Антуан Ватто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Антуан Ватто
Antoine Watteau
Antoine Watteau by François Boucher.jpg
Малюнок Франсуа Буше, портрет Ватто ( переведений в гравюру )
Ім'я при народженні Antoine Watteau
Дата народження 10 жовтня 1684(1684-10-10)
Місце народження Валанс'єн
Дата смерті 18 липня 1721(1721-07-18) (36 років)
Місце смерті Париж
Національність Франція Франція
Громадянство Франція
Жанр , біблійні і жанрові картини, міфологічні твори
Навчання Клод Жилло, Клод Одран
Напрямок рококо
Роки творчості 1700 — 1720
Покровитель П'єр Кроза

Антуан Ватто — (фр. Antoine Watteau. хрещений 10 жовтня 1684 — †18 липня 1721) — французький художник, представник рококо. Писав переважно жанрові картини.

В листі з Орської фортеці до І. Фундуклея 16 липня 1847 року Тарас Шевченко писав, що серед відібраних у нього під час арешту малюнків був оригінал Ватто.

Біографія[ред.ред. код]

Провінційна юність[ред.ред. код]

Народився в місті Валанс'єн, що належало Фландрії і яке нещодавно загарбали війська короля Луї XIV. Батько, заможний ремісник і власник будинку, був п'яниця і бешкетник, нічого добропорядного не міг дати своєму другому сину. За свої дебоші неодноразово карався церковним головою і навіть тюремним ув'язненням.

Єдиний відомий художник в місті — другорядний, провінційний майстер Жак-Альбер Жерен, ймовірно, і був першим вчителем Антуана. Юнак міг потрапити під примусовий рекрутський набір у армію войовничого Луї XIV, що продовжував загарбницькі війни. Тому втік з дому і пішки дістався Парижа, де бажав продовжити художнє навчання.

Ранішній період[ред.ред. код]

Портрет Ватто Антуана, Художниця Розальба Кар'єра

В Парижі почав працювати як копіїст чужих картин. Багато і майстерно малює, пізніше його малюнки стануть предметом колекціонування відомих музеїв світу. Серед малюнків Ватто — хлопець, що чистить взуття, стара з прялкою, актори в різних розворотах, безлюдна алея парку з павільйоном, голівки жінок. І ці аркуші надзвичайно сер'йозні і позбавлені іронії чи мерехтливих, нестійких настроїв його картин.

Ватто був помічений меценатом і гравером на ім'я Жан Маріетт. Навчання продовжив у Клода Жилло, місцевого живописця, що малював картини на продаж і займався театрально-декораційним мистецтвом. Так театр (тількі з глядацької зали) назавжди увійшов в душу і твори Ватто.

Але його перші картини майже цілком жанрові -це сцени з балаганних вистав чи побуту вояків («Вояки на відпочинку», «Сатира на сучасних лікарів»). Фігури були маленькі, а сюжети нагадували мізансцени вистав. Малював він і релігійні картини, але недоліки освіти і художнього навчання успіху не принесли. Реальне життя і театральні враженя через призму його фантазій стануть провідними мотивами його творчості.

Народження рококо і П'єр Кроза[ред.ред. код]

Хворобливий і несміливий Ватто разом з італійкою художницею Розальбою Кар'єрою стояв біля витоків стилю рококо. Цьому всіляко сприяв найбільший і могутніший з меценатів доби - мільйонер П'єр Кроза . Піклуючись про відлюдкуватого і хворобливого художника, Кроза забрав його в свій паризький палац, де той отримав житло, стіл і, ймовірно, вперше достатні умови для творчості. З цього часу картинами Ватто почали прикрашати палаци вельмож, адже сюжетами його картин стають тетральні сцени і дозвілля аристократів. Мистецтво доби старанно відверталось від повсякденних проблем.

Стиль рококо створений для жінки-аристократки й пристосований до її смаків і примх. Майже головним словом доби рококо було слово «примха» (каприз). У мистецтві визначається легкими, нервовими, ніжними та химерними формами («грайливе» рококо). Він виявився насамперед у розплануванні і декорації інтер'єру (палаців, церков, костьолів), в створенні меблів, в ужитковому мистецтві. Займався декором інтер'єрів в стилі рококо і Ватто, хоча інші майстри досягли в цьому значно більших успіхів (Жермен Бофран, Франсуа Буше, Жан-Оноре Фрагонар тощо).

