Височина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Височина́ — це рівнинна ділянка земної поверхні з абсолютними висотами від 200 до 500 м (наприклад, Подільська височина, Середньоруська височина тощо). Височини, як і низовини, належать до рівнин. Височинами можуть також називати ділянки, що лежать вище навколишніх територій.

Більшість височин характеризуються значною розчленованістю річковою і яружно-балковою мережею. Височинам властиві інтенсивні денудаційні процеси. Матеріали денудації виносяться на прилеглі низовини.

Генезис[ред.ред. код]

Утворення височин пов'язане з геологічною будовою і тектонічними рухами. Так, в Україні відроги Середньоросійської височини фіксують виступи кристалічного фундаменту; Донецька височина є залишком домезозойського фундаменту Донецької складчастої споруди. Висхідні неотектонічні рухи на південно-західному схилі Східно-Європейської платформи призвели до формування Волинської і Подільської височин. Підняття окремих блоків фундаменту сформували Придніпровську і Приазовську височини.

Класифікація[ред.ред. код]

За морфологічними ознаками розрізняють:

  • горбисті височини,
  • хвилясті височини,
  • плескаті височини тощо.

За генезисом виділяють:

  • денудаційні височини (Волинська);
  • пластово-денудаційні (Середньоросійська);
  • структурно-денудаційні (Приазовська);
  • цокольні (Донецька).

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]