Вікіпедія:Вікізустрічі/151
Вікіекспедиція до Піщанського району Вінницької області
| Деталі підготовки до зустрічі |
|---|
|
Час: 6-7 вересня 2014 року Планується експедиція по населених пунктах Піщанського району Вінницької області. Тривалість 1-2 дні (субота-неділя). Планується об'їхати всі населені пункти району. Якщо все встигнемо, то можна буде охопити і інші території. Можливий варіант продовження експедиції у сусідньому Кам'янському районі Придністров'я. Для бажаючих поїхати до Придністров'я при собі мати закордонний паспорт! Всі інші деталі поїздки прохання узгоджувати зі мною. --visem (обговорення) 11:19, 1 вересня 2014 (UTC) Учасники:
Запитання[ред. код]Як і коли будемо туди добиратися? Це ж все-таки 160 км від Вінниці. --Nickispeaki (обговорення) 12:09, 1 вересня 2014 (UTC)
|
Експедиція пройшла успішно, змогли об'їхати всі населенні пункти Піщанського району. Також залишилось трохи часу і ми поїхали до Придністров'я та відвідали село Хрустова та м. Кам'янка. Фото з цих населених пунктів були завантажені мною раніше, але ми також зробили декілька нових світлин. --visem (обговорення) 8 вересня 2014 (з розсилки)
Звіт[ред. код]
Маршрут:
6 вересня[ред. код]
- Рудниця 6:10 - Рудницьке 6:29 - Городище 6:46 - Рудницьке 6:29 - Козлівка 8:05 - Чорномин 8:25 - Рибки 10:08 - Чорномин 10:31 - Попелюхи 10:34 - Гонорівка 11:01 - Козацьке 11:31 - Брохвичі 12:01 - Піщанка 14:01 - обід - Студена 15:00 - Чабанове (селище) 15:10 - П'ятихатка - Палійове 15:30 - Червона Поляна 16:35 - Затишне - Яворівка 17:29 - Рудниця 17:58 - Ставки 18:18 - Миролюбівка 19:10 - Зачарована Долина 19:10 - Миролюбівка 19:29 - Піщанка 19:50 - Миколаївка - Трудове - Дмитрашківка
7 вересня[ред. код]
- Дмитрашківка 6:57 - Кукули 7:47 - Трибусівка 8:16 - Калинівка - Верхня Слобідка - Грабарівка 8:47 - Болган 9:51 - Трибусівка 10:28 - Кукули 10:45 - П'ятихатка (селище) - Болган 10:50 -
Кордон перейшли пішки і, насолоджуючись молдовськими краєвидами, поволі дісталися до центру с. Хрустова, звідки маршруткою доїхали до Кам'янки.
ПМР:
- Хрустова 13:00 - Кам'янка (Молдова) 13-30-17-00
Виїхали з Кам'янки маршруткою "Кишинів - Вапнярка" о 17-00 до Піщанки. Звідти - на таксі до залізничної станції.
Добравшись з пересадкою в Козятині до Рудниці, нас зустріли Перший заступник Голови Піщанської РДА Денисов Дмитро Дмитрович та директор комунального закладу "Піщанська ДЮСШ" Твердохліб Валерій Олексійович, який погодився на своєму авто провезти нас по району. Спочатку дорога від Рудниці пролягала в село Городище. Незабутнє враження справив туман над річкою Савранкою. Дане село хоч і є віддаленим, проте багато в чому жителям допомагає наявність вузькоколійної залізниці Рудниця-Гайворон. Наступним відвіданим селом було Рудницьке, де нас зустрів Голова сільської ради Ткачук Володимир Микитович, а пізніше, випадково проходячи повз нас, експедицією зацікавилась і секретар Гичка Галина Олександрівна.
Після Рудницького відвідали село Козлівку, а за нею одразу починається Чечельницький район, і одразу на початку району ми побачили табличку пам'ятки природи "Кармалюкове поділля". Пофотографувавши чудові місцеві краєвиди, наша експедиція вирушила далі до Чорномина. У Чорномині ми побачили багато цікавих об'єктів, зокрема палац, який схожий на Білий дім. Також в Чорномині побудовано сонячну електростанцію, і ще нашій експедиції, завдяки точній адресі у списку пам'яток, вдалося віднайти пам'ятку природи - дуб пірамідіальний, який росте прямо на приватному подвір'ї. У Чорномині з нами спілкувалась секретар сільської ради Бондурівська Світлана Степанівна. Ми відвідали дитячий садок, де мали зустріч з його директором та працівниками. Приємно враженні інтер'єром дитячого садка, та те що тут працюють небайдужі люди. А ще у дитячому садку створено краєзнавчий музей! У школі, яка знаходиться у Чорноминському палаці, нас зустрів її директор - Броль Руслан Миколайович, який провів нам коротку екскурсію.
