Корейська Народно-Демократична Республіка
|
Корейська Народно-Демократична Республіка |
|||||
|
|||||
| Девіз: 강성대국 (强盛大國) (Потужна і заможна країна) |
|||||
| Гімн: Егукка Північної Кореї | |||||
 |
|||||
| Столиця (та найбільше місто) |
Пхеньян |
||||
| Офіційні мови | Корейська | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Державний устрій | Чучхе (комуністична диктатура) |
||||
| - Вічний президент Республіки | Кім Ір Сен (покійний)1 | ||||
| - Голова Комісії Оборони КНДР | Кім Чен Ір (покійний)2 | ||||
| - Голова Верховної Народної Ради КНДР | Кім Йон Нам3 | ||||
| - Прем'єр міністр | Кім Йон Ір | ||||
| Становлення | |||||
| - Кочосон | 2333 до Р.Х. | ||||
| - Проголошено Незалежність | 1 березня 19195 | ||||
| - Незалежність | 15 серпня 1945 | ||||
| - Формальне проголошення | 9 вересня 1948 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 120 540 км² (98-а) | ||||
| - Води (%) | 4,87 | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка 2006 р. | 23.113.0194 (48-а) | ||||
| - перепис немає даних р. | немає даних | ||||
| - Густота | 190/км² (55-а) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2006 р., оцінка | ||||
| - Повний | $22,85 мільярдів (85-а) | ||||
| - На душу населення | 1,007 (149-а) | ||||
| ІРЛП (2003) | немає даних (n/a) (немає даних) | ||||
| Валюта | Вон (₩) (KPW) |
||||
| Часовий пояс | Корейський час (UTC+9) | ||||
| - Літній час | не вираховується (UTC+9) | ||||
| Домен інтернету | відсутній (.kp) | ||||
| Телефонний код | +850 | ||||
| 1 Помер у 1994. 2 Кім Чен Ір — керманич КНДР. Він не є головою держави чи уряду; його офіційна посада — Голова Комісії Оборони КНДР, введена з 1994 року. Помер у 2011 3 Кім Йон Нам — «голова держави у закордонних справах». 4 Джерело: Книга фактів ЦРУ Півінчна Корея. 5 Символічне. |
|||||
Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР; кор. 朝鮮民主主義人民共和國, 조선민주주의인민공화국, чосон мінджуджуий інмін конхваґук) або Північна Корея — країна в Східній Азії. Розташована у північній частині Корейського півострова. Межує на півночі з Китаєм та Росією, а на півдні Південною Кореєю. На сході омивається Японським морем, на заході — Жовтим морем. Столиця — Пхеньян.
Зміст |
[ред.] Географія
Див. Географія КНДР, Геологія КНДР, Гідрогеологія КНДР, Сейсмічність КНДР.
Знаходиться в східній Азії, межує на півночі з Китайською Народною Республікою, на півдні з Південною Кореєю, на північному сході із Росією, на сході омивається Японським морем, на заході — Жовтим морем. Має площу 120,538 км². Столиця — місто Пхеньян. Рельєф: широка прибережна рівнина на заході піднімається до гір, розділених глибокою долиною посередині.
Найвища точка країни — г.Пектусан (2,744 м. над рівнем моря). Найнижча точка — Японське море.
Природні ресурси — свинець, вольфрам, вугілля, цинк, графіт, залізна руда, мідь, золото, сірчаний та залізний колчедан, сіль, флюорит, можливість встановлення гідроелектростанцій.
[ред.] Природні перешкоди розвиткові країни
Весняна сильна посуха, на зміну якій приходять дощі та повінь. Бувають буревії на початку осені.
[ред.] Проблеми навколишнього середовища
Забруднення води, нерівномірне розповсюдження питної води, поширені захворювання, які передаються водними шляхами, надмірна вирубка лісів, ерозія та деґрадація ґрунтів. Хоча при цьому у КНДР цілком майже немає забруднення повітря, адже у країні не розвинуті чорна та нафтопереробна галузі промисловості.
[ред.] Історія
Див. Історія Кореї
У 1905 році Корея підпала під юрисдикцію Японії, і у 1910 році Японія повністю приєднала Корею до своєї імперії. Після капітуляції Японії у 2-й світовій війні, Корея була окупована у 1945 році двома державами, які раніше оголосили стан війни з Японією, — СРСР зайняв північну частину країни, США зайняли її південну частину. Цей поділ мав тимчасовий характер, малися плани щодо об‘єднання країни у майбутньому. В двох зонах впливу з часом відбулися заснування 2 різних урядів, — комуністичний північнокорейський та капіталістичний ліберальний уряд в південній частині.
