Віржіні Жиро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віржіні Жиро
фр. Virginie Girod
Народилася 22 вересня 1983(1983-09-22) (40 років)
Рійє-ла-Пап
Країна  Франція
Діяльність історикиня, колумністка
Alma mater Університет Жана Мулена Ліон 3 і Університет Париж IV (2011)[1]
Науковий ступінь докторський ступінь[1] (2011)
Науковий керівник Yann Le Bohecd[2][1] і Gilles Saurond[2][3]
Знання мов французька
Заклад Université populaire de Caend, Chérie 25d, Historiad і Le Point

Віржіні Жиро (англ. Virginie Girod) — історик і колумніст, спеціалізується на історії жінок[4] і сексуальності.

Біографія[ред. | ред. код]

Віржіні Жиро народилася 22 вересня 1983 року в Рійе-ла-Пап[5]. Там вона навчалася в середній школі Альбера Камю з 1998 по 2000[6].

Вивчати історію почала в Університеті Ліон-3 імені Жана Мулена (2000-2005), продовжила — в Університеті Париж IV Сорбонна (2005-2011).

У 2011, під курівництвом Яна Лебоєка та Жиля Сорона, захистила дисертацію 3-го циклу на тему «Жіночий еротизм у Римі, Лаціумі та Кампанії, при Юліях-Клавдіях та Флавіанах: дослідження в галузі соціальної історії»[7].

З 2014 по 2016 роки Віржінія Жиро викладала римську історію в Канському народному універститетті.

З вересня 2018 викладає курси з Стародавнього Риму в Університеті Париж Дідро в рамках відкритого університету.

Вона бере участь у численних журналах, таких як Lire, Le Point, Civilizations и Historia

Радіо[ред. | ред. код]

З 2017 по 2019 рік разом із Кристофон Діке брала участь у програмах на Storiavoce, веб-радіо, присвяченому виключно історії.

З 2019 до 2021 року Вірджія веде нічну програму Histoires Intimes, під час якої відповідає на запитання слухачів у супроводі запрошених терапевтів[8].

У вересні 2021 приєдналася до команди щотижневого шоу Entre dans l'histoire на каналі RTL. При цьому вона регулярно виступає на цьому радіо як історичний оглядач.

З вересня 2022 року Віржині веде програму Au coeur de i l'histoire, що випускається Europe 1 і доступна у форматі подкасту .

У той же час, кожні два тижні вона веде колонку під назвою Мої предки в різних епохах у шоу Historiquement vôtre разом зі Стефаном Берном.

Телебачення[ред. | ред. код]

Шоу «Таємниці історії»[ред. | ред. код]

Як фахівець з античності, історії жінок та сексуальності, регулярно співпрацює як експерт у програмі Secrets d'histoire на телеканалі France 3. Зокрема, брала участь у програмах, присвячених греко-римській (Юлій Цезар, Агрипіна, Олександр Македонський, Нерон) та давньоєгипетській історії (Клеопатра, Нефертіті).

Інші шоу[ред. | ред. код]

Вона також з'являється у кількох документальних фільмах, присвячених Стародавньому Риму, таких як «Життя гладіаторів», показане на каналі France 4.

У жовтні 2019 з'явилася у програмі Stupefiant на France 5 під час випуску, присвяченого історії проституції у Франції.

Публікації[ред. | ред. код]

  • Les femmes et le sexe dans la Rome Antique (фр.). Paris: Tallandier. 2013. с. 364. ISBN 979-10-210-0115-2.
  • Agrippine, sexe, crimes et pouvoir dans la Rome impériale (фр.). Paris: Tallandier. 2015. с. 299. ISBN 979-10-210-0491-7.[9]
  • Théodora, prostituée et impératrice de Byzance (фр.). Paris: Tallandier. 2018. с. 300. ISBN 979-10-210-1822-8.[10][11]
  • Une matrice: la cour romaine du Haut-Empire à l'Antiquité tardive, dans Histoire mondiale des cours de l'Antiquité à nos jours, sous la direction de Victor Battaggion et de Thierry Sarmant, Paris, Perrin, 2019. Prix Michelet 2019
  • La véritable histoire des douze Césars (фр.). Paris: Perrin. 2019. с. 412. ISBN 978-2-262-07438-8.
  • Liane de Pougy, Mémoires d'une grande horizontale. Mes cahiers bleus, Préface de Virginie Girod, Paris, Nouveau monde, 2021

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Agence bibliographique de l'enseignement supérieur (France) Système universitaire de documentation — Montpellier: ABES, 2001.
  2. ↑ а б http://www.theses.fr/2011PA040075
  3. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  4. ↑ Virginie Girod - La fin des femmes à l'âme virile, une défaite du féminisme. Le Point (фр.). 16 січня 2018. Процитовано 23 березня 2024.
  5. ↑ Inspirantes antiques. Livres Hebdo (фр.). Процитовано 23 березня 2024.
  6. ↑ GIROD, Prénom Nom : Virginie; Vit à : PARIS, France; ans), Née le : 22 sept 1983 (40; Description Je vis à Paris, je suis étudiante en DEA en Sorbonne; antique, Profession : étudiante en histoire; libre, Situation familiale : en union; Autres; Lecture; Arts (peinture, sculpture ). Virginie GIROD. Copains d'avant (фр.). Процитовано 23 березня 2024.
  7. ↑ Virginie Girod. theses.fr (фр.). Процитовано 23 березня 2024.
  8. ↑ KJbRcnFrf57D (11 лютого 2020). Histoires Intimes. Fréquence Protestante (fr-FR) . Процитовано 23 березня 2024.
  9. ↑ Audrey Le Roy (13 липня 2015). Agrippine la Jeune, "une sorte de pionnière du féminisme". ActuaLitté (фр.). Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 5 вересня 2018.
  10. ↑ Yannick Ripa. «Théodora», la rebelle byzantine // Libération. — 2018. — 27 juin. Архівовано з джерела 29 червня 2018.
  11. ↑ François-Guillaume Lorrain. «Théodora, c’est Byzance » // Le Point. — 2018. — 5 juillet. Архівовано з джерела 5 вересня 2018.
Нормативний контроль

ISBN 9782380940565

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Віржіні_Жиро&oldid=42178603