Височина

Височина́ — ділянка земної поверхні, що характеризується підвищенням відносно навколишніх просторів (наприклад, Хотинська височина, Валдайська височина та інші). Умовно височину визначають як ділянку суходолу, яка має абсолютні висоти від 200 до 600 м. Висоти протиставляють низовинам. Піднесеність переважно не має чітко виражених схилів.

Височинам властиві інтенсивні денудаційні процеси. За морфологічними ознаками розрізняють горбисті височини, хвилястя вичочини, плескаті височини тощо.

Див. також

• Височини України
• Кряж
• Узвишшя

Джерела

• Географічна енциклопедія України: в 3-х томах / Редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — К.: «Українська радянська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1989.