Після Чорномина відвідали віддалене село Рибки, де зробили декілька фотографій та поспілкувались з місцевим жителем. Далі поїхали до селища Попелюхи, де сфотографували залізничну станцію, а також зустріли її начальника Бородатого Сергія Борисовича. З Попелюхів маршрут проліг до села Гонорівка де на нас очікувала касир сільської ради Людмила Олександрівна Маркевич. Головними об'єктами в селі були палац та парк. Людмила Олександрівна пройшлася з нами по парку, в якому ростуть незвичайні дерева. За її словами в парку стояли таблички з назвою дерева, проте на місці їх не було. Запам'ятали лише де росла йодовита липа.
Цікавою виявилась подорож до села Козацьке. На карті там намальована дорога найгіршої якості, та й їхати десь 5 км від Гонорівки. Взагалі на карті село дуже маленьке та віддалене, тому ми думали, що можливо там зараз ніхто не живе. Проте ця думка виявилась далеко помилковою, жителі там є, і не один, хоча й не дуже багато. Один місцевий житель із задоволенням відповів нам на наші запитання та розповів історію та походження назви села. Виявляється село Козацьке засноване лише близько 100 років тому, а назва походить від того, що тут знаходилась козацька сотня, яку пан розмістив для оборони під час революції. Ще цей житель дуже хоче, щоб у селі відновили кордон (курінь). Пізніше він повів нас у гості до найстарішої жительки села, яка нині проживає у будівлі, збудованій за панських часів. Вона розповіла, що все життя її було пов'язане з партійною діяльністю та має власноручно вишитий портрет Леніна. Жінка довго шукала той портрет для фотографії та вмовляла почекати, проте у нас не було достатньо часу і ми поїхали далі.
Після того через село Брохвичі поїхали до Піщанки, де мали невеличку фотопрогулянку та обід. Після обіду вирушили в напрямку села Студена. Крім самого села, відвідали також бригадні селища Чабанове, П'ятихатка, Палійове, Червона Поляна та Затишне. Спілкувались з місцевими жителями у Чабановому та Палійовому, не дивлячись на віддаленість селищ, мешканці запевняли нас що живуть добре і лиш хочуть щоб не було війни.
Згодом вирушили на північ району та відвідали село Яворівка, а потім село Ставки. У Ставках зустріли місцевого жителя, який розказав історію колишнього панського маєтку. Сам маєток не зберігся, лише показали де він знаходився, але збергся погріб, який ми б самостійно наврядчи б знайшли. Збереглась також будівля для прислуги, до якої у 1996 році дободували школу. Мешканець розказав цікавий факт, що будівля опалювалась за рахунок підземних вод. А ще в Ставках фотографували і пам'ятник Леніну, і пам'ятник Шевченку, і жертвам Голодомору, та воїнам Великої Вітчизняної війни. Поблизу останнього знаходиться давнє кладовище з цікавими кам'яними хрестами. Що то за поховання поки що так і невідомо. Також в Ставках є джерело, з якого багато жителів набирають воду. Та й взагалі у Піщанському районі вода досить хорошої якості.
Згодом наша експедиція відвідала село Миролюбівку. Спочатку ми спустились в долину річки Кам'янки, де проводяться різні святкування, а згодом пройшлись по центральній частині села. Привернув увагу такий собі музей край неба, де відображено історичні моменти з життя села.
Надвечір повернулись до Піщанки, де спочатку заїхали на стадіон, та зробили фотографію споруди. Водночас потрапили на тренування дітей з футболу, та сфотографували їх разом з свіжими нагородами, привезеними зі змагань. Очолює секцію під назвою "юний динамівець" тренер на громадських засадах Дідур Іван Михайлович.
Також ззовні сфотографували Піщанський краєзнавчий музей та заїхали на кладовище, де сфотографували могилу олімпійської чемпіонки Юлії Рябчинської.
Ввечері нас очікували в Дмитрашківці, куди й ми поїхали, а по дорозі сфотографували в'їзні знаки в маленьких селах Миколаївка та Трудове (останнє відоме як місцезнаходження виправної колонії).
