Приморський край

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Приморський край
Приморский край
Прапор Приморського краю Герб Приморського краю
Прапор Приморського краю Герб Приморського краю
Приморський край на карті Росії
Приморський край на карті Росії
Адміністративний центр Владивосток
Площа

- Усього
- % водн. пов.

23-й

165 900  км²
1,9

Населення

- Усього
- Густота

26-й

1 953 474 [1] (2011)
11.77 ос/км²

Федеральний округ Далекосхідний
Економічний район Далекосхідний
Автомобільний код 25, 125
Часовий пояс MSK+7 (UTC+11)

Приморський край — адміністративно-територіальна одиниця Російської Федерації.

Виконавча й законодавча влада[ред.ред. код]

Губернатор краю — Сергій Дарькін. У листопаді 2004 року було оголошено про його вступ у партію «Єдина Росія». У січні 2005 Дарькін став першим призначеним губернатором у Росії. Йому має бути керувати регіоном до 2010 року. Дарькін сам порушив питання про довіру перед президентом, і його кандидатура була запропонована президентом Путіним на твердження крайовими Законодавчими зборами. З 36 депутатів 35 підтримали цю кандидатуру.

Законодавчі Збори Приморського краю є постійно діючим законодавчим (представницьким) органом державної влади краю. Чисельний склад Законодавчих Зборів — 39 депутатів.

Часовий пояс[ред.ред. код]

Приморський край перебуває в годинному поясі, позначуваному по міжнародному стандарту як Vladivostok Time Zone (VLAT/VLAST). Зсув відносно UTC становить +10:00 (VLAT, зимовий час) / +11:00 (VLAST, літній час), тому що в цьому годинному поясі діє перехід на літній час. Щодо Московського часу годинний пояс має постійний зсув +7 годин і позначається в Росії відповідно як MSK+7. Владивостоцький час відрізняється від поясного часу на одну годину, тому що на території Росії діє декретний час.

Корисни копалини[ред.ред. код]

У Примор'я відкритий цілий ряд великих і унікальних родовищ різноманітних корисних копалин, на базі яких створена й функціонує найпотужніша на Далекому Сході гірничодобувна промисловість.

У краї виробляється більше 92% плавикового шпату Росії, 64% вольфрамових концентратів, майже 100% борних продуктів, 73,6% свинцю в концентраті й 8,4% свинцю рафінованого, добувається 18,2% олова Росії.

Сопки Брат і сестра, м. Находка

У краї виявлене майже 100 вугільних родовищ із загальними прогнозними запасами до 2,4 млрд т. Основні родовища вугілля — Бікінське, Павловське, Шкотовське й Артем'євське — буровугільни, Партизанське й Раздольненське — кам'яновугільні. Багато родовищ вугілля мають складні гідрогеологічні умови (невелика товщина вугільних шарів і їхня висока обводненность). Це утрудняє видобуток вугілля, робить її більше дорогою. Разом з тим близько 70% запасів вугілля придатне для відкритої розробки.

Край багатий родовищами кольорових металів. Відомо близько 30 родовищ олова, які в основному перебувають у Кавалеровському, Дальнегорському (видобуток і збагачення здійснює «Дальполіметал») і Красноармійському районах. У ціх ж районах зосереджене близько 15 родовищ поліметалевих руд, що містять цинк, свинець, мідь, срібло, вісмут, рідкісноземельні метали. У Красноармійському й Пожарському районах краю є кілька родовищ вольфраму. Крім вольфраму в цих рудах утримується мідь, срібло, золото, вісмут і інші коштовні метали. У північно-східних районах Сіхоте-Аліню знайдено кілька родовищ срібла.

У краї розвідане більше 50 родовищ золота. Золотоносні родовища є як на півдні Примор'я, так і на півночі. Близько 60% усіх запасів золота перебувають у розсипах по долинах рік.

У районі Дальнегорська перебуває найбільше в Росії родовище бору (датолітових, боросдержащих руд). Воно розробляється відкритим способом і може забезпечити роботу переробних підприємств не менш чому на 50 років. Плавиковий шпат добувається в Хорольському районі (Вознесенське й Погранічне родовища). Крім плавикового шпату в рудах цього родовища втримуються рідкі метали. Відкрито кілька родовищ фосфоритів на материковому схилі Японського моря.

У структурі видобутку традиційно переважають бурі й кам'яні вугілля — 47%, значну роль грають кольорові й рідкі метали — 21% і неметали — 14%. Виробництво благородних металів (золота з розсипних і комплексних вольфрамово-мідних родовищ, срібла з комплексних поліметалевих родовищ) не перевищує 10%, видобуток загальнопоширених корисних копалин — 3%.

У краї є перспективи виявлення промислових родовищ як традиційних для краю корисних копалин, так і нових, на базі яких можуть бути створені великі гірничодобувні підприємства. Із традиційних корисних копалин є перспективи пошуків скарново-шеєлітових родовищ у Лермонтовському рудному вузлі й високоякісних лікувальних брудів у бухті Експедиції на півдні Примор'я.

Особливо сприятливі перспективи в краї є на виявлення нових промислових рудних родовищ благородних металів (золота й срібла).

З нових корисних копалин у Примор'я є перспективи виявлення родовищ сурми, ртуті, марганцю, бариту, каолінів, і високоякісних кварцитів для виробництва стекла, у яких у цей час Росія випробовує великий недолік.

У краї в останні роки з'явилися перспективи виявлення родовищ дорогоцінних каменів: алмазів у корінному заляганні й корундів у розсипах, у першу чергу сапфірів у Вострецовському золотоносному районі. Є недорозвідане родовище Райдужне шляхетного опала в межах Алчанської вулканоструктури.

