Приморський край
| Приморський край | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Приморский край | |||||
|
|||||
.svg) |
|||||
| Приморський край на карті Росії | |||||
| Адміністративний центр | Владивосток | ||||
| Площа - Усього |
23-й 165 900 км² |
||||
| Населення - Усього |
26-й |
||||
| Федеральний округ | Далекосхідний | ||||
| Економічний район | Далекосхідний | ||||
| Автомобільний код | 25, 125 | ||||
| Часовий пояс | MSK+7 (UTC+11) | ||||
Приморський край — адміністративно-територіальна одиниця Російської Федерації.
- Приморський край був утворений 20 жовтня 1938 року за указом Президіуму Верховної Ради СРСР «Про розділення Дальносхідного краю на Хабаровський і Приморський краї»
- Адміністративний центр — місто Владивосток
- Розташований в південно-східній чатині Російської Федерації, зі сходу омивається Японським морем. Межує на півдні з Китаєм і Північною Кореєю
Зміст |
[ред.] Виконавча й законодавча влада
Губернатор краю — Сергій Дарькін. У листопаді 2004 року було оголошено про його вступ у партію «Єдина Росія». У січні 2005 Дарькін став першим призначеним губернатором у Росії. Йому має бути керувати регіоном до 2010 року. Дарькін сам порушив питання про довіру перед президентом, і його кандидатура була запропонована президентом Путіним на твердження крайовими Законодавчими зборами. З 36 депутатів 35 підтримали цю кандидатуру.
Законодавчі Збори Приморського краю є постійно діючим законодавчим (представницьким) органом державної влади краю. Чисельний склад Законодавчих Зборів — 39 депутатів.
[ред.] Часовий пояс
Приморський край перебуває в годинному поясі, позначуваному по міжнародному стандарту як Vladivostok Time Zone (VLAT/VLAST). Зсув відносно UTC становить +10:00 (VLAT, зимовий час) / +11:00 (VLAST, літній час), тому що в цьому годинному поясі діє перехід на літній час. Щодо Московського часу годинний пояс має постійний зсув +7 годин і позначається в Росії відповідно як MSK+7. Владивостоцький час відрізняється від поясного часу на одну годину, тому що на території Росії діє декретний час.
[ред.] Корисни копалини
У Примор'я відкритий цілий ряд великих і унікальних родовищ різноманітних корисних копалин, на базі яких створена й функціонує сама потужна на Далекому Сході гірничодобувна промисловість.
У краї виробляється більше 92% плавикового шпату Росії, 64% вольфрамових концентратів, майже 100% борних продуктів, 73,6% свинцю в концентраті й 8,4% свинцю рафінованого, добувається 18,2% олова Росії.
У краї виявлене майже 100 вугільних родовищ із загальними прогнозними запасами до 2,4 млрд т. Основні родовища вугілля — Бікінське, Павловське, Шкотовське й Артем'євське — буровугільни, Партизанське й Раздольненське — кам'яновугільні. Багато родовищ вугілля мають складні гідрогеологічні умови (невелика товщина вугільних шарів і їхня висока обводненность). Це утрудняє видобуток вугілля, робить її більше дорогою. Разом з тим близько 70% запасів вугілля придатне для відкритої розробки.
Край багатий родовищами кольорових металів. Відомо близько 30 родовищ олова, які в основному перебувають у Кавалеровському, Дальнегорському (видобуток і збагачення здійснює «Дальполіметал») і Красноармійському районах. У ціх ж районах зосереджене близько 15 родовищ поліметалевих руд, що містять цинк, свинець, мідь, срібло, вісмут, рідкісноземельні метали. У Красноармійському й Пожарському районах краю є кілька родовищ вольфраму. Крім вольфраму в цих рудах утримується мідь, срібло, золото, вісмут і інші коштовні метали. У північно-східних районах Сіхоте-Аліню знайдено кілька родовищ срібла.
У краї розвідане більше 50 родовищ золота. Золотоносні родовища є як на півдні Примор'я, так і на півночі. Близько 60% усіх запасів золота перебувають у розсипах по долинах рік.
У районі Дальнегорська перебуває найбільше в Росії родовище бору (датолітових, боросдержащих руд). Воно розробляється відкритим способом і може забезпечити роботу переробних підприємств не менш чому на 50 років. Плавиковий шпат добувається в Хорольському районі (Вознесенське й Погранічне родовища). Крім плавикового шпату в рудах цього родовища втримуються рідкі метали. Відкрито кілька родовищ фосфоритів на материковому схилі Японського моря.
У структурі видобутку традиційно переважають бурі й кам'яні вугілля — 47%, значну роль грають кольорові й рідкі метали — 21% і неметали — 14%. Виробництво благородних металів (золота з розсипних і комплексних вольфрамово-мідних родовищ, срібла з комплексних поліметалевих родовищ) не перевищує 10%, видобуток загальнопоширених корисних копалин — 3%.
У краї є перспективи виявлення промислових родовищ як традиційних для краю корисних копалин, так і нових, на базі яких можуть бути створені великі гірничодобувні підприємства. Із традиційних корисних копалин є перспективи пошуків скарново-шеєлітових родовищ у Лермонтовському рудному вузлі й високоякісних лікувальних брудів у бухті Експедиції на півдні Примор'я.
Особливо сприятливі перспективи в краї є на виявлення нових промислових рудних родовищ благородних металів (золота й срібла).
З нових корисних копалин у Примор'я є перспективи виявлення родовищ сурми, ртуті, марганцю, бариту, каолінів, і високоякісних кварцитів для виробництва стекла, у яких у цей час Росія випробовує великий недолік.
