Вітторе Пізані
| Вітторе Пізані | |
|---|---|
| італ. Vittore Pisani | |
| Народився |
23 лютого 1899[1][2][…] Рим, Італія[4] |
| Помер |
22 грудня 1990[1][2][3] (91 рік) Комо, Ломбардія, Італія |
| Країна |
.svg){kind=small} Італія_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія |
| Діяльність | мовознавець, викладач університету, германіст |
| Alma mater | Римський університет ла Сапієнца |
| Галузь | мовознавство[5], топоніміка, філологія[5], германістика[5], Індоєвропеїстика[5] і німецька філологіяd[5] |
| Заклад |
University of Cagliarid Флорентійський університет Державний Університет Мілана |
| Відомі учні |
Emanuele Banfid Roberto Gusmanid |
| Членство | Національна академія дей-Лінчей |
| Нагороди | |
Вітторе Пізані (італ. Vittore Pisani; 23 лютого 1899, Рим — 22 грудня 1990, Комо) — італійський лінгвіст, індоєвропеїст.
Біографія[ред. | ред. код]
Самостійно вивчав давньогрецьку мову і мовознавство. В 1916 році вступив на філологічний факультет римського університету Ла Сапієнца за фахом «Класична філологія», а в 1921 році закінчив його, захистивши диплом на тему Єлена Евріпіда. Після закінчення університету самостійно вивчав санскрит, а в 1923 році, за порадою друга-санскритолога, купив в антикварному магазині в Римі екземпляр Vergleichende Grammatik засновника індоєвропеїстики Франца Боппа.
З 1930 році Пізані став викладачем мовознавства, а в 1933 році — позаштатним викладачем порівняльної історії класичних мов у Флорентійському університеті, в 1935 році — екстраординарним викладачем в Кальярі і, нарешті, з 1938 по 1964 рік — ординарним в Міланському університеті; з 1939 року — членом-кореспондентом Ломбардского інституту наук і літератури, дійсним членом в 1952 році. У 1946 році заснував журнал Paideia, а в наступному році — «Міланське лінгвістичне товариство». У 1969 році став членом-кореспондентом Національної академії деї Лінчеї. Брав участь в написанні статей з лінгвістики для Італійської енциклопедії. У 1985 році він був удостоєний премії Фельтрінеллі за філологічні та лінгвістичні заслуги.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118792326 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Пизани Витторе // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
Посилання[ред. | ред. код]
- Пізані Вітторе // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 394. — ISBN 978-966-439-921-7.
|