15 серпня 1948 року південну частину Кореї проголошено Республікою Корея. В свою чергу північні комуністи проголосили північну частину країни Народною Демократичною Республікою Кореєю 9 вересня 1948. Жодну сторону незадовільняло такий розподіл країни, почались сутички, громадянська війна, та нападом Північної Кореї на Південну Корею розпочалася Корейська війна.
Війна тривала до 1953 року і стала найкривавішим конфліктом після Другої світової війни. За Угодою про перемир'я, підписаною 27 липня 1953 року, Північну і Південну Корею розділяє воєнно-демаркаційна лінія, по обидві сторони якої проходить демілітаризована зона загальною шириною чотири кілометри.
Офіційною ідеологією держави є ідеї чучхе, яку її творці — Кім Ір Сен та Кім Чен Ір визначають як «філософську ідеологію, в центрі уваги якої стоїть людина».
У липні 1972 року було підписано Сумісну заяву Півночі і Півдня, в якому були зафіксовані основні принципи об'єднання: самостійно, без опори на зовнішні сили; мирним шляхом; на основі «великої національної консолідації». Об'єднання країни в Пхеньяні бачили шляхом створення конфедерації (Конфедеративна демократична республіка Корея) за формулою «одна нація, одна держава — дві системи, два уряди».
У 1991 році КНДР і Республіка Корея уклали Угоду про примирення, ненапад, співпрацю і обміни, в 1992 році прийняли Сумісну декларацію про денуклеаризацію Корейського півострова.
13—15 червня 2000 року в Пхеньяні відбувся перший в історії міжкорейський саміт. За його підсумками голова Комітету оборони КНДР Кім Чен Ір і тодішній президент РК Кім Де Джун підписали Сумісну декларацію Півночі і Півдня (15 червня), що нині розглядається як основоположний документ в питаннях об'єднання на довгострокову перспективу. У декларації, зокрема, мовилося про намір сторін добиватися об'єднання країни «силами самої корейської нації».
2—4 жовтня 2007 року в Пхеньяні пройшла друга міжкорейська зустріч на вищому рівні, за підсумками якої Кім Чен Ір і президент РК Но Му Хьон підписали «Декларацію про розвиток міжкорейських відносин, мир і процвітання», що розвиває ідеї і принципи Сумісної декларації 2000 року.
Характерною особливістю розвитку політичного діалогу відносин Півночі і Півдня залишається нестабільність. При цьому міжкорейське економічне співробітництво останніми роками розвивається достатньо стійко. Обсяг торгівлі між Північчю і Півднем в 2007 році склав близько 1,5 мільярдів доларів США. Найбільшими поточними проектами є Кимгансанська туристична зона, Кесонська промислова зона, з'єднання залізниць й автомобільних доріг Півночі і Півдня на східному і західному узбережжі. Крім того, Південна Корея надає Півночі значну економічну і гуманітарну допомогу. У 2007 році Пхеньян отримав від Півдня 400 тисяч тон рису на кредитній основі.
[ред.] Економіка
Ця країна має найбільш ізольовану та проблематичну економіку, що планується верхівкою, тобто комуністичною партією країни. Погодні умови, брак палива та техніки для цивільного вжитку, брак капіталовкладень у галузі промисловості окрім воєнної мають негативні наслідки для економіки Північної Кореї. З середини 90-х років країна офіційно визнала існування голоду. Світовим благодійним організаціям був відкритий доступ до раніше закритої країни задля допомоги голодуючим. За офіційними даними комуністичної сторони з 1995 року від голоду загинули 220 тисяч жителів, за іншими неофіційними підрахунками число померлих наближається до 2-х мільйонів. Основними економічними помічниками Північній Кореї виступили США, Європейський Союз та Південна Корея.
Валовий внутрішній продукт у 2002 році складався з таких основних секторів: сільське господарство 30%, промисловість 34%, послуги 36%.
2005 рік продемонстрував такий розподіл робочих місць: сільське господарство 36%, промисловість та послуги 36%.
Основні галузі промисловості країни: воєнна, машинобудівна, електровиробна, хімічна, гірнича промисловість (видобуток залізної руди, вугілля, графіту, магнезиту, цинку, міді, свинцю, дорогоцінних металів), металургія, текстильна, харчова, туристична.
