Вусач-каліпоґон реліктовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Реліктовий вусач
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Жуки (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Інфраряд: Кукуїформні (Cucujiformia)
Надродина: Церамбікоїдні (Cerambycoidea Latreille, 1802)
Родина: Вусачі (Cerambycidae Latreille, 1802)
Підродина: Прионіни (Prioninae)
Триба: Каліпоґоніні (Callipogonini)
Рід: Вусач-каліпоґон (Callipogon)
Вид: Вусач-каліпоґон реліктовий (Callipogon relictus)
Semenov, 1899
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Callipogon relictus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Callipogon relictus

Вусач-каліпоґон реліктовий (Callipogon relictus Semenov, 1899) — жук з родини Вусачів. Найбільший жук Далекого Сходу.

Морфологія[ред.ред. код]

Довжина тіла самців 85-108 мм, самок - 65-85 мм. Фарбування тіла коричневе, чорно-коричневе. Надкрила каштанового кольору. На передньоспинці - шість більших втиснень, покритих жовтуватими волосками Напроти щитка, дві невеликих цятки покритих жовтуватими волосками. Ока глибоко виїмчасті. Щелепи самця великі, помітно довщі за голову, у базальній половині з великим зубцем. По бічних краях передньоспинки - багато загострених шипів. Передні кути передньоспинки сильно витягнуті. Вусики у самця довщі, ніж у самки, не досягають вершини надкрил. Третій членик вусиків подовжений.

Біологія[ред.ред. код]

Кожна самка відкладає до 28 яєць. Личинки розвиваються переважно в деревах з товстим стовбуром - в'яз споріднений (Ulmus propinqua), ясен маньчжурський (Fraxinus mandschurica), липа амурська (Tilia amurensis) і тополя Максимовича (Populus maximowiczii); рідше заселяє дуб монгольський (Quercus mongolica), березу ребристу (Betula costata) і клен маньчжурський (Acer mandschurica). Для розвитку личинок у першу чергу потрібні усихаючі на корені дерева; з упалих, але попередньо заселених дерев, виходять дуже невеликі жуки. Дерева, заселені личинками вусача, як правило заражені грибком Pleurotus citrinopileatus, що сприяє розкладанню деревини. Розвиток личинки триває 4-6 років. Личинки різних віків часто зустрічаються разом. Заляльковуання в червні-липні, біля поверхні стовбура. Стадія лялечки триває за одними даними - 20 днів, за іншимі - 28-35 днів.

Хорологія[ред.ред. код]

На території Росії живе в амурській області - на півдні й південний схід від г. Райчихинска, знахідки в Хинганському і Норському заповідниках; на півдні Хабаровського краю (на півночі до Хабаровська й в Єврейській автономній області), Приморському краї. Найбільш північна знахідка - у районі селища Екимчан (Амурська область). Поза Росією розповсюджений у Північно-Східному Китаї та КНДР

Екологія[ред.ред. код]

Населяє змішані й широколисяні ліси. Личинка розвивається у гнилій деревині, імаго живиться соком, який виступає на стовбурах дерев. Жуків можна зустріти з першої декади липня до вересня. Самки з'являються на 13-20 днів пізніше самців, та зустрічаються частіше, через їх схильність до частих перельотів. Обліки чисельності не проводилися. Відомі поодинокі знахідки. Вважається рідкісним видом, чисельність якого скорочується. Фактори, що лімітують чисельність, - це вирубка старих лісів, санітарні рубки лісових угідь, неконтрольований збір колекціонерами й випадковими особами.

Охорона[ред.ред. код]

Занесений у Червону книгу Росії (категорія ІІ - вид, що скорочується в чисельності.)

Рекомендації з охорони - скорочення вирубок лісу на півдні Хабаровського краю, Амурської обл., і в Приморському краї, збереження в лісах великих старих листяних дерев, повна й повсюдна заборона на збір жуків, їхньої личинок і лялечок.

Посилання[ред.ред. код]