Височина
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Височина — ділянка земної поверхні, що характеризується підвищенням відносно навколишніх просторів (наприклад, Хотинська височина, Валдайська височина та інше). Умовно височину визначають як ділянку з абсолютною висотою більше 200 м і протиставляють низовині. Звичайно, піднесеність не має чітко виражених схилів.
[ред.] Найвищі вершини височин України
- Берда (515 м) — Хотинська височина
- Камула (471 м) — Подільська височина (Гологори)
- Крайній Камінь (431 м) — Товтри
- Замкова гора (413 м) — Розточчя
- [[]] (408 м) — Кременецькі гори
- Могила Мечетна (367 м) — Донецький кряж
- [[]] (342 м) — Волинська височина
- Бельмак-Могила (324 м) — Приазовська височина
- [[]] (317 м) — Словечансько-Овруцький кряж
- [[]] (322 м) — Придніпровська височина
- [[]] (222 м) на теренах України — Середньоросійська височина (293 м)
- [[]] ( м) — Вороняки
- [[]] (220 м) — Волинське пасмо
- [[]] (179 м) — Тарханкутська височина