У 2004 році країна експортувала мінерали, металургійну продукцію, вироби різного вжитку, зброю та боєприпаси, текстиль, риболовне приладдя.
Партнерами з експорту у 2004 року були: Китай — 45,6%, Південна Корея — 20,2%, Японія — 12,9%.
Того ж року статтями імпорту були паливо, вугілля, машини та механізми, текстиль, зернові.
Основні партнери з імпорту на 2004 рік: КНР — 32,9%, Таїланд — 10,7%, Японія — 4,8%.
Див. також: Корисні копалини КНДР, Історія освоєння мінеральних ресурсів Кореї, Гірнича промисловість КНДР.
[ред.] Комунікації і зв`язок у Північній Кореї
Інтернет
Інтернет та інші технології, пов`язані із мережами, розвиваються повільно, під наглядом державних спецслужб. Декілька інтернет-кафе у Пхеньяні (переважно у великих готелях) мають обмежений доступ до мережі.
Мобільний зв`язок
У березні 2009 року Уряд Північної Кореї скасував заборону громадянам на користування мобільними телефонами. Мешканці Пхеньяна тепер можуть купити телефони і підключитися до оператора Koryolink, створеного разом із єгипетською телекомунікаційною фірмою. Здебільшого зв`язком користуються держслужбовці, бізнесмени та іноземці. Серед простого народу дуже мало здатних заплатити 100 євро за підключення та ще близько двохсот за сам телефон.
Компанія SUNNET (KPTC, GSM 900), яка колись була єдиним постачальником сотового обслуговування у КНДР, офіційно не підтримує роумінгу з іншими країнами. Проте поблизу Південної Кореї можна підключитися до її операторів. Також на Півночі (за сприятливих умов) можна підключитися до операторів російського Далекого Сходу і Китаю.
Телефонний зв`язок
Телекомунікаційна система країни доволі застаріла. Телефонні дроти здебільшого протягнуті лише до державних установ та організацій, а також до великих поштових офісів. На вулицях телефонів-автоматів і телефонних будок майже немає. Також деякі столичні готелі надають послугу міжнародних дзвінків за тарифом 1 хвилина = 4-5 євро (якщо хвилина неповна, то округлюється у більший бік). Можна використовувати телефон, телекс і факс у Центрі Міжнародного Зв`язку. У провінційних готелях міжнародний зв`язок є, проте там такої послуги туристам не надають.
Міжнародний код країни — 850. Міські коди: Пхеньян — 2, Хамгьон — 9, Чхонджин — 73.
Усі номери, що починаються з 381, використовуються лише для міжнародних викликів, а ті, що починаються з 382 — тільки всередині країни.
[ред.] Інфраструктура
У країні дуже поширеним є велосипедний рух, але навіть велосипед можуть дозволити собі не всі. Автомобіль має лише незначна частка населення, здебільшого через те, що в цій ізольованій країні є багато проблем із постачанням нафти.
Метро є лише у Пхеньяні. Характерними ознаками є повна відсутність реклами і своєрідне освітлення ескалаторів. У кожному поїзді має перебувати портрет Кім Ір Сена. Метро саме по собі невелике, проте найдешевше у світі: один жетон коштує лише 5 вон (це при курсі валют 1 доллар≈2600 вон). Цікавим також є те, що, хоча двері у вагоні відкриваються автоматично, проте зачиняти їх потрібно самостійно (для цього на дверях є спеціальні ручки). До того ж, можна помітити вміння корейців вигадувати цікаві світильники, та й взагалі вміння гарно оформлювати інтер’єр метро.
Маршрутних таксі у КНДР немає, зате непогано розвинутим є тролейбусний рух. Що цікаво: пресів у корейців немає, тому всі тролейбуси виробляються вручну.
У Пхеньяні не працюють світлофори — замість них на вулицях стоять регулювальники, найчастіше жінки. Напевно, це зроблено для того, щоб забезпечити зайнятість і зробити місто більш привабливим.
[ред.] Туризм
Через політичну ізоляцію туризм не дуже розвинений, проте громадянам інших країн в'їзд не забороняється. У КНДР туристів приваблює неосталінська атмосфера, будівлі і просто комуністичний спосіб життя. Приїжджають сюди здебільшого китайці, для яких, до речі, працюють спеціальні казино (КНР забороняє у себе казино, крім Макао) і молодь з пострадянських країн, яка хоче відчути життя у СРСР. Китайців також приваблюють дешеві, порівняно з китайськими, товари.