У Дмитрашквці спілкувались з сільським головою Оленою Миколаївною Луньовою та з родиною вчителя Дмитрашківської ЗОШ Коваль Алли Анатоліївни. Тут ми залишились ночувати. В зв'язку з обмеженим часом, з Дмитрашківки на жаль не має багато фото, оскільки багато фото з села завантажено мною раніше. Проте варто згадати той факт, що в Дмитрашківці у 1914 році народився видатний український хоровий диригент, Герой України Павло Іванович Муравський, який нещодавно відзначив свій 100-річний ювілей. В селі 5 років тому відкрилась музей-садиба П.І. Муравського, на місці, де стояла його хата, а також щорічно проводяться фестивалі хорового співу імені Павла Муравського.
Наші провідники по району Дмитро Денисов та Валерій Твердохліб попросили Голову Дмитрашівської сільської ради, аби та провела нас зранку пішки на село Кукули, а там ми мали сісти на машину. І це виявилось зовсім не для економії пального було зроблено, а саме для того щоб ми побачили всю ту красу, яка відкривається з Дмитрашківськх пагорбів на чудову Кукулівську церкву!
Зустрівшись біля церкви в Кукулах о 8-ій ранку наступного дня ми вирушили далі до села Трибусівка. У селі наш погляд привернула будівля сільської школи і випадково ми зустріли її колишнього директора Соломончука Михайла Миколайовича, який розповів нам її історію. Спустившись до Трибусівської церкви та зробивши кілька фотографіц по селу ми вирушили до села Калинівки, до якого ведуть польові дороги. Це єдине село в районі де ми не знайшли людської житєдіяльності, крім оброблених полів навколо селища.
Наступним за маршрутом було село Верхня Слобідка. Це одне з найвіддаленіших сіл району, проте воно дуже мальовниче, оскільки можна годинами милуватися долиною річки Вільшанка. У селі ми побачили мабуть всіх або майже всіх жителів, оскільки в той час був базарний день. Жителі зраділи, що до їх села нарешті завітав представник районної влади та вислухав їх.
З Верхньої Слобідки вирушили до села Грабарівки, яке розташоване по обидва береги маленької річки Вікниця, які з'єднані між собою великою кількістю пішохідних містків.
Останнім населеним пунктом в районі було прикордонне село Болган, де ми пофотографувавши у центрі села, поїхали на автодорогу де занходиться міжнародний пунт пропуску. Попрощавшись з нашими провдниками, ми пішли пішки через кордон.
Пройшлись пішки від придністровського кордону до центру села Хрустова (в багатьох картах помилкова назва Хрістова) вздовж алеї сосен з довгими голками, які ми не зустрічали у Піщанському районі. Насолодившись місцевими краєвидами по дорозі, в центрі села сіли на маршрутку до райцентру - м. Кам'янки, де також зробили коротку фотопрогулянку центром та спустились до Дністра. Покупавшись в Дністрі та зробивши декілька покупок ми повернулись за маршрутом до Рудниці, звідки вирушили до Києва.
Фотозвіт[ред. код]
-
Початок Вікіекспедиції, поїзд Ковель-Одеса на платформі станції Рудниця, 6 вересня 2014, 06:12:56 -
Ставок на річці Савранка у селі Городище -
На вузькоколійній залізниці у с. Городище, 7:05 -
На вузькоколійній залізниці у с. Городище, 7:05
список сіл[ред. код]
Адміністративний устрій Піщанського району
Піщанський район Вінницької області має 2 селищні та 13 сільських рад, які об'єднують 29 населених пунктів та підпорядковані Піщанській районній раді. Адміністративний центр — смт Піщанка[1].
Список рад Піщанського району[ред. код]
- Скорочення: м. — місто, с. — село, смт — селище міського типу, с-ще — селище
Всього 29 населених пунктів, в дужках зазначена кількість жителів.
Всього було зроблено близько 1500-1800 фотографій.
Враження учасників[ред. код]
Це була дуже класна вікіекспедиція. Вперше після Макарівського району ми об'їхали геть усі села одного адміністративно-територіального району України. Тільки один цей факт виводить подорож до Піщанського краю в перші ряди за значимістю серед Українських Вікіекспедицій. Якщо зробити рейтинг серед тих експедицій, у яких мені довелося побувати, він буде виглядати так: Чорнобиль - Соловки - Макарів - Коростень (1+2) - Піщанка...
Хочу окремо подякувати нашій "команді": Вікторові Семенюку, Дмитру Денисову, Миколі Приходьку і Валерію Твердохлібу, а також усім, хто так гостинно зустрічав нас у мальовничих ярах чарівного Поділля! --Jbuket (обговорення) 18:25, 3 жовтня 2014 (UTC)
Див. також[ред. код]
- Перша вікіекспедиція Чернігівським районом
- Вікіекспедиція до Макарівського району Київської області, 26-27 серпня 2011, ПЕРША вікіекспедиція Україною