Вельможі доби рококо поставили за мету щоденні насолоди. Насолодам повині були сприяти розкішні інтер'єри палаців і церков, розкішні сукні, черга свят в садах бароко і в павільйонах влітку, а взимку в палацах. Бідний художник був лише малопомітним глядачем цих свят. Хтось точно зауважив, що картини Ватто нагадують сцени, помічені перехожим з вулиці крізь грати розкішних французьких парків. Ватто лише свідок чужих свят, що не мав прав ні втручатися в них, ні брати там участь.

Обрання в Королівську академію[ред.ред. код]

Аби мати право професійно займатися мистецтвом, в Парижі треба було мати визнання Академією. Ватто зробив свою пробу отримати Римську премію і поїхати на стажування в Італію. Але він отримав лише медаль, а премію віддали іншому. Обрання в академіки сталося пізніще і без стажування в Італії. Картини Ватто помітив художник Шарль де ля Фосс(1636—1716)і настояв на визнанні художника Академією. З нагоди визнання Ватто і намалював велику (за розмірами) картину « Паломництво на острів Цитеру», тобто на острів богині кохання Венери. За правилами сюжет картини вільно обирав художник. Ватто обрав зображення товариства, що відправлялося на казковий острів кохання.

Вже тоді виявилося, що картини новообраного художника не вкладаються ні в який жанр. Для нього і вигадали незвичний — «майстер галантних свят».

Невідомо, чи давав назви своїм картинам Ватто. Багато з них мають по декілька назв, що дали власники картин («Пані шукає пригод» і «Кокетка», «Серенада» і " Спокусник ", «Краєвид» і «Товариство в парку»). Ще більще суперечок з сюжетами.


Рококо і людські долі[ред.ред. код]

В живопису доби рококо переважали свята і театральні вистави, безкінечні закохані пари міфологіних персон. Малював подібні картини і Ватто, але вони не найкращі в його творчому надбанні.

В портретах доби рококо всі підкреслено усміхнені, люб'язні, витончені. Але це була маска, що приховувала числені недоліки і надзвичайно складні проблеми реального, страшного життя. Про добу рококо і панівні настрої аристократів точно напише граф де Сегюр :

Ліві лапки «Без жалю про минуле, без жаху перед невідомим майбутнім, ми весело йшли по квітучій галявині,під якою була справжня безодня » Праві лапки

Це було свято посеред чуми — з штучно скасованими проблемами, туберкульозом, сифілісом, контрастами між багатством і бідністю, смертю.

Примхливе і чудернацьке мистецтво рококо було скасоване новою і могутньою хвилею класицизму кінця 18 століття і стилем ампір.

Неповний перелік відомих картин Ватто[ред.ред. код]

Товариство в парку, Бостон, США.

Країни світу, де зберігають твори Ватто[ред.ред. код]

Antoine Watteau - La Partie carrée.jpg
  • Велика Британія
  • Іспанія
  • Німеччина
  • Росія
  • США
  • Франція

Посилання[ред.ред. код]


Література[ред.ред. код]

  • Шевченківський словник: У двох томах / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — К.: Головна редакція УРЕ, 1978.
  • Dormandy, Thomas. «The White Death: the History of Tuberculosis». New York University Press, 2000.
  • Levey, Michael, Rococo to Revolution. Thames and Hudson, 1966.
  • Roland Michel, Marianne, Watteau. Flammarion, 1984.
  • Schneider, Pierre, The World of Watteau. Time-Life Books, 1967.
  • Герман М. Ю. «Антуан Ватто», серия «Жизнь в искусстве», Л., «Искусство», 1984 (рос)
  • альбом «Антуан Ватто», Л, «Аврора», 1971, серия «Мастера мировой живописи», текст — Герман М. Ю.(рос и англ.)

Див. також[ред.ред. код]