Якщо до країни хоче потрапити громадянин Південної Кореї, йому потрібно отримати дозвіл від посольств і Північної, і Південної Кореї (для громадян інших держав потрібний лише дозвіл посольства КНДР).
Громадянам України візи отримувати не потрібно. Корейцям є чим здивувати туристів: від специфічного корейського вбрання до не менш специфічної корейської кухні. Для туристів спеціально виготовляють три сорти горілки: тростинна, женьшенева і, найдорожча, зі змією.
[ред.] Адміністративний устрій
Адміністративно КНДР складається з дев'яти провінцій, міста центрального підпорядкування Пхеньяну, повітів (міських районів), сіл (міських кварталів). Особливим адміністративним статусом володіють торгово-економічна зона «Расон» (район центрального підпорядкування), Кесонська і Кимгансанська спеціальні економічні зони, місто Нампхо (місто особливого підпорядкування у складі провінції Південна Пхьонан).
- Провінція Чаган (慈江道, Чаган-до)
- Північна провінція Хамгьон (咸鏡北道, Хамгьон-пукто)
- Південна провінція Хамгьон (咸鏡南道, Хамгьон-намдо)
- Північна провінція Хванхе (黃海北道, Хванхе-пукто)
- Південна провінція Хванхе (黃海南道, Хванхе-намдо)
- Провінція Канвон (КНДР) (江原道, Канвон-до)
- Північна провінція Пхьонан (平安北道, Пхьонан-пукто)
- Південна провінція Пхьонан (平安南道, Пхьонан-намдо)
- Провінція Янган (兩江道, Янган-до)
КНДР — соціалістична держава. Вища державна посада — голова Комітету оборони. Найвищий військовий орган державної влади КНДР — Міністерство оборони. Законодавча влада здійснюється Верховним народним зібранням, виконавча ‑ кабінетом міністрів.
Національні свята:
- 16 лютого — День народження Кім Чен Іра, лідера КНДР;
- 15 квітня — Свято сонця (День народження Кім Ір Сена, попередника Кім Чен Іра);
- 9 вересня ‑ День утворення КНДР (1948).
[ред.] Культура
Уся культура підвладна державі. У країні виготовляють кінофільми у стилі «соціалістичного реалізму з корейським відтінком». Виготовляються й мультиплікаційні фільми. За деякими джерелами північнокорейські мультиплікатори доволі часто виконують замовлення для європейських і американських студій. В останнє десятиріччя у КНДР нелегально потрапляють південнокорейська музика та фільми.
[ред.] Мови та етнічні групи
Етнічні групи: корейці — 99 відсотків, є невелика китайська діаспора. Корейська мова є державною.
[ред.] Релігія
| Релігії Північної Кореї | ||||
|---|---|---|---|---|
| релігія | відсоток | |||
| Атеїзм | 71.2% | |||
| Чхондоїзм | 12.9% | |||
| Корейський шаманізм | 12.3% | |||
| Християнство | 2.1% | |||
| Буддизм | 1.5% | |||
У Конституції КНДР проголошено свободу релігії. Насправді ж, усі релігії були жорстоко придушені. Християнство від початків КНДР сприймалося корейцями як ворог комунізму. Тисячі християн були вбиті під час і після Корейської війни. В 1945 р. в Пхеньяні було 13% християн (всього — 400 тис. на півночі Кореї). Більшість із них втекли на Південь. Церкви були розриті бульдозерами. У країні є офіційна ідеологія — чучхе. Також діють два протестантських храми, один католицький (не визнає влади Ватикану) і один православний.
[ред.] Музика
[ред.] Див. також
[ред.] Примітки
- ↑ http://nightearth.com/index.php?lat=38.513788&lng=128.693848&z=6 Night Earth.com
- ↑ http://visibleearth.nasa.gov/view_rec.php?id=1438 Оригінал фото
[ред.] Джерела
- ЦРУ. Світова книга 2006. (англ.)
- Громадське Незалежне Радіомовлення США (англ.)
- Костянтин Раковський. Між двома Кореями // Український тиждень, №49 (162), 3.12.2010
- Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X
[ред.] Посилання
- «Естественная смерть корейского сталинизма» Лекция Андрея Ланькова
- Офіційний журнал "Корея сьогодні"
|
|||||||
|
|||||||||||
|
|||||||||||
