Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ЕРСТЕНЮК Микола Васильович
ЕРСТЕНЮК Микола Васильович (12.12.1892—03.11.1937) — правознавець. Н. в с. Перерісль (нині село Надвірнянського р-ну Івано-Франк. обл.). Закінчив г-зію в м. Коломия. Працював на нафтопромислах у Бориславі, вчився на юрид. ф-ті Львів. ун-ту. В роки Першої світової війни пройшов шлях від стрільця до поручника австрійс. 87-го піх. полку. Від 1916, після поранення, служив у Воєн. архіві у Відні. «Зазнайомившись, — як він сам засвідчив у своїй характеристиці, — із таємних актів Воєн. архіву з подіями пролетарської революції», «став симпатиком більшовизму». 1919—24 провадив більшовицьку пропаганду в Німецькім Яблоннім та Йозефові (Чехословаччина) серед вояків інтернованих формувань Української Галицької армії. Закінчив юрид. ф-т Карлового університету в Празі. 1924 вступив до Комуніст. партії Чехословаччини, прийняв громадянство УСРР і з першим транспортом галичан-політемігрантів виїхав в Україну (див. «Західноукраїнська еміграція» в УСРР 1920—1930-х років). Упродовж місяця — секретар комуніст. осередку політ. емігрантів на карантинному пункті Державного політичного управління УСРР в Києві, потім виїхав до Харкова, де працював у Наркоматі юстиції УСРР, 1925—27 — особистий секретар та прокурор для доручень при Наркомі юстиції УСРР та Ген. прокурорі УСРР М.Скрипнику. Займався упорядкуванням його (М.Скрипника) особистого домашнього й наркомівського архівів, підготовкою до друку його чернеток та ін. З переходом М.Скрипника на роботу до Наркомосу УСРР обійняв посаду помічника вченого секретаря Наркомосу УСРР й одночасно особистого секретаря Наркома освіти УСРР (1927—33).
19 лют. 1933 ув’язнений у сфабрикованій справі (див. «Української військової організації» справа 1933). 21 лют. «визнав» свою належність до УВО, його покази згодом були використані у кампанії дискредитації М.Скрипника. 23 верес. 1933 суд. трійкою при Колегії ДПУ УСРР засуджений до 10 років таборів. Утримувався на Соловках. Особливою трійкою Управління НКВС СРСР по Ленінгр. обл. 14 жовт. 1937 засуджений до розстрілу. Страчений в урочищі Сандормох поблизу м. Медвежогорськ (нині місто у Карелії, РФ). Реабілітований 3 серп. 1989.
Література[ред. код]
- Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20–50-ті роки ХХ ст.). К., 1994;
- Костюк Г. Сталінізм в Україні (Генеза і наслідки): Дослідження і спостереження сучасника. К., 1995;
- Даниленко В.М., Кузьменко М.М. «Персональний секретар» наркома юстиції і генпрокурора республіки: трагедія галичанина Миколи Ерстенюка. В кн.:
- Даниленко В.М., Кузьменко М.М. Соціальний тип та інтелектуально-освітній рівень номенклатури скрипниківського наркомосу: Біографічні нариси. Севастополь–Донецьк, 2003; Остання адреса: Розстріли соловецьких в’язнів з України у 1937–1938 роках, т. 1–2. К., 2003;
- Рубльов О. Західноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних політичних та культурних процесах (1914–1939). К., 2004.
Джерела[ред. код]
- Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.
Автор: О.С. Рубльов.; url: http://history.org.ua/?termin=Erstenyuk_M; том: 3