В 19992000 роках почата переоцінка перспектив краю на нафту й газ, як у наземній частині, так і на шельфі Японського моря. Прогнозна оцінка на нафту по різних авторах коливається в межах 10-150 млн тонн. Розвинена інфраструктура краю й далекість від нафтовидобувних регіонів Росії дозволяє з високим ступенем вірогідності припускати, що відпрацьовування навіть дрібних родовищ нафти й газу буде економічно доцільна.

Не освоюються розвідані родовища германія, по запасах якого Примор'я займає одне із провідних місць у світі. Також чекають свого освоєння родовища вермикуліту, графіту, тальку й інших корисних копалин.

Монета номіналом 10 рублів 2006 року випуску із серії «Російська Федерація»

До 80% території краю займають винятково різноманітні по складу лісу: хвойні, широколіствени, дрібнолисті дерева й чагарники, багато з яких ендемічни (абрикос маньчжурський, актинідія, женьшень справжній). Лісопокрита площа становить 12,3 млн га, загальні запаси деревини — 1,75 млрд м³. Лісу третьої групи займають близько 60% лісопокритої площі, а лісу, де можливі рубання — близько 75%. Для Приморського краю норма вирубки становить близько 10 млн м³ у рік. У деяких районах вирубується набагато більше раціональних норм, а у важкодоступних районах ліс може не вирубуватися взагалі. Лісу Приморського краю також багаті кедровими горіхами, лікарськими рослинами (лимоник, женьшень).

У Примор'я сполучаться тайга й субтропічні ліси. Узимку коштують морози біля −30 °C (іноді до −50 °C), улітку — +30 (місцями до +40 °C). Район є самим південним у зоні тайги й самим північним у зоні субтропіків, що визначає багатство флори й фауни, різноманітність ландшафту, тепле море на півдні, наявність джерел цілющих вод — усе це дозволяє розвивати туризм у краї.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Приморський край містить у собі 12 міських округів і 22 муніципальних району, на території яких розташовуються 29 міських поселень і 116 сільських поселень

Багато населених пунктів засновані поселенцями з Центральної Росії, з України та з Білорусі й отримали імена рідних місць:

Населення[ред.ред. код]

Населені пункти з кількістю мешканців понад 10 тисяч
2013
Владивосток 622,5 Фокіно 23,3
Уссурійськ 165,0 Лучегорськ 20,2
Находка 158,3 Трудове 19,4 (2010)
Артем 102,4 Кавалерово 15,0
Арсеньєв 54,9 Чугуївка 13,9 (2010)
Спаськ-Дальній 43,3 Слов'янка 13,3
Великий Камінь 39,4 Чернігівка 13,0 (2010)
Партизанськ 38,2 Камень-Риболов 10,9 (2010)
Лісозаводськ 36,8 Хороль 10,8 (2010)
Дальнєгорськ 36,3 Покровка 10,3 (2010)
Дальнєрєченськ 27,2 Погранічний 10,1

Українці[ред.ред. код]

Докладніше: Українці та Зелений Клин
Відсоток носіїв української мови в Російській імперії за губерніями і областями (1897).

Переселенці з України та з Білорусі, а також жителі сучасної України Південний регіон Далекосхідного краю називають Зелений Клин.

На початку 20 століття Примор'я називали «другою Україною»[2]. Перепис населення краю, здійснений 1909 Загальноземською організацією засвідчив, що в Амурській області українці становили 40,6% населення, а в Приморській області — 75% населення[2].

Загалом, протягом 18581914 років в Примор'я переселилися 22 122 селянські родини, 70% яких були вихідцями з України. В Південно-Усурійському краю вони становили 81,26% усіх селян-переселенців[3][4].

Станом на 1923 рік, через політику русифікації царської Росії та еміграцію після громадянської війни в Росії, частка українців в Примор'ї зменшилася — їх нараховувалося 219 462 осіб, близько 50% населення регіону[5][6].

В 1931 році в Примор'ї стартував процес українізації, в ході якої Чернігівський, Ханкайський, Спаський і Калінинський райони краю були перетворені в українські національні райони. В Спаську відкрався український педагогічний технікум, який планувалося реформувати в інситут. Проте в грудні 1932 року, напередодні Голодомору, за рішенням ЦК ВКП(б) усі українські організації Примор'я були ліквідовані, а українізаційний курс скасований і замінений русифікацією[6].

За даними радянського перепису 1989 року, українці Примор'я становили лише 8,2% населення — 182 тисяч осіб[6].

Дивись також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. территориальный орган федеральной службы государственной статистики по приморскому краю - Оценка численности постоянного населения с учетом предварительных итогов Всероссийской переписи населения 2010 года
  2. а б Приамурье. Факты, цыфры, наблюдения. Собраны на Дальнем Востоке сотрудниками Общеземской организации. — Москва, 1909. — С. 717—718
  3. Аргудяева Ю. В. Крестьянская семья украинцев в Приморье (80-е гг. XIX — начало ХХ вв). — Москва, 1993. — С.32.
  4. Герасимов И. Новая имперская история постсоветского пространства. — Казань, 2004. — С. 236—237
  5. Экономическая жизнь Приморья. — 1924. — № 6-7. — С.48.
  6. а б в Черномаз В. Украинцы Приморья: прошлое и настоящее. По материалам научно-практической конференции «Многонациональное Приморье: история и современность» // Кобза. Українці Росії

Посилання[ред.ред. код]