотеки

• Бібліотека №34

Адреса: вул. Галицька, 49 тел. 296-06-47 Керівник: Ловчий Лілія Володимирівна

• Бібліотека №35

Адреса: вул. Шевченка, 2 тел. 296-11-21 Керівник Дудок Ольга Романівна

Джерела

• Офіційний сайт Винниківської міської ради
• Сайт Винники Plus
• ФК "Рух" PluSport
• Культурний центр "Дозвілля"

Асоціація міст України — Винники

• ВРУ
• Стара мапа Винник
• Місцевий історично-краєзнавчий музей
• Сайт міста
• Супутник Львова
• Стаття Winniki у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том XIII (Warmbrun — Worowo) з 1893 року (пол.)
• JewishGen Locality Page — Vinniki, Ukraine(англ.)
• Влох М. Винники, Звенигород, Унів та довкільні села: Історико-краєзнавчий збірник. – Чикаго,1970. – 526 с.
• Байцар А. Іван Липа творив у Винниках. Тут він залишився назавжди // Винниківський вісник №378 – №379, 28 лютого 2010 р.
• Байцар А. Винники – «Мала Швейцарія» // Винниківський вісник №382 – №383, 21 квітня 2011 р.
• Байцар А. Будитель Галицької України Руси // Винниківський вісник №384-№385,травень – червень 2011 р.
• Байцар А. Як у Винниківському краї Січові стрільці здобували Незалежність України // Винниківський вісник № 387-389, серпень 2011 р.
• Байцар А. Євген Врецьона – побратим Коновальця і Бандери // Винниківський вісник №389 – №390, вересень 2011 р.
• Байцар А. Географія рекреаційно-туристичних ресурсів м. Винники// Географія і туризм: міжнародні виклики українському туризму. Матеріали V міжнарод. наук. конф., Львів, 2011. С. 12 – 15.
• Байцар А. Історія винниківських німців// Винниківський вісник №398-399, грудень 2011р.
• Байцар А. Родина українських патріотів Раків у Винниках// Винниківський вісник №398 – 399, грудень 2011р.
• Байцар А. Чортова скеля: дім легенд і загадка історії //Винниківський вісник №403, лютий – брезень 2012 р.
• Байцар А. Винниківська залізниця: історія і сучасність// Винниківський вісник №407, квітень – травень 2012 р.
• Байцар А. У с. Млинівці (біля Винниківського озера) селяни підтримували загони Богдана Хмельницького… // Винниківський вісник №412-413, серпень 2012 р.
• Байцар А. Географія німецьких поселень у Винниках (в контексті розвитку етнокультурного туризму) // Географія і туризм: національний та міжнародний досвід. Матеріали VI міжнародн. наук. конф., Львів, 2012, с.33 – 38.
• Байцар А. Байцар Н. Релігійний туризм і паломництво у м.Винники // Географія і туризм: національний та міжнародний досвід. Матеріали VI міжнародн. наук. конф., Львів, 2012, с.38 – 44.
• Байцар А. Байцар Н. Сучасний стан і перспективи розвитку рекреаційно-туристичних ресурсів м. Винники Львівської області. // Вісник Львів. ун-ту серія міжнародних відносин. Вип. 29. Частина І. – Львів, 2012, с.3 – 7.
• Байцар А. Видатні винниківчани: Науково - краєзнавче видання / А. Л. Байцар. – Львів-Винники, 2012. – 88 с.
• Байцар А. Географія німецьких поселень у Винниках (в контексті розвитку етнокультурного туризму) // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 43. Частина І. – Львів, 2013, с. 11 – 16.
• Байцар А., Байцар Н. Сакральний туризм у м.Винниках // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 43. Частина І. – Львів, 2013, с. 119 – 124.
• Байцар А. Винниківчани в лавах ОУН-УПА. // Винниківський вісник №422-423, січень – лютий 2013 р.
• Винники. В-во Історико-краєзнавчого музею. – 36 c.
• Винничук Ю. Легенди Винників. Л.: ЛА «Піраміда», 2010. – 42 с.
• Галицька брама //Винники – Львів , 2008. - № 5-6, травень – червень. –Львів. – 32c.
• Галич Г. Наконечний Д. Львівська тютюнова фабрика.-Львів, 1968.-76 с.
• Геренчук К. І. Природа Львівської області. – Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 1972. – 149 с.
• Грабовецький В. Мої незабутні Винники в літописі та ілюстраціях: За спогадами минулих літ. – Івано-Франківськ, 2011.- 286 с.
• Тимець І. Таємниці тютюнової фабрики. – Л.: Мульти АРТ, 2005.- 183 с.

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.