Відплиття на острів Кіферу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Відплиття на острів Кіферу

Pèlerinage à l'île de Cythère
L'Embarquement pour Cythere, by Antoine Watteau, from C2RMF retouched.jpg
Автор Антуан Ватто
Час створення 1717
Розміри 129 × 194 см
Матеріал олія на полотні
Місцезнаходження Лувр (Париж, Франція)


Паломництво на острів Кіферу

Embarquement pour Cythère
Antoine Watteau 034.jpg
Автор Антуан Ватто
Час створення 1718
Розміри 129 × 194 см
Матеріал олія на полотні
Місцезнаходження Замок Шарлоттенбург (Німеччина)

Відплиття на острів Кіферу (фр. Pèlerinage à l'île de Cythère) — перша картина Антуана Ватто 1717 року із серії «галантних святкувань».

Тема картини Антуана Ватто була настільки новою, що для неї довелося відшукати новий термін - "галантні святкування". Черпаючи натхнення в театрі, художник зображує закоханих у вечірніх сукнях. Ці люди вирушають у пошуках кохання на острів Кіферу (Цитеру), до статуї богині Афродіти. Зображення природи в райдужному світлі має багато спільного з венеціанським живописом.

Опис[ред.ред. код]

У стародавні часи острів Кіфера (Цитера), що розташований на грецьких островах Егейського моря, вважався одним з головних центрів культу Афродіти. На острові знаходився храм Афродіти, богині вроди й кохання. Острів є символом любовних утіх.

Зеленіючі дерева, пухкенькі амури, закохані пари, чудові шовкові сукні надають рідкісну грацію галантним сценам цієї картини.

Прикрашена гірляндами статуя Афродіти з Еросом означає, що зображений тут ідилічний світ пов'язаний з пошуками кохання. Хоча в картині відсутні еротичні епізоди, вона наділена безсумнівною чуттєвістю. Але, як часто буває у Ватто, чарівна фривольність картини затьмарена відтінком меланхолії: жіноча фігура в центрі з жалем оглядається назад, як би натякаючи на швидкоплинність насолоди.

Існує ще одна, дуже схожа картина Ватто "Паломництво на острів Кіферу», яка була створена роком пізніше. За картину «Паломництво на острів Кіферу» Ватто був прийнятий у члени французької Академії[1]. Ця мальовнича елегія Ватто будується не на колізії, дії (неясно навіть, відплиття або повернення зображено на полотні), а на ледь помітних відтінках настрою.

Композиція картин «Прибуття на острів Кіферу» і «Паломництво на острів Кіферу» позбавлена ​​стійкості: герої то групами прямують вглиб картини, то розходяться парами, то раптом звертаються до глядача жестами чи поглядом. Персонажі немов підпорядковуються «видимій» музиці.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Zaczek, Iain “The Pilgrimage to Cythera,” 1001 Paintings You Must See Before You Die, ed. Farthing, Stephen (London: Quintet, 2006) 292.
  • Janson, H.W., Janson, Anthony F., History of Art: The Western Tradition, Revised 6th ed. (New Jersey: Pearson-Prentice Hall, 2004) 626-627.
  • d’Harcourt, Claire, Masterpieces Up Close: Western Painting from the 14th to 20th Centuries (San Francisco: Chronicle, 2004) 30-31, 36-37.

Посилання[ред.ред. код]