У краї в останні роки з'явилися перспективи виявлення родовищ дорогоцінних каменів: алмазів у корінному заляганні й корундів у розсипах, у першу чергу сапфірів у Вострецовському золотоносному районі. Є недорозвідане родовище Райдужне шляхетного опала в межах Алчанської вулканоструктури.
В 1999—2000 роках почата переоцінка перспектив краю на нафту й газ, як у наземній частині, так і на шельфі Японського моря. Прогнозна оцінка на нафту по різних авторах коливається в межах 10-150 млн тонн. Розвинена інфраструктура краю й далекість від нафтовидобувних регіонів Росії дозволяє з високим ступенем вірогідності припускати, що відпрацьовування навіть дрібних родовищ нафти й газу буде економічно доцільна.
Не освоюються розвідані родовища германія, по запасах якого Примор'я займає одне із провідних місць у світі. Також чекають свого освоєння родовища вермикуліту, графіту, тальку й інших корисних копалин.
До 80% території краю займають винятково різноманітні по складу лісу: хвойні, широколіствени, дрібнолисті дерева й чагарники, багато з яких ендемічни (абрикос маньчжурський, актинідія, женьшень справжній). Лісопокрита площа становить 12,3 млн га, загальні запаси деревини — 1,75 млрд м³. Лісу третьої групи займають близько 60% лісопокритої площі, а лісу, де можливі рубання — близько 75%. Для Приморського краю норма вирубки становить близько 10 млн м³ у рік. У деяких районах вирубується набагато більше раціональних норм, а у важкодоступних районах ліс може не вирубуватися взагалі. Лісу Приморського краю також багаті кедровими горіхами, лікарськими рослинами (лимоник, женьшень).
У Примор'я сполучаться тайга й субтропічні ліси. Узимку коштують морози біля −30 °C (іноді до −50 °C), улітку — +30 (місцями до +40 °C). Район є самим південним у зоні тайги й самим північним у зоні субтропіків, що визначає багатство флори й фауни, різноманітність ландшафту, тепле море на півдні, наявність джерел цілющих вод — усе це дозволяє розвивати туризм у краї.
[ред.] Адміністративний поділ
Приморський край містить у собі 12 міських округів і 22 муніципальних району, на території яких розташовуються 29 міських поселень і 116 сільських поселень
Багато населених пунктів засновані поселенцями з Центральної Росії, з України та з Білорусі й отримали імена рідних місць:
- Хороль — на честь українських міста і річки Хорол
- Чернігівка — на честь міста Чернігів та Чернігівської губернії.
- Чугуївка — на честь міста Чугуїв.
- Київка
- Тереховка — на честь білоруського поселення
- Речиця — на честь білоруського міста
- Лідовка — на честь білоруського міста Ліда
- Ніжино та Новоніжино — на честь міста Ніжин
- Нова Москва
- Прилуки — на честь українського міста Прилуки
- Суражівка — на честь міста Сураж колишньої Чернігівської губернії, нині Брянської області.
- Полтавка — на честь Полтави.
- Уссурійськ
- Камінь-Риболов
Переселенці з України та з Білорусі, а також жителі сучасної України Південний регіон Далекосхідного краю називають Зелений Клин.
| Населені пункти з кількістю мешканців понад 10 тисяч 2007 |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
[ред.] Населення
[ред.] Українці
На початку 20 століття Примор'я називали «другою Україною»[2]. Перепис населення краю, здійснений 1909 Загальноземською організацією засвідчив, що в Амурській області українці складали 40,6% населення, а в Приморській області — 75% населення[2].
Загалом, протягом 1858—1914 років в Примор'я переселилися 22 122 селянські родини, 70% яких були вихідцями з України. В Південно-Усурійському краю вони складали 81,26% усіх селян-переселенців[3][4].
Станом на 1923 рік, через політику русифікації царської Росії та еміграцію після громадянської війни в Росії, частка українців в Примор'ї зменшилася — їх нараховувалося 219 462 осіб, близько 50% населення регіону[5][6].
В 1931 році в Примор'ї стартував процес українізації, в ході якої Чернігівський, Ханкайський, Спаський і Калінинський райони краю були перетворені в українські національні райони. В Спаську відкрався український педагогічний технікум, який планувалося реформувати в інситут. Проте в грудні 1932 року, напередодні Голодомору, за рішенням ЦК ВКП(б) усі українські організації Примор'я були ліквідовані, а українізаційний курс скасований і замінений русифікацією[6].
За даними радянського перепису 1989 року, українці Примор'я складали лише 8,2% населення — 182 тисяч осіб[6].
[ред.] Дивись також
[ред.] Примітки
- ↑ территориальный орган федеральной службы государственной статистики по приморскому краю - Оценка численности постоянного населения с учетом предварительных итогов Всероссийской переписи населения 2010 года
- ↑ а б Приамурье. Факты, цыфры, наблюдения. Собраны на Дальнем Востоке сотрудниками Общеземской организации. — Москва, 1909. — С. 717—718
- ↑ Аргудяева Ю. В. Крестьянская семья украинцев в Приморье (80-е гг. ХIХ — начало ХХ вв). — Москва, 1993. — С.32.
- ↑ Герасимов И. Новая имперская история постсоветского пространства. — Казань, 2004. — С. 236—237
- ↑ Экономическая жизнь Приморья. — 1924. — № 6-7. — С.48.
- ↑ а б в Черномаз В. Украинцы Приморья: прошлое и настоящее. По материалам научно-практической конференции «Многонациональное Приморье: история и современность» // Кобза. Українці Росії
[ред.] Посилання
- Офіційна веб-сторінка (рос.)
- Інтерактивні карти Приморського краю (рос.)
- Далекий Схід: надія на відродження залишається (рос.)
- Від Товариства української культури Приморського краю до Центру сучасного суспільствознавства (рос.)
|
||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||
|
|||||||||||
|
|||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
